By Левчина Вероніка 
Третя субота вересня збирає кропивничан біля площі перед міською радою, де лунає духовий оркестр, а вітальні відео біжать на бордах. Цей день фіксує 1754 рік — початок фортеці Святої Єлисавети на берегах Інгулу, з якої виросло місто, що згодом стало колискою українського професійного театру. Населення коливається навколо 215 тисяч осіб, хоча воєнні реалії зміщують точні підрахунки.
Відзначення давно відійшло від гучних феєрверків і багатотисячних парадів. Натомість зранку в храмах звучать молебні з хвилиною мовчання, вдень — екскурсії гідами й урочисті нагородження, а вулиці прикрашають фотозони. У 2025-му, 20 вересня, з’явилася овочева карта України вагою 840 кг, що побила національний рекорд; у 2026-му, 19 вересня, повітряна тривога переривала церемонію, але громада поверталася після відбою.
Для місцевих це можливість побачити знайомі вулиці іншими очима, для гостей — зануритися в шари історії від земляних валів фортеці до червоної будівлі театру корифеїв. Вересень тут тримає золотаве листя і прохолоду, яка зручна для прогулянок, але вимагає перевіряти програму на сайті міської ради й готовність до сирен.
Від земляних валів фортеці до сцени «Наталки Полтавки»
На правому березі Інгулу, де в річку впадають Сугоклія та Біянка, у середині XVIII століття з’явилася земляна фортеця у формі шестикутної зірки. Указ Сенату 1752 року, підписаний імператрицею Єлизаветою, передбачав захист Нової Сербії від набігів. Урочисте закладання зафіксували в червні 1754-го — найчастіше називають 18 червня, хоча окремі архівні документи вказують на 12 червня. Основні роботи виконали козаки Гадяцько-Миргородського полку за кілька місяців. Міщанська слобода на протилежному березі вже тоді жила своїм життям, і перший ярмарок пройшов ще того ж літа.
До 1784 року поселення отримало статус міста й назву Єлисаветград. Торговельні шляхи, залізниця згодом і промисловість (сільськогосподарські машини, харчова галузь) зробили його важливим центром. Але справжній культурний імпульс прийшов у 1882-му: 27 жовтня трупа під орудою Марка Кропивницького показала «Наталку Полтавку» Івана Котляревського. У ролі Наталки дебютувала Марія Заньковецька. Це вважають початком українського професійного театру — «театру корифеїв». ЮНЕСКО пізніше визнало саме цю подію відправною точкою. Будівля, що стоїть і сьогодні (червоний фасад із білими колонами), стала візитівкою.
За спостереженнями гідів, які водять маршрути по старому центру, саме поєднання збережених валів фортеці й театральної спадщини найчастіше дивує гостей, які очікували типового обласного центру.
Назви міста змінювалися разом із політичними епохами: Зінов’євськ (1924), Кірово (1934), Кіровоград (1939). 14 липня 2016 року Верховна Рада затвердила Кропивницький — на честь драматурга, який народився поблизу й творив тут. Герб досі несе контури фортеці та монограму святої Єлисавети.
| Період | Назва | Ключова подія |
|---|---|---|
| 1754–1784 | Фортеця Святої Єлисавети / Єлисавет | Закладення укріплення, поява слобод |
| 1784–1924 | Єлисаветград | Статус міста, розвиток торгівлі й театру |
| 1924–1934 | Зінов’євськ | Радянське перейменування |
| 1934–1939 | Кірово | Чергова зміна на честь Кірова |
| 1939–2016 | Кіровоград | Обласний центр |
| з 2016 | Кропивницький | Декомунізація, повернення до театральної спадщини |
Дані зібрані з енциклопедичних джерел та матеріалів місцевих архівних публікацій.
Чому третя субота, а не точний червень
Офіційний день заснування прив’язаний до року 1754-го, але святкують не в червні. З 1990-х років закріпилася третя субота вересня. Це дає вихідний, теплу, але вже не спекотну погоду й можливість зібрати людей без зриву робочого тижня. У 2024-му це було 21 вересня (270-річчя), у 2025-му — 20-го (271), у 2026-му — 19-го (272). Наступного року, 2027-го, знову 18 вересня. Деякі довідники згадують неділю, проте практика міської ради та місцевих медіа підтверджує суботу.
Вересень у центральному степу приносить золотаве листя на деревах Великої Перспективної, прохолоду вечорів і запах осінніх квітів біля кубічних клумб. Це зручно для екскурсій і ярмарків. У радянські часи День Кіровограда відзначали в останні вихідні вересня, починаючи з ювілею 1989-го. Нині формат стабільний, але гнучкий.
Як війна переписала сценарій дня народження
З 2022-го масштабні концерти й феєрверки відійшли. Замість них — молебні о 9:00 у кількох храмах (Успіння Пресвятої Богородиці, Гарнізонний Покрови, Святого Володимира), хвилина мовчання за загиблими, урочистості о 11:00 на площі перед радою з врученням державних і міських відзнак. У 2026-му нагородили лікарів, будівельників, родинам загиблих воїнів і залізничникам, які врятували пасажирський потяг від удару.
У 2025-му по Театральній працював благодійний крафт-ярмарок, а в Ковалівському парку з’явилася карта України з овочів і фруктів висотою понад 7 метрів. У 2026-му додали марафон безкоштовних екскурсій: «Місто, що говорить…», історичну прогулянку старим центром, вікторину й вечірній маршрут за мотивами творів Кропивницького. Фотозони з кулями й листівками біля туристичного центру, прикраси на клумбах. Відеомарафон привітань від школярів, спортсменів і бізнесу йшов на офіційній сторінці міськради.
19 вересня 2026-го місто пережило атаку: ППО збила дрони, уламки пошкодили приватні будинки. Тривоги кілька разів переривали заходи — люди йшли в укриття, потім поверталися. Оркестр продовжував грати після відбою. У практиці таких церемоній останніх років ми бачили, як громада швидко адаптується: програму скорочують, але не скасовують повністю.
Традиції, які тримаються навіть у стислому форматі
Нагородження почесних громадян і заслужених працівників залишається центральним. Оркестр, виступи колективів на кшталт «Світанку» або «Ятрані» (місто має сильну хореографічну традицію), частування пирогом у кращі роки. Ярмарки крафту — мед, випічка, hand-made — часто з благодійним збором. Екскурсії гідами школи гідів стали новою сталою: чотири маршрути в 2026-му збирали і місцевих, і гостей.
Для початківців достатньо прийти на площу о 11:00 і пройтися Театральною. Для досвідчених — взяти екскурсію, відвідати залишки фортеці (вали частково збережені, є казарми), зайти в театр або художній музей, погуляти Ковалівським парком чи дендропарком. Сім’ї з дітьми цінують майстер-класи, якщо їх анонсують, і фотозони.
- Ранок: молебні й хвилина мовчання — для тих, хто хоче тиші й пам’яті.
- День: урочистості, нагородження, екскурсії — основний потік.
- Після обіду: ярмарок або прогулянки — якщо погода й безпека дозволяють.
Програму щороку публікують на kr-rada.gov.ua і в місцевих медіа (Суспільне Кропивницький, Гречка). Без офіційного анонсу не варто розраховувати на фіксований розклад.
Практичний гід: як провести день змістовно
Місцеві зазвичай починають з перевірки повітряної обстановки. Гості з інших міст краще бронюють житло заздалегідь і дивляться маршрут до центру (Велика Перспективна, Театральна, площа перед радою). Громадський транспорт працює, але під час тривог зупиняється. Для сімей зручні маршрути біля парків; для тих, хто цікавиться історією — вали фортеці й театр.
- Перевірте програму на сайті міської ради за тиждень.
- Завантажте додаток «Повітряна тривога» або аналог.
- Визначте 2–3 локації максимум, щоб не бігати під сиренами.
- Візьміть воду, зручне взуття й заряджений телефон.
- Якщо плануєте екскурсію — запишіться заздалегідь через туристичний центр.
У нашій практиці ми стикалися з випадком, коли група гостей приїхала без перевірки розкладу й потрапила на скорочену церемонію через тривогу — вони все одно встигли пройтися валами фортеці й побачити фотозони, але пропустили нагородження.
Поширені помилки, яких краще уникнути
- Очікувати феєрверк і масовий концерт. З 2022-го їх немає або вони дуже обмежені — акцент на пам’яті й локальних подіях.
- Приходити лише опівдні без перевірки ранкових молебнів. Хто хоче повну атмосферу, починає з 9:00.
- Ігнорувати укриття. Навіть під час свята сирени звучать; план евакуації в центрі відомий місцевим.
- Розраховувати на фіксовану програму за тиждень до дати. Зміни бувають через безпекову ситуацію.
- Пропускати екскурсії. Вони часто інформативніші за офіційну частину й збирають зацікавлену аудиторію.
Досвідчені кропивничани завжди мають запасний маршрут до найближчого укриття й дивляться офіційні канали вранці.
Сезонні нюанси вересня на Інгулі
Вересень у Кропивницькому — золотий, але вже з прохолодою вечорів. Листя на каштанах і липах жовтіє, повітря чисте після літньої спеки. Це ідеально для прогулянок валами й парками, проте дощ може зірвати ярмарок на відкритому повітрі. Регіональна специфіка центрального степу: менше туристів, ніж у Львові чи Одесі, тому заходи камерніші й легше знайти місце біля сцени чи фотозони. Місто тримає багато зелених зон, і саме восени вони виглядають найживописніше.
Для порівняння: сусідні обласні центри (Черкаси, Полтава) теж мають свої дні міста, але кропивницький формат особливо наголошує на театральній спадщині й фортеці. Херсон іноді збігається за датою, проте контекст там інший через близькість фронту.
Питання, які ставлять найчастіше
Коли точно День міста Кропивницький у наступному році?
Третя субота вересня. У 2027-му — 18 вересня. Перевіряйте календар і оголошення міськради.
Чи можна приїхати з дітьми?
Так, але слідкуйте за тривогами. Фотозони, парки й короткі екскурсії підходять; масові скупчення краще уникати.
Де шукати програму?
Офіційний сайт Кропивницької міської ради (kr-rada.gov.ua), сторінки Суспільного Кропивницький і місцевих новинних ресурсів.
Чи є безкоштовні заходи?
Урочистості, молебні й більшість екскурсій — так. Ярмарки мають платні позиції, але вхід вільний.
Що подивитися поза програмою?
Вали фортеці Святої Єлисавети, театр імені Кропивницького, Ковалівський парк, художній музей і набережну Інгулу.
Населення міста за оцінками 2025 року становить близько 215 тисяч осіб, з урахуванням внутрішньо переміщених осіб фактична присутність може коливатися.
Червона будівля театру, де в 1882-му починався професійний український театр, залишається одним із найвпізнаваніших символів під час будь-якого міського свята. Поруч — площа, де проходять урочистості, і маршрути, які ведуть до старих вулиць і парків.
Коли сирена стихає і оркестр знову бере ноти, місто продовжує свій день народження саме так — з пам’яттю, музикою і людьми, які повертаються на площу.