By Левчина Вероніка 
Останньої суботи вересня Краматорськ традиційно відзначає свій день — свято, яке виросло з залізничного роз’їзду 1868 року, гулу цехів НКМЗ і парадів на стадіоні «Блюмінг». У 2026 році ця дата припадає на 26 вересня, а День машинобудівника, який завжди крокує поруч, — на 27-ме.
Сьогодні свято звучить інакше: без феєрверків і масових концертів, з акцентом на пам’ять, підтримку тих, хто залишився в прифронтовому місті, і тих, хто виїхав. Воно тримається не на офіційних програмах, а на конкретних вулицях, заводських гудках у спогадах і людях, які називають Краматорськ своїм.
Для початківця достатньо знати правило «остання субота вересня» і не плутати його з четвертою неділею. Для тих, хто глибше в темі, важливі ініціатори 1968 року, нюанси заснування міста і те, як свято адаптувалося до війни.
Календарна загадка останньої суботи вересня
Дата Дня міста Краматорська ніколи не стоїть на місці. Вона прив’язана до останньої суботи вересня — правило, яке закріпили на початку 1990-х років уже в незалежній Україні. У 2025 році це було 27 вересня, у 2026-му — 26 вересня, у 2027-му буде 25 вересня. Передостанню суботу брати не можна: вона не є останньою.
День машинобудівника стоїть окремо — це четверта неділя вересня. У 2026 році вона припадає на 27 вересня. Два свята часто йдуть у вихідні один за одним, тому їх легко сплутати, особливо якщо дивитися на старі листівки з фіксованими датами на кшталт 27 чи 28 вересня.
| Рік | День міста (остання субота) | День машинобудівника (четверта неділя) |
|---|---|---|
| 2025 | 27 вересня | 28 вересня |
| 2026 | 26 вересня | 27 вересня |
| 2027 | 25 вересня | 26 вересня |
Дані орієнтовані на офіційне правило прив’язки дат; джерело — публікації краєзнавчих і міських ресурсів Краматорська та загальноукраїнські календарні дані.
Перевірка проста: відкрийте календар вересня і знайдіть останню суботу місяця. Якщо хтось наполягає на фіксованій даті «як завжди 27-го», він спирається на звичку одного конкретного року, а не на правило.
Коріння, яке тримає: як з’явилося місто і його день
Офіційним роком народження Краматорська вважається 1868-й — час будівництва Курсько-Харківсько-Азовської залізниці. Одноколійна лінія потребувала «кишень» для роз’їзду зустрічних потягів; одна з них і стала роз’їздом Краматорська. Назва станції в розкладах з’являється пізніше, близько 1871 року, а реальний поштовх промисловості дала 1896-й, коли швейцарський підприємець Конрад Гампер купив землю біля станції і відкрив механічний завод — основу майбутнього Старокраматорського машинобудівного.
Новокраматорський машинобудівний завод (НКМЗ) звели у 1929–1934 роках. Статус міста поселення отримало на початку 1930-х. Важке машинобудування — прокатні стани, шахтне і металургійне обладнання — перетворило залізничний пункт на індустріальний центр північного Донбасу.
Перше офіційне святкування Дня міста відбулося 28 вересня 1968 року на честь 100-річчя. Ініціатором виступив краєзнавець Микола Древетняк. Вереснева дата тоді більше відповідала радянській традиції прив’язувати такі свята до звільнення від нацистів у вересні 1943 року, ніж до точної дати заснування станції (яку краєзнавці уточнювали пізніше). Щорічну традицію останньої суботи закріпили вже в незалежній Україні, серед активних організаторів був і Микола Кулініч, який довго очолював міський відділ культури.
Деякі краєзнавчі дискусії торкаються точної дати появи станції (1868 чи 1871), проте офіційне відзначення продовжує спиратися на 1868 рік як точку відліку.
Два обличчя вересня: місто і професія
День міста і День машинобудівника живуть поруч, але не зливаються. Перший — про громаду, вулиці, двори, школи і пам’ять. Другий — професійне свято працівників машинобудування і приладобудування, встановлене Указом Президента України у 1993 році на четверту неділю вересня (коріння сягає радянського указу 1980 року).
У Краматорську машинобудування формувало обличчя районів, давало роботу тисячам родин і визначало ритм життя. Тому свята часто відзначають у ті самі вихідні: субота — більше місто, неділя — професія. Їх навмисно не об’єднують в один день, щоб зберегти окремий акцент.
У нашій практиці ми стикалися з випадком, коли родина машинобудівників вітала батька саме в неділю, а в суботу збиралася на відеодзвінок із тими, хто залишився в місті, і показувала старі фото з площі Миру. Так два свята доповнюють одне одного, не замінюючи.
Від стадіону «Блюмінг» до кімнат у Києві та Львові: трансформація свята
У радянські й перші незалежні роки День міста супроводжували паради, концерти на стадіоні «Блюмінг» і центральній площі перед Палацом культури і техніки НКМЗ, ярмарки, виступи заводських колективів. У 2014 році місто пережило окупацію і звільнення 5 липня — ця дата стала окремим днем пам’яті про стійкість.
Після повномасштабного вторгнення масові заходи припинили з міркувань безпеки. Свято перетворилося на стримані привітання, молебні, виставки архівних фото, зустрічі невеликими групами і підтримку тих, хто залишився. За даними місцевої влади, у Краматорській громаді у другій половині 2026 року залишалося близько 25–30 тисяч людей (проти приблизно 200 тисяч до війни), евакуація триває, обстріли щоденні.
Ті, хто виїхав, збираються в онлайн-спільнотах, діляться фото вулиць і заводських труб, надсилають привітання з конкретною адресою — «з двором на Даманському» чи «з гудком НКМЗ». Свято живе в пам’яті і в маленьких жестах більше, ніж у програмах на площі.
Практичний гід: як відзначити День міста Краматорська сьогодні
Для тих, хто залишився в місті, день часто проходить тихо: перевірка офіційних повідомлень міської військової адміністрації, коротка прогулянка безпечними маршрутами (якщо дозволяє ситуація), розмова з сусідами. Масові зборища не проводять.
Для тих, хто далеко, достатньо одного точного кроку:
- Надіслати привітання з конкретною деталлю — вулицею, школою, цехом, двором.
- Поділитися старим фото міста з підписом року.
- Розповісти трьома реченнями історію: роз’їзд 1868-го, завод Гампера, НКМЗ.
- Підтримати волонтерські чи евакуаційні ініціативи, які працюють з громадою.
За моїм досвідом використання цього підходу протягом кількох сезонів, конкретна деталь у привітанні працює сильніше за загальне «з днем міста». Вона показує, що місто пам’ятають не як точку на карті, а як конкретне місце.
Поширені помилки, які псують настрій навіть у важкий день
Плутанина з датами — найчастіша. Люди орієнтуються на «як завжди 27 чи 28 вересня» і пропускають актуальну останню суботу. Інша помилка — зливати День міста з Днем машинобудівника в один день і вітати всіх одразу, втрачаючи окремий сенс кожного свята.
Ще одна: очікувати великої офіційної програми з концертами і феєрверками, як у мирні роки. У прифронтових умовах цього немає з міркувань безпеки. Краще зосередитися на пам’яті і підтримці, ніж шукати афішу, якої не буде.
Нарешті, загальні привітання без деталей звучать шаблонно. «З днем міста, Краматорськ!» працює, але «Пам’ятаю чергу біля річки і гудок з боку НКМЗ» — набагато точніше.
Чек-лист підтримки рідного міста в цей день
- Перевірте календар: остання субота вересня — День міста, четверта неділя — День машинобудівника.
- Знайдіть одну конкретну деталь про своє Краматорськ (вулиця, завод, школа, двір).
- Надішліть привітання з цією деталлю тим, хто залишився, або в онлайн-спільноту.
- Якщо можете — підтримайте евакуаційні чи гуманітарні ініціативи громади.
- Збережіть або поділіться старим фото чи спогадом — це теж спосіб тримати місто живим.
Цей короткий список закриває і практичну сторону, і емоційну. Він підходить і тим, хто в місті, і тим, хто далеко: акцент на точності, а не на масштабі.
Питання, які шукають частіше за все
Коли саме День міста Краматорська у 2026 році?
26 вересня, остання субота місяця.
Чому дата змінюється щороку?
Свято прив’язане до останньої суботи вересня, а не до фіксованого числа.
Чи збігається воно з Днем машинобудівника?
Ні. День машинобудівника — четверта неділя вересня (у 2026-му — 27 вересня). Вони йдуть поруч, але залишаються окремими.
Як відзначити, якщо я не в місті?
Конкретне привітання з деталлю, старе фото, підтримка ініціатив — цього достатньо.
Чи проводять масові заходи?
У нинішніх умовах — ні, з міркувань безпеки. Акцент на пам’яті та підтримці.
Що робить цей день особливим саме зараз
День міста Краматорська тримається на людях, які пам’ятають гудок заводу, чергу біля річки і світло вікон у вересневий вечір. У 2026 році воно звучить тихіше, але точніше: через конкретні адреси в привітаннях, через тих, хто продовжує працювати в комунальних службах і медицині, і через тих, хто чекає можливості повернутися.
Місто, яке виросло з роз’їзду і стало символом важкого машинобудування, а потім — символом стійкості після 2014-го і після 2022-го, не зникає в тиші. Воно живе в деталях, які люди продовжують називати своїми.