By Левчина Вероніка 
СУ-34, відомий у НАТО як Fullback, залишається одним із найбільш впізнаваних російських бойових літаків XXI століття. Двомісний надзвуковий винищувач-бомбардувальник, створений на базі Су-27, поєднує дальність польоту тактичного бомбардувальника з маневреністю важкого винищувача. Його характерний «качиний» ніс і розташування екіпажу пліч-о-пліч давно стали візитівкою машини.
Станом на 2026 рік літак продовжує серійне виробництво на Новосибірському авіаційному заводі й активно використовується в операціях різної інтенсивності. Для початківців це насамперед історія про те, як радянський проєкт пережив розпад держави і став основою ударної авіації. Для досвідчених читачів — розбір конструктивних рішень, обмежень і реальної бойової ефективності в умовах сучасної протиповітряної оборони.
Від радянського проєкту Т-10В до прийняття на озброєння
Розробка почалася ще в середині 1980-х років. Радянські ВПС потребували заміни застарілих Су-24 і частково Су-25. Конструкторське бюро Сухого вирішило не створювати абсолютно новий літак, а глибоко модифікувати перевірений планер Су-27. Проєкт отримав внутрішнє позначення Т-10В, а пізніше — Су-27ІБ (винищувач-бомбардувальник).
Перший політ прототипу Т-10В-1 відбувся 13 квітня 1990 року. Пілотував його Анатолій Іванов. На той момент машина вже мала характерну сплощену носову частину і переднє горизонтальне оперення. Після розпаду СРСР фінансування майже припинилося. Державні випробування розтягнулися на довгі роки, і лише на початку 2000-х робота відновилася повною мірою.
Серійне виробництво на НАПО ім. Чкалова стартувало 2006–2008 роками. Офіційно на озброєння Повітряно-космічних сил Росії літак прийняли 20 березня 2014 року. Ця дата стала своєрідною точкою відліку: від першого польоту до прийняття пройшло майже чверть століття. За моїм досвідом вивчення документів того періоду, саме політична воля після 2008 року дозволила розблокувати масові контракти.
Конструкція, яка визначає можливості
Найбільш помітна риса СУ-34 — кабіна. Два члени екіпажу сидять поруч, а не один за одним. Таке рішення покращує взаємодію пілота й штурмана-оператора озброєння під час довгих місій. Кабіна має броньовий титановий «кокон», здатний захистити від уламків і стрілецької зброї. Всередині є місце, щоб встати, невеликий туалет і можливість підігріти їжу — деталі, які рідко зустрічаються в тактичній авіації.
Планер зберігає аеродинаміку сімейства Су-27, але середня частина фюзеляжу розширена. Переднє горизонтальне оперення (ПГО) підвищує маневреність і зменшує балансувальний опір. Крило механізоване по передній і задній кромках. Шасі посилене, двоколісне переднє, що дозволяє працювати з менш підготовлених аеродромів.
Силова установка — два турбореактивні двоконтурні двигуни АЛ-31ФМ1. Кожен на форсажі видає близько 132 кН тяги. Максимальна швидкість на висоті сягає 1900 км/год (приблизно 1,8 Маха), біля землі — близько 1400 км/год. Практична стеля — до 15–17 тисяч метрів. Перегінна дальність з підвісними баками перевищує 4000 км, бойовий радіус із типовою бойовою нагрузкою — близько 1100 км.
Радіолокаційна станція Ленінець В004 забезпечує огляд у передній півсфері. На модернізованих машинах з’являється задній радар. Система радіоелектронної боротьби «Хібіни» і оптико-електронна станція «Платан» дозволяють працювати в складних умовах і протидіяти ППО.
Озброєння та бойові ролі
На дванадцяти точках підвіски СУ-34 може нести до 8 тонн боєприпасів (у деяких конфігураціях заявляють більше). Основне озброєння — керовані й некеровані авіабомби, ракети «повітря–поверхня» і засоби «повітря–повітря» для самооборони.
Типовий набір включає:
- ракети Х-29 (лазерні та телевізійні), Х-31 (протирадіолокаційні та протикорабельні), Х-59;
- кореговані бомби КАБ-500 і КАБ-1500;
- некеровані бомби ФАБ-250, ФАБ-500, ФАБ-1500, а з 2023–2024 років — планеруючі бомби з модулями УМПК;
- ракети «повітря–повітря» Р-73, Р-77 і Р-27 для захисту.
Вбудована 30-мм гармата ГШ-30-1 має боєзапас близько 180 снарядів. Літак може виконувати завдання ударів по наземних і надводних цілях, придушення ППО, розвідки (особливо після появи контейнерів) і навіть обмежені повітряні бої. У 2025–2026 роках з’явилися повідомлення про інтеграцію більш далекобійних засобів, що розширює можливості stand-off атак.
У нашій практиці аналізу відкритих даних ми стикалися з випадком, коли екіпаж СУ-34 у Сирії відпрацьовував комбіновані удари: спочатку протирадіолокаційні ракети, потім високоточні бомби. Такий підхід став стандартом і пізніше.
Порівняння з основними аналогами
Щоб зрозуміти місце СУ-34 у світовій авіації, корисно порівняти його з кількома машинами схожого класу.
| Параметр | СУ-34 | F-15E Strike Eagle | Су-24М | Tornado IDS |
|---|---|---|---|---|
| Екіпаж | 2 (пліч-о-пліч) | 2 (тандем) | 2 (пліч-о-пліч) | 2 (тандем) |
| Макс. швидкість | 1,8 М | 2,5 М | 1,35 М | 2,2 М |
| Бойова нагрузка | до 8 т | до 11 т | до 8 т | до 9 т |
| Перегінна дальність | ~4000–4500 км | ~3900 км | ~2850 км | ~3900 км |
| Рік прийняття | 2014 | 1988 | 1983 | 1979 |
Дані узагальнені за відкритими технічними описами виробників і довідковими матеріалами. СУ-34 виграє у дальності та комфорті екіпажу, але поступається F-15E у швидкості й сучасній авіоніці покоління. Порівняно з Су-24 він значно довговічніший і має кращий захист.
Бойове застосування: Сирія і подальші конфлікти
Перше бойове застосування відбулося 2015 року в Сирії. Чотири, а потім більше машин працювали з авіабази Хмеймім. Вони завдавали ударів високоточними боєприпасами по складах, командних пунктах і позиціях. Досвід показав високу живучість і можливість працювати в умовах обмеженої ППО.
З 2022 року СУ-34 став одним із основних носіїв ударної авіації в іншому театрі. Особливо помітну роль відіграли планеруючі бомби з модулями УМПК, які дозволяють атакувати з відстані 40–70 км і більше, зменшуючи ризик потрапити під вогонь сучасних ЗРК. Водночас відкриті джерела фіксують значні втрати — кілька десятків машин за підтвердженими візуальними доказами. Виробництво на заводі в Новосибірську було збільшене, і нові партії регулярно передають військам навіть у 2025–2026 роках.
Станом на середину 2026 року загальна кількість побудованих СУ-34 перевищує 160 одиниць (разом із дослідними). У строю залишається понад 130–150 машин різних модифікацій, включно з модернізованими СУ-34М.
Поширені міфи та типові помилки в оцінках
Навколо літака склалося чимало стереотипів. Ось найчастіші:
- «Це просто бомбардувальник, який не вміє вести повітряний бій». Насправді СУ-34 має ракети середньої дальності і може захищатися, хоча він не призначений для завоювання переваги в повітрі.
- «Кабіна пліч-о-пліч робить його вразливим». Броньовий захист і розташування компенсують багато ризиків. Більшість втрат пов’язані не з ураженням кабіни, а з ураженням планера чи систем.
- «Він застарів уже на момент прийняття». Модернізація авіоніки, РЛС і засобів РЕБ триває. СУ-34М отримав нові можливості розвідки і взаємодії.
- «Дальність дозволяє завдавати міжконтинентальних ударів». Теоретичні розрахунки з максимальними баками існують, але реальна бойова дальність значно менша і залежить від навантаження та профілю польоту.
Ці помилки часто виникають через змішування рекламних заяв із реальними бойовими можливостями.
Модернізації, експорт і що далі
СУ-34М — основна сучасна версія. Вона має покращену авіоніку, можливість використання нових контейнерів розвідки (радіотехнічної, оптичної, радіолокаційної) і розширений асортимент озброєння. Алжир став першим і поки єдиним підтвердженим іноземним замовником. Експортна модифікація СУ-34МЕ має адаптовані системи ідентифікації «свій–чужий» і трохи змінену конфігурацію.
Виробництво залишається стабільним. У 2025 році було передано кілька партій по дві машини. Це дозволяє компенсувати втрати і підтримувати чисельність флоту. Перспективи пов’язані з подальшою інтеграцією далекобійних засобів ураження і покращенням систем зв’язку для роботи в мережецентричних операціях.
Коли літак показує сильні сторони, а коли — обмеження
СУ-34 найкраще розкривається в місіях середньої дальності з високоточним озброєнням, коли є можливість працювати з безпечної дистанції. Він ефективний проти наземних цілей середньої захищеності і в умовах, коли противник не має суцільного покриття сучасними ЗРК великої дальності.
Обмеження проявляються при роботі в зоні щільної сучасної ППО без достатнього придушення. Велика маса і розміри роблять його помітнішим за легші ударні машини. Тривалість польоту висока, але екіпаж усе одно втомлюється, тому для наддалеких місій потрібна дозаправка в повітрі.
Чек-лист для швидкої оцінки можливостей СУ-34:
- Чи потрібна дальність понад 800–1000 км? — так, літак підходить.
- Чи є потреба в точному ураженні захищених цілей? — за наявності КАБ або УМПК.
- Чи працює він у парі з засобами РЕБ і винищувачами прикриття? — бажано.
- Чи важлива живучість екіпажу? — бронезахист дає перевагу.
- Чи потрібна розвідувальна складова? — на модернізованих машинах — так.
Питання, які найчастіше ставлять
Чим СУ-34 принципово відрізняється від Су-30СМ?
Су-30СМ — багатоцільовий винищувач з акцентом на повітряний бій і універсальність. СУ-34 спочатку оптимізований під ударні завдання, має важчу броню кабіни і більший запас палива всередині.
Скільки СУ-34 реально в строю у 2026 році?
За оцінками відкритих джерел — понад 130–150 машин, включно з модернізованими. Точна цифра залежить від темпів виробництва і втрат.
Чи може він нести ядерну зброю?
Конструкція дозволяє, але офіційно основним завданням залишається звичайне високоточне озброєння.
Яка вартість одного літака?
У різних джерелах фігурують цифри від 33 до 50 мільйонів доларів у цінах попередніх років. Реальна вартість залежить від комплектації і контракту.
Чи є у нього заміна?
Поки що ні. СУ-34 залишається основним тактичним ударним літаком, а перспективні проєкти ще далекі від серії.
СУ-34 продовжує еволюціонувати. Його історія — приклад того, як радянська конструкторська школа адаптувалася до нових умов і залишилася актуальною через десятиліття. Машина не ідеальна, але в своєму класі вона займає чітке місце завдяки поєднанню дальності, навантаження і живучості екіпажу.