Автор Левчина Вероніка 
Голос, що колись розлітався над радіохвилями всього пострадянського простору, сьогодні звучить тихіше, але не зникає. Лері Вінн — той самий чоловік із довгим світлим волоссям і проникливими очима, чия пісня «Ветер» у другій половині дев’яностих стала майже гімном романтичних вечорів. Справжнє ім’я артиста — Валерій Ігорович Дятлов. Він народився 17 жовтня 1962 року в Дніпропетровську, а дитинство і юність провів у Вінниці, де й сформувався як музикант.
Псевдонім з’явився у 1994-му. До того Валерій співав у ресторанах, закінчив Вінницький політехнічний інститут у 1984-му, а згодом — музичне училище. Професійна сцена відкрилася для нього з 1990 року, але справжній злет приніс саме «Ветер» — композиція Анатолія Кірєєва. Мелодія з легкістю зачіпала серце, а образ виконавця — білявий романтик із гітарою — запам’ятовувався миттєво.
Шлях від вінницьких ресторанів до столичних сцен
Після закінчення політеху молодий інженер не поспішав сідати за креслення. Музика вже тоді вимагала більше уваги. Він виступав у місцевих закладах, відточував голос і сценічну присутність. У 1993-му диплом музичного училища лише закріпив те, що душа давно підказувала: сцена — його місце.
У 1997 році за запрошенням Віктора Павліка Валерій переїхав до Києва. Дружба між ними тягнулася ще з вісімдесятих. Разом орендували житло, разом пробивалися. Саме в столиці з’явився контракт із компанією «АРС» Ігоря Крутого після знайомства на «Слов’янському базарі» у Вітебську 1998-го. Тоді ж зняли кліп на «Ветер», і пісня полетіла далеко за межі України — аж до фіналу російського фестивалю «Пісня-98».
Наступного року з’явився кліп на «Самолёт». Зйомки проходили в Санкт-Петербурзі під керівництвом режисера Сергія Кальварського. Ролик крутили на MTV, «Гарячій десятці» і ранкових шоу. Лері Вінн став обличчям програми «Шлягер бо Шлягер» з 1996 по 1999 рік — саме там глядачі звикли бачити його щотижня.
Альбоми, хіти і звучання епохи
Перший помітний диск «Ветер с острова дождей» вийшов у 1997-му. Трек-лист звучав як подорож: від пронизливого «Ветер» через «Из разных миров», «Я забываю», «Зимняя самба» до «Остров дождей». Альбом швидко став улюбленим і серед професіоналів, і серед слухачів, які шукали щирих емоцій у поп-музиці.
У 2003-му з’явився «Бумажный кораблик». Тут уже звучали «Самолёт», однойменна балада, «Девочка ночь», «16 лет», «Акула». Через чотири роки світ побачив «Нарисованная любовь». Кожна платівка фіксувала певний етап: від мрійливого романтика до зрілішого, трохи іронічного артиста.
Окремо варто згадати політичний трек 1999-го — «Голосуй по уму, голосуй за Кучму!» у дуеті з Ані Лорак. Кліп крутили по телебаченню, а після перемоги Леоніда Кучми Валерій отримав звання Заслуженого артиста України. Згодом він сам розповідав, що потрапив у «придворні» музиканти майже випадково: підсів із гітарою на неофіційній зустрічі, почав акомпанувати, і президент просто сказав «нікуди не йди».
Образ, який «злизали», і постановна бійка
Довге світле волосся, відкритий погляд, романтичний шлейф — саме цей візуальний код Лері Вінн вибудував на межі століть. Коли на сцені з’явився Олег Винник із майже ідентичним образом, артист не мовчав. У пізніших інтерв’ю він прямо говорив: «Подивіться мої фото 1998–2003 років — це практично точна копія». Пропонував навіть зробити дует і влаштувати красивий скандал для фанаток, але ідея так і не злетіла.
Ще одна історія, яка довго гуляла кулуарами, — бійка з Віктором Павліком. На бенефісі Лері самі ж артисти влаштували шоу: спочатку спровокували «конфлікт», зняли на відео, а потім на сцені розгорнули справжній ринг. Боксери в рукавичках і трусах працювали по 30 секунд, гримери нашвидкуруч малювали синці. Олег Винник тоді все зафіксував і виклав в інтернет. Наступного ранку жовта преса вибухнула. Сам Лері пізніше зізнавався з усмішкою: це був класичний приклад, як шоу-бізнес грає на межі реальності й постановки.
Цікаві факти про Лері Вінна
- Псевдонім «Лері Вінн» з’явився лише у 1994 році — до того співав під власним іменем.
- Син Артем сім років прожив у Японії і навіть став місцевою зіркою шоу-бізнесу, перш ніж переїхати до Німеччини, а згодом — до США.
- Донька Поліна народилася у 1999-му — того ж року, коли батько отримав звання Заслуженого артиста.
- Усі київські квартири артиста завжди були виключно на Оболоні — він називає себе «дитиною асфальту».
- Звання Заслуженого артиста досі допомагає у волонтерській роботі: можна швидше «проштовхнути» потрібні рішення.
Сімейне коло і тихе життя сьогодні
З 1999 року Лері Вінн одружений із Ксенією. Вона організовує корпоративні події через власне агентство. Донька Поліна вже доросла — їй 27. Син Артем від першого шлюбу давно живе за кордоном. Артист підтримує зв’язок із родиною у Вінниці — там мама і сестра, тож іноді навідується.
Станом на 2026 рік Лері Вінн мешкає в Києві. Чутки про постійну роботу таксистом у Вінниці він спростовує: таксував певний час, але основний дім — столиця. Музичну кар’єру практично зупинив. В одному з останніх інтерв’ю на питання «чим займаєтеся зараз» відповів із характерною іронією: «Та хто його знає… Живу. В теперішніх реаліях ти не знаєш, що буде навіть за годину». І додав, що журналістські заголовки на кшталт «Як сьогодні живе Лері Вінн» його трохи дратують.
Після повномасштабного вторгнення він повністю обірвав професійні зв’язки з Росією. Перед 2014-м уже розірвав контракт із компанією Ігоря Крутого. Залишилися лише теплі спогади про окремих людей — Аллу Пугачову та самого Крутого. Зараз більше волонтерить, організовує події і рідко з’являється на публіці. Іноді його все ж упізнають — найчастіше за голосом.
Спадщина, яку не стерти часом
Пісні Лері Вінна досі звучать у плейлистах тих, хто пам’ятає дев’яності без фільтрів. «Ветер» залишається головним хітом, але «Самолёт» і «Бумажный кораблик» теж мають своїх відданих слухачів. Артист зумів створити образ, який надовго закріпився в колективній пам’яті української естради — світлий, трохи меланхолійний, щирий.
Сьогодні його ім’я згадують рідше, ніж імена сучасних зірок. Але коли хтось увімкне старий трек, у кімнаті одразу стає тепліше. Голос, що колись літав над усією країною, тепер звучить тихіше — і саме в цій тиші чути справжню цінність пройденого шляху.