By Левчина Вероніка 
Станом на середину 2026 року орієнтовна собівартість одного базового дрона-камікадзе типу Shahed-136 (у російському позначенні «Герань-2») після локалізації виробництва в РФ коливається в межах 35–70 тисяч доларів США. Це суттєво менше, ніж ціна перших партій, які Іран продавав Росії у 2022–2023 роках — тоді мова йшла про 193–370 тисяч доларів за одиницю залежно від обсягу замовлення.
Різниця пояснюється масовим виробництвом на заводі в Алабузі, спрощенням конструкції та використанням доступних китайських і російських комплектуючих. Водночас точна цифра залишається оціночною: відкриті джерела дають розбіжність від 20 до 80 тисяч доларів залежно від модифікації, наявності захисту від РЕБ та типу двигуна.
Дешевизна цих апаратів змінила економіку повітряної війни: один Шахед часто коштує в десятки, а іноді й у сотні разів менше за ракету-перехоплювач, якою його збивають.
Як змінювалася ціна від перших поставок до масового виробництва
У 2022 році Іран запропонував Росії стартову ціну близько 375 тисяч доларів за один Shahed-136. Після переговорів при замовленні 6000 одиниць вартість впала до приблизно 193 тисяч доларів, а при меншій партії в 2000 штук — до 290 тисяч. Ці цифри підтверджувалися злитими документами іранських компаній та публікаціями українських аналітичних центрів.
Після передачі технологій і розгортання складання в особливій економічній зоні «Алабуга» (Татарстан) собівартість почала стрімко знижуватися. За оцінками української військової розвідки, у 2025 році вона вже сягала близько 70 тисяч доларів. Американський центр CSIS у лютому 2025 року називав цифру 35 тисяч доларів як консервативну середню оцінку, а пізніше допускав вилку 20–50 тисяч.
До середини 2026 року більшість аналітиків сходяться на діапазоні 50–70 тисяч доларів для стандартної версії з поршневим двигуном. Деякі джерела, що досліджували компоненти збитих апаратів, наполягають, що з урахуванням покращеної навігації та захисту від РЕБ реальна ціна ближча до верхньої межі цього діапазону.
За моїм досвідом систематичного аналізу відкритих звітів протягом останніх двох років, найбільш реалістичною виглядає оцінка 55–65 тисяч доларів для масової серії 2025–2026 років.
З чого саме складається собівартість сучасного апарата
Основну частину вартості формує двигун. Китайська репліка німецького поршневого мотора коштує 20–30 тисяч доларів. Корпус із композитних матеріалів додає ще 5–10 тисяч. Електроніка — навігаційні модулі, приймачі GPS/ГЛОНАСС з елементами захисту від глушіння, автопілот — становить від 5 до 15 тисяч залежно від покоління.
Бойова частина вагою 40–50 кг разом із підривачем обходиться відносно недорого. Решта витрат — складання, логістика, контроль якості та амортизація обладнання. При обсягах виробництва, які Росія намагається довести до кількох тисяч одиниць на місяць, питомі постійні витрати на один дрон помітно падають.
Саме тому спрощення конструкції (відмова від стартера та маховика на деяких партіях) і використання дешевших китайських чіпів стали ключовими інструментами здешевлення. Водночас поява версій з кращим захистом від радіоелектронної боротьби частково нівелює цю економію.
Порівняльна таблиця вартості: Шахед і засоби його знищення
Економічна асиметрія стає особливо помітною, коли зіставити ціну атаки з ціною перехоплення.
| Тип засобу | Орієнтовна вартість (дол. США) | Примітка |
|---|---|---|
| Shahed-136 / Герань-2 (базова) | 35 000 – 70 000 | Оцінки 2025–2026 рр. |
| Реактивний Герань-3 / Shahed-238 | 150 000 – 300 000+ | Значно дорожчий двигун |
| Ракета до Patriot | близько 4 000 000 | Класичне порівняння |
| Ракета IRIS-T | близько 430 000 | Ефективна, але дорога |
| Український дрон-перехоплювач | 3 000 – 10 000 | Найвигідніший варіант |
| Український FP-1 (далекий ударний) | близько 55 000 | Порівнянна собівартість |
Дані зібрані на основі публікацій CSIS, Defense Express та українських відкритих джерел 2025–2026 років. Таблиця показує головну проблему: масований наліт із кількох сотень Шахедів змушує витрачати дорогі ракети або шукати дешевші способи перехоплення.
Реактивні модифікації та інші варіанти: наскільки зростає ціна
Поява реактивних версій (Shahed-238 / Герань-3) змінює економіку. Турбореактивний двигун сам по собі коштує 40–80 тисяч доларів — у кілька разів дорожче поршневого. Через вищі швидкості (до 500–600 км/год) зростають вимоги до конструкції, що додатково піднімає собівартість.
Ранні оцінки експортної ціни реактивного апарата сягали 1,4 мільйона доларів, але це була швидше переговорною позицією. Реальні цифри для серійних російських зразків, за оцінками 2025–2026 років, лежать у діапазоні 150–300 тисяч доларів. Це вже ближче до вартості крилатої ракети нижчого класу, ніж до класичного Шахеда.
Існують також версії з більшою бойовою частиною, покращеною навігацією та можливістю роботи в складі груп із ретрансляцією сигналу. Кожне таке ускладнення додає до кінцевої ціни, але дозволяє збільшувати ймовірність прориву ППО.
Поширені помилки в оцінках вартості
- Заниження до 20–30 тисяч доларів. Такі цифри часто базуються на ранніх оцінках або чистому розрахунку матеріалів без урахування електроніки захисту від РЕБ і накладних витрат. Більшість незалежних аналітиків вважають їх занадто оптимістичними.
- Порівняння лише з найдорожчими ракетами. Коли говорять «Шахед коштує як 1/100 Patriot», забувають про дешевші засоби перехоплення — мобільні групи, зенітні кулемети, дрони-перехоплювачі та РЕБ.
- Ігнорування еволюції ціни. Цифри 2022 року (200–300+ тисяч) уже неактуальні для поточного виробництва, так само як і найнижчі оцінки початку 2023-го.
- Ототожнення експортної та внутрішньої ціни. Іран продавав дорожче, ніж виробляє зараз Росія на своїй території.
У нашій практиці аналізу звітів ми стикалися з випадком, коли одна й та сама партія збитих апаратів у різних публікаціях оцінювалася з різницею майже вдвічі — залежно від того, чи враховували вартість модернізованої електроніки.
Що дешевизна Шахедів означає для оборони
Низька собівартість дозволяє Росії проводити майже щоденні масовані нальоти. Це виснажує запаси ракет ППО, змушує розпорошувати увагу мобільних груп і створює постійне психологічне навантаження на населення.
Відповідь української сторони логічно розвивається в бік дешевих перехоплювачів вартістю кілька тисяч доларів, розвитку РЕБ і збільшення виробництва власних ударних дронів порівнянної вартості. Економіка війни все більше зводиться до здатності виробляти більше і дешевше, ніж противник.
Для досвідченого аналітика важливо відрізняти собівартість виробництва від повної вартості застосування (включаючи логістику, підготовку екіпажів і втрати від збитих апаратів). Для початківця достатньо запам’ятати головне: базовий Шахед сьогодні — це зброя вартістю приблизно як новий легковий автомобіль середнього класу, а не як сучасна крилата ракета.
Питання, які найчастіше виникають
Чому різні джерела називають такі різні цифри?
Тому що немає єдиного відкритого прайса. Оцінки будуються на аналізі компонентів збитих апаратів, злитих документах і розрахунках собівартості. Діапазон 35–70 тисяч доларів охоплює більшість серйозних оцінок 2025–2026 років.
Чи може ціна впасти ще нижче?
Теоретично так, при подальшому спрощенні та збільшенні обсягів. Практично — модернізація захисту від РЕБ і поява реактивних версій працюють у протилежному напрямку.
Скільки коштує збити один Шахед найдешевшим способом?
Сучасні українські дрони-перехоплювачі дозволяють робити це за 3–10 тисяч доларів. Це вже економічно вигідно навіть проти базових версій.
Чи відрізняється ціна іранського та російського виробництва?
Так. Іранські експортні поставки були значно дорожчими. Російське масове виробництво суттєво знизило собівартість.
Ціна Шахеда — це не статична цифра, а рухома величина, яка залежить від технологій, санкцій, обсягів виробництва та рішень конструкторів. У 2026 році вона залишається достатньо низькою, щоб зберігати економічну перевагу масованих атак, але вже не настільки низькою, як здавалося на початку повномасштабного вторгнення.