By Левчина Вероніка 
Третя субота вересня в Броварах давно перестала бути просто датою в календарі. Це день, коли парк Перемоги наповнюється голосами місцевих колективів, аромати ярмаркового хліба змішуються з осіннім листям, а люди — і ті, хто народився тут, і ті, хто приїхав на день із Києва — рухаються одними й тими самими алеями. Свято тримається на першій документальній згадці про поселення в 1628–1630 роках і на традиції, яку офіційно закріпили 1987-го.
У мирні роки тут з’являлися півтонні торти й довгі салюти, у воєнні — наголоси змістилися на вітання новонароджених, подяки волонтерам і військовим, стримані концерти. Місто з населенням близько ста тисяч осіб щоразу показує, що вміє збиратися навіть тоді, коли гучність доводиться зменшувати.
Для гостей це зручний одноденний виїзд за двадцять кілометрів від Києва, для місцевих — момент, коли вулиці й парк знову стають спільним простором, а не просто маршрутом на роботу.
Золоте світло осені над парком: як виглядає цей день зсередини
Ранок третьої суботи вересня в Броварах починається тихіше, ніж можна очікувати від «дня міста». На алеях парку Перемоги ще мало людей, але вже чути, як розставляють стенди ярмарку, а десь далі хтось перевіряє звук на сцені. Повітря пахне вологим листям і свіжим хлібом, який печуть для продажу. До обіду простір наповнюється сім’ями: діти тягнуть батьків до майстер-класів, де можна спробувати плести вінки чи зібрати щось із лего, дорослі зупиняються біля волонтерських локацій.
У 2025–2026 роках святкування свідомо тримали стриманим. Офіційна частина часто починалася з візиту до пологового будинку — вітання матерів і новонароджених, потім — урочисті моменти з хвилиною мовчання за загиблими захисниками, нагородження волонтерів, медиків, освітян і військових. У парку звучали місцеві студії на кшталт «СПАЛАХ», танцювальні колективи, хори. Благодійні забіги збирали кошти на підтримку підрозділів, а фотозони й майстер-класи для дітей працювали майже весь день. Салюти й великі хедлайнери відходили на другий план — не тому, що їх не хотіли, а тому, що пріоритети змінилися.
У нашій практиці ми стикалися з випадком, коли родина з Києва приїхала «просто подивитися на ярмарок» і залишилася до вечора, бо діти застрягли на майстер-класі з акторської майстерності, а батьки зустріли знайомих біля стенда з медом і крафтовим пивом — відлунням тих самих броварень, від яких пішла назва міста.
Вечір приносить концерти на головній сцені. Місцеві артисти, фольк-мотиви, сучасніші номери — усе це звучить під золотим світлом ліхтарів і осіннього неба. Парк, відкритий ще 1987 року, площею понад тридцять гектарів, з озером, мостом закоханих і високим флагштоком, стає центром усього дня. Тут легко загубитися на кілька годин і не помітити, як минув час.
Броварні, козаки і документи 1628 року: корені, які тримають свято
Назва «Бровари» майже прямо вказує на походження. Слово «бровар» означало пивоварню; у XVII столітті тут варили пиво, і ця діяльність залишила слід і в топонімі, і в характері місця. Перші документальні згадки відносять до 1628–1630 років — поселення в Остерському старостві, пов’язане з магнатами Вишневецькими, згодом — із Києво-Печерською лаврою. Точна дата заснування розмита, як це часто буває з українськими містами того часу; офіційні відліки коливаються між цими роками, і саме тому в різних джерелах можна зустріти і 396-ту, і 398-му річницю залежно від обраної точки відліку.
У XVII столітті тут уже були ярмарки й торгівля, а з початком визвольної війни 1648 року з’явилася Броварська козацька сотня. Місто кілька разів руйнували — у 1668-му російські війська спалили його майже вщент. Пізніше через нього проходили важливі шляхи до Києва, Чернігова, Переяслава. У XIX столітті залізниця Києво-Курської лінії дала новий поштовх розвитку. Статус міста Бровари отримали лише 1956 року, але до того часу вже були значним поселенням.
Ці шари історії відчуваються на Дні міста не прямо, а через деталі: крафтове пиво на ярмарках, козацькі мотиви в репертуарі деяких колективів, розповіді старших про те, як святкували раніше. Місто завжди було «східними воротами» Києва — місцем, куди сходилися дороги, і це досі визначає його характер: практичне, відкрите для гостей, але зі своїм чітким місцевим ядром.
Від першого святкування 1987-го до днів, коли радість стала тихою
Офіційне святкування Дня міста почалося 1987 року, 20 вересня, як данина річниці першої згадки. Дату закріпили за третьою суботою вересня — зручно для людей, погода ще дозволяє гуляти на вулиці, а осінній урожай природно лягає в ярмарковий формат. Перші роки були скромнішими, радянськими за духом. Після 1991-го з’явився синьо-жовтий прапор, і свято отримало інший відтінок.
У 2000-х масштаби зростали. 2007-го випекли 600-кілограмовий торт, який розбирали охочі, а салют тривав близько п’ятнадцяти хвилин. Були паради історичних костюмів, масові виступи школярів, великі сцени. Парк Перемоги, відкритий того ж 1987-го, поступово став головним майданчиком: саме там збиралися ярмарки, концерти, атракціони для дітей.
З 2022 року формат змінився. Великі феєрверки й галасливі шоу поступилися місцем стриманішим заходам: подякам тим, хто тримає тил і фронт, вітанням наймолодших мешканців, концертам місцевих колективів, благодійним зборам. У 2025–2026-му акцент лежав на єдності й вдячності, а не на рекордах. Це не зробило день менш живим — просто змінило його температуру. Люди все одно приходили, діти все одно малювали й танцювали, а вечірні виступи все одно збирали публіку під ліхтарями парку.
| Рік | Характер святкування | Ключові акценти |
|---|---|---|
| 1987 | Перше офіційне | Початок традиції третьої суботи вересня |
| 2007 | Масштабний | 600-кг торт, тривалий салют |
| 2025–2026 | Стриманий, зосереджений | Вітання новонароджених, нагороди, місцеві концерти, благодійність |
Дані зведені за матеріалами Броварської міської ради та відкритих краєзнавчих джерел. Таблиця показує не стільки зростання чи зменшення, скільки здатність свята підлаштовуватися під реальність, у якій живе місто.
Куди йти і що побачити: логіка руху по місту в святковий день
Центр тяжіння майже завжди — парк Перемоги. Тут розгортається ярмарок із локальними продуктами, медом, випічкою, handmade-речами, іноді з взуттям чи текстилем від місцевих виробників. Майстер-класи для дітей і дорослих працюють паралельно: гончарство, вишивка, плетіння, акторські етюди, танці. Сцена збирає концерти з обіду й до вечора.
Офіційна частина може відбуватися на площі Незалежності або в міському культурному просторі: промови, нагородження, молитви. Спортивні локації — забіги, змагання — часто стартують зранку і мають благодійний характер. Для тих, хто приїжджає з Києва електричкою чи маршрутками, логіка проста: вийти на станції Бровари, дійти до парку пішки або коротким транспортом, провести день там і повернутися ввечері. Місто компактне, головні точки лежать близько одна до одної.
За моїм досвідом використання цього маршруту протягом кількох сезонів, найкраще приходити до парку до обіду — тоді ще можна спокійно обійти стенди й записати дітей на майстер-класи, а після 16:00 уже відчувається щільніший потік людей біля сцени. Вечірні номери місцевих колективів часто виявляються теплішими за очікувані «зіркові» виступи, бо в них звучить конкретне місто, а не абстрактна естрада.
Сім’ї з дітьми, кияни на вихідні і місцеві, які пам’ятають торти
Для сімей з маленькими дітьми день працює майже ідеально. Парк дає простір, майстер-класи займають увагу на години, атракціони й фотозони з казковими персонажами рятують, коли енергія спадає. Батьки можуть перепочити біля ярмарку або просто посидіти на лавці біля озера, поки діти зайняті. У воєнні роки це ще й спосіб показати дітям, що місто живе, навіть коли навколо багато тривожних новин.
Кияни приїжджають переважно на один день. Відстань невелика, електричка або маршрутка доставляють швидко, і можна повернутися ввечері без нічного перебування. Для них Бровари — це не «передмістя», а окреме місто зі своїм ритмом: менше туристичного шуму, більше звичайного життя, яке в цей день стає трохи святковішим. Багато хто відкриває для себе саме парк і місцеві колективи, яких у Києві не побачиш у такому концентрованому вигляді.
Місцеві, особливо ті, кому за сорок, пам’ятають інші Дні міста — з великими тортами, довгими салютами, парадами. Вони приходять не лише «подивитися», а й зустріти знайомих, порівняти, як усе змінилося, і підтримати тих, хто зараз на сцені чи біля волонтерських стендів. Для них день має додатковий шар: це не розвага, а підтвердження, що місто продовжує збиратися.
Погода, взуття і аромати: осіння специфіка броварського свята
Третя субота вересня в Київській області — це вже справжня осінь. Дні ще теплі, але вечори прохолодні, часто буває легкий вітер, а дощ може прийти раптово. Золоте листя в парку Перемоги виглядає особливо добре саме в цей період: клени, берези, липи створюють щільний жовто-зелений фон для сцен і ярмарків. Аромати змішуються — печений хліб, шашлик, мед, осіннє листя, іноді дим від вуличних кухонь.
Практично це означає зручне взуття (алеї парку можуть бути вологими після дощу), легкий шар одягу, який можна зняти вдень і надіти ввечері, і готовність до того, що концерт може закінчитися вже під ліхтарями. У сонячні роки день відчувається майже літнім до обіду; у хмарні — більш камерним і затишним. Саме ця змінність робить кожен День міста трохи іншим, навіть якщо програма схожа.
Помилки, через які день може зіпсуватися
Деякі речі повторюються з року в рік, і їх легко уникнути, якщо знати наперед.
- Приходити тільки ввечері «на концерт». До того часу найцікавіші майстер-класи й частина ярмарку вже згортаються, а парк стає щільнішим. Краще виділити хоча б пів дня.
- Не враховувати відстань від станції до парку. Пішки це недалеко, але з маленькими дітьми чи важкими сумками краще перевірити маршрутки чи таксі заздалегідь.
- Очікувати масштаб 2007–2010 років. Зараз формат інший; якщо приїхати з очікуванням великого салюту й зірок першої величини, можна розчаруватися. Натомість місцеві виступи й атмосфера парку часто перевершують очікування тих, хто готовий їх прийняти.
- Ігнорувати волонтерські локації. Багато хто проходить повз, а саме там часто відбувається найживе спілкування і збори, які мають конкретний результат.
- Не взяти готівку чи не перевірити, чи працюють термінали на ярмарку. У години пік іноді зручніше мати дрібні гроші.
Ці промахи не критичні, але вони забирають частину задоволення. Ті, хто приїжджає з легким планом і готовністю затриматися біля стенда чи сцени довше, ніж планували, зазвичай уходять задоволенішими.
Питання, які виникають у тих, хто їде вперше
Коли саме святкують і чи треба бронювати щось заздалегідь? Завжди третя субота вересня. У 2026-му це було 19 вересня; у 2027-му — 18 вересня. Спеціального бронювання для відвідувачів немає — події відкриті. Варто лише стежити за офіційними анонсами Броварської міської ради ближче до дати, бо деталі програми можуть коригуватися.
Чи можна приїхати з Києва на один день і встигнути все? Так. Електричка чи маршрутка доставляють за 30–50 хвилин залежно від точки відправлення. Парк і основні локації компактні, тому пів дня вистачає, щоб обійти ярмарок, посидіти на концерті й повернутися.
Що робити з дітьми, якщо їм швидко набридає? У парку працюють кілька паралельних майстер-класів і фотозони. Якщо одна локація не зайшла, можна перейти до іншої за кілька хвилин. Багато батьків беруть із собою перекус і пляшку води — лавки біля озера дозволяють зробити паузу.
Чи буде салют? У мирні роки він був традиційним завершенням. У 2022–2026-му його часто замінювали іншими акцентами. Точну інформацію варто перевіряти в анонсах конкретного року.
Чи безпечно зараз? Як і в більшості міст Київської області, діють загальні правила повітряних тривог. Організатори зазвичай мають укриття чи чіткі інструкції; багато заходів відбуваються просто неба, тому варто бути готовими до перерв.
Швидкий чек-лист перед виходом з дому
- Перевірити точну дату третьої суботи вересня й останні анонси програми на сайті міської ради.
- Вибрати зручне взуття і одяг, який можна регулювати — день теплий, вечір прохолодний.
- Взяти невелику суму готівки на ярмарок і волонтерські збори.
- Запланувати прихід до парку до обіду, якщо хочете спокійно обійти стенди й майстер-класи.
- Перевірити розклад електричок чи маршруток у обидва боки, особливо якщо їдете з дітьми.
- Завантажити офлайн-карту Броварів на випадок, якщо мобільний інтернет підведе в натовпі.
- Залишити місце в плані для спонтанних зупинок — біля сцени, біля озера чи біля стенда, який сподобається.
Цей список не робить день ідеальним, але прибирає більшість дрібних незручностей. Решта залежить від погоди, від настрою місцевих колективів і від того, наскільки ви готові залишитися довше, ніж планували спочатку. Парк Перемоги в третю суботу вересня вміє затримувати людей саме цим — не програмою, а тим, як у ньому змішуються голоси, аромати й осіннє світло.