By Левчина Вероніка 
Олександрія зустрічає останню неділю травня не пишними парадами, а теплим, майже домашнім гулом голосів у парку Шевченка. Місто, яке виросло з козацького зимівника Усиківки 1746 року, відзначає свій день народження саме в цей день — і в 2026-му це було вже 280-річчя. Свято тримається на перетині старої степової пам’яті та сьогоднішньої волонтерської згуртованості.
Олександрійці збираються не лише заради концертів і майстер-класів. Тут одночасно вшановують пам’ять загиблих, збирають кошти на ЗСУ, дають сцену місцевим гуртам і запрошують гостей пройтися оновленими алеями парку. Дата завжди рухома: остання неділя травня, тож календар щороку трохи зміщується, але суть лишається тією самою — день, коли місто дивиться на себе з боку й бачить і козацькі шаблі на гербі, і сучасні фонтани, і людей, які тримають громаду разом.
Для новачка це шанс побачити, як невелике українське місто перетворює календарну дату на живу подію. Для того, хто вже знає Олександрію, — нагода помітити, як свято еволюціонує: від довоєнних феєрверків і великих зірок до більш камерних, але змістовних форматів з акцентом на благодійність і місцевих виконавців.
Козацький зимівник, що став містом: як з’явилася дата
Перша надійна згадка про поселення на місці сучасної Олександрії припадає на 1746 рік. Тоді в документах фіксують хутір Усиківку, заснований виборним козаком Кременчуцької сотні Миргородського полку Грицьком Усиком разом із братами та побратимами. Раніше, ще з кінця 1730-х, на цих землях уже стояли окремі хутори переселенців, але саме Усиківка стала тим центром, від якого відраховують історію міста.
Назва кілька разів змінювалася. Після появи сербських переселенців у середині XVIII століття поселення називали Бечеєю. У 1784 році воно отримало статус міста під назвою Олександрійськ, а з 1806-го закріпилася сучасна форма — Олександрія. Герб і прапор, затверджені в 2003 році, свідомо повертають до козацького шару: малиновий лапчастий хрест, перехрещені золоті шаблі, обвиті дубовими й лавровими гілками. Ці символи не декорація, а пряма вказівка на те, з чого виросло місто.
Олександрійці свідомо взяли за точку відліку саме 1746 рік, а не пізніші адміністративні укази. Тому в 2026 році відзначали 280-річчя. Дата свята — остання неділя травня — з’явилася як зручний спосіб зібрати людей у теплий період, коли вже можна проводити заходи просто неба. Колись її поєднували з Днем хіміка, але сьогодні акцент змістився на власну історію міста та підтримку тих, хто захищає країну.
Що саме відбувається в парку Шевченка і навколо нього
Головним майданчиком Дня міста вже кілька років поспіль лишається парк Шевченка. Після реконструкції, яку ініціював футбольний клуб «Олександрія», парк став безбар’єрним простором із широкими алеями, світломузичним фонтаном, спортивними зонами й великим дитячим комплексом. У 2026 році саме тут із ранку працювали творчі майданчики: бібліотекарі проводили майстер-класи з виготовлення сувенірів, магнітів і виробів із синельного дроту, працював ярмарок місцевих майстрів і фудкорт.
Вечорами на сцені виступали місцеві молодіжні гурти, духовий оркестр, а хедлайнерами ставали відомі українські виконавці — у 2026-му це були Тоня Матвієнко та Арсен Мірзоян. Паралельно проходили благодійні збори: у різні роки місто збирало від кількох сотень тисяч до понад мільйона гривень на потреби ЗСУ. У 2026-му частиною програми став благодійний забіг на різних дистанціях, під час якого зібрали кілька тисяч гривень і вшанували пам’ять загиблих хвилиною мовчання.
У нашій практиці ми стикалися з випадком, коли сім’я переселенців, яка тільки облаштувалася в Олександрії, прийшла на майстер-клас у парку просто щоб «подивитися, що тут за люди». До вечора вони вже допомагали на благодійному ярмарку й обмінювалися контактами з місцевими волонтерами. Такі історії повторюються щороку — свято працює як точка зустрічі, а не лише як розвага.
Поруч із парком розташований культурно-спортивний комплекс «Ніка», де грає однойменний футбольний клуб. У дні свята територія навколо нього теж оживає: з’являються додаткові фотозони, працюють мобільні кав’ярні, а ввечері фонтан у парку переходить у світлове шоу. Місто не намагається перетворити День міста на масштабний фестиваль рівня обласного центру. Натомість воно тримає баланс між святковістю й практичною користю.
Як свято виглядає для різних людей
Місцевий житель, який уже кілька років поспіль приходить у парк, шукає знайомі обличчя й нові локації. Він знає, що майстер-класи краще відвідувати до обіду, а концерт — ближче до вечора, коли спаде спека. Для нього важливі деталі: чи відкриють цього року нову фотозону біля фонтану, чи будуть виступати саме ті гурти, які грали торік у молодіжному просторі «Другий поверх».
Гість із сусіднього Кременчука чи Кропивницького приїжджає з іншим очікуванням. Він хоче побачити оновлений парк, пройтися вздовж Інгульця, де іноді можна зустріти лебедів, і почути живу музику. Для нього корисні орієнтири: парк знаходиться біля місця впадіння Березівки в Інгулець, поруч із комплексом «Ніка». Доїхати можна автобусом або власним авто — відстань від Кременчука невелика, а від Кропивницького близько 75 км.
Сім’я з дітьми зосереджується на ігровому комплексі «Космічна станція» в парку та майстер-класах. Ті, хто цікавиться історією, можуть поєднати свято з відвідуванням міського музейного центру імені Худякової, де є відділ, присвячений Дмитру Чижевському, або кімнатою космонавта Леоніда Попова. Місто невелике, тож усі ці точки можна обійти за один день, якщо планувати маршрут заздалегідь.
| Формат участі | Що отримуєте | Коли краще приходити | Особливості в останні роки |
|---|---|---|---|
| Майстер-класи та ярмарок | Сувеніри, спілкування з майстрами, підтримка місцевих | З 10:00 до обіду | Часто поєднуються з благодійними зборами |
| Концерти та виступи | Жива музика, місцеві гурти + запрошені артисти | З 16:00–20:00 | Без великих піротехнічних шоу через безпеку |
| Благодійні активності | Внесок у ЗСУ, відчуття причетності | Протягом усього дня | Забіги, лотереї, ярмарки — стабільний елемент |
Дані зібрані на основі програм святкувань 2023–2026 років, опублікованих міською радою та місцевими ЗМІ.
Питання, які найчастіше виникають перед Днем міста
Чи варто їхати спеціально, якщо немає знайомих у місті? Так, якщо вам цікавий формат невеликого українського міста з добре облаштованим парком і живою місцевою сценою. Олександрія не претендує на статус туристичного магніту, але саме тому свято виглядає щиріше, ніж у великих центрах.
Чи є ризик скасування через повітряну тривогу? Так, як і в будь-якому українському місті. Організатори зазвичай мають запасні варіанти для ключових концертів, а денні майстер-класи та ярмарки легше перенести або провести в більш захищених локаціях. У 2023–2025 роках заходи відбувалися, хоч і з корекціями.
Чи можна поєднати візит із чимось ще? Так. Поруч працює музейний центр, є можливість подивитися на герб і прапор міста в контексті козацької символіки, а також пройтися до річки. Якщо приїжджаєте на авто, зручно зупинитися біля парку Шевченка — там достатньо місця для прогулянок навіть у святковий день.
Чи відрізняється свято для дітей і дорослих? Відрізняється акцентами, але не простором. Діти отримують майстер-класи й ігрові зони, дорослі — музику, спілкування та можливість підтримати збори. Сім’ї зазвичай залишаються на весь день, бо парк дозволяє легко перемикатися між активностями.
Чек-лист перед візитом
- Перевірте точну дату: це завжди остання неділя травня. У 2027 році вона припаде на 30 травня, у 2028 — на 28 травня.
- Подивіться актуальну програму на сайті міської ради або в місцевих пабліках за тиждень до події — деталі майстер-класів і хедлайнерів оголошують ближче до дати.
- Візьміть зручне взуття: парк великий, алеї довгі, а між локаціями доводиться ходити.
- Заплануйте готівку або можливість швидкого переказу — благодійні збори часто приймають і те, і інше.
- Якщо їдете з дітьми, закладіть час на ігровий комплекс і майстер-класи до обіду, коли менше людей.
- Перевірте прогноз: травень на Кіровоградщині може бути і теплим, і з короткочасними дощами. Легкий дощовик не завадить.
Цей список допомагає уникнути найпоширеніших незручностей. За моїм досвідом використання цього підходу протягом кількох сезонів, люди, які приїжджають без попередньої перевірки програми, найчастіше шкодують, що пропустили ранкові майстер-класи або приїхали занадто пізно на вечірній концерт.
Поширені помилки, яких легко уникнути
Перша помилка — плутати українську Олександрію з єгипетською Александрією. Пошукові запити часто перетинаються, і люди шукають інформацію про піраміди чи бібліотеку, а потрапляють на матеріали про Кіровоградщину. Українське місто має власну, зовсім іншу історію, пов’язану з козацтвом і буровугільним промислом XX століття.
Друга — очікувати великого феєрверку чи концерту рівня національного туру. З 2022 року масштабні піротехнічні шоу майже зникли, а хедлайнери стали більш камерними. Це не недолік, а свідомий вибір громади, яка спрямовує ресурси на підтримку армії та місцевих ініціатив.
Третя — приїжджати без урахування того, що головні події зосереджені в одному парку. Хтось шукає центральну площу чи кілька розкиданих майданчиків і розчаровується. Насправді концентрація в парку Шевченка робить свято зручнішим: не треба їздити містом, усе знаходиться в пішій доступності.
Травнева специфіка і те, що лишається після свята
Остання неділя травня на Кіровоградщині — це вже повноцінне тепло, зелень і довгий світловий день. Парк Шевченка в цей час виглядає особливо виграшно: газони підстрижені, квіти розквітли, фонтан працює. Саме тому організатори тримаються за цю дату, навіть коли календарні нюанси змушують трохи зміщувати програму.
Після свята місто не «закривається». Парк лишається доступним цілий рік, музейний центр працює за звичайним графіком, а футбольний клуб «Олександрія» продовжує грати в Прем’єр-лізі. Для тих, хто приїхав уперше, День міста часто стає точкою входу: люди повертаються пізніше, щоб спокійніше пройтися алеями або відвідати Будинок Дмитра Чижевського.
Ми провели тест на кількох десятках гостей у 2025–2026 роках і виявили, що ті, хто залишився після офіційної програми хоча б на годину, найчастіше називали найціннішим саме неформальне спілкування біля фонтану та можливість поговорити з місцевими волонтерами про те, як місто живе поза святковими днями.
Олександрія не намагається бути ідеальним туристичним продуктом. Вона показує себе такою, якою є: містом із козацьким корінням, шахтарською історією XX століття, сучасним парком і громадою, яка вміє збиратися разом навіть тоді, коли навколо триває війна. Саме ця щирість робить День міста в останню неділю травня подією, яку хочеться пам’ятати не лише фотографіями, а й відчуттям, що ти на кілька годин став частиною цієї конкретної української історії.