By Левчина Вероніка 
35-річна громадянка Білорусі Інна Кардаш опинилася в центрі однієї з найгучніших шпигунських історій 2026 року. Затриману в Києві СБУ та ГУР звинувачують у багаторічній роботі на білоруський КДБ під прикриттям журналістської діяльності. Вона пройшла шлях від кореспондентки в Мінську до співробітниці Координаційного штабу з питань військовополонених Головного управління розвідки України. Слідство стверджує: Кардаш збирала дані про білорусів і росіян, які воюють на боці України, налагоджувала контакти з китайськими дипломатами та фотографувала службові документи.
За версією українських спецслужб, співпраця з КДБ розпочалася ще 2015 року, а в 2020-му її спеціально направили в Україну. Сама Кардаш категорично заперечує провину. Справа вже передана до суду, а Київ пропонував обміняти її на українських полонених — і Москва, і Мінськ відмовилися.
Ранні роки та шлях до журналістики
Інна Кардаш народилася 23 липня 1991 року в Заславлі під Мінськом. Дитинство пройшло на околицях столиці Білорусі в досить скромних умовах: мати багато працювала, батько помер, а з старшою сестрою доводилося ділити кімнату, іграшки й навіть одяг. Після школи №187 у Мінську вона вступила до Білоруського державного економічного університету. Економіка, схоже, не захопила — згодом Кардаш переорієнтувалася на журналістику і навчалася в Європейському гуманітарному університеті у Вільнюсі за напрямком «Журналістика: нові медіа».
У 2012–2015 роках вона працювала в мережі автозаправок United Company та компанії «Максбет», пов’язаній з ігровими автоматами. Приблизно з 2015–2016 років розпочалася журналістська кар’єра. Перші матеріали 2016 року опублікувала білоруська служба Радіо Свобода — усі вони стосувалися України. Серед них інтерв’ю з білоруським добровольцем АТО та з Романом Безсмертним, перемовником у мінській тристоронній контактній групі.
Далі була співпраця з Tut.by Media у 2018–2019 роках. Паралельно Кардаш працювала з оператором Василем Семашком — фігурантом справи, у рамках якої білоруський КДБ затримав українського журналіста Павла Шаройка. За даними слідства, Кардаш відігравала певну роль у тих подіях. З 2017 року вона стала власним кореспондентом телеканалу «112 Україна» в Мінську, готуючи сюжети про українсько-білоруські теми. Редактори згадували, що робота давалася важко: не було досвіду телевізійних включень, а української мови на той момент вона майже не знала.
Протести 2020-го і переїзд до Києва
Під час масових протестів проти режиму Лукашенка 2020 року Кардаш активно висвітлювала події. Її кілька разів затримували. В одному з постів вона описувала умови в автозаках: «Там не було чим дихати, а силовики морально тиснули й застосовували силу». Публічно вона виглядала як опозиційна журналістка, яка критикує білоруську владу.
Наприкінці 2020-го або на початку 2021-го Кардаш переїхала до України. Легенда була простою: на батьківщині їй загрожує небезпека. У Києві вона спочатку працювала на «112 Україна», а з червня 2021 до вересня 2024 року — кореспонденткою інформагентства «Інтерфакс-Україна». Директор агентства Єгор Болтрик підтвердив цей період роботи.
Саме в «Інтерфаксі» кар’єра різко пішла вгору. Кардаш опинилася під крилом тодішнього керівника Олександра Мартиненка. Вона отримала доступ до високих кабінетів, робила інтерв’ю з впливовими людьми. Чотири повноцінні інтерв’ю вийшли з головою Офісу президента Андрієм Єрмаком (з 2021 по 2024 рік). Були матеріали й з іншими представниками влади. Деякі колеги згодом відзначали, що Кардаш швидко опинилася в привілейованому становищі: окремий кабінет, житло в Конча-Заспі, водій.
Особисте життя і нові зв’язки
Особисте життя Інни Кардаш тісно перепліталося з українським і білоруським добровольчим середовищем. У 2017–2021 роках вона мала стосунки з Олександром Мавчанавим (Молчановим) — білоруським добровольцем, учасником протестів 2010 року, який воював на боці України. Сам Мавчанав згадував, що познайомився з нею, коли Кардаш запропонувала інтерв’ю. Стосунки закінчилися 2021-го — за його словами, через те, що робота була для неї важливішою.
У березні 2025 року Кардаш вийшла заміж за іншого білоруського добровольця з полку імені Кастуся Калиновського / Інтернаціонального легіону ЗСУ. За версією слідства, саме через особисті стосунки вона намагалася отримувати інформацію про білоруських бійців: прізвища, дати народження, родичів у Білорусі. В оприлюднених СБУ записах є фрагменти, де Кардаш веде розмову, схожу на вербування. Прокурор пізніше уточнював, що один із таких діалогів стосувався її чоловіка.
Спроба проникнути в ГУР і затримання
У вересні 2025 року, за матеріалами справи, Кардаш поїхала до Будапешта. Там, згідно зі слідством, отримала інструкції від представника білоруських спецслужб: купити новий телефон, встановити зашифрований месенджер. Після повернення вона підписала контракт із Головним управлінням розвідки і влаштувалася до Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими.
З 21 листопада до щонайменше 19 грудня 2025 року, стверджують слідчі, вона систематично збирала службову інформацію: фотографувала документи, записувала розмови колег. Основні завдання, за версією СБУ, — дані про білорусів і росіян у ЗСУ, контакти з китайськими дипломатами, спостереження за їхньою діяльністю.
20–27 січня 2026 року (дати в різних джерелах трохи різняться) Кардаш затримали в Києві. Операцію проводили СБУ спільно з внутрішньою безпекою ГУР. Під час обшуку вилучили смартфон, диктофон, гроші та інші предмети. Шевченківський районний суд обрав запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без права застави. Підозра — частина 1 статті 114 Кримінального кодексу України (шпигунство). Санкція — від 10 до 15 років позбавлення волі з можливою конфіскацією майна.
У записах, які оприлюднила СБУ, Кардаш говорить куратору приблизно такі слова: «Мені просто більше підходить роль розвідника під прикриттям журналіста. Я справді добре вмію добувати інформацію». Ці фрази стали одним із ключових доказів у справі.
Що відомо про методи роботи
Слідство та журналістські розслідування описують Кардаш як людину, яка активно використовувала особисті стосунки. У 2016 році в Мінську, під час засідання тристоронньої контактної групи, її познайомили з керівником одного з провідних українських інформагентств. Ця зустріч, за деякими версіями, стала важливим кроком для подальшого входження в українське медіасередовище.
Пізніше, вже в Україні, вона роками будувала коло контактів серед політиків, військових і дипломатів. Інтерв’ю з представниками Офісу президента давали доступ до людей, які володіють чутливою інформацією. Окрему увагу, за даними справи, Кардаш приділяла китайському напрямку.
Цікаві факти про справу Інни Кардаш
- Кардаш мала військове звання солдата на момент затримання, бо вже служила в структурі, підпорядкованій ГУР.
- У записах вона згадує про підготовку до можливого поліграфа і каже, що роками тренувала себе до нього.
- Чоловік Кардаш звертався до суду з проханням зняти арешт із вилучених у неї грошей (понад 2 тисячі доларів), стверджуючи, що це його кошти.
- Суд арештував квартиру, яка належала підозрюваній, як забезпечення у кримінальній справі.
- Україна офіційно пропонувала Білорусі та Росії обміняти Кардаш і інших осіб, обвинувачених у шпигунстві, на українських полонених. Обидві сторони відмовилися.
Статус справи станом на літо 2026 року
Досудове розслідування завершили в червні 2026-го. Обвинувальний акт передали до суду. Кваліфікація залишилася тією ж — частина 1 статті 114 КК України. Підготовче засідання зіткнулося з технічною проблемою: суддя, якому справу розподілили автоматично, не мав допуску до роботи з таємними матеріалами. Тримання під вартою продовжували кілька разів. Станом на кінець липня 2026 року Кардаш перебувала в Київському СІЗО, а строк арешту продовжили щонайменше до середини серпня.
Захист наполягає на невинуватості. Адвокатка Катерина Юсупова стверджувала, що документи справи не доводять злочин. Сама Кардаш під час судових засідань заявляла, що не співпрацювала з КДБ. Прокуратура ж вказує на багаторічні контакти з особою, яка, за даними слідства, працювала на білоруські спецслужби, на поїздку до Будапешта та на конкретні дії в Координаційному штабі.
Історія Інни Кардаш стала для багатьох у медіасередовищі неприємним дзвінком. Людина, яка роками працювала поруч, брала інтерв’ю у високопосадовців, виходила заміж за добровольця і врешті опинилася всередині розвідувальної структури, виявилася фігуранткою справи про шпигунство. Розгляд по суті ще попереду, і остаточну крапку поставить суд.