By Левчина Вероніка 
Мобільна вогнева група — це компактний підрозділ протиповітряної оборони чисельністю 5–12 бійців, який пересувається на пікапах чи легких транспортних засобах і знищує повітряні цілі на малій та надмалій висоті. Основна зброя — великокаліберні кулемети, зенітні установки та переносні зенітно-ракетні комплекси. Такі групи заповнюють прогалину між важкими зенітними ракетними комплексами та пасивними постами спостереження.
Вони з’явилися як відповідь на масовані атаки дронів-камікадзе і сьогодні залишаються одним із найгнучкіших елементів багатошарової системи ППО. Їхня сила полягає не в вартості озброєння, а в швидкості реакції, здатності змінювати позиції та працювати там, де дорогі ракети неефективні або просто відсутні.
Як імпровізація 2022 року перетворилася на системний елемент оборони
Восени 2022 року російські війська почали масово застосовувати ударні безпілотники типу Shahed-136. Ці апарати летіли низько, повільно і з малою радіолокаційною помітністю. Традиційні зенітні ракетні комплекси, розраховані на швидкісні висотні цілі, виявилися перевантаженими під час «ройових» атак, коли одночасно в повітрі з’являлися десятки дронів. Вартість однієї ракети багаторазово перевищувала ціну самого «Шахеда».
У відповідь підрозділи Повітряних сил, Національної гвардії та територіальної оборони почали формувати невеликі рухомі команди. Спочатку це були імпровізовані екіпажі на цивільних пікапах з установленими кулеметами. Вже протягом 2023 року практика стала системною. Мобільні вогневі групи увійшли до структури Збройних Сил, Національної гвардії, Державної прикордонної служби та частини добровольчих формувань територіальних громад.
За кілька років концепція еволюціонувала. До звичайних пікапів додали тепловізори, компактні радіолокаційні станції ближньої дії, системи РЕБ і спеціалізовані установки на кшталт комплексу «Viktor MR-2» на базі Toyota Land Cruiser. Сьогодні подібні підрозділи формують навіть у збройних силах інших країн, які уважно вивчають український досвід.
Анатомія групи: люди, машини та зброя
Типова мобільна вогнева група складається з 5–12 військовослужбовців і 2–4 транспортних засобів. Найчастіше це пікапи підвищеної прохідності, рідше — легкі бронеавтомобілі. Кожен екіпаж має чіткий розподіл ролей: командир, водії, навідники-стрільці, оператори ПЗРК, фахівець зі зв’язку та розвідки. За потреби додають сапера або спеціаліста з радіоелектронної боротьби.
Озброєння підбирають під низьковисотні повільні цілі. Основу складають великокаліберні кулемети 12,7 мм (Browning M2, Canik M2, ДШК), 14,5-мм спарені установки ЗПУ-2, 23-мм зенітні гармати ЗУ-23-2 та переносні зенітно-ракетні комплекси («Ігла», «Стінгер», «Piorun»). Для нічної роботи використовують тепловізори, прилади нічного бачення та потужні прожектори з дальністю підсвічування до 1,5 км.
| Засіб ураження | Калібр / тип | Ефективна дальність | Основна перевага проти БпЛА |
|---|---|---|---|
| Browning M2 / Canik M2 / ДШК | 12,7 мм | до 1,5–2 км | Висока щільність вогню, низька вартість боєприпасів |
| ЗПУ-2 | 14,5 мм | до 2 км | Потужний спарений вогонь |
| ЗУ-23-2 | 23 мм | до 2,5 км | Осколково-фугасний ефект |
| ПЗРК («Стінгер», «Ігла») | ракетний | до 4–5 км | Висока точність по тепловій сигнатурі |
Дані узагальнено на основі відкритих військових джерел та матеріалів ВУЕ. Успіх залежить не лише від техніки. Бійці часто володіють кількома спеціальностями, що дозволяє групі працювати навіть у скороченому складі.
Нічне полювання: реальний цикл роботи від сигналу до пострілу
Робота мобільної вогневої групи будується навколо швидкого циклу: отримання цілевказівки — висування — виявлення — ураження — негайна зміна позиції. Після сигналу про повітряну загрозу група виїжджає на заздалегідь підготовлений або оперативно обраний рубіж. Час розгортання часто становить 10–15 хвилин.
Ціль шукають акустично, візуально та за допомогою тепловізорів. «Шахед» на висоті 50–150 метрів і швидкості 150–180 км/год дає характерний звук, який досвідчені екіпажі розпізнають навіть на відстані. Після виявлення навідник супроводжує апарат, визначає випередження і відкриває вогонь короткими чергами. Після ураження група негайно змінює позицію, щоб не стати мішенню для наступної хвилі або контрбатарейного вогню.
У нашій практиці ми стикалися з випадком, коли екіпаж за одну ніч змінив три позиції і збив кілька цілей саме завдяки дисципліні швидкого згортання. Стаціонарність у цій роботі — майже гарантоване знищення.
Чому кулемет іноді ефективніший за дорогу ракету
Дорогі зенітні ракети мають обмежений ресурс і високу ціну. Проти повільних низьковисотних дронів їхнє застосування часто економічно невиправдане. Великокаліберний кулемет дозволяє вести щільний вогонь із мінімальними витратами. Одна черга коштує в рази менше, ніж ракета, а ймовірність ураження «Шахеда» на оптимальній дистанції залишається високою.
За оцінками, озвученими Головнокомандувачем ЗСУ у 2025 році, мобільні вогневі групи відповідали приблизно за 40 % збитих ударних БпЛА. У деяких регіонах їхня частка в загальній кількості перехоплень сягала третини. Водночас у 2025–2026 роках противник почав піднімати висоту польоту дронів понад 2–3 км, де ефективність кулеметного вогню різко падає. Це змусило групи активніше використовувати ПЗРК і інтегрувати дані з компактних радарів.
Ключова перевага МВГ — не абсолютна кількість збитих цілей, а розвантаження вищих ешелонів ППО. Кожен знищений кулеметом «Шахед» зберігає дорогу ракету для більш небезпечної цілі.
Поширені помилки, які знижують результативність
- Тривале перебування на одній позиції. Після відкриття вогню група стає помітною. Затримка з відходом збільшує ризик ураження ворожими FPV-дронами чи артилерією.
- Недостатня підготовка до нічної стрільби. Без регулярних тренувань з тепловізорами і прожекторами екіпаж втрачає дорогоцінні секунди на пошук цілі.
- Ігнорування маскування та рельєфу. Відкриті позиції на рівнині полегшують роботу противнику. Використання природних укриттів і «вогневих мішків» на ймовірних маршрутах польоту значно підвищує шанси.
- Відсутність резерву боєприпасів і зв’язку. Під час масованої атаки група може витратити весь боєкомплект за кілька хвилин. Без надійного каналу передачі даних координація з сусідніми підрозділами руйнується.
- Переоцінка можливостей кулемета проти висотних цілей. Коли дрон піднімається вище ефективної дальності, спроби стріляти лише витрачають боєприпаси і демаскують позицію.
Ці помилки зустрічаються як у новостворених, так і в досвідчених екіпажах. Регулярний аналіз результатів і обмін досвідом між підрозділами залишаються найкращим запобіжником.
Як український досвід змінює підходи інших армій
Концепція мобільних вогневих груп виявилася настільки практичною, що її почали адаптувати за межами України. У 2025–2026 роках подібні підрозділи з’явилися в окремих європейських країнах. Армія США розгорнула Mobile Fire Teams у Литві в рамках ініціативи стримування на східному фланзі НАТО, прямо посилаючись на українську практику боротьби з дроновими роями.
Російські війська також формують власні аналоги, зокрема для захисту інфраструктури в окупованому Криму та прикордонних регіонах. Проте український варіант вирізняється щільністю мережі, інтеграцією з цивільними системами оповіщення та постійною адаптацією під зміну тактики противника.
Чек-лист боєздатності мобільної вогневої групи
- Наявність щонайменше двох транспортних засобів із можливістю швидкого ремонту в польових умовах.
- Повний комплект засобів виявлення: тепловізор, прилад нічного бачення, прожектор, бажано компактна РЛС.
- Розподіл ролей і взаємозамінність бійців.
- Відпрацьований алгоритм зміни позиції протягом 3–5 хвилин після відкриття вогню.
- Запас боєприпасів, розрахований на кілька хвилин інтенсивного вогню, плюс резерв.
- Надійний захищений зв’язок з вищим командним пунктом і сусідніми групами.
- Регулярні нічні тренування зі стрільби по рухомих цілях.
Група, яка відповідає більшості пунктів цього списку, має значно вищі шанси стабільно виконувати завдання навіть за зміни тактики противника.
Питання, які найчастіше виникають щодо мобільних вогневих груп
Чим МВГ відрізняється від звичайної вогневої групи в піхоті?
Звичайна вогнева група в складі відділення підтримує маневрену групу вогнем по наземних цілях. Мобільна вогнева група спеціалізується виключно на повітряних цілях і діє як елемент системи ППО, часто автономно від лінії зіткнення.
Чи можуть такі групи збивати крилаті ракети?
Так, але значно рідше і переважно за допомогою ПЗРК. Основна спеціалізація — низьковисотні дрони. Проти швидких крилатих ракет ефективність нижча.
Чому ефективність іноді оцінюють по-різному?
Показники залежать від регіону, висоти польоту дронів, якості оснащення конкретної групи та інтенсивності атак. У періоди, коли противник тримає низьку висоту, результати вищі. Коли дрони піднімаються вище — падають. Загальна оцінка 2025 року на рівні близько 40 % збитих «Шахедів» відображає середній внесок по країні.
Чи залучають до МВГ цивільних або резервістів?
У складі добровольчих формувань територіальних громад і частини Національної гвардії так. Багато екіпажів формують з людей, які поєднують службу з цивільною роботою або мають обмеження за станом здоров’я після поранень.
Мобільна вогнева група залишається живим інструментом, який постійно змінюється разом із характером повітряної загрози. Її цінність полягає не в ідеальній статистиці, а в здатності закривати ті ділянки неба, куди важкі системи ППО не встигають або не можуть дістати.