By Левчина Вероніка 
День міста Суми щороку збирає мешканців і гостей навколо першої суботи вересня — дати, закріпленої в Статуті Сумської міської територіальної громади. Це не фіксований день «народження» за однією грамотою, а зручний вихідний, коли на берегах Псла звучать концерти, ярмарки та слова вдячності тим, хто тримає місто.
Коріння свята сягає середини XVII століття, коли козаки-переселенці на чолі з Герасимом Кондратьєвим осіли біля злиття річок Сума, Сумка і Псел. Сьогодні, в умовах прифронтової реальності, День міста Суми проходить стриманіше, але зберігає слобожанський дух — від крафтових ярмарків біля фонтана «Садко» до вшанування полеглих захисників.
Місто, якому 1 жовтня 2025 року Указом Президента присвоєно почесну відзнаку «Місто-герой України», відзначає свою історію не лише святковими локаціями, а й щоденною стійкістю людей, які живуть і працюють під звуки сирен.
Козацький слід на берегах Псла: як з’явився Сумин городок
Близько 1655 року з Правобережжя, зокрема з околиць Ставища, на слобожанські землі прибули переселенці під проводом Герасима Кондратьєва — полковника, який став першим сумським городовим отаманом, а згодом полковником Сумського слобідського полку. Вони обрали місце біля броду на Пслі, де зливаються три річки, і подали чолобитну цареві Олексію Михайловичу.
24 червня 1655 року (за старим стилем) документ надійшов до Москви, а 26 червня окольничий Іван Гавренєв оголосив дозвіл на поселення. Саме ці червневі дні краєзнавці називають найближчими до письмової появи «Суминого городка». Рік заснування в джерелах варіюється від 1651 до 1655, але міська рада найчастіше вказує 1655-й як найімовірніший. Версію 1652-го деякі історики пов’язують із пізнішою помилкою в документі 1678 року.
Фортецю звели згодом — близько 1658 року, коли городок уже функціонував як сотенний центр. Кондратьєв не лише осадив поселення, а й заклав рід, який майже століття керував Сумським полком. У нашій практиці ми стикалися з таким випадком, коли під час краєзнавчої екскурсії гіди розповідали, як козаки використовували природне підвищення біля річки для оборони — і це місце досі читається в плануванні центру міста.
Три суми золота чи назва річки: розплутуємо легенди та факти про ім’я міста
Найвідоміша народна оповідка каже, що переселенці знайшли на березі три мисливські торби з монетами і сприйняли це як знак оселитися саме тут. Звідси нібито й назва, і герб 1781 року — три чорні сумки з перев’язями та золотими ґудзиками на срібному щиті. Історики вважають це переказом, а не документом: золото в незаселеному краї навряд чи хтось залишив навмисно.
Надійніша версія пов’язує топонім із річками Сума та Сумка, що існували до появи поселення. Герб, затверджений Катериною II разом із іншими символами Харківського намісництва, відтворює козацькі торби Сумського полку — практичний предмет, а не скарб. Чорний колір у геральдиці тоді трактували як обережність і мудрість.
Є й темніша легенда про сестру (або дочку) Кондратьєва, яку нібито замурували в стінах Воскресенської церкви. Краєзнавці давно розвінчали її як пізнішу інтерпретацію: поховання молодшої доньки Марії відбулося раніше, ніж завершили будівництво храму. Такі історії живуть, бо надають місту містичного відтінку, але фактом залишається козацьке походження символу.
Від червня до першої суботи вересня: чому дата Дня міста Суми «плаває»
До 2003 року свято частіше тримали біля 26 червня — дати дозволу на поселення. Потім його перенесли на 2 вересня, прив’язавши до визволення міста радянськими військами у 1943 році. Великих боїв за Суми тоді не було: німці відійшли з ар’єргардами, а обстріли зруйнували частину історичної забудови центру. Історики, зокрема Олег Корнієнко, називають це ідеологічним зсувом, коли одну окупацію замінили іншою в календарі пам’яті.
Згодом відійшли від «двійки» і закріпили першу суботу вересня — зручний формат для ярмарків і концертів просто неба. 30 жовтня 2024 року депутати ухвалили Статут громади, де цю дату зафіксували остаточно. Під час обговорення згадували альтернативи — 25 червня чи навіть весняні місяці, коли переселенці могли прибути під час Великого посту, — але більшість залишила вересневу суботу. До кінця воєнного стану її не змінюють.
У 2026 році перша субота випадає на 5 вересня. Плутанина з Днем визволення (2 вересня) триває роками: політики інколи вітають містян двічі, хоча статут чітко розділяє події. За даними місцевих джерел, саме вереснева субота дозволяє поєднати пам’ять про козацьке коріння зі зручністю для сучасних мешканців.
| Дата / період | Подія | Значення для Дня міста |
|---|---|---|
| 24–26 червня 1655 (ст. ст.) | Чолобитна та дозвіл на поселення | Найближча письмова фіксація появи городка |
| До 2003 | Святкування біля 26 червня | Прив’язка до історичного дозволу |
| 2 вересня 1943 | Визволення від нацистів | Окрема дата, не День міста |
| З 2003 / статут 2024 | Перша субота вересня | Офіційна дата свята |
Дані зібрано з матеріалів Суспільне Суми та краєзнавчих публікацій місцевих істориків.
Місто-герой у прифронтовій реальності: як святкують День міста Суми сьогодні
1 жовтня 2025 року Президент Володимир Зеленський підписав Указ №720/2025, яким Сумам (разом із Тростянцем та іншими містами) присвоєно почесну відзнаку «Місто-герой України». Це визнання стійкості громади, яка з перших днів повномасштабного вторгнення не дала ворогу прорватися вглиб країни. Місто лежить менш ніж за 40 кілометрів від кордону, тому свято відбувається з жорсткими безпековими обмеженнями: без масових скупчень і феєрверків.
Типовий формат останніх років — локальні події на кілька годин. У 2026-му біля фонтана «Садко» працював дводенний крафтовий ярмарок «Все буде крафтово» з місцевими сирами, медом, борщем і виступами філармонії. В АртДворі на Воскресенській відкривали стімпанк-фотозону, а для дітей організовували квести з «паспортом сум’янина». Частину зборів спрямовували на потреби ЗСУ. Урочистості включали вшанування полеглих захисників.
За моїм досвідом відвідування подібних заходів у прифронтових містах, саме камерний формат дозволяє людям відчути єдність без зайвого ризику: коротка зустріч біля пам’ятника, кілька пісень місцевого лірника і можливість купити мед у сусіда важливіші за велику сцену.
Що побачити і відчути на святі: практичний гід для мешканців і гостей
Для тих, хто живе в Сумах, перша субота вересня — нагода пройти звичними вулицями інакше. Центральна площа, Воскресенська, район біля «Садко» та парки стають точками зустрічей. Гості часто обирають безкоштовні автобусні екскурсії, які зупиняються біля Троїцького собору та обласної бібліотеки, або самостійний маршрут від пам’ятного знака «Сумка» (колодязь із торбиною на Воскресенській, куди кидають монету «на повернення») до альтанки в сквері.
Дітям підходять творчі маршрути в центрах на кшталт LeLi: квести, грим, майстер-класи з блискіток. Дорослі шукають етнодефіле, фотозони чи гастрономічну зону ярмарку. Якщо безпекова ситуація дозволяє, вечірні виступи збирають людей на відкритих локаціях. Програму варто перевіряти напередодні — вона залежить від обстановки і з’являється ближче до п’ятниці.
Для початківців достатньо одного-двох місць і спокійної прогулянки. Досвідчені сум’яни додають зустрічі з друзями, участь у благодійних зборах або пошук локальних виробників, яких знають роками.
Поширені помилки, коли вітають Суми з Днем міста
- Вітати 2 вересня як з Днем міста. Це дата визволення 1943 року. Свято міста — перша субота вересня. Плутанина виникла через радянську практику об’єднання дат, але статут їх розділяє.
- Називати точну «дату народження» 26 червня або 1652 рік без застережень. Письмова фіксація — червень 1655-го, а рік у джерелах варіюється. Краще говорити «близько 1655 року» або «за традицією 1655-го».
- Повторювати легенду про три сумки як історичний факт. Це народний переказ. Назва й герб мають козацьке походження, але документально прив’язані до річок і полкової символіки.
- Очікувати великого феєрверку чи багатотисячного концерту. У прифронтовому місті пріоритет — безпека. Формат стриманий, і це нормально.
Такі неточності виникають через багаторічне змішування дат у публічному просторі. Уточнення допомагає і місцевим, і тим, хто пише привітання здалеку.
Чек-лист для ідеального дня в Сумах у першу суботу вересня
- Перевірте актуальну програму на місцевих ресурсах у п’ятницю — локації та час можуть змінюватися через безпеку.
- Оберіть одну-дві точки: ярмарок біля «Садко», АртДвір або екскурсію. Не намагайтеся обійти все місто за день.
- Візьміть готівку для крафтових виробів і благодійних зборів — картки працюють не всюди під час масових заходів.
- Для дітей зареєструйтеся на квест заздалегідь, якщо він вимагає попереднього запису.
- Пам’ятайте про комендантську годину та правила повітряної тривоги. Майте план, куди йти за сигналом.
- Після подій залиште відгук або поділіться фото локальних виробників — це підтримує маленькі бізнеси.
Чек-лист особливо корисний тим, хто приїжджає вперше або планує день із сім’єю. Він допомагає зосередитися на враженнях, а не на логістиці.
Питання, які найчастіше ставлять про День міста Суми
Чому свято не 26 червня, якщо це історична дата?
26 червня 1655 року (старий стиль) — день оголошення дозволу. Сучасна дата зручніша для масових заходів і закріплена статутом. Історики пропонували повернути червень, але рішення залишилося за вереснем.
Скільки років Сумам у 2026-му?
Якщо брати 1655 рік, то 371-й. Точної «дати народження» немає, тому річницю часто називають умовно.
Чи можна приїхати на свято з іншого міста?
Так, але враховуйте безпекову ситуацію, комендантську годину та обмеження на масові скупчення. Краще планувати короткий візит і перевіряти актуальні правила.
Які традиції збереглися з козацьких часів?
Прямих обрядових дій майже немає. Зберігається пам’ять про Кондратьєва, герб із сумками та любов до місцевих виробів і музики — від лірника до філармонії.
Вересневий колорит Слобожанщини: чому ця пора року пасує святу
Вересень на Слобожанщині — час, коли спека спадає, а дерева ще тримають зелень. Річка Псел спокійніша, ніж улітку, а парки зручні для прогулянок. Саме тому перша субота місяця давно стала компромісом між історією та практичністю: після робочого тижня люди мають вихідний для зустрічей, а погода рідко зриває заходи дощем.
Регіональна специфіка проявляється в їжі — борщ, каші, місцевий мед і сири на ярмарках — і в музиці, де звучать як сучасні гурти, так і традиційні інструменти. Навіть у стриманому форматі відчувається слобожанський характер: гостинність без зайвої помпезності. Суми залишаються містом, де історія козацького полку переплітається з щоденною стійкістю людей, які щовересня збираються, щоб нагадати собі й іншим: місто стоїть.