By Левчина Вероніка 
По воротах — нормативна форма для удару, пострілу й будь-якої дії, розгорнутої щодо футбольної рамки. Прийменник «по» в цьому значенні керує місцевим відмінком множини, а множина місцевого в українській закінчується на «-ах» або «-ях»: по містах, по селах, по воротах. Форма «по воротам» з’являється там, де в речення підставляють давальний відмінок за зразком іншої мови.
Саме слово «воротам» не є зламаним. Це живий давальний: кому? чому? — воротам. Помилка народжується в парі «прийменник + відмінок», а не в закінченні як такому. Поруч живуть інші правильні конструкції, які часто плутають із цією парою: удар у ворота, м’яч у сітці воріт, удар від воріт.
Нижче зібрано механізм керування, історичну причину розходження з російською, повну карту відмінків, типові пастки коментатора й редактора, а також чек-лист для тексту, який уже завтра може піти в ефір або в шкільний зошит.
М’яч уже в сітці, а закінчення ще висить у повітрі
Коментатор встигає крикнути «гол» швидше, ніж мозок встигає перевірити відмінок. Саме в цю щілину проскакує «удар по воротам». Літературна українська в цій сполуці тримає інший фінал: удар по воротах. Мнемоніка, яку 2023 року в ефірі повторив учитель і мовознавець Олександр Авраменко, прив’язана до самого вигуку вболівальника: коли м’яч у сітці, зал кричить «ах», і те саме «ах» стоїть у закінченні — по воротАХ, як по містАХ і по селАХ. Джерело формулювання — мінілекція, поширена агентством УНІАН.
Питання місцевого множини звучить «по кому? по чому?», а не «по кому? по чому?» у давальному сенсі «кому віддати». Удар спрямовано на поверхню рамки, у площину, по цілі. Це просторове значення прийменника «по», і для множини воно давно закріплене за місцевим. Шкільна пам’ятка на освітній платформі «Лайфхаки з української мови» формулює межу жорстко: у множині після «по», «на», «у» стоїть «-ах / -ях», а форми на «-ам / -ям» у цій позиції ненормативні — по полях, по селах, по містах, на воротах, а не «по полям».
Норма для спортивного тексту, новини й шкільного речення одна: удар по воротах. «По воротам» лишайте за межами літературного стандарту, навіть якщо вухо вже звикло до цього ритму з трансляцій.
Для початківця достатньо одного якоря: побачили «по» і множину — шукайте «-ах». Для того, хто вже править стрічку новин, важливий другий шар. «Воротам» як ізольована форма словника правильна, і викидати її з таблиці відмінювання не можна. Викидати треба лише сполуку, де ця форма стоїть після «по» в значенні удару, руху поверхнею чи розподілу по об’єктах.
Чому прийменник «по» у множині бере місцевий, а не давальний
Прийменник «по» в українській не прив’язаний до одного відмінка на все життя. Він змінює керування залежно від значення, і саме ця гнучкість створює плутанину. У значенні місця на поверхні, руху по простору, об’єкта, по якому б’ють або йдуть, літературна норма для множини — місцевий: іти по полях, стукати по дверях, бити по воротах. Місцевий взагалі не живе без прийменника. Його коло вузьке: в (у), на, при, по, о (об).
Давальний після «по» в українській лишився в інших значеннях, і їх не варто змішувати з футбольним ударом. Розподільче «по» часто бере знахідний або іншу конструкцію: по яблуку кожному, по два зошити. Часове й причинове «по» теж має власні моделі: по обіді, по приїзді, туга по дому. Остання формула — класичний давальний почуття, і саме вона іноді збиває з пантелику: якщо «тужити по комусь» можна, чому не можна «бити по воротам»? Бо це різні значення одного службового слова, а не одна полиця в шафі.
В однині картина м’якша. Після «по» для частини іменників словники фіксують паралельні форми незалежно від наголосу: по лісу і по лісі, по місту і по місті, по Дніпру і по Дніпрі. Ця паралель не переноситься на множину. Щойно іменник стає множинним, «-ам» у сполуці з «по» на позначення місця випадає з норми. «Ворота» множини не мають однини взагалі — це pluralia tantum, слово, що існує лише в множині, — тож паралелі однини йому не допомагають.
Звідси практичний тест, який рятує і новачка, і редактора. Замініть «ворота» на «міста» або «села» в тому самому реченні. Якщо вухо відкидає «удар по містам», воно має відкинути і «удар по воротам». Аналогія працює, бо закінчення множини місцевого однакове для цих слів. Зворотна перевірка теж корисна: якщо речення відповідає на «де?» або «по чому б’ють?», перед вами місцевий. Якщо на «кому це адресовано?» без ідеї поверхні — шукайте давальний, але вже без автоматичного «по».
Де розійшлися українська й російська: давній розподіл відмінків
Форма «по воротам» звучить знайомо не тому, що українська колись «забула» власне закінчення. У давньоруській місцевий із «по» тримав вужче значення: слідування в часі або в просторі, як у конструкціях на зразок «по слідах». Рух поверхнею, навпаки, виражали давальним: по морямъ, по полямъ. Енциклопедична стаття про місцевий відмінок на Вікіпедії фіксує подальший розкол. В українській конструкція з місцевим за аналогією поширилася й на рух, витіснивши давальний: по морях, по полях, по слідах. У російській сталося дзеркально: давальний після «по» зайняв і зону слідування, тож сьогодні там нормативне «по воротам», «по полям», «по следам».
Калька народжується саме на цьому шві. Людина, яка щодня чує російськомовний коментар, переносить не окреме слово, а цілу зв’язку «по + давальний». Українське вухо приймає ритм, бо давальний «воротам» у таблиці існує, і мозок не бачить червоного прапорця. Прапорець стоїть не на слові, а на історії керування. Те, що в одній мові стало нормою після середньовічного перерозподілу, в іншій лишилося за межею літературного стандарту.
Цей історичний шар пояснює, чому суперечка не згасає в коментарях під голами. Обидві форми мають «предка». Різниця в тому, якого предка сучасна українська норма визнала для значення удару й руху. Шкільний стандарт, коректорські пам’ятки й публічні пояснення мовознавців сходяться на місцевому. Аргумент «так казали в давнину» тут не рятує «по воротам»: давній давальний руху українська якраз замінила.
Повна карта слова «ворота»: від «воріт» до «воротях»
Перш ніж сперечатися про прийменник, варто розкласти саме слово. «Ворота» не відмінюються в однині. У родовому множини «о» чергується з «і» в закритому складі: воріт. Давальний, орудний і місцевий мають паралельні варіанти, які фіксують словники словозміни, зокрема ресурс «Горох»: воротам і воротям, воротами і ворітьми, воротах і воротях. Паралель «-ах / -ях» не реабілітує «-ам» після «по».
| Відмінок | Форма | Як звучить у живому реченні |
|---|---|---|
| Називний | ворота | Ворота відчинені, рамка порожня. |
| Родовий | воріт | Біля воріт зібрався натовп; удар від воріт. |
| Давальний | воротам, воротям | Форма словника; після «по» в значенні удару не ставиться. |
| Знахідний | ворота | Бити у ворота, м’яч перетинає лінію воріт. |
| Орудний | воротами, ворітьми | М’яч ударився ворітьми, пройшов між воротами й кутовим. |
| Місцевий | воротах, воротях | Удар по воротах, на воротах стоїть новий воротар. |
| Кличний | ворота | Звертання рідкісне й здебільшого жартівливе. |
Дані словозміни зведено за онлайн-словниками української мови (ресурс «Горох») і шкільними пам’ятками місцевого відмінка. Таблиця показує форми, а не дозвіл ставити будь-яку з них після будь-якого прийменника.
Окремо варто тримати «браму». У частині західних говірок і в польському футбольному словнику рамку називають брамою, і це слово інколи проривається в уболівальницьку мову. Для загальноукраїнського спортивного стандарту лишаються ворота. «Брама» доречна в історичному описі міських укріплень, у поезії, в регіональному колориті, але не замінює нормативне «удар по воротах» у протоколі матчу.
П’ять пасток, через які «по воротам» повертається в ефір
Помилка рідко сидить сама. Вона приходить у пакеті зі сусідніми кальками, і виправити лише футбольну фразу, залишивши решту, означає залатати одну дірку в ситі.
- Прямий перенос давального. «По воротам», «по полям», «по містам», «по вівторкам» тримаються на одному механізмі. Виправлення одне: місцевий множини на «-ах / -ях» або інша українська модель часу — у вівторок, щовівторка, вівторками. Чому не варто лишати «як є»: вухо тренується на винятку, і виняток швидко стає правилом для всіх множин.
- Плутанина з «ударом від воріт». Офіційна назва введення м’яча в гру воротарем — удар від воріт, родовий після «від». Людина чує «воріт» у правильній сполуці й вирішує, що закінчення взагалі вільні. Це різні прийменники з різним керуванням.
- Підміна місцевого знахідним без зміни прийменника. «Удар у ворота» — окрема правильна конструкція. «Удар по ворота» — уже збій: «по» не керує тут називним чи знахідним. Рятівна заміна має міняти або відмінок, або весь прийменник.
- Надмірне «по» там, де українська обирає інший прийменник. Іти по вулиці можна, але «скучити по дому» і «йти по справах» варто перевіряти окремо. Автоматичне «по» на кожен російський відповідник роздуває частку кальки навіть у людей, які вже кажуть «по воротах».
- Віра в те, що ефір узаконює форму. Повторення в прямому ефірі без редактора не змінює словникової рекомендації. Усний темп пояснює живучість «по воротам», але не переносить її в підручник і в вичитаний текст.
У нашій практиці ми стикалися з таким випадком, коли нічний редактор спортивної стрічки виправив заголовок на «удар по воротах», а в ліде абзацу лишив «м’яч полетів по воротам суперника». Читач бачить обидві форми на одному екрані й робить висновок, що норма плаває. Плаває не норма, а вичитка, якщо вона чіпає лише заголовок.
Короткі відповіді на запитання, які виникають одразу після гола
Пошукові підказки навколо цієї пари майже завжди звучать однаково. Відповіді короткі, але кожна тримається на вже розібраному керуванні.
Чи можна сказати «удар у ворота» замість «удар по воротах»?
Можна, і це не компроміс, а інша нормативна модель. «У» зі знахідним малює напрямок усередину площини: бити у ворота, м’яч увійти у ворота. «По» з місцевим малює удар по цілі як по поверхні. У репортажі обидві формулі доречні, якщо не змішувати їх закінчення. «Удар у воротах» уже помилка: «у» напрямку хоче знахідного, а «воротах» — місцевий.
Чи існує форма «по воротях»?
Місцевий «воротях» словники подають як паралель до «воротах», так само як «на воротах (воротях)» стоїть у шкільних таблицях. Для публічного тексту й школи безпечніший і частотніший варіант — по воротах. «По воротях» не дорівнює «по воротам»: перше лишається місцевим, друге — давальним.
Як правильно: воротар чи голкіпер, і чи чіпає це відмінок?
Відмінок воріт від професії не залежить. «Воротар» — український нормативний відповідник, «голкіпер» лишається запозиченням, яке в офіційних текстах краще не ставити в центр речення. Фраза «воротар взяв м’яч після удару по воротах» тримає і лексику, і керування.
Чому родовий «воріт», а не «ворот»?
У закритому складі «о» чергується з «і»: ворота — воріт, як кіло — кіл у подібних історичних моделях чергування. «Біля ворот» і «від ворот» — наслідки відкидання цього чергування. Правильно: біля воріт, від воріт, до воріт, з-за воріт.
Чи поширюється правило на хокей і гандбол?
Так, якщо в спорті є ворота як ціль удару чи кидка. Кидок по воротах, удар по воротах, постріл по воротах тримають той самий місцевий. Вузькі терміни на кшталт «буліт» чи «пенальті» відмінка не міняють: пенальті — це удар по воротах з позначки, а не привід повернути давальний.
Коментатор, протокол і шкільний твір: три різні навантаження на ту саму форму
Одна й та сама норма по-різному поводиться в трьох типах тексту. Коментатор у прямому ефірі працює на слух і на темп. Йому допомагає короткий якір, а не таблиця: «ах» у закінченні, міста як підстановка, і заздалегідь вирішена пара «у ворота / по воротах». Якщо фраза вже вилетіла з «-ам», у повтори не варто вмуровувати помилку вдруге. Наступне речення можна зібрати інакше: м’яч у площині воріт, удар у рамку, голкіпер — ні, воротар — зняв м’яч з лінії.
Протокол і новина не мають права на «як почулося». Тут працює вичитаний стандарт: удар по воротах, удар від воріт, положення поза грою, а не кальки посадових формул. Статистичний рядок «5 ударів у площину воріт» часто навіть зручніший за спірну пару, бо оминає прийменник «по» і водночас лишається точною спортивною мовою. Досвідчений автор може чергувати «по воротах» і «у ворота», щоб абзац не стукав одним закінченням. Початківцю безпечніше триматися однієї моделі на весь текст, поки рука не запам’ятає обидві.
Шкільний твір і диктант оцінюють саме керування. Фраза «нападник завдав удару по воротах» закриває і лексику, і відмінок. Поруч корисно дати дитині сусідів, щоб правило не зависло на одному слові: по книжках, по вікнах, по дверях, по воротах. За моїм досвідом редагування учнівських спортивних заміток протягом місяця найстійкішою виявилася не заборона, а підстановка: учні, які перед здачею міняли «ворота» на «міста», майже не лишали «-ам».
Якщо сумнів лише в закінченні після «по», замініть іменник на «міста». Форма, яка виживає в «по містах», виживе і в «по воротах». Форма, яка проситься в «по містам», у літературний текст не йде.
Чек-лист перед тим, як натиснути «опублікувати»
Короткий прохід по абзацу займає менше часу, ніж спростування в коментарях. Пройдіться списком зверху вниз, не пропускаючи рядки з цифрами статистики.
- Після «по» у множині стоїть «-ах / -ях»: по воротах, по полях, по містах. Жодного «по воротам» у заголовку, лідері й підписі до фото.
- Родовий перевірений окремо: від воріт, до воріт, біля воріт, а не «від ворот» і не «до воротам».
- Напрямок усередину зібраний зі знахідним: у ворота, у сітку, у площину воріт. Немає гібрида «у воротах» там, де мовиться про політ м’яча.
- Офіційна назва стандартного положення не перекручена: удар від воріт — це введення м’яча воротарем, а не синонім удару по рамці.
- Сусідні кальки не лишилися в тому самому абзаці: «по вівторках» краще замінити на «у вівторок» або «щовівторка», «по справам» — на «у справах».
- Паралель «воротях» якщо й ужита, то свідомо, як місцевий, а не як заміна давальному.
- Усне «по воротам» із цитати героя або взяте в лапки як ілюстрація помилки, або виправлене в авторській мові. Цитата не зобов’язує автора повторювати збій у власному підсумку.
Список не замінює редактора в довгому звіті, але знімає найгучнішу помилку, ту, яку читач помічає ще до суті матчу. Якщо текст уже набраний навскоси, швидше пройти пошуком за фрагментом «ворам» і «ворот» і переглянути кожне входження, ніж перечитувати все підряд.
Коли вистачить власного вуха, а коли варто спитати редактора
Власного якоря вистачає, коли задача вузька: підпис до гола, рядок у чаті вболівальників, речення в творі, заголовок новини про один удар. Правило коротке, виняток для цієї сполуки не передбачений, підстановка «міста» перевіряється за секунду. Самостійно можна зібрати й цілий абзац репортажу, якщо заздалегідь обрати дві моделі — «по воротах» і «у ворота» — і не вигадувати третьої.
Редактор або вчитель потрібен там, де текст несе офіційну вагу: регламент турніру, переклад правил, субтитри до трансляції, підручник, матеріал, який цитуватимуть як зразок. Тут уже стикаються терміни «удар від воріт», «площа воріт», «лінія воріт», «ворота суперника», і механічна заміна закінчення може зачепити правильний родовий. Другий привід покликати людину — серія текстів різних авторів на одному сайті. Без спільної пам’ятки стрічка знову роздвоїться на «по воротах» у новинах і «по воротам» у блогах.
Мовна звичка змінюється повільніше за правило. Місяць свідомої підстановки в спортивних нотатках зазвичай робить «-ах» автоматичним, а «-ам» — помітним, як чужий акцент у знайомій фразі. Далі вже не доводиться зупиняти радість від гола заради відмінка: закінчення встигає стати на місце раніше за вигук.