By Левчина Вероніка 
Український винищувач у 2026 році — це не один тип літака і не креслення з конструкторського бюро, а змішаний парк Повітряних сил: модернізовані МіГ-29 і Су-27, F-16, невелика група Mirage 2000-5F і вже підписаний контракт на Gripen. Відкриті оцінки на осінь 2026 року дають понад сто бойових винищувачів у різному ступені готовності, при цьому саме F-16 несуть основне навантаження повітряної оборони і частини ударів.
За заявою командувача Повітряних сил генерал-лейтенанта Анатолія Кривоножка наприкінці вересня 2026 року, українські екіпажі F-16 збили понад 3150 повітряних цілей, серед них 666 крилатих ракет і близько 2500 безпілотників, і завдали понад 650 авіаударів по наземних об’єктах. Паралельно шведський контракт на 16 нових Gripen E (поставки 2029–2030) і обіцяні Gripen C/D на початок 2027 року задають наступний контур парку, а в угодах закладена локалізація обслуговування і згодом складання.
Окремо від пілотованої авіації слово «винищувач» у публічному просторі дедалі частіше чіпляється до українських дронів-перехоплювачів «Шахедів». Це інша технічна гілка, але вона вже впливає на те, які завдання лишаються за літаком, а які закриває дешевший засіб.
Що тримає українське небо восени 2026 року
Парк винищувачів Повітряних сил не збігається з довоєнним списком і не зводиться до однієї західної платформи. Відкриті зведення на вересень 2026 року, зокрема огляди на кшталт AeroCorner, оцінюють бойовий контур приблизно так: близько 39 F-16AM/BM, близько 45 МіГ-29, близько 23 Су-27 і близько 6 Mirage 2000-5F. Інші відкриті реєстри дають близькі, але не тотожні цифри — різниця виникає через ремонтні цикли, втрати і те, що «в строю» не дорівнює «боєготовий сьогодні».
Ролі розділилися жорсткіше, ніж у мирних штатах. F-16 став основним інструментом перехоплення крилатих ракет і дронів та частиною ударної роботи. МіГ-29 лишається наймасовішою радянською платформою і дедалі частіше працює як носій керованих авіабомб і протирадіолокаційних ракет. Су-27 тримає дальній повітряний рубіж завдяки запасу палива і дальності ракети. Mirage 2000-5F, передані Францією і прибулі з лютого 2025 року, закривають нічне перехоплення в обмеженій кількості.
Цифри парку варто читати як діапазон, а не як табель. Два джерела з різницею в десять бортів не спростовують одне одного: вони рахують різні ступені готовності.
Поруч із винищувачами в бойовому контурі лишаються Су-24М як носії Storm Shadow і SCALP та Су-25 для роботи на малих висотах. Вони не є винищувачами, але без них картина повітряної компоненти ЗСУ виходить обрізаною. За оцінками відкритих реєстрів, уся бойова авіація Повітряних сил у 2026 році — понад 140 машин, якщо рахувати штурмовики і бомбардувальники разом із винищувачами.
Як радянський планер став українською ударною платформою
МіГ-29 піднявся в перший політ 6 жовтня 1977 року і офіційно став на озброєння в 1987-му. Для України він був спадщиною, а не вибором. Після 2022 року той самий планер довелося вчити новим завданням: інтеграція західних протирадіолокаційних ракет, підвіска керованих авіабомб, робота з обмеженим запасом запчастин і розосередженням по майданчиках, які противник регулярно обстрілює.
Механіка адаптації проста на папері і важка в ангарі. Радянський винищувач проєктували під власну ракету, власну шину даних і власний наземний контур. Щоб повісити на нього інший боєприпас, потрібні перехідні балки, узгодження електрики, зміна логіки прицілювання і навчання екіпажу, який раніше не бачив цього виробу. У 2025 році у відкритих кадрах МіГ-29 уже фіксували з українським комплектом планувальної бомби, аналогом російського УМПК, із заявленою дальністю близько 60 км і планом вийти на 80 км. Це не перетворює МіГ-29 на літак п’ятого покоління, але зміщує його з чистої ролі перехоплювача в роль носія.
Су-27 пройшов вужчий шлях. Важка машина дорожча в обслуговуванні, запас планерів менший, тому її бережуть для завдань, де дальність і бойове навантаження ракети «повітря–повітря» дають те, чого не закриває МіГ-29. У нашій практиці ми стикалися з таким випадком, коли публічне фото «нового українського озброєння» на Су-27 виявлялося дослідним підвісом, а не серійним застосуванням: кадр з’являється раніше, ніж боєкомплект стає регулярним.
F-16 у бойовому ритмі: що вже порахували
Перші F-16 з’явилися в Україні влітку 2024 року. До осені 2026-го відкриті оцінки сходяться на кількох десятках бортів у строю, з подальшими передачами від Данії, Нідерландів, Норвегії та Бельгії. 29 вересня 2026 року президент повідомив про домовленість із Бельгією щодо ще трьох машин до кінця року за прискореною процедурою. Точної сумарної цифри переданих літаків уряд не публікує, тому розкид між джерелами — від близько 40 боєготових до вищих оцінок поставлених — лишається нормальним станом відкритих даних.
Бойовий рахунок, який озвучило командування Повітряних сил, конкретніший за інвентар. Понад 3150 збитих повітряних цілей, 666 крилатих ракет, близько 2500 безпілотників і понад 650 авіаударів — це робота обмеженого парку з обмеженим боєкомплектом. Командувач прямо зазначив, що екіпажі застосовують наявні F-16 саме в умовах цього обмеження, а не в ідеальному штаті мирного часу.
Для початківця корисне розрізнення: F-16 в українському контурі — це переважно літаки MLU європейських ВПС, а не новітні Block 70. Для досвідченого читача важливіше інше: ефективність тут тримається на пілотах, наземних екіпажах і на номенклатурі ракет, а не на «поколінні» в рекламному сенсі. Керівник напряму розвитку спроможностей F-16 з боку партнерів у вересні 2026 року публічно високо оцінив саме експлуатацію українським персоналом, а не абстрактні характеристики планера.
Порівняння типів, які вже літають і які стоять у контракті
Чотири платформи закривають різні діри в одному й тому самому небі. Зведення нижче зібране з відкритих оцінок парку на осінь 2026 року і з офіційних параметрів контракту на Gripen E; кількості — орієнтовні.
| Тип | Орієнтовна наявність / статус | Сильна сторона в українському контурі | Обмеження |
|---|---|---|---|
| МіГ-29 | близько 45 у оцінках строю | масовість, локальне обслуговування, носій КАБ і HARM | радянська авіоніка, ресурс планера, дальність |
| Су-27 | близько 23 | дальність, важка ракета «повітря–повітря» | мало бортів, дороге утримання, дефіцит запчастин |
| F-16AM/BM | близько 39 боєготових за відкритими оцінками | ракети середньої дальності, робота по крилатих ракетах і БПЛА, удари | обмежений боєкомплект, залежність від постачання |
| Mirage 2000-5F | близько 6 | нічне перехоплення | мала серія, вузька роль |
| Gripen C/D | до 16, очікування з початку 2027 | короткий розбіг, робота з доріг, нижча вартість години | ще не в строю |
| Gripen E | 16 за контрактом, поставки 2029–2030 | нова авіоніка, Meteor, база для локалізації | горизонт у кілька років |
Дані кількостей — відкриті оцінки (AeroCorner, вересень 2026); контракт Gripen E — повідомлення Reuters і Saab від 30 червня 2026 року, сума близько 24,6 млрд шведських крон, або 2,54 млрд доларів.
Gripen виділяється не «невидимістю», як іноді пишуть у соцмережах, а експлуатаційною логікою. Шведський винищувач від початку рахували на розосереджене базування: короткий розбіг, робота з дорожніх ділянок, малий наземний екіпаж на виліт. Український льотчик Вадим Ворошилов (позивний Karaya), Герой України, у жовтні 2025 року публічно назвав JAS 39 машиною, заради якої готовий змінити навіть МіГ-29, і окремо вказав на нижчу вартість льотної години порівняно з радянським типом. Це оцінка пілота, не заводський паспорт, але вона збігається з тим, як Saab описує власну платформу.
Gripen і локалізація: де з’являється український контур виробництва
30 червня 2026 року Saab підписала контракт зі шведським агентством матеріального забезпечення на 16 Gripen E для України. Поставки заводських машин заплановані на 2029–2030 роки. Окремо Швеція пообіцяла до 16 вживаних Gripen C/D з власних сил, із очікуваним прибуттям на початку 2027-го. Обидві цифри — перший транш проти публічно названої амбіції в 100–150 бортів. Президент раніше говорив про потребу до 250 нових винищувачів для переозброєння Повітряних сил; візія мирного часу називала менші числа, близько 108–128.
Локалізація прописана в логіці контрактів, але не як цех, що запрацює наступного кварталу. Командувач авіації Повітряних сил полковник Олександр Дяків у серпні 2026 року заявив, що великі концерни готові переносити виробництво і ремонт в Україну і що це закладено в угоди на іноземні літаки. Водночас він прямо сказав: переносити ремонтні потужності зараз, коли засоби ураження дістають Ужгорода, Чернівців і Львова, не має сенсу. Попередні плани складання називають горизонт від 2033 року — від вузлів до окремих деталей, не від повного циклу «з листа металу».
Власного пілотованого винищувача четвертого чи п’ятого покоління Україна не будує. КБ Антонова в 1948–1952 роках робило ескізи реактивного винищувача (проєкт «М», Е-153, пізніше надзвукова схема з трикутним крилом), але серійним шляхом бюро пішло в транспортні машини. Двигунова школа Івченко-Прогрес жива і в 2026 році уклала угоду з польською PZL Defence щодо малих турбореактивних двигунів — це двигун для дрона і легкої авіації, не для винищувача класу Gripen. Плутати ці дві лінії означає чекати літак, якого в програмі немає.
Поширені помилки в розмовах про український винищувач
Публічне обговорення регулярно змішує інвентар, контракт і серійне виробництво. Нижче — формулювання, які розходяться з перевіреними даними, і чому їх не варто повторювати.
- «Україна вже збирає власний винищувач». Контракт на Gripen E підписаний, локалізація передбачена, складання в попередніх планах — з 2033 року. На осінь 2026 року серійного українського пілотованого винищувача немає.
- «F-16 замінили МіГ-29». За відкритими оцінками МіГ-29 у строю досі більше, ніж F-16. Змінилося навантаження: більшість вильотів ППО і частина ударів лягли на Falcon, радянські борти лишилися в роботі.
- «Gripen прилетить у 2026 році пакетом на 150 машин». Лист про наміри щодо 100–150 бортів не є контрактом на весь обсяг. Твердий контракт — 16 Gripen E з поставкою у 2029–2030. C/D очікуються з початку 2027-го.
- «Будь-який кадр підвіски — це серійне озброєння». Дослідний політ і бойовий виліт у звітах Повітряних сил розведені. Фото з КАБ на МіГ-29 у 2025 році підтвердило інтеграцію, але не добовий темп застосування.
- «Дрон-перехоплювач скасовує винищувач». Перехоплювач закриває масову дешеву ціль. Крилата ракета на складній траєкторії, літак-носій КАБ за лінією фронту і розвідник на великій висоті лишаються завданням пілотованої платформи і наземної ППО.
Помилка в кількості бортів на десять одиниць не змінює висновку. Помилка в статусі — «контракт» проти «серійний цех» — змінює очікування на роки.
Питання, які повторюються в пошуку
Скільки винищувачів у Повітряних сил у 2026 році? Відкриті оцінки на вересень 2026 року дають трохи більше ніж 110 машин чотирьох типів: порядку 39 F-16, 45 МіГ-29, 23 Су-27 і 6 Mirage. Точний боєготовий залишок командування не публікує.
Чи є український винищувач власної розробки? Пілотованого серійного — немає. Є адаптація МіГ-29 і Су-27, є контракт на Gripen із запланованою локалізацією, є двигунові роботи Івченко-Прогрес для малих турбореактивних установок.
Коли Gripen з’явиться в строю? C/D — орієнтир початок 2027 року як військова допомога. Нові E — 2029–2030 за контрактом від 30 червня 2026 року.
Чому льотчики окремо виділяють Gripen? Короткий розбіг, робота з доріг, нижча вартість години польоту і відкритість Saab до інтеграції озброєння замовника. Ракета Meteor, про яку говорив президент у травні 2026 року, має оцінну дальність ураження до близько 200 км і прямоточний двигун, що тримає енергію на кінцевій ділянці.
Чи замінить дрон-винищувач літак? Ні. Він знімає частину навантаження з зенітних ракет і з вильотів по «Шахедах». Літак лишається там, де потрібні дальність, ракета середньої дальності і пілот у контурі рішення.
Дрон-винищувач: інша машина під тим самим словом
З весни 2025 року в українських матеріалах з’явився зенітний дрон, який розробник і преса називають винищувачем «Шахедів». Заявлена стеля — 5 км, швидкість — до 200 км/год; за два місяці застосування розробник говорив про понад 20 збитих «Шахедів» і близько 10 розвідувальних БПЛА. У вересні 2026 року компанія Vluchnyk показала Zorelit v5: до 416 км/год, дальність до 47 км, бойова частина 300–600 г, ціна в прайсі виробника — 89 500 грн. Grim Tech на виставці MSPO заявляла фіксоване крило з реактивним двигуном на 500–600 км/год проти реактивних «Гераней».
Це не заміна F-16. Це відповідь на ціну пострілу. Зенітна ракета середньої дальності коштує на порядки дорожче за дрон-перехоплювач, а «Шахед» і його реактивні варіанти йдуть серіями. Пілотований винищувач у цій схемі лишається для цілей, які перехоплювач не дістає за швидкістю, висотою або дальністю, і для ударів, де потрібен боєприпас у сотні кілограмів.
За моїм досвідом розбору відкритих зведень протягом місяця найчастіша плутанина — додавати збиті дроном «Шахеди» до рахунку винищувальної авіації. Командування ПС рахує роботу екіпажів F-16 окремо, і ці 3150 цілей не включають перехоплювачі Сил безпілотних систем.
Чек-лист: як читати новину про український винищувач
Короткий набір перевірок знімає більшість хибних очікувань ще до того, як заголовок розійдеться стрічкою.
- Чи названо тип: МіГ-29, Су-27, F-16, Mirage, Gripen C/D чи Gripen E. «Український винищувач» без типу нічого не означає.
- Чи це борт у строю, контракт, лист про наміри чи ескіз. Чотири статуси розведені роками.
- Чи є дата поставки і хто її назвав — завод, міноборони чи переказ. Для Gripen E якір — 2029–2030, для C/D — початок 2027.
- Чи кількість дана як оцінка відкритих джерел чи як офіційний залишок. Офіційний боєготовий залишок не публікують.
- Чи кадр підвіски супроводжується повідомленням Повітряних сил про бойове застосування, а не лише фотографією.
- Чи не змішано дрон-перехоплювач із пілотованим винищувачем у одному реченні про «парк».
Шість пунктів закривають типовий запит. Далі має сенс іти в першоджерело: повідомлення командування Повітряних сил, реліз Saab або міноборони, а не в переказ переказу. Коли цифра розходиться між двома солідними оглядами на десять бортів, це не привід обирати більшу. Це привід лишити діапазон і не будувати на ньому висновок про «перелом».