By Левчина Вероніка 
Друга субота вересня перетворює Білу Церкву на місце, де тисячолітня історія зустрічається з живим пульсом громади. Замкова гора над Россю знову збирає людей навколо пам’ятника Ярославу Мудрому, прапор піднімається під барабанний дріб, а вулиці наповнюються ароматом меду, вишиванками та звуками концертів.
Свято, закріплене статутом територіальної громади, зберігає патріотичний стрижень навіть у воєнні роки: вшанування захисників, реєстрація військових шлюбів, ярмарки місцевих виробників і спортивні змагання на набережній. У 2025 році місто відзначило 993-річчя рекордом з молекулярної карти Київщини з тістечок, а в 2026-му — 994-річчя зі стриманою, але душевною програмою.
Це не просто дата в календарі, а спосіб відчути, як фортеця Юр’єва, закладена 1032 року, продовжує жити в сучасних традиціях, людях і місцях, які варто відкривати знову й знову.
Від фортеці Юр’єва до статутної суботи: корені свята
Біла Церква народилася як прикордонна фортеця Київської Русі. У 1032 році князь Ярослав Мудрий звелів звести на скелястому лівому березі Росі укріплення під назвою Юр’їв — на честь свого християнського імені Юрій. Фортеця стала частиною оборонної лінії проти печенігів і половців, а навколо неї швидко виросло поселення з торгівлею, ремеслами та єпископською кафедрою.
Назва «Біла Церква» закріпилася пізніше. За переказами, на Замковій горі стояла кам’яна єпископська церква світлого кольору, яка після монгольського руйнування міста в XIII столітті довго служила орієнтиром серед лісів. Люди поверталися до руїн собору, і поселення отримало сучасне ім’я. Перші документальні згадки нової назви відносять до XIV століття, коли територія ввійшла до складу Великого князівства Литовського.
Саме Замкова гора залишається символічним центром Дня міста. Тут покладають квіти до пам’ятника засновнику, піднімають прапор і згадують, що майже тисячу років тому на цьому місці стояла фортеця, яка захищала південні рубежі. Сучасне свято, згідно зі статутом Білоцерківської територіальної громади, відзначають щороку у другу суботу вересня як загальноміське. Ця традиція усталилася з 1999 року після кількох змін дат у 1990-х.
Історія пишеться людьми — саме ця думка звучить у привітаннях посадовців під час урочистостей. Місто зберігає пам’ять про козацькі часи, Білоцерківський договір 1651 року, правління Браницьких і дендропарк «Олександрія», закладений наприкінці XVIII століття.
Еволюція свята крізь епохи: від храмового дня до сучасної громади
До початку XX століття День міста тісно пов’язували з церковним календарем. З 1839 року головним святом вважалося Преображення Господнє, відоме як Яблучний або Другий Спас — 6 серпня. Воно збігалося з одним із трьох великих ярмарків. На Заріччі, яке довго було окремою частиною, відзначали день святої Марії Магдалини 22 липня.
Радянський період змінив формат. Ювілеї, зокрема 950-річчя, супроводжувалися карнавалами вулицею Ярослава Мудрого, соціалістичними змаганнями та встановленням пам’ятників. У 1983 році місто отримало орден «Знак Пошани». Після відновлення незалежності дати знову коливалися: 1991 року святкували 22 вересня й відкрили погруддя Тараса Шевченка, 1997-го — на початку жовтня з концертами зірок. З 1999 року друга вереснева субота стала постійною.
Сучасне свято поєднує вшанування історії з повсякденним життям громади. З 2006 року під час урочистостей вручають звання почесних громадян. У різні роки звучали рок-фестиваль «Гніздо», квіткові конкурси шкіл біля Торгових рядів, концерти театру імені Саксаганського та Будинку органної музики. Війна внесла корективи: масові гуляння зменшили, але зберегли покладання квітів, хвилину мовчання, військові шлюби та ярмарки.
| Рік | Дата | Річниця | Особливості святкування |
|---|---|---|---|
| 2024 | 14 вересня | 992 роки | Стримані заходи: покладання квітів, військові шлюби, без великих сцен |
| 2025 | 13 вересня | 993 роки | Прапор, концерти, ярмарки, спорт на Росі, рекорд з тістечками |
| 2026 | 12 вересня | 994 роки | Урочистості, культурні й спортивні локації з урахуванням воєнного часу |
Дані зібрані з офіційних повідомлень Білоцерківської міської ради та репортажів місцевих видань. Порівняння показує, як свято адаптується, зберігаючи ядро: вдячність захисникам і гордість за місце, де кожне покоління додає свою сторінку.
Що збирає людей на берегах Росі: жива програма останніх років
У 2025 році 13 вересня білоцерківці підняли прапор під супровід ансамблю барабанщиць школи мистецтв №6. Хвилиною мовчання вшанували полеглих захисників, квіти поклали на Алеї шани та пам’яті. Кадровий військовий і його наречена зареєстрували шлюб і поклали квіти до пам’ятника Ярославу Мудрому на Замковій горі — традиція, яка повторюється в різні роки.
Програма розгорнулася на кількох локаціях. На Торговій площі та в парку імені Шевченка працювали дитяча «Територія творчості» з майстер-класами, виставка бджолярської продукції, вишиванок і гончарства, презентації освітніх закладів під гаслом «Навчайся у нас» і Молодіжного центру. На набережній Росі проводили веслування на байдарках, пляжний волейбол і вейкбординг. Концерти звучали в театрі імені Саксаганського та Будинку органної музики в межах «Вікенду давньої музики».
Кульмінацією став рекорд України — молекулярна карта Київської області розміром 3×2 метри, викладена тістечками. Її створили представники восьми регіонів, включно з Білоцерківським. Делегації з міст-побратимів Хуста й Кременчука додали відчуття зв’язку. За моїм досвідом відвідування свята кілька років поспіль, саме поєднання офіційної частини з ярмарком і дитячими локаціями створює атмосферу, де можна провести цілий день без відчуття метушні.
У 2026 році 12 вересня програма знову враховувала обмеження воєнного часу: церемонії підняття прапора й покладання квітів, спортивні змагання, дитячі та культурні заходи, виставки й благодійні ініціативи. Напередодні в Палаці культури «Росава» вручали звання почесних громадян і дякували тим, хто підтримує місто в складний період. Акцент змістився на молодь і єдність, без зайвої помпезності.
Практичний маршрут: як провести день міста повноцінно
Почати варто з Замкової гори. Ранок тут найспокійніший: можна побачити підняття прапора, покласти квіти й пройтися вздовж Росі. Далі логічно рухатися до Торгових рядів і центральної площі, де розгортаються ярмарки та майстер-класи. Діти охоче беруть участь у створенні ляльок-мотанок чи розписах, дорослі — дегустують мед і місцеву випічку.
Після обіду варто обрати між спортивними активностями на набережній і культурною програмою. Театр імені Саксаганського та Будинок органної музики пропонують концерти, які часто входять до програми. Дендропарк «Олександрія» залишається чудовим місцем для прогулянки в будь-який час дня — особливо якщо свято припадає на теплу вересневу погоду.
Для гостей з інших міст зручно планувати приїзд напередодні або вранці. Місто розташоване приблизно за 80–90 км від Києва, тому дорога займає близько години-півтори залежно від транспорту. Місцеві жителі часто приєднуються пізніше, поєднуючи свято з сімейними справами. У нашій практиці ми стикалися з випадком, коли родина з трьома дітьми пропустила ранкову церемонію, але встигла на ярмарок і майстер-класи — і цього виявилося достатньо, щоб діти запам’ятали день як особливий.
- Перевірте актуальну програму на офіційному сайті Білоцерківської міської ради за кілька днів до свята.
- Одягніться зручно: вересень може бути теплим, але вечори прохолодніші.
- Візьміть готівку на ярмарок — не всі торговці приймають картки.
- Плануйте час на Замкову гору й набережну — це ключові точки.
- Якщо з дітьми, шукайте локації «Територія творчості» чи «Руками дітей».
Такий маршрут дозволяє відчути і офіційну, і народну частину свята без поспіху. Досвідчені відвідувачі додають візит до краєзнавчого музею чи прогулянку історичним центром у наступні дні.
Поширені помилки гостей і міфи про святкування
Багато хто очікує великих концертів зі зірками, як у мирні роки. Насправді програма залежить від безпекової ситуації й рішення виконкому: у 2024–2026 роках акцент робили на локальних колективах, вшануванні та ярмарках, а не на масових сценах.
- Вважати, що дата завжди фіксована 14 вересня. Насправді це друга субота, тому в різні роки припадає на 12, 13 чи 14 число.
- Приїжджати без перевірки програми. Офіційні заходи можуть починатися з ранку на Замковій горі, а розважальні локації — пізніше.
- Очікувати, що весь центр перекритий. Насправді рух часто зберігається, а основні точки зосереджені на кількох майданчиках.
- Ігнорувати військові обмеження. Повітряна тривога може змінити графік, тому варто мати запасний план.
- Думати, що свято лише для місцевих. Гості завжди вітаються, особливо на ярмарках і майстер-класах.
Ці помилки легко уникнути, якщо слідкувати за повідомленнями міської ради. Свято залишається відкритим і доступним навіть у стриманому форматі.
Вереснева специфіка та чек-лист учасника
Вересень на Київщині дарує золотаві дні, коли Рось ще тепла для водних розваг, а парки зберігають зелень. Дендропарк «Олександрія» особливо гарний у цей період — дерева починають жовтіти, а алеї залишаються придатними для довгих прогулянок. Ярмарки пропонують осінні дари: мед, калину, випічку.
Водночас погода може змінюватися: ранковий туман, денне тепло й прохолодні вечори. У воєнний час програма коротша й зосереджена на безпечних локаціях. Регіональна особливість — тісний зв’язок із Россю та Замковою горою, які задають ритм усього дня.
- Перевірте прогноз і візьміть легкий дощовик або куртку.
- Завантажте карту міста з позначеними локаціями свята.
- Заздалегідь подивіться розклад концертів і спортивних заходів.
- Підготуйте зручне взуття для прогулянок по бруківці та набережній.
- Повідомте близьких про свої плани — на випадок тривоги чи затримки.
- Візьміть воду й перекус, якщо плануєте довгий день без повернення додому.
Чек-лист допомагає і новачкам, і тим, хто приїжджає щороку. Сезонність робить свято особливим: воно не конкурує з літніми фестивалями, а дає можливість відчути осінь у місті з майже тисячолітньою історією.
Для різних аудиторій: від сімей до досвідчених мандрівників
Сім’ї з маленькими дітьми знаходять найкращі враження на дитячих локаціях. Майстер-класи з мотанок, розваги «Територія творчості» та ярмарок дозволяють провести кілька годин без нудьги. Батьки можуть чергуватися: хтось супроводжує дітей, хтось слухає концерт чи дегустує продукцію бджолярів.
Туристи, які приїжджають уперше, отримують концентрований образ міста. За один день можна побачити Замкову гору, історичний центр, набережну й, за бажанням, дендропарк. Досвідчені мандрівники часто повертаються на наступний день, щоб спокійно оглянути музей чи пройтися менш людною частиною парку.
Молодь цінує презентації Молодіжного центру, спортивні змагання й можливість зустріти однолітків. Місцеві жителі сприймають свято як можливість привітати сусідів, підтримати місцевих виробників і відчути єдність. Для кожної групи знаходяться свої акценти, тому день не зводиться до однієї програми.
Найкраще працює комбінація: офіційна частина для відчуття історії, ярмарок для смаків і майстер-класи для творчості. Так свято залишається живим для всіх вікових груп.
Питання-відповіді та міні-кейс з практики
Чи можна приїхати без попередньої реєстрації? Так, більшість заходів відкриті. Реєстрація потрібна лише для окремих спортивних змагань чи майстер-класів з обмеженою кількістю місць.
Чи є паркування в центрі? У дні свята центральні вулиці можуть бути частково обмежені, тому краще користуватися громадським транспортом або залишати авто на під’їздах.
Як змінюється програма під час повітряної тривоги? Заходи призупиняють, учасників направляють у укриття. Організатори зазвичай мають запасний графік.
Чи варто брати дітей на Замкову гору? Так, якщо врахувати час і погоду. Ранкова церемонія коротка, а після неї можна спуститися до набережної.
Де шукати актуальну програму? На офіційному сайті Білоцерківської міської ради та в місцевих медіа за кілька днів до дати.
У нашій практиці ми стикалися з випадком, коли група туристів приїхала о 14:00 і подумала, що свято вже закінчилося. Насправді ярмарок і дитячі локації працювали до вечора, а концерт у театрі починався пізніше. Після короткої консультації вони встигли і на мед, і на майстер-клас, і на прогулянку набережною — і поїхали з відчуттям, що день пройшов повноцінно.
Свято продовжує збирати людей на берегах Росі, де кожна друга субота вересня нагадує: місто живе не лише історією, а й тими, хто приходить, щоб розділити її сьогодні.