By Левчина Вероніка 
Мі-8 — це той самий вертоліт, який за шість десятиліть перетворився з радянського експерименту на справжню робочу конячку авіації. Його силует із п’ятилопатевим несучим гвинтом і характерним «гудінням» двигунів впізнають у будь-якій точці планети — від арктичних експедицій до спекотних пустель і гарячих точок конфліктів. Розроблений на початку 1960-х років у ОКБ Михайла Міля, цей середній багатоцільовий вертоліт став наймасовішим двомоторним гвинтокрилом в історії. За різними оцінками, випущено понад 12–17 тисяч машин різних модифікацій, і виробництво триває навіть у середині 2020-х років.
Перший прототип піднявся в повітря влітку 1961 року, а вже через кілька років серійні Мі-8 почали надходити до цивільної авіації та військових частин. Машина швидко довела свою універсальність: перевозить до 24 десантників або чотири тонни вантажу, працює в температурному діапазоні від мінус 50 до плюс 50 градусів, сідає на непідготовлені майданчики і виконує ролі від санітарного евакуатора до носія некерованих ракет. Сьогодні Мі-8 і його експортні «родичі» Мі-17 літають у понад 50 країнах, а в Україні особливе місце займають модернізовані версії з двигунами «Мотор Січ».
Як народжувався Мі-8: від поршневого попередника до газотурбінної ери
Наприкінці 1950-х років Мі-4 уже не задовольняв зростаючі вимоги. Поршневий двигун обмежував вантажопідйомність і висотність, тож конструкторське бюро під керівництвом Михайла Леонтійовича Міля взялося за принципово нову машину. Спочатку планували одномоторний варіант, але досвід і вимоги до надійності швидко підштовхнули до двомоторної схеми.
Прототип В-8 із одним двигуном АІ-24В і чотирилопатевим гвинтом здійснив перший політ 24 червня або 9 липня 1961 року (дати в джерелах дещо розходяться). Вже наступного року з’явився В-8А з двома турбовальними двигунами ТВ2-117 потужністю по 1500 кінських сил і п’ятилопатевим несучим гвинтом. Саме ця схема стала класичною. Після державних випробувань і доробок у 1965 році на Казанському вертолітному заводі стартувало серійне виробництво. Пасажирський Мі-8П і транспортний Мі-8Т швидко витіснили Мі-4 з конвеєра.
У 1967–1968 роках вертоліт офіційно прийняли на озброєння радянських ВПС. Машина виявилася настільки вдалою, що закупівлі для російських силових структур продовжуються досі. У 1970-х роках з’явилася глибока модернізація — Мі-8МТ (експортне позначення Мі-17) з потужнішими двигунами ТВ3-117, допоміжною силовою установкою і перенесеним на лівий борт кермовим гвинтом. Ця версія значно покращила висотні характеристики і живучість.
Конструкція, яка витримала час
Мі-8 побудований за класичною одновинтовою схемою з кермовим гвинтом. Фюзеляж суцільнометалевий, кабіна екіпажу розрахована на трьох осіб — командира, другого пілота і борттехніка. Вантажна кабіна довжиною понад 5 метрів, шириною 2,34 м і висотою 1,8 м вміщує 24 бійці на відкидних сидіннях, 12 поранених на ношах або до чотирьох тонн вантажу. Задні стулки вантажного люка дозволяють швидко завантажувати техніку і десант.
Несучий гвинт діаметром 21,3 метра має п’ять лопатей, кермовий — трилопатевий. Шасі триопорне, незбиральне — ідеальне рішення для посадки на нерівний ґрунт, сніг чи болото. Два двигуни розташовані зверху над кабіною, що спрощує доступ для обслуговування. У пізніших модифікаціях з’явилися пилозахисні пристрої на повітрозабірниках, системи відстрілу хибних теплових цілей і бронювання кабіни.
Автопілот АП-34 забезпечує стабілізацію по крену, тангажу, напрямку і висоті. Гідросистема дубльована, що підвищує живучість. Машина може виконувати польоти в складних метеоумовах і вночі, а з додатковими паливними баками дальність зростає до 1000–1300 кілометрів.
Технічні характеристики основних версій
Параметри Мі-8 помітно відрізняються залежно від модифікації і року випуску. Нижче — порівняльна таблиця ключових показників для найпоширеніших варіантів (дані усереднені за відкритими джерелами, зокрема матеріалами Wikipedia та технічними описами виробників).
| Параметр | Мі-8Т | Мі-8МТ / Мі-17 | Мі-8МСБ (Україна) |
|---|---|---|---|
| Екіпаж | 2–3 | 2–3 | 2–3 |
| Пасажири / десант | 24 | 24–30 | до 24 |
| Максимальна злітна маса, кг | 12 000 | 13 000 | 12 500 |
| Двигуни | 2 × ТВ2-117 (1500 к.с.) | 2 × ТВ3-117 (1900–2000 к.с.) | 2 × ТВ3-117ВМА-СБМ1В (до 2500 к.с.) |
| Максимальна швидкість, км/год | 250–260 | 250 | 260 |
| Крейсерська швидкість, км/год | 220–225 | 220–230 | 225 |
| Практична стеля, м | 4500 | 5000–6000 | до 7300–7500 |
| Дальність, км | 425–480 | 500–590 | 550–600 |
| Вантаж у кабіні / на підвісці, кг | 4000 / 3000 | 4000 / 4000 | 4000 / 3000 |
Діаметр несучого гвинта в усіх основних версіях залишається 21,3 м, довжина фюзеляжу — близько 18,2–18,4 м. Ці цифри дозволяють зрозуміти, чому Мі-8 залишається одним із найпрактичніших середніх вертольотів навіть через шістдесят років після першого польоту.
Сімейство модифікацій: від пасажирського до бойового
За роки виробництва з’явилося понад сотню варіантів. Базовий Мі-8Т — універсальний транспортник. Пасажирський Мі-8П має прямокутні ілюмінатори і комфортніший салон на 28 осіб. Військові версії отримали можливість нести блоки некерованих ракет С-5 або С-8, кулемети калібру 7,62 або 12,7 мм, а в окремих випадках — протитанкові ракети.
Мі-8МТ / Мі-17 став основою для багатьох спеціалізованих машин: командно-штабних, радіоелектронної боротьби, пошуково-рятувальних, медичних, сільськогосподарських і навіть вертольотів-амфібій Мі-14. Експортні Мі-171 і Мі-172 відрізняються покращеною авіонікою і пристосованістю до гарячого клімату. У 1990-х з’явилися транспортно-штурмові Мі-8АМТШ (Мі-171Ш) з посиленим бронюванням і сучасними системами управління зброєю.
Окрему лінію становить українська модернізація. Підприємство «Мотор Січ» створило Мі-8МСБ і Мі-8МСБ-В, замінивши застарілі ТВ2-117 на потужніші ТВ3-117ВМА-СБМ1В. Це зменшило витрату палива на 10–20 %, підвищило стелю до 7300–7500 м і дозволило продовжити ресурс машини на тисячі годин. У 2010 році в Конотопі український екіпаж встановив рекорд висоти для вертольотів цього класу.
Мі-8 у бою і в мирному житті
Військова біографія вертольота насичена. Він активно застосовувався в Афганістані, під час конфліктів на Близькому Сході, на Балканах, у Чечні та багатьох інших точках. У сучасній війні в Україні Мі-8 виконують транспортні, евакуаційні та вогневі завдання, часто працюючи на гранично малих висотах, щоб уникнути засобів протиповітряної оборони. Російська сторона також інтенсивно використовує ці машини, а у 2026 році з’явилися плани значного збільшення виробництва, щоб компенсувати втрати.
У цивільній сфері Мі-8 — справжній універсал. Він возить геологів і нафтовиків у віддалені райони, гасить пожежі, евакуює постраждалих, виконує будівельні роботи з зовнішньою підвіскою і навіть бере участь в арктичних експедиціях. Пілоти жартома називають його «коровою» — за розміри, вантажопідйомність і характерний звук, але саме ця «корова» часто стає єдиним засобом сполучення в важкодоступних місцях.
Цікаві факти про Мі-8
- За загальною кількістю виготовлених машин Мі-8 і його модифікації вважаються наймасовішим вертольотом в історії авіації — оцінки коливаються від 12 до понад 17 тисяч одиниць.
- У 1986 році кілька Мі-8 брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, скидаючи матеріали на зруйнований реактор. Деякі екіпажі отримали високі дози опромінення.
- Вертоліт може працювати на одному двигуні в режимі перевантаження — це перевіряли під час випробувань українських Мі-8МСБ.
- НАТО-код «Hip» (стегно) з’явився через характерну форму фюзеляжу, яка нагадує анатомічну деталь.
- У деяких країнах Мі-8 використовували навіть як носій для запуску невеликих ракет або як платформу для радіоелектронної розвідки.
- У 2019 році дослідний український МСБ-8 (розвиток лінії Мі-8МСБ) піднявся з злітною масою 14 тонн — на тонну більше за стандартний максимум багатьох версій.
Мі-8 продовжує еволюціонувати. Нові двигуни, композитні лопаті, цифрова авіоніка і системи захисту від ракет із інфрачервоним наведенням дозволяють машині залишатися актуальною. У Росії розглядають наступника під умовним позначенням Мі-80, але поки що «вісімка» і її нащадки Мі-17/171 залишаються основою середнього класу вертольотів у багатьох арміях і цивільних компаніях.
Цей вертоліт довів, що проста, надійна і універсальна конструкція може переживати покоління. Поки небо потребує машин, здатних підняти важкий вантаж у негоду і сісти на клаптик землі розміром із футбольне поле, Мі-8 і далі крутитиме свої лопаті над різними континентами.