Повага
Image default
Статтi

«Жіночі» та «чоловічі» професії: чому потрібно ламати стереотипи

Гендерні стереотипи поширюються на всі аспекти нашого життя. Зокрема й на професії. Їх і сьогодні продовжують ділити на «чоловічі» та «жіночі». І тут, на жаль, не працює жартівливий тест, у якому запитують, чи потрібні для виконання тієї чи іншої роботи геніталії, а якщо не потрібні, тоді будь-який поділ просто абсурдний. 

Часом жінки, які обирають так звані «чоловічі» професії, можуть зіткнутися з упередженим ставленням. Наприклад, клієнти сумніваються в навичках програмістки, незважаючи на її знання та досвід. Або дівчині, яка проходить практику на виробництві, радять іти додому та бавити дітей. Політикиню під час обговорення бюджету називають «істеричкою» та «дурною бабою».

«Повага» з’ясовувала, чому такі недолугі речі досі відбуваються і як цьому давати раду. 

Ухвалення рішень — це для чоловіків, а обслуговування — для жінок?

Інколи коріння неприйняття криється у сталих уявленнях про ролі жінок та чоловіків. Як розповіла заступниця директора Північного міжрегіонального департаменту Національної служби здоров’я України Юлія Сєдая, гендерні стереотипи поширюються й на професії. Традиційно все, пов’язане з ухваленням рішень, силою, небезпекою та неемоційністю – це про чоловіків. Усе, пов’язане з обслуговуванням, емпатіями та емоціями – це про «жіночі» професії.

Юлія Сєдая

«І, відповідно, такі галузі, як великий бізнес, технічні науки, все, пов’язане з математичними дослідженнями, енергозберігаючими технологіями, проблемою довкілля, армією, політикою, охороною держави, веденням перемовин, дипломатією, – ці сфери вважають суто чоловічими. Тобто ті, де є значний відсоток ухвалення рішень. А от у середній школі чи дитсадку чоловіки не представлені. Якщо говорити про традиційні «жіночі» професії, то це в нас виховательки дитячих садочків, няні, вчительки середніх шкіл, медсестри, бухгалтерки, продавчині, касирки. Жінок ми часто бачимо у сферах обслуговування та надання різного роду послуг», – розповіла експертка.

Звісно, що є багато жінок, які будують успішну кар’єру в політиці, армії, бізнесі, які досягають значних висот у точних науках. Щоправда, не завжди приналежність до таких професій  сприймають адекватно. Як пояснює Юлія Сєдая, у деяких людей жінка передовсім асоціюється з репродуктивною працею, вихованням дітей, веденням домашнього господарства. А тут, на думку обивателів, виникає конфлікт між роботою та «священною місією матері та дружини». Тому й маємо такий негатив та несприйняття.

Порушуєте гендерний контракт? Отримаєте покарання!

Як розповіла національна консультантка з питань гендерної рівності та реформ Наталя Чермошенцева, Фонд народонаселення на початку 2021 року провів цікаве дослідження щодо того, чим керуються українці та українки при виборі професії. І результати були дуже промовистими. Згідно з опитуванням, 56% респондентів та респонденток вважають, що деякі професії підходять тільки для чоловіків або тільки для жінок. 

Наталя Чермошенцева

За словами експертки, часом носіями стереотипних уявлень стають батьки. Саме вони обирають дітям професію, керуючись гендерними стереотипами. Потім ця тенденція стає однією з причин гендерних дисбалансів у певних сферах. Наприклад, в ІТ, у збройних силах, в енергетиці, де традиційно домінують чоловіки. А от серед учителів у загальноосвітніх школах тільки 12,92% чоловіків. Разом із тим гендерні стереотипи можуть накладатися на ставлення до людини, яка обирає «нетипову» професію, на спілкування всередині колективу, на поведінку клієнтів.

«Є таке поняття, як гендерний контракт. Це така сукупність неявних чи явних приписів, що регулюють гендерні відносини – що вважати жіночним чи чоловічим, ким ти маєш бути, на кого ти маєш навчатися. Ці явні та неявні правила можуть впливати на розподіл поміж жінок та чоловіків різної роботи, обов’язків та відповідальності. Коли ти порушуєш гендерний контракт – неважливо жінка ти чи чоловік – ти зазвичай отримуєш умовне, а іноді дуже реальне покарання з боку суспільства. Тебе можуть засуджувати, тобі буде важче будувати кар’єру, заробляти гроші в цій сфері тощо», – розповіла Наталія Чермошенцева.

«А вона точно зможе це зробити?»

«На мою думку, часто причина такого ставлення – низький рівень представленості. Жінки є в різних професіях, вони досягають успіхів, розвиваються. Але часто не потрапляють у поле зору обивателів. Явища, які не обговорюються та не висвітлюються, вважаються «нетрадиційними», вони викликають неприйняття та супротив. Мені здається, що такий негатив – це від браку знань. Достатньо лише розширювати свій кругозір, щоб почати з повагою приймати рішення інших людей», – зауважує співзасновниця та технічна директорка Devorld, авторка проєкту STEMINIST UA Анастасія Іскандарова-Мала.

Анастасія Іскандарова-Мала

У своїй сфері їй не доводилося стикатися з явним неприйняттям. Хоча такий вибір свого часу викликав здивування в оточуючих. У старших класах дівчина вирішила вивчати програмну інженерію. Тоді у відповідь вона чула нарікання, що обирає «важку чоловічу професію». Ці упередження помітні й у роботі з клієнтами. До Анастасії вони більш вимогливі, бо сумніваються в її навичках, незважаючи на досвід та знання.

«Потрібно було доводити, що я справді зможу виконати роботу. Ми з чоловіком маємо спільну справу. І коли він на початку приводив клієнтів на мене, то не обходилося без запитання «а вона точно зможе це зробити?» Звичайно, з досвідом я навчилася одразу «ловити» ці сумніви, так би мовити, закривати їх. Крім того, нова етика, зростання важливості інституту репутації роблять суттєві позитивні зміни. Бути жінкою в технологіях із кожним роком стає набагато комфортніше», – запевняє Анастасія Іскандарова-Мала. 

«Сидіти вдома, няньчити дітей і пестити чоловіка»

Хтось із упередженнями вперше стикається в процесі вибору професії, а когось вони наздоганяють уже під час навчання. Коли Марті було 20 років, вона проходила університетську практику на будівництві. Там дівчина одразу зіткнулася з упередженим ставленням. Керівник почав давати завдання на кшталт «витерти столи» та «зробити каву». У той же час хлопця, який з’явився на практику пізніше, посадив у себе в кабінеті розбиратися з кресленнями. На щастя, керівник проєкту був не таким сексистом і  давав Марті нормальні завдання.  

«Кожен перший бригадир, який там працював, розказував мені, що ця робота не для мене, я маю сидіти вдома, няньчити дітей і пестити чоловіка. Одного разу до нас приїхала молода жінка з моєї ж фірми. То старша колега, яка з нею укладала угоду, розпитувала про те, скільки в неї дітей і коли вона планує народжувати другу. Причому з їхньої розмови було ясно, що вони не були знайомі. У таких професіях, на жаль, часто буває, що жінка, якій удалося кудись пробитися, починає розповсюджувати мізогінію. Замість того, щоб підтримувати інших жінок», – розповіла Марта.

«Жінок допускали лише до паперової роботи»

Ще одна співрозмовниця, яка також свого часу обрала «нежіночу» професію, побажала залишитися анонімною. Вона розповіла про свою роботу в прокуратурі. Там начальство любило казати, що в них немає дискримінації за статтю. І жінок, і чоловіків могли крити матом або змушувати працювати понаднормово. Але на цьому рівність закінчувалася.  

«Я після університету дуже рвалася до роботи. Хотіла набратися досвіду. Але жінок допускали лише до паперової роботи. Контроль за роботою правоохоронних органів, розслідування, підтримання обвинувачення в суді – те, чим займається прокуратура в усіх цивілізованих країнах, те, чим робота в цій структурі взагалі цікава – для жінок було або взагалі недоступно, або складало не більше 20-30% від всієї роботи. У той час чоловіки займалися цим 100% часу. А свою паперову роботу ще й якось примудрялися перекладати на жінок», – розповіла експертка.

Інколи нарікання обивателів викликає навіть не сама професія, а її спрямованість Наприклад, перекладачка Тетяна часто стикається зі зневажливими поглядами й зітханнями. Усе тому, що її сфера пов’язана з технікою – здебільшого гірничою, видобувною та геофізичною. Але такі погляди зникають, коли вона починає робити переклад. Потім чоловіки кажуть, мовляв, не очікували, що вона впорається, що вона компетентна. І десять із гаком років досвіду для них не переконливий аргумент – допоки самі не пересвідчаться.

«Щодо зневажливих поглядів: здебільшого це чоловіки, які присутні на нараді, семінарі, тренінгу тощо. Заходять в аудиторію, бачать лектора і жінку-перекладачку, зітхають і всідаються. Здебільш це чоловіки з боку замовника чи контрагента. Колеги і знайомі такого не роблять, дуже рідко щось таке проскакує», – розповіла Тетяна.  

«Політика — це закритий чоловічий клуб, де не люблять жінок»

Ще одна героїня статті, яка також побажала залишитись анонімною, уже не один рік працює в органах місцевого самоврядування. За її словами, політика —  це не що інше, як такий собі закритий чоловічий клуб. І там дуже не люблять жінок. Коли політикиня балотувалася на посаду мера, вона нерідко чула закиди на кшталт «іди краще додому та бав дітей» чи «ти ж розумієш, що це чоловіча робота?» Люди прямо заявляли, що хочуть бачити «міцного та сильного чоловіка, який міг би всім керувати».

«Коли я на сесіях відстоювала свою позицію, лунали закиди, що я «істеричка» й «дурна баба». Ще було образливо, коли в залі сидить багато людей і ніхто не заступиться. Одного разу старший чоловік устав і сказав: «Що ви говорите, вона така сама людина, як і ви. Яке ви маєте право так звертатися до жінки?» Потім я вже звикла, мабуть, уже таку «шкіру» відростила, щоб не звертати на це уваги. Коли під час обговорення бюджету я починаю піднімати питання, мене звинувачують у тому, що в мене ПМС і я хочу невідомо чого. Хоча я просто хотіла аргументації», – розповіла політикиня.

У її місті головами громад часто обирають чоловіків, які раніше не мали жодного стосунку до політики. Коли вони приходять у мерію, то не знають, за що братися. Тоді на поміч приходять жінки, які там працюють роками. Але не факт, що посадовці слухатимуть своїх заступниць. Жінка вже пропрацювала з п’ятьма головами на цій посаді. Причому двоє з них не зважали на її поради. 

За словами співрозмовниці, жінок не хочуть допускати до ухвалення важливих рішень. Їхньої думки не враховують і чомусь вважають некомпетентною. Упередження діють навіть на етапі оцінки роботи. Якщо чоловік зробить щось хороше – то всі лаври дістаються йому. Якщо допустить помилку – то претензії має вислухати його заступниця. Мовляв, вона, як жінка, має «покрутити» шиєю та все роз’яснити начальству.

Уявлення про «жіноче» та «чоловіче» змінюються

Але з часом тенденції змінюються, а деякі упередження відкидаються. Як розповіла Юлія Сєдая, традиційно «чоловічі» галузі поступово фемінізуються. Наприклад, усе більше жінок з’являється в ІТ-секторі, в силових структурах, у політиці та в бізнесі. 

Зокрема на цю тенденцію вплинула угода про асоціацію з Європейським союзом, зазначає експертка. Відповідно до неї Україна зобов’язується забезпечувати рівні можливості жінок та чоловіків у сфері зайнятості, навчання, економічної та соціальної діяльності, а також у сфері ухвалення рішень.

Наприклад, якщо раніше ІТ-сферу вважали суто чоловічою, то тепер жінок стає все більше, зазначає Анастасія Іскандарова-Мала. За її словами, сьогодні в українській ІТ-сфері 25-30% посад займають жінки. 

«ІТ-сфера сфера дуже стрімко розвивається, вона прогресивна. З’являється все більше різноманітних технологій. Кожна жінка може знайти те, що буде цікаво. До того ж, зараз вплив технологій на життя і на світ очевидний. Він не десь там, а тут і зараз. Я думаю, що це важливий фактор для тих, хто свідомо обирає собі професію. Вхід у цю сферу також стає простішим. Багато ІТ-компаній проводять безкоштовне навчання з можливістю отримати роботу, отримати перший реальний досвід», – розповідає експертка.

І додає, що нині все частіше можна побачити інженерок програмного забезпечення, все більше з’являється директорок та засновниць власних бізнесів і стартапів. Та й дівчата стали частіше обирати саме технічні позиції. Варто продовжувати говорити про дівчат у технологіях, показувати їхнє місце в цій сфері, їхні досягнення, продовжувати руйнувати стереотипи, переконана вона. Звісно, подолання стереотипів – це справа не одного року. Але змінюються навколишні реалії, а отже змінюються й уявлення про традиційно «жіночі» та «чоловічі» професії. 

Юлія Гуш,

Зображення: medium.com

Схожі записи

Твій гендерно чутливий матеріал

Тетяна Остащенко — перша генералка української армії

Українська Вікіпедія закликає створювати статті про відомих українок