Наскільки у діловому світі поважають принципи гендерної рівності, «Повага» вирішила з’ясувати у бліц-інтерв’ю з Іриною Рубіс. Пані Ірина – одна з найяскравіших персоналій українського маркетингу, власниця Ekonomika Communcation Hub (Delo.ua, MMR.ua, журналы Marketing Media Review, «Рейтинг ТОП-100»), співзасновниця проекту для ділових мам WoMo.com.ua, журналістка. Нещодавно за її участі відбувся SHE-конгрес – діловий захід про і для жінок у бізнесі (за партнерської підтримки WoMo.com.ua та Delo.UA).
Чому вас зацікавила тема жіноцтва в бізнесі? Які аспекти виявились для вас ключовими?
Цю тему я розпочала рік тому, коли остаточно зрозуміла, що у великих ешелонах бізнесу гендерна нерівність існує. Коли ти на етапі мідл-розвитку своєї кар’єри, то якщо гарно працюєш, тебе визнають і оцінюють так само добре, як і успішних чоловіків. Проте коли ти просуваєшся кар’єрними сходами все вище і вище, ти помічаєш, як у ставленні до тебе… з’являється поблажливість. І це не залежить від того чи ти стримуєш емоції, поводиш себе на рівних, виконуєш бізнес-завдання. В Україні однозначно в певних сегментах бізнесу домінують чоловіки. І як би жінка не виросла професійно – її все одно не підвищують.
Тож я подумала, що слід почати з підтримки впевненості жінки. Адже часто ті важливі кроки, які я могла зробити в роботі, я не зробила через свою невпевненість.
Так з’явився проект WoMo.com.ua – мама в справі. Моїй особистим завданням було показати собі й іншим образ жінки, яка вміє балансувати: варити кашу без грудочок, а бізнес робити без проблем. Жінок – які щасливі там і там.
Якщо жінка схильна перейматися стереотипами суспільства, на кшталт, успішна бізнесвумен – погана мати і дружина, – але вчиться цьому протистояти, то згодом ці стереотипи більше не турбуватимуть її.
Коли ми розпочинали підготовку до SHE-конгресу, то говорили з великою кількістю жінок. І зрозуміли, що варто створити платформу, де ми зможемо зустрітися всі разом. Тема цього форуму не гендерна рівність. Нам цікавіше було створити інтелектуальний контент, орієнтований на бізнес, дати аргументи жінкам-управлінкам, що варто і чого не варто робити в умовах великого бізнесу.
Серед результатів, які представляла одна зі спікерок форуму: останні бізнес-тренди такі – де в управлінні є жінка, там бізнес розвивається значно швидше й успішніше.
Феномен «скляної стелі» в Україні часто замінюють «бетонною», коли жінка в професії вимушена просто кувалдою прокладати собі шлях. Як складається ваша кар’єра?
Мені пощастило в кар’єрі: я нічого спеціально не пробивала. Просто роблю свою справу відчайдушно та віддано.
Сьогодні більшість моїх візаві на інтерв’ю – це жінки, які відбулися в професії. І я не вважаю, що всі вони із перфоратором довбали цю стелю. Я переконана, питання більше у внутрішніх обмеженнях. Ми самі себе недооцінюємо, маємо сумніви, чи ми гідні тієї посади тощо. Не ризикуємо зробити перший крок. У моїй кар’єрі був випадок коли мені запропонували підвищення, а я була на восьмому місяці вагітності. І я дуже хотіла відмовитися і так би й зробила, тому що хотіла побути з дитиною.
Але тут мене підтримав мій чоловік. Він наполіг на тому, щоб я використала свій шанс. Він мене завірив, що буде завжди підтримувати – просто іди і роби. Добре, що поруч зі мною була така людина. А якби мій чоловік був патріархально налаштованим, який сказав би – ось твої кухня й каструлі – будь ласка, насолоджуйся… Не було б ні WoMo, ні SHE-конгресу, нічого.
Тобто проблема була в мені: розумом я сприймала, що це підвищення – шанс, але емоційно я тягнулася до дитини, яка незабаром мала народитися. Зрештою, все сталося.
Про себе ви кажете, що ви – інтелектуальна німфоманка. Як це розуміти? Поясніть, будь ласка.
У мені невгамована пристрасть і цікавість до інтелектуального пізнання. Я завжди прагну більше знань, досвіду, спілкування. Така собі постійна незадоволеність… Один мій знайомий якось зауважив, мовляв, якщо я така, отже, нещаслива. Нібито коли людина щаслива, то вона в гармонії. А я вважаю, що така невгамовність – вкрай важлива якість у такому бізнесі, як медіа. Щира допитливість і бажання рухатися все далі й далі – це те, що по-справжньому драйвує кар’єру і медіаіндустрію в цілому.
Коли нерівне ставлення до жінок, страждають від цього і чоловіки…
Саме так. Тому в медіа-проекті WoMo, який із самого початку був створений для бізнес-мам, я включила рубрику для татусів. Пишу портрети батьків, які не тільки орієнтовані на гроші, типу приніс у сім’ю і все – ліг на диван. Але історії тих, хто своїм прикладом надихають і показують, що може бути по-інакшому. І я бачу, що такі зрушення в бізнесі вже є. Звісно, якщо це вже біг-біг боси – вони зрозуміло, не так багато часу приділяють сім’ї. Але ж на їхню зміну прийдуть нові боси із міддл-менеджменту.
Нещодавно я мала інтерв’ю з чоловіком, який вів чотири бізнеси. Однак у кризу вирішив зробити паузу й пішов у декрет: три роки приділив вихованню дитини. Сьогодні, коли знов підключився до бізнес-лихоманки, він пригадує той час, як один з найщасливіших моментів у його житті.
«Як би ж мені ще не заважали всі ті бабусі й тітки, які ходили кругами й осудливо на мене дивилися – взагалі було б все добре», – ділився мій співрозмовник.
Як реагувати жінкам у «світі чоловіків» на сексистські жарти?
Особисто я відповідаю гумором. У бізнес-світі на мене швидше дивляться як на якусь цікавинку. В одній компанії, де я працювала, усе було структуровано, жорсткий корпоративний світ. І ось збиралася рада директорів – і я туди приходила з креативними ідеями і полум’яним поглядом. Ці чоловіки дивилися на мене… як на тайфун, який накрив солідний кабінет.
Утім, не можу сказати, що відчувала тиск з боку чоловіків, але поблажливе ставлення – так. Цікаво, що не стільки з боку мого керівника, а, наприклад, у переговорах з кимось із партнерів. Можливо, ця недовіра ще й через мій молодий вік? І сидять ці 45-50-річні чоловіки й хитають головою, мовляв, розказуй-розказуй, а ми тебе послухаємо…
На будь-які закиди я вмію дати гідну відповідь, але в роботі я також завжди тримаю дистанцію.
Як долати стереотипи щодо жінок у бізнесі?
По-перше, це бути впевненим у собі й у тому, що ти робиш. Кожній людині слід розібратися в собі й зрозуміти, що в неї найкраще виходить й рухатися в цьому напрямку.
По-друге, не соромитися питатися поради і шукати наставників. Мій досвід підказує, що ми часто зациклюємося на собі й своєму досвіді і не завжди можемо побачити альтернативне рішення. Та буває так, що зустріч з правильною людиною в потрібний час може багато в чому допомогти.
Звісно, що в мене як у журналіста ймовірність таких зустрічей значно більша. Аніж, скажімо, в дівчини, яка сидить у якомусь банківському відділі, а мріє зайняти керівне місце в правлінні. Очевидно, їй буде складніше зустріти потрібну людину. Утім, слід завжди шукати наставника чи кар’єрного консультанта, який би підказав, як краще.
По-третє, завжди говорити про те, що для тебе важливо і що ти хочеш. І тебе почують.
Ірина Виртосу, Центр інформації про права людини спеціально для Повага
