By Левчина Вероніка 
Ракета Х-59, відома також під назвою «Овод», залишається одним із найпоширеніших засобів ударів російської авіації по Україні. Це дозвукова високоточна зброя класу «повітря–поверхня» середньої дальності, яку розробили ще в радянські часи, але продовжують активно модернізувати й застосовувати. Станом на середину 2026 року противник запускає її переважно в складі комбінованих атак разом із дронами, намагаючись виснажити систему ППО.
Для початківців важливо зрозуміти базові параметри: швидкість близько 900–1050 км/год, дальність від 40 до майже 290 км залежно від модифікації, бойова частина вагою до 320 кг. Досвідчені читачі знайдуть тут детальний розбір систем наведення, порівняння варіантів і реальні дані про ефективність перехоплення.
Стаття охоплює технічні нюанси, історичний шлях, сучасну тактику застосування та практичні аспекти захисту. Усі цифри перевірені за відкритими військовими звітами й енциклопедичними джерелами.
Від перших випробувань у Ахтубінську до ударів по українських містах
Розробка Х-59 стартувала в середині 1970-х у МКБ «Радуга». Інженери шукали спосіб ураження захищених об’єктів без заходу носія в зону дії середньої ППО. Льотно-конструкторські випробування пройшли в 1975–1977 роках, державні — завершилися 1979-го. На озброєння комплекс із носієм Су-24М прийняли 1980 року.
Спочатку ракета мала двоступінчастий твердопаливний двигун і дальність лише 40–45 км. У Чечні 1990-х років її застосовували обмежено: туман і погана видимість зробили телевізійну головку майже непотрібною. Сирійський досвід 2018 року вже демонстрував нову модифікацію Х-59МК2, яку запускали з Су-57.
Повномасштабне вторгнення в Україну 2022 року стало головним полем бою для цієї родини ракет. Перші зафіксовані удари припали на квітень 2022-го — по елеваторах і портовій інфраструктурі. Відтоді Х-59 регулярно з’являється в звітах Повітряних Сил як частина нічних і денних атак.
Як саме працює наведення і чому ракета «бачить» ціль
Базовий принцип — комбінація інерціальної системи з корекцією на кінцевій ділянці. Після пуску ракета йде за закладеними координатами на висоті від кількох метрів над водою до кількох сотень метрів над сушею. Радіовисотомір тримає її близько до рельєфу, що ускладнює виявлення радарами.
У ранніх версіях оператор на борту літака-носія через контейнер АПК-9 бачив зображення з телевізійної головки «Тубус» і міг підкоригувати політ. Сучасні Х-59МК і Х-59МК2 вже мають активну радіолокаційну або оптико-електронну головку самонаведення. Після запуску ракета повністю автономна — принцип «вистрілив і забув».
Ключова особливість: більшість модифікацій чутливі до щільної хмарності, туману й дощу. Саме тому в погану погоду їх застосування різко падає.
Двигун у модернізованих варіантах — комбінований: стартовий твердопаливний розгінник і маршовий турбореактивний. Це дозволяє тримати швидкість у діапазоні 0,72–0,88 Маха протягом усього польоту.
Порівняння основних модифікацій
Родина Х-59 значно розширилася за десятиліття. Нижче — зведена таблиця ключових параметрів за відкритими даними.
| Модифікація | Дальність, км | Маса БЧ, кг | Тип наведення | Основні носії |
|---|---|---|---|---|
| Х-59 (базова) | 40–45 | 148 | Інерціальне + телекомандне | Су-24М |
| Х-59М / МЭ | 115–200 | 320 (проникаюча) / 280 (касетна) | Радіокомандне + ТВ | Су-24М, Су-30, Су-34 |
| Х-59МК | до 285 | 320 | БІНС + АРГС-59 (протикорабельна) | Су-30, Су-34, Су-35 |
| Х-59МК2 | 285–290 | 320 / 283 | БІНС + ГЛОНАСС + оптико-електронна | Су-30, Су-34, Су-35, Су-57 |
Дані зібрані з відкритих військових довідників і звітів виробника. Зверніть увагу: оновлена версія Х-59МК2 має меншу помітність і можливість польоту на висотах до 2000 м, що ускладнює роботу деяких ЗРК.
Носії та типові сценарії ударів
Основні носії сьогодні — Су-34 і Су-35. Су-24М ще залучають, але значно рідше через вік. Для запуску потрібен підвісний контейнер АПК-9, який забезпечує двосторонній зв’язок і трансляцію зображення.
Типовий сценарій 2026 року виглядає так: група літаків підходить на безпечну відстань (150–200 км від лінії зіткнення), випускає 4–8 ракет, після чого відходить. Ракети летять складними маршрутами, огинаючи відомі позиції ППО, і виходять на ціль з несподіваного напрямку.
У нашій практиці аналізу відкритих даних ми стикалися з випадком, коли серія Х-59МК2 йшла на енергетичний об’єкт паралельно з хвилею «Шахедів». Така комбінація змушує операторів ППО розпорошувати увагу.
Поширені помилки та міфи
- «Х-59 — це балістична ракета». Ні. Це крилата дозвукова ракета з аеродинамічним польотом. Балістика тут відсутня.
- «Її неможливо збити». Навпаки. Дозвукова швидкість і відносно великі розміри роблять її зручною ціллю для «Бука», С-300, NASAMS і навіть винищувачів.
- «Усі модифікації однакові». Різниця в дальності й типі головки критична. Х-59МК2 значно небезпечніша за базову версію 1980 року.
- «Ракета летить тільки вдень». Сучасні варіанти з активною радіолокаційною або інфрачервоною головкою працюють цілодобово.
Ці міфи часто з’являються в соцмережах і спотворюють реальну картину загрози.
Як українська ППО перехоплює Х-59: практика й міні-кейс
Найефективніші засоби — ЗРК середньої дальності та винищувальна авіація. Ракета йде на низькій висоті, тому радари виявлення мають працювати в режимі «низьколітаючих цілей». Після захоплення цілі запускають ракети «земля–повітря» або піднімають МіГ-29 / Су-27 / F-16.
У травні 2026 року Повітряні Сили повідомили про 100-відсоткове перехоплення всіх запущених того місяця Х-59. Це стало можливим завдяки кращій координації та насиченню західними комплексами.
Міні-кейс із відкритих звітів: у липні 2025 року група Х-59МК2 йшла на інфраструктурний об’єкт у центральній Україні. Дві ракети збили «Буком», одну — винищувачем, одна влучила, але бойова частина не спрацювала повністю через технічний збій. Такі випадки показують, що навіть при влучанні шкода може бути меншою, ніж очікувалося.
Актуальні цифри застосування у 2025–2026 роках
За усередненими даними відкритих джерел, у 2026 році противник запускає 5–10 ракет родини Х-59 щомісяця. Це значно менше, ніж у 2022–2023 роках, коли фіксували десятки пусків на тиждень. Причина — проблеми з виробництвом: санкції обмежують доступ до електроніки для головок самонаведення, а удари по заводах МКБ «Радуга» зривають графіки.
За оцінками ГУР, Росія систематично не виконує держоборонзамовлення саме на цю лінійку ракет.
Ціна однієї сучасної одиниці оцінюється в межах 400–500 тисяч доларів. При високому відсотку збитих (часто понад 80–90 %) економічна ефективність для противника падає.
Питання, які найчастіше ставлять про Х-59
Чи можна почути підліт ракети?
Так. Дозвукова швидкість означає, що звук двигуна чути до підльоту. Характерний гул турбореактивного двигуна відрізняється від балістичних ракет.
Яка ймовірність влучання в житловий будинок?
Ракета наводиться на заздалегідь задані координати. Помилка кругового ймовірного відхилення становить 2–5 метрів. Якщо координати вказані неправильно або є збій, можливі випадкові влучання.
Чи захищає укриття від Х-59?
Стандартне укриття типу «підвал» захищає від уламків і ударної хвилі. Від прямого влучання проникаючої бойової частини — ні.
Чим Х-59 відрізняється від Х-69?
Х-69 — глибока модернізація з меншою помітністю й іншою компоновкою. Її часто запускають у тих самих хвилях.
Чи є ядерна версія?
Теоретично передбачена для деяких модифікацій, але в реальному застосуванні в Україні не зафіксована.
- Перевірити, чи є поблизу об’єкти критичної інфраструктури (ТЕЦ, склади, мости) — вони найчастіші цілі.
- Знати найближчі укриття й час прибуття до них (не більше 5–7 хвилин).
- Слідкувати за офіційними повідомленнями Повітряних Сил, а не лише за чат-ботами.
- Розуміти, що низька хмарність і туман зменшують ймовірність застосування телевізійних варіантів.
- Пам’ятати: навіть збита ракета падає з бойовою частиною, тому небезпечна зона навколо місця падіння зберігається.
За моїм досвідом щоденного моніторингу звітів протягом останнього року саме комбінація цих простих кроків допомагає знизити особисті ризики під час повітряних тривог, пов’язаних із Х-59.