Нещодавно Інститут національної пам`яті запропонував відповідний проект закону «Про державні свята в Україні», що передбачає скасування вихідних 8 березня, 1 та 9 травня.
Думки стосовно такого законопроекту розійшлися. Частина жінок вважає, що скасувавши 8 березня як вихідний, українки втратять здобутки своїх попередниць. Однак чимало людей підтримують позицію, що скасовуючи вихідний, ніхто в Україні не скасовує Міжнародний день прав жінок і миру, прийнятий Генасамблеєю ООН у 1977 році.
8 березня потрібно залишити вихідним, щоб вийти на марш?
Українська радіоведуча, журналістка, феміністка Ірина Славінська переконує, що відзначення Міжнародного дня прав жінок зі збереженням вихідного дня має значення, аби хоча б раз на рік мати час і можливість голосно заговорити про порушення прав жінок в Україні:
«Мені здається важливим збереження вихідного дня 8 березня. Чому? Тому що для багатьох жінок це може бути єдина можливість вийти на марші та інші публічні події, присвячені проблематиці жіночих прав. Для тих, хто працює повний робочий день на роботі, а потім і вдома, вихідний зайвим не буває. Я колись бачила футболку з жартом на цю тему: «Жінкам потрібно більше спати, бо боротьба з патріархатом виснажує». Аналогічно можна пожартувати і про вихідні».
Ірина вважає, що важливо актуалізувати цю тему і в медіа
«З точки зору медійної саме 8 березня дозволяє ритмічно (бодай раз на рік, мало, але стабільно) у великих медіа піднімати тему захисту прав жінок. Адже попри те, що в Україні 54% населення становлять жінки, про нерівність у великих національних медіа воліють не говорити, бо “не на часі”. Раз на рік українських феміністок таки запрошують не лише нішеві медіа, аби розпитати про стан захищеності прав жінок. Для українських жінок-лідерок у бізнесі та політиці 8 березня також є важливим. Саме в цей день варто знову і знову нагадувати колегам, як недоречно вітати зі «святом жіночності та краси».
Натомість варто пояснювати, що 8 березня добре було б започаткувати нові трудові практики. Наприклад, замість квітів подаруйте однакову для чоловіків і жінок зарплатню, дитячу кімнату на роботі, більше гнучкості в графіку молодих тат і мам. Як це пояснювати широкому загалу? Не існує такої однорідної категорії населення. Потрібно говорити окремо з представниками різних гілок влади, професій, соціального стану. Вбачаю велику роль медіа в цій роботі. А також маю надії на лідерок на місцях, незалежно від того, чим вони керують — підприємством, ОСББ, комітетом, сільрадою чи міністерством».
Координаторка Волинського прес-клубу Богдана Стельмах теж висловила своє занепокоєння стосовно скасування 8 березня як вихідного дня в Україні:
«Упродовж кількох останніх років активні українки намагаються достукатися до свідомості представників обох статей суспільства, що 8 березня – це не “свято весни і краси”, а Міжнародний день прав жінок і миру. Проте суспільство, значна частина якого виросла на радянських традиціях, а інша частина їх активно підхопила, продовжує дарувати-приймати квіти, цукерки та інші знаки уваги, яких в інші дні року часто не існує.
Так от, по-перше, у жіночої частини України проблем із дотриманням прав людини за ознакою статі більш ніж достатньо.
По-друге, 8 березня не можна ставити в один ряд із 23 лютого, 1 чи 9 травня, бо його контекст не має прямого стосунку до радянської доби, а от викривлення суті та її замилення квітами – так. Важливо, що цей день не можна замінити Днем матері, бо не всі жінки – матері й не всі збираються ними бути, адже то не єдине й далеко не основне призначення жінки. А от червона позначка в календарі та правильне позиціонування дня 8 березня – це привернення уваги до порушення прав більшої частини населення України. І навіть якщо 8 березня не буде вихідним днем, то офіційне визнання його Днем боротьби за права жінок важливе і для багатьох стане хорошим акцентом, що не квітами єдиними».
Гендерна експертка, перекладачка Марія Дмитрієва 8 березня відзначає багато років як своє професійне свято:
«Я переконана, що вітчизняному політикуму вже давно час перейти від заяв про свою проєвропейську орієнтацію до справ у цьому напрямку, зокрема – відмовитися від сексизму й мізогінії у своїх висловах. На 8 березня бажати жінкам дотримання їхніх прав, а у своїй роботі припинити вважати інтереси і права жінок чимось глибоко другорядним. Повернення дню 8 березня його початкового, гуманістичного, феміністського змісту – це питання часу. Активістки українського жіночого руху давно працюють у цьому напрямку. І сподіваюся, що решта жіноцтва теж підключиться, бо разом ми – непереможні.
А особисто для мене спроби скасувати це свято виглядають як продовження послідовного нехтування правами жінок із боку влади, і саме тому я категорично проти цього, бо вважаю, що це політична заява, а політичні заяви такого рівня показують усьому суспільству, що наші жінки навіть на окреме свято не заслуговують. Мовляв, он є день матері, он є день родини – і все. Інститут національної пам`яті, який виступив із цією ініціативою, краще б запропонував список видатних українок для перейменування вулиць, а також більше матеріалів про жінок в українській історії».
Підтримує ідею й луцька феміністка Юлія Сідімянцева, яка вважає, що 8 березня потрібно проводити активну інформаційну кампанію:
«Я не підтримую ідею В’ятровича стосовно скасування вихідного 8 березня. Передусім, на мою думку, у цей день має відбуватися потужна всеукраїнська інформаційна кампанія, що пояснює суть цього свята як Дня боротьби за права жінок в усьому світі. Я проти заміни його Днем сім’ї, бо такий контекст далеко не основний у житті багатьох жінок. Якщо 8 березня лишити вихідним днем і поєднати його з організацією жіночих маршів, це мало би успіх та ефект. Як мінімум, такі марші в усіх українських містах стали би потужними інфоприводами та спонукали би медіа досліджувати й повноцінно висвітлювати істинну тематику 8 березня».
Незважаючи на те, що багато чоловіків не розуміють суті відзначення 8 березня як Міжнародного дня боротьби за права жінок, все ж частина з них підтримує активне жіноцтво, яке проти скасування 8 березня як вихідного дня.
Очільник волинського осередку партії «Громадянська позиція» Сергій Чуріков говорить, що проект нового календаря від Інституту національної пам`яті викликає ряд запитань:
«Передусім це зникнення свята 8 березня. Не погоджуюсь, що воно “радянське”. Навпаки, совіти перекрутили його суть. Це свято стало щорічною індульгенцією чоловіків за дискримінацію жінок упродовж року. Потрібно відновити справжній зміст свята, аби нагадати, що жінки є рівними в правах незалежно від дати в календарі. Відміна свята точно цьому не сприятиме».
Щоправда, не всі поділяють таку думку. І вважають, що скасування вихідного ніяк не вплине на ситуацію з дотримання прав жіноцтва в Україні.
Щоб відзначити День боротьби за права жінок, не потрібен вихідний?
Депутатка Луцької міської ради Анна Мовяк вважає, що рекомендувати «забрати» 8 березня як державне свято з календаря Інституту національної пам`яті ніхто заборонити не має права:
«А хто замість Інституту має вирішувати, що йому рекомендувати? Це позиція інституту. Заборонити їм щось рекомендувати ніхто не має права. Є люди, які знають і розуміють зміст цього дня, але для більшості наших громадян це просто свято жінок. І в цей день їм дарують квіти. Цілком підтримую Інститут національної пам`яті тому, що зміст цього дня знівельований радянською владою. І замість ушанування боротьби жінок за свої права нам дарують квіти, наче кажуть: «беріть і відчепіться». «Женшчина, молчи! Твой день 8 марта» – весь сенс цього свята нині. Я хочу, щоб мене любили й поважали 365 днів на рік, а 8 березня ми маємо вшановувати пам’ять про жінок, які боролися за жіноче виборче право, за рівні можливості з чоловіками».
Волинський громадський активіст Михайло Шелеп теж підтримує ініціативу В`ятровича:
«Я за те, щоб 8 березня не було державним святом. Я за законодавчу ініціативу Інституту національної пам`яті. Одна з причин цієї позиції – переноси вихідних днів на робочі, які завжди практикувалися в нашій країні, і порушення трудової дисципліни у працівників бюджетних установ. Я минулого року 7 березня пішов в одне з управлінь у справах. Так от, я побачив там працівників, які пили шампанське з цукерками. Більше того, в іншому управлінні мені відповіли, що всіх жінок відпустили додому з обіду! Нібито така усна вказівка була від одного з заступників міського голови. Я навіть подавав запит, щоб це перевірити, але чиновники у відповідь з’їхали з теми, а далі продовжувати цю тему в мене не було часу.
Виходить, що 8 березня – вихідний, а святкують його 7 березня! Фактично два дні вилітає з роботи. По-друге, статус «державного» не допомагає жінкам відзначати його як День захисту їхніх прав. Я не пам’ятаю в Україні, на Волині тим паче, жодного випадку, коли 8-го березня жінки вийшли на демонстрацію, мітинг чи іншим чином провели цей день саме як День захисту прав жінок. А це, серед іншого, було пов’язано мабуть із тим, що його святкували неправильно, за радянськими традиціями. І ще одне: той, хто хоче зробити жінці, коханій, свято, не чекає якогось дня в році, а робить це тоді, коли хоче. А в нас цей день перетворився на ритуал дарування квітів тощо».
Михайло додає, що підтримує боротьбу жінок за свої права сьогодні в Україні:
«Попри те, що жінки здобули собі чимало політичних і громадянських прав, якщо порівнювати з ситуацією 100 років тому, то є чимало сфер і тем, у яких вони позбавлені рівності з чоловіками. Тому громадський рух за права жінок має всі основи для того, щоб діяти. Саме тому цілком нормальним вважаю відзначення в Україні Міжнародного дня боротьби за права жінок і міжнародний мир, що встановлено рішенням ООН. Але статус державного свята для цього не потрібен. Є багато міжнародних днів, які, попри відсутність статусу «державного», відзначаються в нашій країні, органами влади теж.
Кандидатка історичних наук, представниця Українського Інституту національної пам`яті у Волинській області Леся Бондарук пояснює, яке значення сьогодні має День 8 березня в Україні:
«Під час перейменування вулиць у рамках декомунізації дуже багато разів доводилося знімати пропозиції перейменувати вулиці на честь 8 березня та 1 травня, оскільки законом про декомунізацію цього не передбачено. Уже це є достатньою підставою вважати, що у свідомості більшості наших громадян 8 березня – асоціативно радянське свято. Саме тоді запровадження вихідного звело боротьбу за права жінок нанівець, перетворивши його на «квіти-тортик» лише в один календарний день. А якими насправді були права жінок? Особливо для політично переслідуваних? Цей день – єдиний для жінки на рік: «Сиди тихо, жінко – твій день 8 березня». Український інститут національної пам’яті пропонує 8 березня не робити вихідним днем, але ніхто не скасовує в Україні Міжнародного дня боротьби жінок за свої права. 8 березня не є державним святом, яке пов’язане з історією становлення України. Ми пропонуємо вихідним зробити 9 березня – Шевченків день. Тож вихідний лише на день зміщується».
За словами Лесі Бондарук, у більшості європейських країн 8 березня є Міжнародним жіночим днем, але не вихідним:
«8 березня є національним вихідним лише у 15 країнах світу – серед них Ангола, Буркіна-Фасо, Гвінея-Бісау, Камбоджа, Китай, Конго (там свято не «міжнародних», а конголезьких жінок), Лаос, Македонія, Монголія, Непал, Північна Корея та Уганда, а також Росія, Білорусь. Чи впливає це на покращення прав жінок у названих країнах? Аж ніяк. Я вважаю, що консенсус між прихильниками і супротивниками вихідного на 8 березня може бути досягнутий лише реальною боротьбою за права жінок. За свої 40 років не пам’ятаю в Україні жодної серйозної акції на 8 березня від прихильників дотримання прав жінок. А роботи в цій галузі чимало.
Думаю, що пропоновані нинішні зміни стали чудовою піар-акцією феміністкам: можливістю заявити про себе та пропагувати свої погляди. Українські феміністки отримали виклик: або дієте так, як розповідаєте – реально, щодня й щороку, а не лише словесно (переважно в Інтернеті) учите всіх, як це має бути, або «квіти-тортик-вихідний-балачки».
Отож, чи відзначати 8 березня — Міжнародний день прав жінок і миру — це, безперечно, особистий вибір. Та згадувати про досягнення жінок, обговорювати питання рівної участі і жінок, і чоловіків в різних сферах життя важливо не лише цього дня.
Аріна Крапка
