By Левчина Вероніка 
Лариса Созаєва — українська танцівниця, викладачка і жінка, чиє життя нагадує складну хореографію: різкі повороти, глибокі паузи і несподівані підйоми. Народжена 30 червня 1973 року в Миргороді Полтавської області, вона пройшла шлях від провінційного училища культури в Сумах до сцени Тернопільської філармонії, довгого шлюбу з народним артистом Віктором Павліком, втрати єдиного сина Павла від саркоми у 2020 році і нового шлюбу в 52 роки.
Її історія — не просто біографія зірки шоу-бізнесу. Це розповідь про те, як танець стає мовою, якою можна говорити навіть тоді, коли слова закінчуються, і як жіноча сила проявляється не в гучних заявах, а в тихій щоденній роботі над собою.
Сьогодні, у 2026 році, Лариса продовжує ділитися досвідом у соціальних мережах під іменем Лора Созаєва, нагадуючи, що вік і втрати не скасовують права на радість і партнерство.
Східні корені та західні сцени: як формувався характер Лариси Созаєвої
Маленька Лариса росла в Миргороді в родині з типово радянським підходом до виховання. Батьки не обіймали, рідко говорили слова любові і тримали емоційну дистанцію. Дівчинка помічала, як у подруг батьки поводяться інакше — тепліше, м’якше. Саме тоді в ній народилася внутрішня обіцянка: коли з’явиться власна дитина, вона робитиме все навпаки.
Після школи вона поїхала до Сум, у училище культури. Там відточувала класичний і народний танець. 1992 рік виявився жорстким: скорочення штатів у філармоніях. П’ять разів вона проходила прослуховування, поки знайома одногрупниця не запропонувала спробувати в Тернополі. Так Лариса опинилася в ансамблі «Надзбручанка».
Переїзд зі сходу на захід став для неї культурним шоком. Батьки попереджали про «бандерівців», а сама вона майже не розмовляла українською. Проте сцена швидко стерла кордони. Саме в Тернопільській філармонії доля звела її з Віктором Павліком.
Танець як терапія і професія: від ансамблю «Надзбручанка» до викладання
Для Лариси Созаєвої танець ніколи не був лише роботою. Він став способом дихати, коли повітря ставало важким. У «Надзбручанці» вона танцювала народні й естрадні номери, гастролювала, відчувала, як тіло вміє говорити те, що голова ще не сформулювала.
Пізніше вона вступила до Київського національного університету культури і мистецтв. Там поєднала виконавську майстерність з педагогікою. Понад десять років викладала, передаючи студентам не лише техніку, а й відчуття музики зсередини. Підтримка Михайла Поплавського допомогла розвивати сучасні напрямки.
Під час пандемії і повномасштабної війни вона швидко перейшла на онлайн-формат. Студенти, які виїхали за кордон, продовжували займатися з нею. Коли через скорочення штату через зменшення кількості студентів її місце скоротили, Лариса відкрито говорила: шукає роботу, де почуватиметься органічно. У 51 рік вона не здавалася — хотіла довести собі, що жінка може залишатися красивою і потрібною в будь-якому віці.
Двадцять років з Віктором Павліком: кохання, зради і розлучення без ілюзій
Зустріч у філармонії переросла в стосунки, що тривали понад двадцять років. Віктор довго добивався її уваги, навіть кинув колектив і поїхав за нею. Вони жили разом, народили сина, офіційно розписалися в 2008 році. Була навіть історія про вінчання в Туреччині, яку сама Лариса пізніше назвала медійною «качкою».
Зради стали частиною цього союзу. Вона прощала, бо вірила, що людина може помилятися, і ходила до церкви, де розлучення не віталося. У 2016 році все закінчилося остаточно. Після розлучення були суперечки щодо майна, але з часом конфлікти вщухли. Лариса відкрито говорила: вона мудра жінка і розуміє, що «хто з нас без гріха».
Ця історія показала їй, наскільки важливо не ідеалізувати партнера і не втрачати себе в чужих амбіціях.
Павло Павлік: материнська сила в боротьбі з саркомою
7 травня 1999 року народився Павло — єдина дитина пари. Мати виховувала його інакше, ніж виховували її саму: з обіймами, словами любові, підтримкою. Хлопець вступив до Національної академії Служби безпеки України, відслужив.
У 2018 році діагноз — саркома хребців (рак кісток). Павло пройшов операцію, 18 курсів хіміотерапії, променеву терапію. Мати ніколи не плакала при ньому. Виходила з дому і вила, кричала, а поверталася з усмішкою. «Ти — акумулятор, від тебе заряджуються», — так вона пояснювала свій підхід.
У червні 2020 року Павло сам вирішив припинити лікування. 7 серпня 2020 року у 21 рік він пішов. Лариса привезла його додому, щоб він міг піти гідно. Біль залишився назавжди, але вона «сховала папку з Пашею дуже глибоко» і зберігає світлі спогади. Після втрати допомагала іншим родинам онкохворих дітей.
У нашій практиці ми стикалися з випадком, коли мати після втрати сина повністю закрилася від світу. Лариса обрала інший шлях — вона продовжила рухатися, танцювати і говорити про біль відкрито, не дозволяючи йому стати єдиним змістом життя.
Поширені міфи про Ларису Созаєву, які варто розвіяти
- Міф: вона народилася в Тернополі. Насправді — у Миргороді. Тернопіль став місцем професійного старту і зустрічі з майбутнім чоловіком.
- Міф: вона була «стервозною» колишньою, яка постійно скандалила. Після судового епізоду з Катериною Реп’яховою (коли Лариса виплатила 8000 грн моральної шкоди за відеозвернення) вона свідомо залишила конфлікти в минулому і зосередилася на власному житті.
- Міф: після смерті сина вона зламалася і зникла. Навпаки — продовжила викладати, волонтерити і відкрито говорити про втрату, допомагаючи іншим.
- Міф: нове кохання — це втеча від болю. Стосунки з Костянтином почалися ще до повномасштабної війни, коли вона вже пройшла найважчий період горя.
Ці міфи часто виникають через поверхневі матеріали в мережі. Реальність завжди складніша і людяніша.
Нове щастя у 52 роки: Tinder, Дія і сучасне партнерство
Костянтин з’явився в її житті через Tinder за кілька місяців до 24 лютого 2022 року. Він інженер-будівельник, патріотичний, чесний, цікавиться історією України. Лариса прямо сказала йому, ким була раніше, щоб не було ілюзій. Він спочатку не хотів серйозних стосунків, але її простота, легкість і стійкість змінили його думку.
Традиційної пропозиції не було. Костянтин просто переїхав до неї. У вересні 2025 року вони офіційно одружилися через застосунок «Дія», перебуваючи в різних місцях. «Ми така сучасна крута пара за 50 у стосунках-застосунках», — жартувала Лариса. Для неї важливо мати партнера, друга і коханця в одній особі. Вік тут ні до чого.
Чек-лист стійкості від Лариси: що працює для початківців і тих, хто вже пройшов кризи
Досвід Лариси Созаєвої дає конкретні інструменти, які можна застосувати незалежно від того, чи ви тільки стикаєтеся з втратою, чи вже давно живете з нею.
- Не плачте при тих, хто потребує вашої сили. Знайдіть безпечне місце для виплеску емоцій.
- Зберігайте «папку» зі світлими спогадами. Повертайтеся до неї, коли темрява стає занадто густою.
- Рухайтеся фізично. Танець, прогулянка, навіть проста розминка повертають відчуття контролю над тілом.
- Не бійтеся сучасних форматів стосунків. Tinder чи «Дія» — лише інструменти. Головне — готовність бути відкритою.
- Шукайте спільноту. Під час війни сусіди, які разом робили коктейлі Молотова і ділилися їжею, стали для неї опорою.
- Дозволяйте собі, що вік не скасовує права на красу і радість. Вона регулярно нагадує собі: «Ти можеш».
Цей список працює і для тих, хто втратив близьку людину, і для тих, хто просто втомився від життєвих штормів.
Питання, які найчастіше ставлять про Ларису Созаєву
Скільки років Ларисі Созаєвій і де вона народилася?
30 червня 1973 року в Миргороді Полтавської області. У 2026 році їй 53.
Хто був батьком її сина і коли він помер?
Віктор Павлік. Павло народився 7 травня 1999 року і помер 7 серпня 2020 року від саркоми хребців у віці 21 року.
Чи викладає вона зараз?
Після скорочення в Київському національному університеті культури і мистецтв вона шукала нову роботу, де почуватиметься на своєму місці. Продовжує ділитися танцювальними відео і досвідом у соцмережах.
Як вона познайомилася з нинішнім чоловіком?
Через Tinder. Офіційно одружилися у вересні 2025 року через застосунок «Дія».
Чи підтримує вона стосунки з колишнім чоловіком?
Після розлучення і суперечок зв’язок практично відсутній. Кожен живе своїм життям.
Життя Лариси Созаєвої нагадує довгий танець, у якому є і різкі падіння, і граційні підйоми. Вона не приховує шрамів, але й не дозволяє їм визначати весь малюнок. Для когось її історія стане просто цікавою біографією. Для інших — живим доказом того, що ритм можна зберегти навіть тоді, коли музика, здається, вже затихла.