Чемпіонкою Європи з шахів на жіночому чемпіонаті стала українка Наталя Жукова. Ця гройсмейстриня з Одеси перемагає на європейському турнірі вже вдруге, пише bbc.com. Раніше українка Марія Музичук стала чемпіонкою світу з шахів серед жінок. Чому є окремі змагання для жінок і чоловіків?
Моя мама чудово грає в шахи. Пам’ятаю ці довгі зимові вечори, коли мама годинами сиділа над шаховою дошкою, граючи з другом сім’ї Анатолієм. У тиші, зосереджено, зрідка промовляючи: “А якщо так піти… Ризикнути? Спробуємо”.
В Інституті трансформаторобудування, де вона працювала, було багато любителів шахів. Якось у поїздці влаштували турнір. За маминою спиною став малознайомий співробітник, який почав втручатися: “Дайте я жінці допоможу!”. Мати озирнулась і спитала: “Думаєте, якщо я жінка, то гірше від вас граю?”. На тому турнірі вона перемогла.
Я поцікавилась у мами, чи грали чоловіки і жінки – вона сказала, що то був “змішаний турнір”, на якому від жінок була тільки мама. І додала, що були турніри між різними установами. Від її інституту завжди запрошували трьох гравців – чоловіків, якщо передбачалась четверта дошка – кликали жінку тоді.
Одна з координаторок “Євромайдан SOS” Аліса Новічкова ділиться, що є колишньою “шахісткою-розрядницею”. Зауважує, що крім інтелекту у шахах не менше потрібні терпіння, залізні нерви і психологічна витривалість. На її погляд, якщо враховувати, як традиційно виховують дівчаток, а як хлопчиків, то це, теж грає свою роль, чому жінки не так жваво цікавляться шахами.
Невже є “жіночі шахи”? Чому? Хіба чоловіки і жінки не можуть грати разом? Які підстави, щоб проводити змагання окремо?
Саме ці питання звучать чи не усюди – у соцмережах, у студентських колах, на семінарах з гендерної тематики, у правозахисній спільноті. Зрештою від знайомих журналісток і журналістів.
Привід – спершу українка Марія Музичук перемогла на Чемпіонаті світу з шахів серед жінок. Нещодавно інша українка Наталя Жукова на змаганнях у Грузії стала чемпіонкою Європи з шахів теж на жіночому чемпіонаті континенту. Змагались провідні шахістки із 19 країн. Жукова вже вдруге виборює це звання. І виходить до наступного чемпіонату світу серед жінок.
Наталя Жукова – міжнародна гройсмейстриня, багаторазова переможниця та призерка командних чемпіонатів світу, Європи та Всесвітньої шахової Олімпіади у складі збірної команди України. В Україні пишаються перемогою – дехто тішиться, що чемпіонки і красиві і розумні. Дехто каже, що довели, що жінки можуть бути і гарними і розумними. Інші ж такими висловами обурюються.
Чи заборонено жінкам брати участь у турнірах разом з чоловіками? Колега по Коаліції з протидії дискримінації в Україні Мирослав Грінберг пояснює, що ні, не заборонено. Втім на деякі турніри організатори запрошують лише чоловіків. Виходять зі своїх міркувань (як-от, що турнір має бути цікавим) та можливостей (яким є призовий фонд).
Мирослав, який сам – у минулому першорозрядник з шахів, каже що такі змішані турніри називають “Відкритими”(Open chess tournament).
Швейцарська система дозволяє грати в одному турнірі сотням гравців одночасно, а турнір триває зазвичай від 7 до 15 турів.
Колега грав у турнірах на аматорському рівні дівчатами та жінками. Як він каже, рейтинг рахують для жінок і чоловіків однаково. А Шахових Олімпіад – дві: відкрита, де жінки в командах – рідкість, і окремо – жіноча. Така сама ситуація – і в інших шахових змаганнях: є суто жіночі, а є відкриті, де раніше навіть участь жінок була рідкістю.
Мені якось потрапив до рук харківський журнал “Я” з гендерної тематики. Одне з видань трирічної давнини, коли багато говорили про довколаспортивні питання у зв’язку з минулим Євро-2012, містить публікацію під назвою “Жінки у шаховому спорті, або грай як Полгар”. Авторки-соціологи Тамара Марценюк і Софія Кришталь на початку матеріалу згадують стереотип, що шахи – нібито чоловіча справа. Що, кажучи про шахи, згадуються одразу дідусі, які у дворах грають у шахи. Втім, виглядає, що з перемогами українок, нехай і жіночих турнірах, такі уявлення будуть змінюватись.
А ще дослідниці наводять висловлювання відомого шахіста Роберта Фішера про жінок у шахах: “Вони всі слабкі, всі жінки. Вони дурні в порівнянні з чоловіками. Ви знаєте, вони не повинні грати в шахи. Вони як початківці. Вони програють кожну гру, коли грають проти чоловіків. У світі не існує шахістки, у якої я б не виграв, давши у фору коня”. І зауважують, що таке ставлення домінувало в шаховому світі ще зовсім недавно.
Українська вчена, історик зі Львова Оксана Кісь зараз так відповідає на питання, чому існують окремі турніри: “Спорт загалом наскрізно гендерно-сегрегований, проте якщо у фізично-орієнтованих видах змагань на це є хоч якісь причини – фізична тілобудова у жінок і чоловіків все ж різна, то у шахах (які взагалі важко назвати спортом, як на мене) раціональних підстав ніяких – лише патріархальні традиції…”
За рідкісними винятками (як-от Юдіт Полгар чи Хоу Іфань, грою якої захоплюється й мій колега), рівень гри і рейтинг у шахісток набагато нижчий, ніж у шахістів. Але чому? Легко сказати, що не здібні. Варто ж подивитись на це у комплексі. Виховання і ставлення рідних, тренерів, суспільства; час на заняття і змагання, вільний від покладених на молоду жінку хатніх, сімейних справ.
Ті ж самі дослідниці Тамара Марценюк і Софія Кришталь опитали шахісток і шахістів.
От що сказала одна з них, Марія: “Жінки грають слабше, по-перше, тому, що вони думають, що грають слабше, тобто вони вже самі налаштовані на те, що вони гірше займаються шахами і гірше грають”.
Судячи з коментарів цієї гравчині та іншої, Ані – батьки їх підтримували. Аня, за її словами, не відчувала себе слабшою за хлопців: “Ми не були на однаковому рівні, я була на вищому рівні. Хіба там може серед геть старших хлопців, які мали 12 років, але це було нормально, бо якщо вони старші, то природно, що вони займаються більше, і я грала від них слабше”.
Іншій шахістці не так пощастило, тато їй сказав, що шахи – “це серйозна гра, що вона для жінок досить складна, і щоб я краще пішла і зайнялася чимось іншим”.
Виявляється, що і в родині дівчата зустрічаються з перешкодами, і пізніше тренери можуть не наполягати на зосереджених тренуваннях так, як для хлопців. І пізніше важко виділяти час на тренування, та й їздити на турніри, якщо від тебе очікують, що ти маєш самостійно опікуватись хатніми і сімейними справами. Та й стереотипи.
Попри те, що колега Мирослав Грінберг зауважує, що на деяких турнірах є спеціальні призи саме для шахісток, авторки дослідження щодо жінок у шаховому спорті звертають увагу, що призові виплати у чоловічих і жіночих турнірах істотно різняться. Приклад: призовий фонд матчу на першість світу між Вішванатаном Анандом і Веселином Топаловим (2010) склав 2 млн. євро, тоді як призовий фонд аналогічного матчу між Хоу Іфань і Хампі Конеру (2011) становив 200 тис. євро.
До недавнього часу гонорари шахісток були настільки незначними, що навіть найкращі з них не могли розглядати шахи як основну професію. Тамара Марценюк і Софія Кришталь приходять до висновку, що це ще одна причина, чому жінок так мало у цьому виді спорту. Виглядає на замкнене коло. Хто його розірве?
Ольга Веснянка, правозахисниця, блогерка
