By Левчина Вероніка 
Олексій Ільїн не зупинив справу, коли російські війська підійшли до Харкова. Він переніс компанію Milliform на Львівщину і запустив власне виробництво косметичної тари. Фірма десять років постачає вітчизняним брендам флакони, баночки та розпилювачі. Спочатку це був імпорт. Тепер частину продукції виготовляють в Україні.
Сукупний дохід Milliform за минулий рік перевищив 140 млн грн за даними з відкритих джерел. Найскладнішим етапом стала релокація разом із ідеєю власного виробництва.
До війни Ільїн планував запустити цех у Харкові. Там він мав будівлю площею 3,2 тис. кв. м. Залишалося доробити інженерну частину. Обладнання з Японії та Китаю мало прибути в березні 2022 року. «Близько $0,5 млн я на той момент вклав лише у приміщення, а загалом усе обійшлося приблизно у $1 млн. Але почалась повномасштабна війна, і ми все поставили на паузу», — уточнює Ільїн.
Перший день великої війни він зустрів у Львові. Шукав приміщення під склад, яке вирішив орендувати ще напередодні. Плани здавалися зупиненими. За три тижні ситуація змінилася. «Почалися дзвінки [від клієнтів] із західної, центральної частини України. Це було так дивно: війна, по Харкову ще диверсійні групи бігають, а люди просять відвантажувати товар», — згадує бізнесмен.
Відмовлятися від виробництва він не хотів. «Два роки я тільки й розбирався, як усе [виробництво] запустити, паралельно з операційною діяльністю. Торгівля, імпорт, складська логістика — усе це було моїми сильними сторонами. Але я хотів вийти на новий щабель і стати виробничою компанією», — розповідає Ільїн. У Харкові запускати лінію стало занадто ризиковано, хоча інфраструктура лишилася на місці.
Релокація з Харкова до Стрия
Рішення прийняли в травні 2022 року. Ільїн із співробітником сиділи в кав’ярні на Площі Ринок у Львові. «Пили каву і міркували: що робити? Вся інфраструктура — у Харкові: склади, офіс… Але вирішили переїжджати [на захід країни]. Тобто щоб там був не просто склад, а повноцінно перевезти туди компанію», — пригадав підприємець.
Спочатку розглядали Львів. Оренда виявилася надто високою. Компанія оселилася в Стрию. Туди прибуло замовлене обладнання. У червні 2023 року лінія запрацювала.
«Релокація виробництва забрала шалену кількість часу, енергії, сил», — зітхає Олексій Ільїн.
Ільїн володіє також компаніями Парфумер і Парфумерна долина. Першу заснував 26 років тому на другому курсі економічного факультету Харківського авіаційного інституту. «Хотів якось заробляти», — згадує він. Milliform з’явилася у 2016 році як відповідь на запит ринку. Тоді вітчизняні виробники косметики почали активніше конкурувати з російськими та білоруськими брендами.
«Ми на той час займались парфумами, і якось поїхали на виставку. Так вийшло, що нам дістався надто довгий стенд, який нічим було повністю заповнити. А в мене були зразки [косметичної тари], яких я понабирав до того у китайських виробників — десь по штуці, десь — по дві. Вони не були для мене тематичними, але ми взяли і виставили усі», — розповідає Ільїн. Відвідувачі більше цікавилися баночками, ніж парфумами. «Ми повернулися додому і я сказав: якщо на ринку є запит, будемо організовувати компанію з косметичної тари», — пригадує бізнесмен.
Спочатку це була торгівля. Товар везли з Китаю, частину купували в українських виробників. «Все, що потрібно для косметичної галузі, для фасування — це ми возили», — додає він. Про власне виробництво задумалися у 2021 році.
На ринку багато видів пакування. Великі партії переважно роблять китайські виробники. «Якщо ви візьмете будь-який дозатор для рідкого мила, наприклад, або звичайний спрей [розпилювач], на 99% він з Китаю. Тому ми сфокусувались на найбільш розповсюдженій у цій індустрії упаковці – косметичні PET-пляшки, від 15 мл до 500 мл. Все інше, що стосується, наприклад, скляних флаконів, або якихось спреїв, чи дозаторів — усе це продовжуємо возити з Китаю», — пояснює Ільїн.
У Стрию спочатку запустили одну видувну машину вартістю трохи більше 200 тис. євро. Форми обійшлися ще в 300 тис. євро. Зараз працюють три агрегати. Компанія може випускати 1,8–2 млн флаконів на місяць і робить приблизно стільки. «Наразі ми завантажені десь на 90%, до кінця року буде 100%», — запевняє Ільїн. Четверта машина ще не підключена. Ще одну отримають восени. До кінця наступного року потужність має зрости до 5 млн одиниць на місяць.
«Ми вже проінвестували близько 35 млн грн. в охолодження — усі ці труби компресорні тощо. І до кінця року буде ще 15 млн грн. Тобто приблизно 1 млн. євро у цьому році піде лише на інфраструктуру, щоб усе це працювало», — розповідає підприємець. Milliform використовує японське обладнання. Воно одразу дає готові якісні пляшки без подряпин, які часто з’являються при дешевшій покроковій технології.
Компанія планує випускати й великі пластикові банки для скрабів. «Розвиваємо цей напрямок», — ділиться Ільїн.
Клієнти, зростання і плани до 2027 року
Руслан Кузьменко, голова правління Асоціації Парфумерія та косметика України, оцінює компанію як перспективну. «Компанія досить відома, взаємодіє з багатьма виробниками, розбудовує виробництво. У нас дефіцит косметичної тари», — зазначив експерт. «Думаю, ми працюємо з більш ніж 90% усіх виробників парфумерії в Україні, принаймні за окремими позиціями», — каже Ільїн.
Компанія Selan із Дніпра використовує пляшку Milliform 400 мл для шампунів і гелів середнього сегмента. «Якісна продукція [у Milliform], хоч і не найдешевша», — розповіла директорка Світлана Бежко. Любов Шевчук, заступниця директора KT Cosmetics, яка випускає Mr.Scrubber, Hollyskin, Solident, Barber Blend та продукцію сторонніх замовників, пояснює вибір так: «Ми свідомо віддаємо перевагу українським виробникам».
За перше півріччя 2026 року дохід Milliform зріс на 28% порівняно з аналогічним періодом минулого року. Ярослав Куліковський, старший аналітик компанії Pro-Consulting, назвав такі темпи високими для національного ринку. «За останні 4 роки компанія збільшила свій виторг у гривні в понад 4,5 рази», — додав він. Частку Milliform на ринку він оцінює в 10%.
Ільїн визнає, що без переїзду розвиток був би швидшим. «Якби не довелося робити релокацію, а запускати виробництво там, у Харкові, на базі нашої власної інфраструктури, без додаткових $5−7 тис. оренди, без купи додаткових зусиль на формування команди на новому місці, без переїзду — усе було б набагато простіше і швидше», — зітхає він.
Плани розписані до кінця 2027 року. Тоді має бути вісім видувних машин з автоматизацією пакування. Термопласт-автоматів для кришечок зараз три. До кінця 2027-го їх має стати до десяти. Загальні інвестиції у виробництво Ільїн оцінює в 5 млн євро. «Ми щомісяця реінвестуємо приблизно від 2 млн до 3 млн. грн власних коштів, плюс кредити», — описує він фінансування. Компанія також скористалася одним із державних грантів.
Строк повернення вкладень підприємець не рахує. «Боюсь, якщо все порахую, то виявиться, що немає сенсу все це вкладати, а краще десь пити коктейль на пляжі», — посміхається він.