By Левчина Вероніка 
В Україні чоловіки призовного віку шукають жінок з інвалідністю I та II груп, щоб укласти шлюб і отримати відстрочку від мобілізації. Оголошення з пропозиціями фіктивного союзу за гроші або допомогу у виїзді за кордон з’являються у відкритих групах у соціальних мережах. Одна з таких спільнот налічує 3,1 тис. учасників. У коментарях інколи залишають номери телефонів.
Згідно зі статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», шлюб із жінкою з інвалідністю I або II групи дає право на відстрочку. III група такого права автоматично не надає.
Алла Гінкул з Миколаївщини має інвалідність I групи з дитинства, підгрупу А, і потребує постійного стороннього догляду. Вона розповідає: «З початком повномасштабної війни я, можна сказати, стала завидною нареченою. Мені у соцмережі стали приходити повідомлення з пропозицією одружитися, або виїхати за кордон за винагороду. Буває, кажуть, я можу за тобою доглядати, тобі у всьому допомагати, забезпечувати. Тобі нічого не буде потрібно, лише виїхати зі мною за кордон. Ці пропозиції надходять від випадкових людей: моя сторінка відкрита, вони бачать, що я на кріслі колісному. У якості винагороди пропонували суми в 5 тис. доларів. Також бувало, коли знайомі мені люди говорили про це — не прямо, але завуальовано, мовляв, було би круто ось так зробити».
Жінка вважає такі звернення приниженням. «Мене бачать не як людину, в першу чергу, а лише мою інвалідність. І намагаються мій статус використати в своїх цілях. Це дуже прикро. Одного разу мені писала незнайома жінка з мого міста. Вона знайшла мене у соціальних мережах. ЇЇ чоловік — військовослужбовець, і вона хотіла, щоб я з ним фіктивно одружилася для звільнення з військової служби. Я намагалася бути максимально коректною у своїй відмові, але вона наполягала, що їхнім двом дітям потрібен батько».
35-річна Олена зі Львова, яка також пересувається на колісному кріслі, стикалася з подібними пропозиціями понад 60 разів. «З пропозиціями фіктивного шлюбу я стикалася більше ніж 60 разів. У переважній більшості це відбувається онлайн, але було приблизно сім пропозицій на вулицях міста». Одного разу їй пропонували 100 тис. грн. Іншим жінкам, за її словами, називали близько 20 тис. доларів. Сама Олена шукає справжнього партнера, зокрема чоловіка з інвалідністю. «Я така сама ж жінка, як і всі інші. Травма хребта у дитячому віці не робить мене ні гіршою, ні кращою. Колісне крісло ж просто допомагає мені у пересуванні. Я дуже хочу родину і обов’язково дітей. Моя інвалідність — фізична, я не маю ментальних порушень. Тож, як і будь-яка інша людина, умію любити, ненавидіти, можу плакати і сміятися. Дуже прикро, що суспільство не розділяє фізичних і ментальний особливостей і ставиться до колісного крісла з упередженням, а не просто як до засобу пересування».
Ще одна жінка, яка попросила анонімності, отримала пропозицію від знайомого, а пізніше — від таксиста дорогою до лікарні. «Коли мені зробили першу таку пропозицію, там були непогані умови. Це була людина з кола знайомих. Я розмірковувала над нею, але так і не наважилася. Згодом, минулого року у мене було ще дві такі пропозиції. Одна з них — від таксиста, який підвозив мене до лікарні, побачив, що я, скоріш за все, маю інвалідність, і просто в лоба запитав про фіктивний шлюб». Окрім грошей обіцяють допомогу по господарству або облаштування в Європі. Суми коливаються від 2–3 тис. доларів.
Чому жінки погоджуються і хто на них тисне
Алла Гінкул отримує пенсію 7 тис. грн і має віддалену роботу. Для багатьох виплати ще менші й не покривають комунальні послуги, харчування та ліки вартістю десятки тисяч гривень. «Враховуючи те, що людині необхідно заплатити за комунальні послуги, також потрібно щось їсти, пенсії і соціальних виплат — недостатньо. Люди себе дуже сильно обмежують в усьому. Коли людина не бачить іншого виходу, в неї немає роботи, немає підтримки, легкі гроші манять».
Деякі жінки не можуть самостійно виїхати в безпечніший регіон чи за кордон через обмежену мобільність і страх ізоляції. Анонімна співрозмовниця зізналася, що пропозиція з виїздом і підтримкою змусила її порахувати вигоду: «Тоді я порахувала, що це був еквівалент моєї місячної зарплати. Якби йшлося про те, що я можу щомісяця отримувати якусь фіксовану суму, це було би про більшу свободу. Адже підробітки сьогодні є, а завтра їх немає. Крім того, у жінок можуть бути інші потреби: наприклад, дороговартісна операція, лікування, комусь, можливо, немає де жити через вимушене переміщення. Жінка може потребувати машини, аби нормально пересуватися, тому що через інвалідність не всі можуть користуватися громадським транспортом».
30 червня 2026 року презентували дослідження «Фіктивні шлюби з жінками з інвалідністю: невидима експлуатація, кримінальні ризики та виклики для захисту прав людини». Опитування показало: 24 з 25 жінок з інвалідністю регулярно отримують такі пропозиції. Станом на 1 січня 2026 року в Україні налічувалося 1 430 411 дівчат і жінок з інвалідністю. Окремої статистики щодо учасниць схем немає. 40% опитаних відчувають себе виключеними з суспільства, 37% оцінюють включеність як посередню, 22% — як високу.
Експертка з прав людини Людмила Фурсова зазначає: «Проблема не просто є. Вона поступово набуває загрозливих масштабів». Жінки погоджуються через брак коштів, нерозуміння наслідків, залежність від близьких. Після відмови пропозиції інколи переходять у тиск і шантаж. Поширені випадки, коли ініціаторами стають родичі або друзі: у Харкові подруга шукала чоловіка і вела переговори, на Миколаївщині цим займалася мати, у Львові — батько. Відомі епізоди з підробленими довідками про інвалідність, зокрема з використанням штучного інтелекту. У поліції підтверджують існування груп, які через месенджери продають фальшиві документи.
Як перевіряють шлюб і яка відповідальність
Сам факт одруження з жінкою з інвалідністю не доводить фіктивність. Велика різниця у віці, коротке знайомство, окреме проживання чи спроба виїзду також не є автоматичними доказами. За частиною 2 статті 40 Сімейного кодексу шлюб визнають недійсним, якщо його уклали без наміру створити сім’ю. Юрист Ярослав Бочко пояснює, що ключовим є намір сторін на момент реєстрації. Встановити його постфактум складно, бо стосунки належать до приватного життя. «Про те, чи це шлюб фіктивний чи ні, знають лише суб’єкти шлюбних відносин. Все впирається у волевиявлення і те, на що суб’єкти шлюбних відносин спрямовують своє волевиявлення». Окреме проживання само по собі недостатнє: люди можуть жити в різних містах чи країнах і все одно вважати себе сім’єю.
У Головному слідчому управлінні Національної поліції України пояснили, що перевіряють реальні стосунки поза реєстрацією: спілкування, спільний побут, постійний зв’язок, якщо спільне проживання неможливе. «Першочергово необхідно вжити заходів щодо підтвердження факту взагалі будь-яких взаємовідносин, окрім факту самого укладання шлюбу». Важливими доказами стають домовленості про винагороду, пошук «нареченої» через посередників і прямі розмови про відстрочку ще до весілля.
Якщо метою союзу було ухилення від мобілізації або незаконний перетин кордону, відповідальність кримінальна: стаття 332 Кримінального кодексу (незаконне переправлення через кордон), статті 27 і 336 (пособництво в ухиленні від призову). Організаторів схем можуть судити за статтею 149 (торгівля людьми).
На Вінниччині затримали депутата міської ради, який уклав фіктивний шлюб із 19-річною жінкою з інтелектуальними порушеннями. Сестра дівчини сприяла союзу. Чоловік обіцяв 3 тис. грн щомісяця і продуктові набори. Він жив у заможному будинку, вона — у занедбаній хатині. Документи оформили в ЦНАП іншої області, після чого чоловік отримав відстрочку в ТЦК. Обвинувальний акт скерували за статтями 336 і частиною 2 статті 149. Сестрі повідомили про підозру в пособництві. Дівчину визнали потерпілою.
У Єдиному державному реєстрі судових рішень станом на березень 2026 року зафіксовано 17 вироків жінкам з інвалідністю за статтею 332, п’ять справ, де їх визнали потерпілими за статтею 149, і одну справу про пособництво за статтями 27 і 336. Жінки отримували умовні терміни.
Людмила Фурсова наголошує, що окрім кримінальної відповідальності існують інші ризики: спільні кредити й борги, невиконання обіцянок щодо догляду чи виплат, залишення жінки напризволяще за кордоном. «Ми маємо бодай намагатися говорити з жінками з інвалідністю про те, які ризики для них існують. Це тільки на перший погляд може видаватись, що ти сьогодні отримаєш 5 тис. доларів. Так, є жінки, які отримали, але для когось це закінчилося кримінальною відповідальністю, можуть бути різні юридичні наслідки».