Тетяна Кретова – жінка, яка знає, як поєднувати роботу і материнство. Перебуваючи в декреті, вона здобула ступінь МВА. Нині Тетяна є представницею іспанської Business School у країнах СНД. В її обов’язки з-поміж іншого входить спілкування із аплікантами та аплікантками з різних країн, які збираються подаватися на навчання в бізнес-школу, вважаючи цей крок неодмінною запорукою кар’єрного зростання. Хто вони – жінки, що йдуть здобувати диплом МВА? Як знаходять у собі для цього впевненість, і як долають бар’єри?
Досьє «Поваги»
Тетяна КРЕТОВА – випускниця IE Business School (Іспанія) за програмою Executive MBA з більш ніж десятирічним управлінським досвідом. Побудувала блискучу корпоративну кар’єру, пройшовши шлях від PR-фахівця до начальника маркетингових комунікацій в компанії Metro Cash & Carry Україна. Відповідала за розробку і реалізацію стратегії інтегрованих маркетингових комунікацій та брендінгу. Наразі обіймає посаду директора з розвитку IE Business School в Росії, Україні, СНД та Грузії, відповідає за брендинг і позиціонування бізнес-школи (визнаної №3 в Європі за версією Financial Times), а також є її офіційним представником на території пострадянського простору. Випускниця International Christian University (Україна-США), Chartered Institute of PR (Великобританія-Україна) і Akron High School (США).
Під час конгресу для ділових жінок SHECongress 2015 у Києві Тетяна розповіла про те, чому жінки орієнтовані на процес, а чоловіки – на результат, як управлінська освіта змінила її життя, і як це може стати в пригоді тим жінкам, які зважаться на подібні зміни. «Повага» записала найцікавіші тези.
Жінки, які йдуть вчитися на МВА, – це жінки, які хочуть бути лідерками, директорками, керівницями
Тому я вам покажу деякі речі, які доволі складно знайти, про те, які в нас існують бар’єри, які стоять емоційні блоки, чого ми насправді хочемо, і в чому ми боїмося собі зізнатися.
Почну з того, що розповім про себе. Хто дивився мультик «Монстри на канікулах»? Пам’ятаєте, там дівчинка-вовченя запросила маленьке вампіреня до себе і каже йому: «Ти їж-їж, бо вступлю до бізнес-школи, відкрию свою компанію, і вечері більше не готуватиму». Мене це дуже розсмішило, бо насправді у жінок, які вступають у бізнес-школу (а це 30% від загальної кількості людей, які навчаються) змінюється свідомість. От якщо я порівняю своє життя до того, як я навчалася, і сьогодні, то воно цілковито інше. Я інколи сплю по чотири години на добу, за рік здійснюю близько 150 перельотів, завтра у мене вихідний із дитиною, а в неділю я лечу в Москву, потім у Тбілісі, а потім у Баку…
Валіза, з якою я починала літати п’ять років тому, була величезною. Там було три пари взуття, дуже різні «луки». Сьогодні ж я лечу у відрядження на тиждень і в мене сім білих блузок, чорний костюм, під який комбінується спідниця, одна пара взуття на підборах і зручне взуття на мені. А ще маленька сумочка в зручному красивому рюкзаку. Жінка стає дуже практичною, але забувати, що ми жінки, теж не варто.
У мене є донька Софі, якій 6 років. У мене є коханий чоловік, який живе в Лондоні. Тобто, моє особисте життя – між Великою Британією і Україною. Я займаюся йогою. Доводжу до досконалості свою іспанську мову.
Зараз консультую проект, який пов’язаний із балетом. Ідеться про запуск нової лінії одягу для професійного балету. Обожнюю аргентинське танго. Відкрила свій стартап – розвиваю бренд «сорочок із характером» для самодостатніх жінок. Це все я, і коли я думаю, як це стало можливим, то розумію, що не лише завдяки освіті.
Коли я зустрічаюся і спілкуюся із кандидатами, то не бачу глобальної різниці між тими, хто прагне успіху – чоловіками і жінками. Я бачу таких само невпевнених у якихось питаннях чоловіків, як і жінок. Але різниця виникає згодом у роботі. Бо чоловіки хочуть керувати, а жінки дуже часто стають лише підлеглими, виконавицями.
Довідка «Поваги»
Магістр ділового адміністрування (МДА) — (англ. Master of Business Administration MBA) — кваліфікаційний ступінь у менеджменті (управлінні). Часто абревіатура використовується для позначення не ступеню, а самих програм навчання для отримання ступеня. Кваліфікація МВА означає здатність виконувати роботу керівника середньої і вищої ланки. У різних бізнес-школах період навчання за програмою МВА займає від двох до п’яти років.
Чоловікам простіше налагоджувати зв’язки і якісь бізнес-контакти, бо вони можуть робити ті речі, які ми, як жінки, собі дозволити не можемо. Непристойно піти з чоловіком у бар і пити там щось. Як мінімум, ти візьмеш когось із собою, бо це може розцінюватися не зовсім правильно. У нас є інший етикет поведінки. І нам складніше, бо на сьогоднішній день не так вже й багато жінок, які обговорюють бізнес-проекти. Тому жінок має ставати більше. Тоді проблем із цим не буде.
Є дослідження, які говорять, що попри те, що жінки працюють на рівні з чоловіками, їм платять менше.
Цікаво, що за 2002 і 2012 роки відстань між заробітками чоловіків і жінок збільшувалася (такі дані наводить bloomberg.com)
Тобто, не спостерігається тенденції до зменшення. Попри те, що нас стає більше, нам все одно платять менше. Подумайте про це, коли наступного разу будете йти на співбесіду. Бо ми не завжди достатньо впевнені в собі. Ми соромимося називати свою ціну, а цього не варто боятися робити.
Є статистика, яка говорить, що продуктивність тієї чи іншої компанії залежить від кількості жінок, які там працюють. Тобто, компанії, у яких більшість працівників жінки, мають на 53% кращі поворотні інвестиції. Крім того, на 42% вищою є рентабельність продаж і на 66% вища рентабельність інвестованого капіталу. Таким чином, ці компанії є більш успішними.
Мене дуже потішила інформація, що найбільш успішні стартапи – це стартапи, які розпочинають жінки.
І для мене, якщо чесно, причина знову ж таки в тому, що жінки більш терплячі, вони не прагнуть заробити просто сьогодні, довготривало підходять до питань, будують більш міцну кампанію. Тут вони керують, над ними немає чоловіків.
Якщо подивитися на останній журнал Business Review, то лише дві жінки зі ста були названі кращими лідерами.
Не дивно. Але що цікаво, перше місце займає чоловік, який веде свій бізнес дуже соціально відповідально, а це те, що зазвичай притаманне жінкам. До речі, проводилося дослідження, що ті СЕО, у кого є доньки, більшу увагу приділяють соціальній відповідальності компанії.
Хочу трішки з особистого досвіду розповісти, чому ж нас так мало. Коли я ще працювала в Metro Cash&Carry, вступила в МВА і почала навчатися. Мені прийшла остання оцінка за семестр. Це була А, і я була страшенно рада, тому що не дивлячись на те, що я кожен другий тиждень літала в Мадрид на п’ятницю-суботу, у мене був дуже інтенсивний графік, я була я була biweekly мама, biweekly студентка. І коли закінчила успішно перший семестр, це була велика радість. Тоді до мене підійшов мій коуч і подарував цю листівку, наголошуючи, що справа не в моєму МВА, а в мені.
Він правий і неправий водночас. Бо ми розуміємо, що освіта є тим фактором, який дає нам дуже багато речей. Нам бракує впевненості в собі, – це те, з чим я погоджуся. А отримання диплому дає відчуття, що ось у мене є щось, що підтверджує, що я класна. У мене особисто в цьому була потреба, і не знаю, настільки це резонує з вами, але для жінок, з якими я спілкуюся, це питання є актуальним.
Коли мені запропонували стати представницею іспанської Business School у країнах СНД, це були перші переговори в моєму житті про зарплату, які я проводила. Мені було дуже страшно. Я не знала, як це робити, бо досі моя кар’єра розвивалася дуже органічно, і я ніколи не просила більше грошей. А тут мені потрібно було проводити такі переговори. Я консультувалася зі своїм однокурсником. Ми порахували разом, і він сказав: «Іди й кажи, що ти хочеш стільки-то!». Я назвала цю суму, і почула у відповідь, що вона є більшою за їхній бюджет. І сказала: «Знаєте, тоді, мабуть, мені немає сенсу з таких-то причин». Вони мені зателефонували через годину: «Гаразд, ми даємо вам те, що ви просите, і у вас є година на прийняття рішення, бо вже завтра ми вашу кандидатуру представляємо». Це говорить про те, що, якщо ти класна, не бійся називати свою ціну. Якщо роботодавець із якоїсь причини не зможе тобі заплатити, то принаймні спробує якимось чином піти на зустріч твоїм очікуванням.
Щоб поєднувати сім’ю і кар’єру, ми з часом більше будемо приходити до віртуальної роботи. В мене команда живе в п’яти країнах. Ми з ними зідзвонюємося раз на тиждень для обговорення планів. Із однією людиною ми живемо в Києві, проте ніколи не зустрічаємося. Але ми працюємо на вісім ринків. Я вірю в те, що колись перестануть рахувати години, проведені фізично в офісі. Бо зараз працюю значно більше, ніж коли я працювала в Metro Cash&Carry. Тому що, коли відкриваю свій комп’ютер і щось роблю, то я це роблю. Коли мені треба забрати дитину зі школи, я теж це роблю. Присутність тут і тепер. Гнучкий графік. Стабільний маятник балансу – це ситуативно, бо на різних життєвих етапах бувають різні пріоритети.
Лідерство і більш високі позиції – це свобода
І перш за все – свобода прийняття рішень. Давайте не будемо цього боятися, бо дуже часто нас опановує страх, що ми не впораємося, що ми недостатньо прекрасні («а чи зможу я?!»). Так, із цим приходить відповідальність. Але якщо подумати, ми ж несемо відповідальність за свою родину, за своїх дітей. Тому нести відповідальність за велику компанію – це нести відповідальність за близько ста тисяч таких сімей. Ми знаємо, як це робити.
Я закликаю всіх нас пам’ятати про те, що в житті є не лише робота, але й не лише сім’я
Насправді ефективне планування – це запорука того, що можна отримати від життя все. Прагніть більшого. Вимагайте і просіть більшого в усьому. І вам воздасться.
Вікторія Кобиляцька
Фото: Ekonomika Communication Hub та сторінка Тетяни Кретової в Facebook
