Героїні шоу «Моє нове життя» («Україна») та «Поверніть мені красу» («1+1») прагнуть змінитися передусім задля того, щоби сподобатися своїм чоловікам, пише telekritika.ua. І пильний глядач замислюється над питаннями, що їх автори таких шоу, можливо, не тримають у голові…
Минулої неділі, 15 березня, канал «Україна» показав прем’єру нового шоу перевтілень «Моє нове життя». Якщо не знати, що «Моє нове життя» йде на цьому каналі, а випадково натрапити на нього в процесі запінгу, можна подумати, що ти опинився на каналі «1+1», де йде реаліті під назвою «Поверніть мені красу».
Хоча обидва мейковери засновані на різних форматах. «Моє нове життя» – адаптація голландського Een Nieuw Begin, «Поверніть мені красу» – італійського Bella Piu’ Di Prima. І наче героїнь сюди добирають за різними критеріями. Канал «Україна» шукає жінок із тяжкими психологічними проблемами, «1+1» – тих, кому заважають жити й реалізуватися вади зовнішності.
Але це – єдина відмінність. У всьому іншому, а надто ж у поведінці героїнь, маємо разючу подібність.
Ну, по-перше, вони всі багато плачуть. Через це дивитися прем’єрний випуск «Мого нового життя» було місцями нестерпно. Його героїня, Вікторія Рудник, жінка родом із містечка Козелець, плакала весь час, змінювалася лише градація сльозогінного процесу – від схлипувань до ридань. Вона плаче під час знайомства з Наталею Ломоносовою, психологом, постійним експертом ток-шоу «Говорить Україна» цього ж каналу та ведучою нового проекту «України». Вона не може без сліз розповідати історію про те, як, захищаючись, убила кілька років тому власного чоловіка (що цілком зрозуміло). Вона не перестає плакати, коли зустрічається з колишніми свекром і свекрухою, щоб попросити в них вибачення за смерть їхнього сина. Так само жінка не може стримати сліз, скаржачись на нерозуміння людей навколо…
Одне слово, коли кількість рідини, що виділяють слізні залози героїні, перевищує критичну, в глядача замість співчуття помалу зріє роздратування.
Героїня плюсівського мейковера теж плаче, але трохи менше. Світлана Логвинова з Березанки на Миколаївщині, мабуть, попри те, що мучиться вадою зовнішності (непропорційно велика ліва щока, в якій лікарі виявляють пухлину), все-таки має більше витримки, аніж мешканка Козельця.
Проте, як кожна жінка на її місці, теж любить себе пожаліти й поплакати.
Сценарій обох шоу практично ідентичний. Кожній його учасниці пропонують змінити життя як за допомогою пластичних хірургів, так і через спілкування з психологами-стилістами-кутюр’є.
Причому в обох шоу зовнішність героїнь рятує пластичний хірург Ростислав Валіховський. Хіба що в проекті каналу «Україна» він «робить» героїні лише нові «носик та вушка», а в мейковері на «1+1» змушений видаляти доброякісну (дякувати богові!) пухлину, по дорозі ще й виправляючи неправильно вирослі зуби. Тобто, маніпуляції з зовнішністю плюсівської героїні коштують набагато більших зусиль, ніж виправити ніс і вуха учасниці «Мого нового життя».
Ростислава Валіховського в проекті «1+1» представляють іще й як людину, котра долучилася свого часу до порятунку Президента Віктора Ющенка. Сам він про цей епізод розповідає небагато, але дуже охоче, вочевидь, у якості реклами.
Як і годиться в усіх без винятку мейковер-шоу, героїні «Мого нового життя» та «Поверніть мені красу», пройшовши необхідні курси реабілітації як зовнішності, так і загального психологічного стану, в фіналі постають перед глядачем у всьому блиску ганчірочок «от кутюр», професійного мейкапу й перукарської майстерності.
Щоправда, фінал цих шоу має певні відмінності. Героїню «Мого нового життя» змусили виступити перед залом у місцевому Будинку культури, де вона мала показати, що геть не така, як про неї думали земляки. Ну, з огляду на вбивство чоловіка і взагалі «аморальний спосіб життя». Героїня, з новими вухами та носом, а також модно вдягнена й причесана, справляє належне враження на мешканців райцентру. Але на цьому казка для Попелюшки закінчується, не даючи відповіді на неминучі запитання: як складається життя героїні після всіх перетворень і чи були щирими її земляки (за винятком рідних), коли вражалися новим обличчям жінки, пообіцявши більше ніколи не робити їй капостей?
Фінал мейковера на «1+1» теж мав родзинку, хоча й досить неприємну: тріумфу героїні в новому образі не бачив той, задля кого вона пішла на всі ці жертви – рідний і коханий чоловік. Сказати, що це було розчаруванням, – не сказати нічого. Й хоча свекруха пояснила, що син не зміг приїхати до столиці через хворобу батька, дівчина, звісно, не змогла приховати свого обурення й покинула подіум як була – в золотій сукні, з виправленим і досить гарним уже обличчям та з пишною куафюрою. Що на неї чекає далі, як сприйме чоловік оновлену зовнішність дружини, теж залишається за кадром. Як, утім, у всіх подібних реаліті-мейковерах.
Але на цьому місці пильні глядачі замислюються, що їх автори таких шоу, можливо, не тримають у голові.
Обидві учасниці обох шоу прагнуть змінитися передусім задля того, аби сподобатися своїм чоловікам. Принаймні, і в першої, і в другої цей мотив – на першому місці. Попри всі спроби психологів (у проекті «Плюсів» це кандидат наук Олена Любченко, зовні дуже схожа на ведучу «Мого нового життя» Наталію Ломоносову) змінити установки жінок на прагнення змін задля можливості кращої самореалізації, кожна з них залишається на інфантильному рівні такої собі сатисфакції за колишні приниження – ось як ВІН побачить мене такою красивою, модною, то одразу ж упаде на коліна й покається за негідну поведінку! А ще – перестане нарешті дорікати за великий ніс, вуха чи щоку. Отоді я йому все викажу, помщуся за всі роки принижень!
Тобто всі ці жінки сприймають себе не як суб’єкт, а як об’єкт, і в конкретному випадку – об’єкт бажань для чоловіка. Адже якби не така установка, вони б не переймалися якимись вадами зовнішності, а розбудовували б своє життя так, як вважають за потрібне, не підлаштовуючись під чиїсь смаки. Це абсолютно сексистський підхід і головне – він сприймається як щось природне самими жінками.
«Бути красивою для нього» чи «бути красивою для себе» – між цими поняттями ціла прірва. Прірва патріархального виховання, яке досі домінує в українських родинах у селах та невеличких містах. Хіба не вчили нас мами, що для жінки головне вдало або й просто вийти заміж? А щоб це зробити, жінці треба бути гарною, лагідною, покірною. Ну бажано ще й готувати, як шеф-кухар, та вилизувати квартиру, наче ціла клірингова компанія.
Ці пріоритети минулого століття для сучасних жінок уже не стоять так гостро, але тільки для тих, хто не покладається на вдале заміжжя, торуючи шлях у професії. Для провінційних же попелюшок нічого не змінилося. Вони так само, як їхні бабці-мами, вважають: головне для жінки – знайти чоловіка, який би її утримував.
І саме такі жінки, як показують згадані мейковер-шоу на двох загальнонаціональних каналах, звертаються по допомогу до телефахівців. Коли ж навіть цей останній засіб не допоможе, можна лише уявити глибину депресії, в яку скочуються ці тимчасові зірки реаліті в своєму реальному «постшоу».
Автор цих рядків просто ділиться враженнями, а не закликає закрити «сексистські» шоу перевтілень. Якщо вони комусь допомогли, слава їхнім творцям. Але, здається, деякі акценти можна було зсунути на користь інших психологічних установок.
І ще одне. Чому в цих форматах беруть участь лише жінки? Невже в нас нема чоловіків, яких не влаштовує їхня зовнішність чи спосіб життя? Якщо вже суддя Сергій Вовк сидить у декретній відпустці з догляду за дитиною, тобто, на думку нашої сталої сексистської більшості, виконує суто жіночі обов’язки, чому б нашим телевізійникам не влаштувати експеримент, запросивши на шоу перевтілень чоловіка?
Здається, було б дуже прикольно.
Інна Долженкова для «Телекритики»
