Повага
Image default
  • Головна
  • Статтi
  • «Знову впала зі сходів»: Як зрозуміти, що людина потерпає від насильства
Статтi

«Знову впала зі сходів»: Як зрозуміти, що людина потерпає від насильства

Це не та тема, яку хочеться обговорити в колі родичів чи друзів. Часто постраждалі докладають чимало зусиль, щоб їхні близькі не дізналися правду. Але оточуючі помічають зміни. То колега вкотре приходить на роботу з підбитим оком та каже, що вдарилася об полицю. То подруга під час посиденьок у кав’ярні постійно звітує про своє місцеперебування. Стає зрозуміло, що щось тут не так.

За даними «Ла Страда Україна», близько 98% звернень на її гарячу лінію стосувалися саме домашнього насильства. Так, за 9 місяців 2021 року надійшло понад 25 тисяч дзвінків. На гарячу лінію звертаються друзі та близькі постраждалих, які помічають ці тривожні «дзвіночки». Звертаються й самі потерпілі, щоб зрозуміти, чи справді перебувають у насильницьких стосунках і як із них вибратися. 

Хобі, захоплення та власне «я» відходять на другий план

Галина Скіпальська

«Якогось універсального переліку ознак не існує. Проте можна помітити зміни. Зазвичай насильство супроводжується психологічним тиском. Тому нерідко людина стає дуже тривожною, пригніченою та невпевненою в собі. Вона перестає приділяти час звичним речам, хобі та, власне, самій собі. Постійно перевіряє телефон, уникає розмов про себе та сім’ю. Це може свідчити про певні негаразди», – розповіла виконавча директорка МБФ «Українська фундація громадського здоров‘я» Галина Скіпальська.

Звісно, кожна людина переживатиме цю ситуацію відповідно до власних захисних механізмів. Може здатися, що в її житті все гаразд. Колись спокійна та розважлива домосідка перетворюється на яскраву та амбітну «душу компанії». Але це також може свідчити про проблеми. Незважаючи на видиме благополуччя, така людина також потребує допомоги.

Із насильницькими стосунками стикаються не тільки дорослі, а й підлітки. Як зазначила директорка Департаменту Національних гарячих ліній та соціальної допомоги «Ла Страда-Україна» Альона Кривуляк, цьогоріч на гарячу лінію для дітей та молоді надійшло понад 30 тисяч звернень з приводу насильства з боку коханої людини. За словами експертки, «тривогу» насамперед мають забити батьки. Дорослим варто вчасно помітити зміни в поведінці та настроях дитини. У ситуації насильства відкритий та емоційний підліток може стати замкненим і неговірким. Якщо  раніше все розповідав батькам, то тепер уникає будь-яких розмов про стосунки. Тому дуже важливо, аби дорослі вчасно виявили проблему та допомогли дитині.

Людина перебуває під постійним контролем

Досить часто аб’юзивні стосунки супроводжуються фізичним насильством. І постраждалі намагаються приховати факт побиття. Наприклад, жінка, яку б’є чоловік або бойфренд, ретельно маскує синці косметикою чи закритим одягом. А оточуючим вона радше скаже що «вдарилася» чи «впала зі сходів». Або ж просто змінить тему. Часом люди, які переживають насильство (особливо сексуальне), схильні до різного роду самоушкоджень. Щоб упоратися з душевними переживаннями, вони починають завдавати собі фізичного болю. Порізи чи опіки на шкірі також можуть свідчити про пережите насильство.

Альона Кривуляк

«Людина в аб’юзивних стосунках може перебувати під постійним контролем. Коли колеги чи одногрупники збираються попити каву, вона «сидить» у телефоні, звітує де вона і з ким, пересилає певні підтвердження, геолокацію, селфі. Контроль кривдника надзвичайно високий», – зазначає Альона Кривуляк.

Незважаючи на неадекватність такого контролю, постраждала сумлінно звітуватиме. Все через страх перед гнівом кривдника. Як пояснює муніципальна консультантка з питань запобігання та протидії домашньому насильству Ірина Куратченко, навіть невеличка затримка після роботи або пропущений дзвінок може призвести до насилля. Такий контроль може маскуватися під турботу. Мовляв, я тебе супроводжую не для того, щоб контролювати. Це лише для твоєї безпеки.

«У мене був такий випадок, коли наречений дівчину зустрічав і проводжав. Одного разу вона прийшла до мене й попросила навчити спілкуватися з партнером так, щоб не було конфліктів. Бо він її в усьому контролював. Навіть втручався в те, що вона робить на роботі. Телефонував кожні 15 хвилин. Якщо вона відлучалася до вбиральні й не брала телефон, то звинувачував, що вона «зажимается с кем-то за углами», – розповіла експертка.

«Дуже багато постраждалих думають, що проблема – в них самих»

«Часто в такої людини опускаються руки. Вона не завжди знає, що робити. По-перше, це страх перед тим, що буде далі, що після звернення про допомогу може стати гірше. І звісно, певний сором. Бо ніби всі так класні, у всіх все добре, а тут я зі своїми проблемами», – каже Альона Кривуляк.

До того ж, у нашому суспільстві ще досить сильні стереотипні уявлення про «правильні» стосунки між чоловіками й жінками. Вони тільки підливають масла у вогонь. Вважається, що жінка має бути м’якою, поступливою, що в будь-яких конфліктних ситуаціях вона має поступатися та проявляти «жіночу мудрість». До того ж, жінки часто чують фрази на кшталт «ти сама винна» або «атмосфера в сім’ї залежить саме від тебе». Тому навіть перед психологами вони не  висувають партнеру жодних претензій. Бо всі проблеми вбачають лише у своєму «жахливому» характері. 

Ірина Куратченко

«До мене колись звернулася жінка, яка дуже довго потерпала від насильства. І що мене вразило: вона була підприємницею, економічно незалежною людиною, яка ще й достойно заробляла. Поруч мала чоловіка, повного утриманця, який нею командував. Жінка й так важко працювала, та ще й його обслуговувала. А він навіть погрожував їй рушницею. Були випадки, коли чоловік стріляв для того, щоб її налякати. Мене вразило також те, що спершу вона поїхала до психіатра. Бо думала, що це з нею щось не так. Дуже багато постраждалих думають, що проблема – в них самих. Одній жінці партнер наніс ножове поранення. Після цього вона просила мене навчити не провокувати його на скандал», – розповіла Ірина Куратченко.

Такий підлий «медовий місяць»

«Підтримувати людину, яка перебуває в насильницьких стосунках, досить складно та емоційно виснажливо. Такі люди часто втрачають віру в себе, самооцінку й мають високий рівень стереотипів. Часто це супроводжується економічною й психологічною залежністю від кривдника. Щоб розуміти, коли та які труднощі можуть нас чекати, треба знати алгоритм насильницьких стосунків», – зазначила Галина Скіпальська.

За її словами, насильство між партнерами зазвичай відбувається за спіралевидною прогресією: напруження, ситуація насильства, примирення. Під час першої фази з’являються сварки. Кривдник починає погрожувати постраждалій, а вона намагається якось уладнати конфлікт. Але це в неї не виходить. Тоді настає друга фаза. Кривдник вдається до насильства. Наприклад, він може жорстоко побити жінку. На третій фазі він ніби кається й обіцяє виправити свою поведінку. Може проявляти увагу та турботу, дарувати квіти й подарунки, робити якісь приємні сюрпризи. Цю фразу ще називають «медовим місяцем».

У такі моменти постраждалій задається, що все буде добре. Вона може передумати розривати стосунки й усерйоз повірити в їхнє щасливе майбутнє. Але згодом уся ця ідилія завершується і процес насильства запускається з самого спочатку. Знову виникають конфлікти та сварки, лунають крики й погрози. За словами Галини Скіпальської, такий алгоритм повторюється регулярно. І щоразу проміжок між цими стадіями тільки скорочується.

«У період напруження та насильницького інциденту потерпіла (чи потерпілий) відчуває потребу в допомозі та підтримці. А от у період примирення психологічно ослаблена людина втрачає пильність, сподівається, що все позаду і що це вже ніколи не повториться. Людина в такому стані може не сприймати очевидних речей, не бачити логічної послідовності, захищати кривдника. Саме в цей час необхідно тримати «руку на пульсі»,  не нав’язувати допомогу, а бути поруч», – розповіла експертка.

Як допомогти?

Викликати поліцію

У ситуації насильства важливо знати, що є люди, які готові допомогти. Що можна разом викликати поліцію, разом зателефонувати на гарячу лінію, звернутися до центру безоплатної правової допомоги.

«Насильство можуть ідентифікувати сусіди, коли чують крики, прохання про допомогу, глухі удари. Якщо є екстрена ситуація насильства, то не варто залишатись осторонь. Адже дуже часто постраждала дуже залякана, їй соромно, що це відбувається на очах інших. Вона сама не завжди розуміє, як себе захистити. Потрібно обов’язково викликати поліцію та пояснити, що відбувається, – розповіла Альона Кривуляк.

Інформувати про доступ до притулків та кризових кімнат

Дарія Пильо

«Про насильство важливо не мовчати. Важливо, щоб у постраждалої була особа, якій можна довіритися й розказати про насильство. Але слухачам варто бути дуже обережними, адже людина може почуватися вразливо. Ще один підводний камінь – той факт, що кривдник може активізуватися. І постраждалій стане ще гірше. Насильство вчинятиметься частіше, воно буде інтенсивнішим. Варто розуміти, що у випадку домашнього насильства законодавством передбачено алгоритм дій із боку правоохоронних органів та держструктур. Тому важливо не реагувати одноосібно, а долучати правоохоронців та соціальні служби», – підкреслила юристка «Ла Страда Україна» Дарія Пильо.

За її словами, постраждалу людину важливо вирвати з токсичного середовища. Наприклад, друзі чи знайомі можуть запросити пожити в себе, щоб кривдник не мав до неї доступу. Вона має зрозуміти, що може довіряти близьким. І якщо станеться якась екстрена ситуація, то до них можна звернутися в будь-який момент. Не менш важливе інформування про доступ до притулків та кризових кімнат. Бо нерідко насильство вчиняється саме вночі. І не кожна людина захоче в цей час комусь телефонувати. 

Не вказувати, що робити

«Перше правило допомоги – не нашкодити! Жінки чи чоловіки, які перебувають у насильницьких стосунках, дуже вразливі. Часто вони не усвідомлюють цього повністю. Або взагалі відмовляються визнавати, що їхні стосунки вийшли за межі норми. Тож відверті розмови можуть загнати людину в ще скрутнішу емоційну яму. Тут дуже важливо не «вчиняти добро» на власний розсуд», – підкреслила Галина Скіпальська.

Людині напрочуд важливо відчути довіру та прийняття. За словами експертки, під час розмови краще розповідати, як ви «випадково» дізналися про існування сервісів допомоги та кризових кімнат. Не форсувати події, адже для того, щоб змінити власне життя, потерпілій потрібен час та підтримка.

«У жодному разі не бути рятівником, не вказувати, що людина має робити. А бути поруч і говорити про те, що ви її розумієте, що підтримаєте будь-яке рішення. Потрібно доносити їй її власну цінність, більше говорити про її права. Це відбувається поступово, це не одна розмова, а системна робота. Тут дуже допомагають групи взаємодопомоги для жінок, які постраждали від насильства. Коли жінки чують досвід інших постраждалих, у них з’являється впевненість, що це треба змінювати», – додала Ірина Куратченко

Юлія Гуш

Схожі записи

Заборонити акції за права жінок, відмову від народження дітей і розпусту: новели законодавства від опозиційного депутата

«Якщо чоловік стоїть осторонь, це не чоловік»: розмова з п’ятьма феміністами

У Луцьку просять заборонити вітати хлопців 14 жовтня і дівчат 8 березня в навчальних закладах