By Левчина Вероніка 
Хамас — це палестинський ісламістський рух, який поєднує релігійну ідеологію, політичну владу та збройний опір. Він виник у 1987 році як відповідь на ізраїльську окупацію та став однією з ключових сил у близькосхідному конфлікті. Сьогодні організація контролює (або частково контролює) сектор Гази, має складну внутрішню структуру і залишається в центрі міжнародної уваги після подій 2023–2026 років.
Для початківців Хамас часто виглядає як «терористичне угруповання» або «народний опір» — залежно від джерела. Для тих, хто вже занурений у тему, це гібридна структура з політичним бюро, військовими бригадами та розгалуженою соціальною мережею. У будь-якому випадку без розуміння його коренів, документів і еволюції важко оцінити, чому конфлікт залишається таким затяжним.
Нижче зібрано перевірені факти про виникнення, ідеологію, внутрішню організацію, шлях до влади, міжнародний статус і поточний стан на літо 2026 року. Матеріал розрахований і на тих, хто вперше стикається з темою, і на тих, хто хоче глибше розібратися в нюансах.
Коріння руху: від мечеті до політичної сили
У грудні 1987 року, коли в Газі та на Західному березі спалахнула Перша інтифада, шейх Ахмед Ясін — паралізований з дитинства проповідник і колишній активіст місцевого відділення «Братів-мусульман» — зібрав навколо себе групу однодумців. Вони створили «Харакат аль-Мукавама аль-Ісламія» — Ісламський рух опору. Акронім дав звичну назву «Хамас», що арабською також означає «завзяття» чи «ентузіазм».
Ясін і його соратники не починали з нуля. Вони опиралися на мережу мечетей, благодійних комітетів і шкіл, які «Брати-мусульмани» будували в Газі ще з 1960–1970-х. Ізраїльська влада в ті роки певною мірою толерувала цю діяльність, бачачи в ісламістах противагу світській Організації визволення Палестини на чолі з Ясером Арафатом. Цей історичний парадокс досі викликає суперечки серед дослідників.
Перші кроки руху були переважно соціальними: допомога бідним, релігійна освіта, збір коштів. Але вже у 1988 році з’явилася «Ісламська хартія» — документ, який чітко визначив політичну мету. З того моменту Хамас перестав бути лише благодійною структурою. Він став силою, яка пропонувала альтернативу як ОВП, так і більш радикальним ісламським джихадистам.
За моїм досвідом аналізу подібних рухів, саме поєднання соціальної бази з релігійною риторикою дає таким організаціям стійкість, якої часто бракує чисто політичним партіям.
Ідеологічний фундамент: хартії та їх еволюція
Документи Хамасу — це не просто декларації. Вони показують, як рух адаптував свою мову під різні епохи, зберігаючи ключові принципи.
Хартія 1988 року написана мовою, близькою до класичних ісламістських текстів. У ній Палестина описана як ісламський вакф — вічна спадщина мусульманської умми. Ізраїль названий окупаційною сутністю, яку треба знищити. Текст містить цитати з Корану і хадисів, а також пасажі, які багато дослідників вважають антисемітськими. Мета — створення ісламської держави на всій території історичної Палестини від річки Йордан до Середземного моря.
У травні 2017 року з’явився новий документ — «Загальні принципи та політика». Він помітно м’якший за тоном. Там уже немає прямих закликів убивати євреїв як релігійну групу. Конфлікт описаний як боротьба з «сіоністським проєктом», а не з юдаїзмом. Документ визнає можливість створення палестинської держави в межах 1967 року як «формули національного консенсусу», але підкреслює, що це не означає відмови від претензій на всю територію.
Важливо: 2017 рік не скасував хартію 1988-го. Лідери Хамасу неодноразово називали старий текст «історичним документом», а новий — актуальним політичним позиціонуванням. Багато аналітиків вважають, що змінилася риторика, а не стратегічна мета.
Ця еволюція відображає прагматизм. Після перемоги на виборах 2006 року і захоплення Гази в 2007-му організація мусила говорити мовою, зрозумілою не лише своїм прихильникам, а й зовнішнім спонсорам і потенційним посередникам.
Як влаштований ХАМАС зсередини: політичне, військове та соціальне крила
Хамас ніколи не був монолітом. Він працює як трикутник, де кожна сторона підживлює інші.
Політичне крило відповідає за зовнішні зв’язки, переговори, пропаганду і роботу з діаспорою. Вищий орган — політбюро (Шура). Його склад обирається Радою шури, до якої входять представники Гази, Західного берега, в’язнів і діаспори. Станом на липень 2026 року головою політбюро є Халіль аль-Хайя — досвідчений переговорник, який очолив рух після загибелі Ях’ї Сінвара.
Військове крило — Бригади Ізз ад-Діна аль-Кассама — названі на честь сирійського проповідника 1930-х років. Саме вони відповідають за ракетні обстріли, підземні тунелі, операції на землі. Чисельність бойовиків оцінювали по-різному: до жовтня 2023 року найчастіше називали цифри від 15 до 30 тисяч. Після двох з половиною років війни багато старших командирів знищено, але структура зберігає здатність до асиметричних дій.
Соціальне крило — це мережа шкіл, лікарень, благодійних фондів і мечетей. Саме воно створює лояльність серед населення Гази. У періоди відносної тиші Хамас фінансував інфраструктуру, роздавав допомогу, контролював освіту. Це дає йому політичний капітал, якого бракує багатьом світським рухам.
У нашій практиці аналізу подібних структур ми стикалися з випадком, коли соціальна мережа організації працювала ефективніше за офіційну владу навіть під час блокади. Це один із секретів довговічності Хамасу.
Шлях до влади в Газі та протистояння з ФАТХ
У січні 2006 року Хамас несподівано виграв вибори до Палестинської законодавчої ради. Світські сили на чолі з ФАТХ і Махмудом Аббасом не змирилися з поразкою. Конфлікт швидко переріс у збройне протистояння. У червні 2007 року бойовики Хамасу витіснили ФАТХ із Гази. З того часу сектор і Західний берег існують як дві паралельні реальності.
Цей розкол має глибокі наслідки. Палестинська адміністрація на Західному березі зберігає міжнародне визнання і отримує фінансову допомогу. Газа опинилася під подвійною блокадою — ізраїльською та єгипетською — і під владою руху, який більшість західних країн вважають терористичним.
Хамас у Газі побудував систему управління, яка поєднує елементи авторитаризму з релігійною легітимацією. Він збирає податки, контролює тунелі, розподіляє гуманітарну допомогу і придушує внутрішню опозицію. Критики звинувачують його в корупції та пріоритеті військових цілей над цивільними потребами. Прихильники відповідають, що в умовах облоги інакше вижити неможливо.
Міжнародне визнання та фінансування: хто підтримує, хто засуджує
Статус Хамасу залежить від того, хто дивиться.
США, Ізраїль, Європейський Союз, Канада, Японія та низка інших держав визнають організацію (або її військове крило) терористичною. ООН, Організація ісламського співробітництва, Туреччина, Катар і Китай цього не роблять.
Фінансування — окрема історія. Головним спонсором довгі роки залишався Іран, який, за оцінками американських джерел 2021 року, щорічно виділяв близько 100 мільйонів доларів. Катар надавав гуманітарну допомогу і давав притулок політичному керівництву. Туреччина забезпечувала політичну підтримку. Додаткові кошти надходили від діаспори, податків у Газі та контрабандних тунелів.
Після жовтня 2023 року канали фінансування серйозно порушені, але повністю не перекриті. Організація зберігає здатність отримувати ресурси через регіональних союзників.
Поширені міфи про ХАМАС, які заважають розуміти конфлікт
- «Хамас — це просто палестинський уряд». Ні. Це рух, який захопив владу силою і не проводить виборів уже майже два десятиліття. Він виконує функції уряду, але залишається ідеологічною організацією з військовим крилом.
- «Хамас хоче тільки держави в межах 1967 року». Документ 2017 року допускає такий варіант як тимчасовий консенсус, але стратегічна мета — вся історична Палестина — нікуди не зникла.
- «Усі палестинці підтримують Хамас». Опитування показують коливання. Після 7 жовтня 2023 підтримка зросла, потім частково впала через гуманітарну катастрофу. На Західному березі вплив ФАТХ і місцевих кланів залишається сильнішим.
- «Хамас ніколи не змінювався». Змінювалася риторика, структура керівництва і тактичні пріоритети. Стратегічна відмова визнавати Ізраїль — ні.
Ці спрощення зручні для пропаганди, але вони закривають шлях до реального розуміння.
ХАМАС у 2023–2026: від атаки 7 жовтня до нових реалій
7 жовтня 2023 року Хамас і союзні угруповання провели операцію, яка стала найкривавішим днем для Ізраїлю з моменту його створення. Загинуло близько 1200 людей, понад 250 взято в заручники. Ізраїль відповів масштабною військовою кампанією.
За майже три роки війни загинули ключові лідери: Ісмаїл Ганія, Ях’я Сінвар, Мухаммад Дейф, Мохаммед Сінвар та інші. У липні 2026 року Рада шури обрала новим головою політбюро Халіля аль-Хайю. Він вважається представником жорсткішої лінії, але водночас має досвід переговорів.
На літо 2026 року ситуація залишається замороженою. Існує американський план, який передбачає передачу цивільного управління технічному комітету. Хамас оголосив про розпуск свого урядового органу в Газі, але питання роззброєння залишається невирішеним. Ізраїль контролює значну частину території, а бойовики зберігають присутність у тих районах, де ізраїльські сили не закріпилися остаточно.
Станом на серпень 2026 року конфлікт перейшов у фазу, коли військова перемога однієї зі сторін виглядає все менш імовірною, а політичне рішення — все більш необхідним.
FAQ: відповіді на найчастіші запитання
Чи визнає Хамас право Ізраїлю на існування?
Ні. Ані хартія 1988 року, ані документ 2017-го цього не роблять. Максимум — готовність обговорювати тимчасову державу в межах 1967 року без формального визнання.
Чим Хамас відрізняється від ФАТХ?
ФАТХ — світський націоналістичний рух, який підписав угоди Осло і визнає Ізраїль у рамках переговорів. Хамас — ісламістський, відкидає Осло і зберігає орієнтацію на збройний опір.
Чому багато країн вважають його терористичним?
Через використання самогубних терактів, ракетних обстрілів цивільних об’єктів і нападу 7 жовтня 2023 року. Сам Хамас називає свої дії опором окупації.
Чи можна відокремити політичне крило від військового?
Офіційно — так, деякі держави намагалися. На практиці керівництво єдине, ресурси спільні, а рішення приймаються спільно.
Що відбувається з Хамасом зараз, у 2026 році?
Він втратив багатьох лідерів і значну частину інфраструктури, але зберігає ідеологічну єдність, зовнішню підтримку і здатність впливати на ситуацію в Газі.
Чек-лист: як оцінювати інформацію про ХАМАС
- Перевіряйте, з якого року документ або заява. 1988 і 2017 — різні тексти.
- Дивіться, хто говорить: політичний представник у Катарі чи військовий командир у тунелях.
- Порівнюйте дані з кількох джерел — ізраїльських, палестинських, міжнародних організацій.
- Враховуйте контекст: заява під час переговорів часто відрізняється від заяви під час ескалації.
- Не плутайте підтримку палестинської справи з підтримкою конкретної організації.
Цей список допомагає відсікати пропаганду з обох боків і триматися фактів.
Хамас залишається одним із найскладніших гравців на Близькому Сході. Він одночасно і продукт конфлікту, і його активний учасник. Розуміння його історії, внутрішньої логіки та поточної слабкості після 2023–2026 років дає шанс бачити не лише чорно-білу картину, а реальну динаміку, яка визначатиме регіон ще довго.