By Левчина Вероніка 
Археолог Даремського університету Джон Люк Карсон дійшов висновку, що англосаксонська Нортумбрія в IX столітті свідомо перейшла на мідну монету, не втрачаючи доступу до золота та срібла. Це спростовує уявлення про раптове збіднення королівства понад 1200 років тому.
Він проаналізував археологічні публікації та записи Схеми переносних старожитностей Англії. За підрахунками, знайдено 27 срібних і 11 золотих предметів IX століття, плюс вісім імовірних знахідок. Порівняння з VIII століттям свідчить, що доступ до дорогоцінних металів міг залишитися на колишньому рівні.
Ключові знахідки та зміни в монетах
Скарб із Поплтона поблизу Йорка містить вісім срібних наконечників ременів і дископодібну брошку. У регіоні також виявили золоті персні та фрагменти мечів зі срібною інкрустацією. Ці предмети вказують на збереження багатства.
Наприкінці правління короля Еанреда, близько 830–841 років, вміст срібла в монетах Нортумбрії впав нижче 10 відсотків. За другого правління Етельреда II у 844–849 роках основною валютою стали дрібні стики з мідного сплаву.
Економічна стратегія королівства
З кінця VII століття Західна та Північна Європа спиралася на срібло. Візантія та ісламський світ використовували мідь поряд із золотом і сріблом, проте Нортумбрія зробила її основою обігу. Вартість стиків підтримували королівська влада та довіра суспільства.
Срібні монети циркулювали переважно на південному сході, тоді як мідні поширилися на північ і захід. Дешевші гроші спрощували дрібні розрахунки. Карсон припускає, що правителі спочатку прагнули збільшити дохід від карбування.
Теорію занепаду пов’язували з міжусобицями та набігами вікінгів: у 793 році вони атакували монастир Ліндісфарн, а в 867-му захопили Йорк. Проте олово й цинк у сплавах свідчать про збережені зовнішні торговельні зв’язки.