By Левчина Вероніка 
Перша субота вересня у Слов’янську завжди пахла смаженим шашликом на Соборній площі, звучала акордеонами і завершувалася салютом, який відбивався в солоних озерах. Сьогодні цей день виглядає інакше: квіти до пошкодженого Монумента Слави, тиша замість концертів і впевненість, що місто тримається.
Слов’янськ — це не просто точка на карті Донеччини. Це місце, де колись варили сіль тисячі людей, де козаки зводили фортецю Тор, де в 1943-му звільняли від нацистів, а в 2014-му почали зупиняти російську агресію. День міста тут завжди був подвійним святом — і днем народження, і днем пам’яті.
За останні роки статус міста змінився: 30 вересня 2025 року Президент України присвоїв йому почесну відзнаку «Місто-герой України». Населення скоротилося з понад 105 тисяч у 2022 році до приблизно 20 тисяч у самому місті станом на осінь 2026-го, але традиція вшанування першої суботи вересня не зникла.
Соляні озера, острог і народження фортеці Тор
Історія Слов’янська починається не з урочистого акту, а з важкої праці біля Торських солоних озер. Сезонні солевари з’їжджалися сюди ще в XVI–XVII століттях, варили сіль і постійно ризикували потрапити під татарський набіг. У 1645 році на переправі через річку Тор (нині Казенний Торець) з’явилося невелике укріплення — «острожек», яке мало захищати промисли. Воно проіснувало недовго, але стало першою серйозною спробою закріпитися на цих землях.
Справжнє постійне поселення виросло пізніше. У 1676 році загін під командуванням Родіона Маслова заклав місто Соляне (Солоний) з фортецею. Документи того часу чітко фіксують: «Город Соленой построен в прошлом во РПД [1676] году». На початок 1677-го тут уже мешкали 245 родин. Чотириметрові стіни і гарнізон із двохсот козаків прикривали солеварів, яких іноді збиралося кілька тисяч. Місто входило до Ізюмського слобідського козацького полку.
До 1704 року в документах переважала назва Солоний, потім утвердився Тор — від річки. У 1784 році, після створення Катеринославського намісництва, Тор отримав статус повітового міста і нову назву — Слов’янськ. Соляний промисел поступово згортався, зате з’явилася курортна слава: мінеральні води зробили Слов’янськ відомим оздоровчим центром. Залізниця 1869 року прискорила промисловий розвиток.
У нашій практиці ми стикалися з випадком, коли місцеві краєзнавці показували гостям копії переписних книг XVII століття і пояснювали, що саме 1676-й є документально підтвердженим роком появи укріпленого міста, а не просто тимчасового острогу.
Чому перша субота вересня, а не точна дата заснування
Офіційно День міста Слов’янськ відзначають у першу суботу вересня. Це зручно для масових заходів: вихідний день дозволяє зібрати людей на площі, у парках і на вулицях. Але є глибша історична причина, яка робить цей день особливим.
Саме 6 вересня 1943 року війська Південно-Західного фронту звільнили Слов’янськ від нацистської окупації. Місто було захоплене 28 жовтня 1941 року і майже два роки перебувало під окупацією. Звільнення стало символічною датою відродження. Тому перша субота вересня часто припадає на 6-те або дуже близько до нього — і свято природно поєднує день народження міста з днем визволення.
У різні роки це виглядало по-різному. У 2021 році основні святкування проходили 11 вересня (перша субота), хоча 6-те теж відзначали. У 2018-му головні заходи перенесли на 8 вересня. Гнучкість дати дозволяла влаштовувати повноцінні програми: від ранкових покладань квітів до вечірніх концертів і салютів.
6 вересня для слов’янців — це одночасно дата звільнення 1943 року і природний орієнтир для Дня міста. Тому навіть коли календарна субота зміщується, пам’ять про цей день залишається незмінною.
Коли Соборна площа співала, а вулиця Шевченка ставала «живою»
До повномасштабної війни День міста у Слов’янську був справжнім фестивалем на кілька днів. У 2021 році святкування 376-річчя (за тодішнім відліком) почалося зранку. На вулиці Шевченка працював «Ярмарок ініціатив», у парку Шовковичному змагалися в силовому марафоні та екстремальному жимі. На Соборній площі з 10:00 звучали вокальні ансамблі, проходили кулінарні фестивалі, а ввечері виступав Mishutka’s Band і співак ALEKSEEV. Завершувалося все салютом.
У 2018 році родзинкою став виступ гурту «Скрябін» (без головного вокаліста). Працював фестиваль «Жива вулиця» з виставками, квестами, гончарством і дитячими розвагами. У 2019-му міський голова навіть особисто готував кабана на рожні, а серед гостей були Артем Пивоваров і «Оркестр гарного настрою». Локації розподілялися між Соборною площею, парком, сквером «Мрія» та вулицею Шевченка — кожна мала свою програму.
Це були дні, коли вулиці заповнювалися людьми, які виходили всією родиною. Працювали атракціони, майстер-класи, спортивні зони. Салют відбивався в нічному небі, і місто на кілька годин забувало про буденні турботи. Багато хто з тих, хто зараз в евакуації, згадує саме ці вечори як найяскравіші спогади про рідне місто.
| Рік | Основні локації | Особливості програми | Вечірня частина |
|---|---|---|---|
| 2017–2018 | вул. Шевченка, Соборна площа | Фестиваль «Жива вулиця», майстер-класи, гончарство | Виступ «Скрябіна» |
| 2019 | Соборна площа, парки | Кулінарний фестиваль, кабан на рожні | Пивоваров, салют |
| 2021 | Соборна, Шевченка, Шовковичний парк | Ярмарок ініціатив, силовий марафон, ВелодвіжОк | ALEKSEEV, салют |
| 2024–2026 | Пам’ятні місця, парк Шовковичний | Покладання квітів, вшанування захисників | Без масових заходів через безпеку |
Дані зібрані з місцевих новинних ресурсів (slavinfo.dn.ua, 6262.com.ua) та репортажів про святкування 2017–2021 років.
Місто-герой, де салюти змінилися на обережність
З 2022 року повноцінні святкування стали неможливими. Слов’янськ регулярно зазнає обстрілів, перебуває близько до лінії зіткнення, і масові зібрання несуть ризик. Замість салютів — повітряні тривоги, замість ярмарків — робота комунальних служб і волонтерів.
6 вересня 2026 року місто відзначило День міста і річницю визволення від нацизму скромно, але з гідністю. Начальник Слов’янської міської військової адміністрації Вадим Лях разом із керівниками силових структур поклали квіти до пам’ятних знаків воїнам Другої світової війни та сучасним захисникам. Серед місць — Монумент Слави в парку Шовковичному, який нещодавно постраждав від удару. Лях наголосив, що монумент обов’язково відбудують після війни.
30 вересня 2025 року Указом Президента України №720/2025 Слов’янськ отримав відзнаку «Місто-герой України». Це визнання стійкості громадян і ролі міста як символу початку опору в 2014 році (захоплення 12 квітня, звільнення в ніч на 5 липня) і як надійного тилу в повномасштабній війні. Станом на осінь 2026 року в місті залишається близько 20 тисяч людей (у громаді — близько 24 тисяч, серед них понад тисяча дітей). Щотижня виїжджають 300–400 осіб, але ті, хто лишився, продовжують працювати, ремонтувати і тримати життя.
За моїм досвідом спілкування з переселенцями зі Слов’янська протягом місяця, найчастіше згадують не лише концерти, а саме відчуття спільності на площі — коли знайомі з різних районів збиралися в одному місці.
Скільки років Слов’янську: 1645 чи 1676
Питання віку міста довго залишалося спірним. У 2001 році постановою Кабінету Міністрів датою заснування затвердили 1645 рік — за появою першого укріплення на Торській переправі. Цю дату довго використовували офіційно, і в 2021 році святкували 376-річчя.
Водночас краєзнавці, зокрема Ігор Гулько, спираючись на архівні документи XVII століття (переписні книги, накази), наполягали на 1676 році як на році появи власне укріпленого міста Соляного. У радянські часи теж орієнтувалися на 1676-й: у 1976-му відзначали 300-річчя.
18 грудня 2025 року Верховна Рада України ухвалила Постанову №14203 про відзначення пам’ятних дат і ювілеїв у 2026–2027 роках. Згідно з нею, у 2026 році на державному рівні відзначають 350-річчя Слов’янська, тобто офіційною точкою відліку стає 1676 рік. Це не скасовує значення 1645-го як початку соляних промислів і перших укріплень, але чітко фіксує появу постійного поселення з фортецею.
Для слов’янців обидві дати важливі. Одна нагадує про перші спроби закріпитися біля озер, друга — про будівництво справжнього міста, яке стало центром солеваріння і оборони. У 2026 році місто зустрічає 350-річчя вже з новим офіційним відліком.
Поширені помилки про День міста Слов’янськ
- Вважати, що День міста — це завжди точно 6 вересня. Насправді це перша субота вересня. 6-те — важлива історична дата звільнення, але святкові заходи прив’язані до суботи для зручності.
- Плутати 1645 і 1676 роки як єдину дату. 1645 — поява укріплення і початок організованого захисту промислів, 1676 — заснування постійного міста з фортецею. Обидві мають підстави, але з 2025–2026 років держава орієнтується на 1676-й для ювілеїв.
- Думати, що після 2022 року День міста зовсім не відзначають. Масові концерти й салюти неможливі через безпеку, але традиція вшанування пам’яті захисників і покладання квітів зберігається щороку.
- Ігнорувати подвійний характер свята. Це і день народження міста, і річниця визволення від нацистів у 1943-му. Саме тому вересень став природним часом для святкування.
Ці уточнення допомагають уникнути плутанини, коли люди шукають точну дату чи намагаються підрахувати вік міста.
Символи, які говорять про характер міста
Герб Слов’янська має зелене поле — символ природи і курортних багатств. На ньому зображений срібний сокіл із розкритими крилами (птах степів, охоронець), жезл із зміями (лікувальні води) і хрест. Прапор — синій із білим соколом. Ці символи підкреслюють зв’язок із природою, обороною і оздоровленням.
Соляні озера (Ропне, Вейсове, Сліпне, Шовковичне) досі залишаються частиною ідентичності міста, навіть якщо промисел давно припинився. Парк Шовковичний із Монументом Слави — місце, де щороку збираються на День міста, незалежно від масштабу заходів.
Питання, які найчастіше шукають про День Слов’янська
Коли точно буде День міста Слов’янськ у 2026 році?
Перша субота вересня 2026 року — 5 вересня. 6 вересня — неділя, тому основні вшанування припадають на 5-те, а 6-те залишається днем пам’яті визволення.
Чи можна відвідати Слов’янськ на День міста зараз?
Через близькість до фронту і постійні обстріли поїздки не рекомендуються. Місто живе в умовах обмежень, комендантської години і ризику. Краще підтримувати дистанційно — через донати на відновлення чи просто згадуючи місто.
Скільки людей зараз живе в Слов’янську?
Станом на осінь 2026 року в самому місті залишається близько 20 тисяч мешканців, у громаді — близько 24 тисяч, серед них понад тисяча дітей. Щотижня виїжджають сотні людей.
Чому Слов’янськ називають містом-героєм?
У 2014 році це було перше місто, захоплене російськими диверсійними групами. З 2022 року воно витримує регулярні удари і залишається важливим тилом. Відзнака «Місто-герой України» присвоєна 30 вересня 2025 року.
Чек-лист: як згадати або відзначити День Слов’янська
- Перевірте календар: перша субота вересня — офіційна дата. 6 вересня завжди пам’ятайте як день визволення 1943 року.
- Якщо ви в місті або поруч — відвідайте парк Шовковичний і покладіть квіти до Монумента Слави (з урахуванням безпекової ситуації).
- Згадайте минулі святкування: знайдіть старі фото з Соборної площі чи «Живої вулиці» і поділіться ними з рідними.
- Підтримайте місцеві ініціативи чи волонтерів, які допомагають місту і переселенцям.
- Розкажіть дітям чи друзям історію соляних озер і фортеці Тор — це частина ідентичності, яку варто передавати.
- Слідкуйте за офіційними повідомленнями Слов’янської міської військової адміністрації щодо будь-яких заходів.
Навіть без салютів і концертів День міста Слов’янськ залишається днем, коли люди згадують, звідки вони і чому тримаються. Місто, яке починалося з солі і фортеці, продовжує жити — і цього вже достатньо, щоб перша субота вересня мала сенс.