Одностатеві шлюби в Україні: статус у 2026 році

Одностатеві шлюби в Україні у жовтні 2026 року не реєструються і не мають сили шлюбу. Стаття 51 Конституції формулює шлюб як союз, що ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка, а стаття 21 Сімейного кодексу повторює цю формулу для органів ДРАЦС. Заява двох осіб однієї статі в РАЦСі завершується відмовою, і ця відмова не породжує сімейних прав.

Окремий шлях уже існує, але він вузький. 25 лютого 2026 року Верховний Суд залишив у силі визнання факту спільного проживання однією сім’єю для конкретної пари чоловіків. Це не відкриває реєстрацію шлюбу і не створює загального реєстру. Паралельно з 2023 року в парламенті лежить законопроєкт №9103 про реєстровані партнерства для двох повнолітніх незалежно від статі; станом на осінь 2026-го він не ухвалений.

Різниця між шлюбом, партнерством і судовим фактом визначає, чи є в партнера черга на спадщину, доступ до реанімації, право розпоряджатися спільним майном і захист після загибелі військового. Нижче — механізм відмови, межі прецеденту 2026 року і те, що пара може зафіксувати вже зараз, не чекаючи нового закону.

Чому заява в ДРАЦС зупиняється на статті 51

Органи державної реєстрації актів цивільного стану не мають дискреції «дозволити виняток». Вони застосовують норму прямої дії. Стаття 51 Конституції України встановлює, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка, а кожен із подружжя має рівні права й обов’язки в шлюбі та сім’ї. Сімейний кодекс у статті 21 називає шлюбом сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у ДРАЦС. Міністерство юстиції неодноразово підтверджувало: підстав прийняти заяву від осіб однієї статі немає.

Зміна цієї конструкції вимагає правки Основного Закону. Стаття 157 забороняє змінювати Конституцію в умовах воєнного або надзвичайного стану. Воєнний стан, запроваджений після повномасштабного вторгнення, цю заборону тримає чинною. 23 вересня 2026 року голова Верховної Ради Руслан Стефанчук прямо назвав статтю 51 перешкодою для надання одностатевим парам статусу шлюбу і нагадав, що конституційні зміни під час воєнного стану неможливі.

Одностатеві шлюби в Україні не «зависли в регламенті». Їх блокує норма вищої юридичної сили, яку парламент не може переписати, доки діє воєнний стан.

Саме тому розмови про «закон про одностатеві шлюби» і про «закон про партнерства» описують різні процедури. Перший упирається в Конституцію. Другий теоретично може з’явитися окремим актом, без перейменування шлюбу. У проєкті нового Цивільного кодексу №15150, ухваленому в першому читанні 28 квітня 2026 року (254 голоси), сім’ю сформульовано як співжиття чоловіка і жінки. Документ готується до другого читання, тож текст ще може змінитися, але поточна редакція звужує, а не розширює простір для одностатевих союзів.

Від петиції 2022 року до постанови Верховного Суду

Тема вийшла з вузького правозахисного кола влітку 2022-го, коли петиція Анастасії Совенко набрала 28 592 підписи. Авторка писала про військових і цивільних, для яких день може стати останнім, і про потребу в документі, що підтверджує сім’ю. 2 серпня 2022 року президент Володимир Зеленський відповів: стаття 51 залишається, Конституцію під час воєнного стану не змінюють, а уряд опрацьовує варіанти зареєстрованого цивільного партнерства. Шлюб у відповіді не обіцяли.

У 2023 році в Раді з’явився законопроєкт №9103 «Про інститут реєстрованих партнерств». Він пропонує добровільний сімейний союз двох повнолітніх осіб однієї або різної статі, окремий від шлюбу, зі статусом членів сім’ї та близьких родичів. Станом на червень 2026 року документ опрацьовувався в Комітеті з питань правової політики і першого читання не пройшов. Євроінтеграційна дорожня карта фіксувала очікування щодо такого закону, але календар голосування зсунувся.

Поки парламент не ухвалив загальної норми, рух пішов через конкретну справу. Дипломат Зорян Кісь і активіст Тимур Левчук жили разом із 2013 року, вели спільний побут і бюджет, у 2021-му одружилися в США. Міністерство закордонних справ відмовилося визнати партнера членом сім’ї дипломата. Деснянський районний суд Києва у червні 2025 року встановив факт проживання однією сім’єю, Київський апеляційний суд у вересні 2025-го рішення підтримав. 25 лютого 2026 року Верховний Суд у справі № 754/12856/24 відхилив касаційну скаргу громадської організації «Всі разом!» і залишив визнання чинним.

Постанова стосується цих двох людей і доказів їхнього тривалого спільного життя. Вона не вносить одностатеві шлюби в реєстр ДРАЦС і не зобов’язує нотаріуса чи лікарню автоматично вважати кожну пару подружжям. Для наступної пари шлях знову лежить через позов, збір доказів і ризик, що нова редакція Цивільного кодексу цей шлях звузить.

Шлюб, партнерство і судове визнання: три різні речі

Плутанина в публічних текстах виникає саме тут: слово «союз» підставляють замість трьох різних правових конструкцій. Порівняння нижче фіксує стан на осінь 2026 року, а не прогноз.

Дані узагальнено за текстом Конституції України, Сімейного кодексу, законопроєкту №9103 і постановою Верховного Суду від 25 лютого 2026 року у справі № 754/12856/24. Проєкт партнерства не є шлюбом навіть у разі ухвалення: автори свідомо лишають визначення шлюбу як союзу жінки та чоловіка.

Іноземне свідоцтво про шлюб для української пари має символічну і доказову вагу. Воно може підтвердити намір і тривалість стосунків у суді, як у справі Кіся та Левчука, але не замінює український акт цивільного стану. Консульство не «переписує» такий шлюб у реєстр ДРАЦС.

Права, яких немає автоматично: спадщина, лікарня, діти

Без сімейного статусу партнер не входить до першої черги спадкоємців за законом. Якщо заповіту немає, майно переходить до дітей, батьків, інших родичів. Партнер може опинитися в дальній черзі або поза нею. Спільна квартира, оформлена на одного, після смерті стає предметом спору з родиною, навіть якщо ремонт, кредит і побут велися вдвох.

У лікарні близьким родичем за замовчуванням партнера не вважають. Відвідування реанімації, згода на операцію, отримання інформації про стан здоров’я тримаються на довіреності, заяві пацієнта або рішенні лікаря в екстреній ситуації. Довіреність, яку не оновили після зміни паспорта чи місця лікування, у критичний момент не спрацьовує.

Пенсія у зв’язку з втратою годувальника, виплати родині загиблого військовослужбовця і статус члена сім’ї для соціальних гарантій прив’язані до шлюбу або до кола осіб, яке закон називає прямо. Саме цей розрив зробив тему видимою після 2022 року: пари, де один служить, не мають того пакета, який є в подружжя. Усиновлення стаття 211 Сімейного кодексу забороняє особам однієї статі. Судове визнання фактичної сім’ї цю заборону не знімає.

У нашій практиці ми стикалися з таким випадком, коли пара понад десять років вела спільний бюджет і ремонт квартири, але право власності лишалося на одному. Після раптової смерті родичі відкрили спадщину за законом, а заповіт охоплював лише частину вкладів. Другий партнер доводив внесок через перекази і свідків місяцями, без статусу подружжя.

Помилки, через які пара залишається без захисту

Більшість втрат виникає не з «відсутності любові в законі», а з документів, які відклали. Нижче — типові збої, які не лікує жоден прецедент.

• Віра, що шлюб у США, Канаді чи країні ЄС діє в Україні сам собою. Іноземний акт є доказом наміру, а не українським сімейним статусом. Органи соціального захисту і МЗС читають Сімейний кодекс, а не реєстр іншого штату.
• Один заповіт на все майно без переліку об’єктів. Рахунки, авто, частка в товаристві і житло, куплене пізніше, випадають із розпорядження. Заповіт треба оновлювати після кожної значної покупки.
• Усна домовленість «усе спільне». Для суду потрібні договір про порядок користування майном, перекази, спільні кредити, реєстрація місця проживання, листування про побут. Емоційний опис стосунків без паперів слабкий.
• Довіреність без строку перевірки. Медична і майнова довіреності старіють. Лікарня може відмовити в документі, виданому на попередній паспорт.
• Очікування, що постанова Верховного Суду від 25 лютого 2026 року покриває всі пари. Вона закрила одну касацію. Наступна справа знову вимагає позову, доказів і сплати судового збору.
• Плутанина №9103 зі «законом про шлюби». Навіть ухвалений інститут партнерства не перейменує шлюб і не змінить статтю 51. Хто планує документи «під шлюб», закладає хибну процедуру.

Ці помилки накопичуються тихо. Поки обидва живі й здорові, відсутність статусу майже не відчутна. Вона стає видимою в реанімації, у нотаріуса після смерті і в частині, де військова частина запитує склад сім’ї.

Питання, які шукають найчастіше

Чи дозволені одностатеві шлюби в Україні у 2026 році?

Ні. Ні Конституція, ні Сімейний кодекс, ні практика ДРАЦС не передбачають реєстрації шлюбу двох осіб однієї статі. Відмова є штатною, а не збоєм конкретного РАЦСу.

Чи визнав Верховний Суд одностатеві шлюби?

Ні. 25 лютого 2026 року суд залишив чинним установлення факту проживання однією сім’єю для Зоряна Кіся і Тимура Левчука. Це індивідуальний юридичний факт, а не зміна визначення шлюбу і не дозвіл для ДРАЦС.

Чи зобов’язана Україна легалізувати шлюби заради ЄС?

Ні. Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Маймулахін і Марків проти України» від 1 червня 2023 року визнало порушення через повну відсутність будь-якого визнання одностатевих пар (статті 8 і 14 Конвенції) і водночас не зобов’язало відкривати саме інститут шлюбу. Євроінтеграційний орієнтир стосується правового захисту пар, найчастіше у формі партнерства, а не переписування статті 51.

Чи можна усиновити дитину?

Ні. Стаття 211 Сімейного кодексу прямо не допускає усиновлення особами однієї статі. Ні іноземний шлюб, ні судове визнання фактичної сім’ї цієї норми не скасовують.

Що дає законопроєкт №9103, якщо його ухвалять?

Реєстрацію партнерства двох повнолітніх однієї або різної статі, статус членів сім’ї та набір майнових і немайнових прав без назви «шлюб». Станом на осінь 2026 року закон не діє, тож розраховувати на нього в документах не можна.

ЄСПЛ, дорожня карта ЄС і військові сім’ї

1 червня 2023 року ЄСПЛ у справі Андрія Маймулахіна та Андрія Марківа, які з 2010 року жили у стабільному партнерстві і отримали відмови ДРАЦС, визнав дискримінацію за ознакою сексуальної орієнтації. Суд присудив кожному по 5 000 євро компенсації моральної шкоди і вказав на позитивний обов’язок держави дати парам хоча б якусь форму визнання та захисту. Скаргу за статтею 12, тобто щодо самого права на шлюб, суд не задовольнив.

Україна включила цей напрям до дорожньої карти з верховенства права. Єврокомісія враховує його серед орієнтирів на шляху вступу. Формула при цьому вужча за гасло «шлюби»: йдеться про законодавчий захист пар. Країни ЄС розв’язують завдання по-різному. Частина відкрила шлюб, частина тримає реєстроване партнерство окремим законом. Стефанчук у вересні 2026-го нагадував, що в Цивільному кодексі партнерства врегульовані лише в кількох державах Союзу, а решта виносить їх в окремий акт.

Війна змістила аргумент із символічного в побутовий. Питання, хто має право на тіло, на виплати і на інформацію про пораненого, перестало бути абстрактним для пар, де один із двох служить. Саме цей практичний шар, а не зміна визначення шлюбу, пояснює, чому петиція 2022 року і справа дипломата опинилися в одному публічному полі.

Опитування 2026 року і парламентська пауза

За даними Київського міжнародного інституту соціології за травень–червень 2026 року, право на цивільні партнерства для ЛГБТ+ підтримали 54% респондентів, проти висловилися 34%, ще 12% не визначилися. Партнерства заради соціального захисту військовослужбовців підтримали 57%. Усиновлення дітей одностатевими парами вперше отримало більше прихильників, ніж противників: 46% проти 42%. Раніше, у січні 2023-го, дослідження Національного демократичного інституту за участі КМІС фіксувало 56% підтримки цивільного партнерства і 44% підтримки саме шлюбів.

Парламентська динаміка цього зсуву не повторює. №9103 не дійшов до зали. Проєкт Цивільного кодексу №15150 у першому читанні зафіксував сім’ю як співжиття чоловіка і жінки. Голова Ради пояснював винесення спірних норм в окремі закони бажанням не «розривати суспільство» текстом кодексу. Для пари, яка сьогодні збирає документи, цей розрив означає просту річ: суспільна більшість щодо партнерств не дорівнює чинній нормі ДРАЦС.

Опитування описує настрій. Реєстр актів цивільного стану описує право. У 2026 році між ними лишається стаття 51 і неухвалений №9103.

Коли вистачить нотаріуса, а коли потрібен суд

Частину ризиків закриває нотаріус без будь-якого нового закону. Заповіт, договір дарування частки, шлюбний контракт тут недоступний, але договір про поділ витрат і користування житлом, медична довіреність, розпорядження банківськими рахунками і взаємні заповіти оформлюються вже зараз. Цього достатньо, якщо мета — не статус «подружжя», а конкретний доступ до ліжка в лікарні і до майна після смерті.

Суд потрібен, коли орган уже відмовив і відмова б’є по статусу: невизнання членом сім’ї дипломата, відмова у виплаті, спір із родичами про фактичні шлюбні відносини. Такий позов спирається на тривалість спільного життя, спільний бюджет, свідків, листування, іноземне свідоцтво як один із доказів. Він не замінює реєстрацію шлюбу і не гарантує, що наступна колегія повторить логіку справи № 754/12856/24, особливо якщо друге читання Цивільного кодексу закріпить вужче визначення сім’ї.

Перед візитом варто звірити пакет самостійно.

• Обидва мають актуальні заповіти з переліком житла, рахунків, авто і часток у бізнесі.
• Медичні довіреності видані на чинні паспортні дані і прийнятні для лікарень, де пара лікується.
• Спільні витрати підтверджені переказами, а не лише словами.
• Місце проживання і побутові договори (оренда, комунальні) показують спільне господарство.
• Іноземне свідоцтво про шлюб, якщо воно є, лежить як доказ, а не як заміна українського акта.
• Очікування від суду сформульоване як установлення факту, а не як вимога «зареєструвати шлюб».
• Усиновлення і статус подружжя в цей пакет не закладають: закон їх не дає.

Нотаріальний шар пара збирає сама за кілька візитів. Судовий шар має сенс після відмови конкретного органу і з адвокатом, який працює з сімейними фактами, а не з обіцянкою «визнати шлюб». Поки стаття 51 чинна, а №9103 не став законом, саме цей подвійний контур — папір у нотаріуса і точковий позов — лишається робочою рамкою для одностатевих пар в Україні.