Три дівчини спускаються до підвалу Поліцейської академії. Тут тир. І тут вони проводять обідню перерву.
Це Катерина Шнейдер, Валерія Подорожко та Олександра Катькалова – учасниці першої поліцейської жіночої збірної зі стрільби. Вже після перших трьох тренувань жінки взяли участь в обласному чемпіонаті, де змагалися з тринадцятьма чоловічими командами.
Ініціаторкою створення жіночої команди стала Валерія Подорожко – оперуповноважена Головного управління Нацполіції Донеччини.
“Пару років тому в нас був виїзд на полігон із марш-кидком, стрільбами, змаганнями з надання меддопомоги. Тоді керівництво таким чином вирішило жінок привітати з 8 березня. Мені ті стрільби дуже сподобались, і я побачила, скільки дівчат ще люблять стріляти. А команда, у складі якої була я, ще й посіла перше місце. Тому й запропонувала керівництву зробити саме жіночу збірну”, – розповідає дівчина, поки заходимо до зали з мішенями.
Валерія має досвід роботи у спецпідрозділі, займається рукопашним боєм, бігом, штурмовим альпінізмом. На запитання про стереотип “нежіночності” професії Валерія відмахується: “Ой, навіть не хочу про це говорити. Чоловік не в захваті від моєї стрілянини. Та й багато людей узагалі жінку-поліцейського не сприймають так серйозно, як чоловіка. Ця гендерна нерівність досі існує”.
У цьогорічному обласному чемпіонаті серед поліцейських вперше взяла участь жіноча збірна. Стріляли з пістолета Макарова у трьох вправах на дистанцію 7 та 15 метрів. Раніше змагалися в стрільбі лише чоловіки. Як виняток у склад чоловічої команди брали лише одну жінку.
Тренує дівчат заступник начальника тренінгового центру ГУ НП Донеччини Віктор Коваленко. Під його керівництвом проходять підготовку чоловіки-поліцейські. За три дні він підготував збірну до обласного чемпіонату. “Програма навчань однакова. Підхід трохи інший. З жінками, на мій погляд, працювати набагато легше, бо вони вміють уважно слухати, що каже інструктор. І намагаються зробити так, як каже інструктор. З чоловіками складніше, бо вони часто намагаються зробити по-своєму. Буває, що чоловіка складно переконати, як правильно, і навіщо саме так”, – розповідає Віктор.
Складнощів у тренуваннях вистачає. Для переможного результату важлива чіткість і швидкість рухів, концентрація уваги. Спочатку учасниці збірної відпрацьовують вправи з незарядженою зброєю, потім по черзі вистрілюють по мішенях.
Цього разу перша на рубежі начальниця відділу ювенальної превенції поліції області Катерина Шнейдер. На запитання, чому вона у збірній, відповідає коротко: “Хочеться показати, що не лише чоловіки можуть влучати в цілі, а й жінки теж”.
У поліції Катерина понад 10 років, приєдналася до правоохоронців, змінивши посаду медсестри в хірургії Харцизької лікарні на фельдшера в ізоляторі тимчасового тримання. Згодом почала працювати оперуповноваженою кримінальної міліції у справах дітей. Зараз на її плечах погони майора та відповідальність за роботу великого відділу в поліції Донеччини. Каже, що саме робота з дітьми штовхає до саморозвитку.
“Ми, дорослі, завжди маємо бути в курсі всіх нових тенденцій, чим живуть діти зараз, тому постійно треба вивчати щось нове, аби розуміти, що штовхає молодь на злочини, як їм допомогти. Нові методики взаємодії з неповнолітніми, протидії домашньому насильству – це завжди нові знання і вміння. Як і стрільба з пістолета”, – розповідає Катерина.
В тирі Шнейдер поводиться натхненно. Каже, що для нових звершень важлива підтримка рідних: “Мій чоловік військовий і дуже мене підтримує. Він знає, що я людина дуже ідейна, якщо “загорілася” чимось, то не заспокоюся, поки не зроблю. Коли я оголосила, що йду в стрілецьку збірну, не відмовляв. Я з тренувань приношу відео, і він дивиться, як я поводилася, пояснює, що зробила не так. Для мене це дуже важливо. Якщо в мене помилки, хай про це скаже близька людина, я не ображаюся, навпаки, це мотивує до вдосконалення. Бо колеги не завжди скажуть відверто, а чоловік лестити не буде”.
Інспекторка Управління превентивної діяльності обласної поліції Олександра Катькалова зараз працює аналітиком у відділі організації діяльності блокпостів. Екстрим на роботі поєднує з екстримом у вільний час – катається на лижах по горах, літає над морем із парашутом, пливе гірськими ріками на надувному човні. А стрільба, окрім тренування влучності та кмітливості, приносить їй задоволення.
“У нас зібралася крута команда. Приємно бути поряд із дівчатами-професіоналками, приємно влучати в цілі. Періодично в нас проходять навчання для всіх поліцейських, але хотілося більше. Цього разу на чемпіонаті тричі поцілила в десятку, а до цього у змаганнях брала участь ще на початку своєї поліцейської кар’єри, у роботі стріляти поки не доводилося”, – розповідає Олександра.У погонах правоохоронця Олександра близько 15 років. Каже, що ніколи не підтримувала стереотипу, ніби правоохоронцями мають бути лише чоловіки.
“Так сталося, що я колись сама була жертвою злочинця. Потім ходила до відділку, давала свідчення, тоді надивилася на роботу поліцейських. Вирішила, що теж маю стати на захист. А до того взагалі у школі працювала”, – згадує Олександра.
Зараз тривають перемовини учасниць збірної з керівництвом главку, аби їм закупили індивідуальне екіпірування. А ще до жіночої команди хочуть залучити ще двох поліцейських.
Ганна Прокопенко, Маріуполь
