Повага
Image default
Статтi

Які цінності обстоюють батьківські організації в Україні?

Організації, що захищають і підтримують батька та батьківство, з’являються в Україні як гриби після дощу. Попри спільний тематичний фокус, вони між собою відрізняються. Які ідеали обстоюють ці групи на практиці та які цілі переслідують?

Спочатку маленький лікнеп. По-перше, нагадуємо, що слово «батьківський» стосується «батька». Слово «материнський» – матері. На жаль, чоловічий прикметник досі використовують як універсальний і називають, приміром, материнство «батьківством». Це нагадує ситуацію з фемінітивами – і так само замість мовного бунтарства виходить словесна плутанина. У запропонованому тексті розглядаємо саме батьківські, «чоловічі» рухи й організації. 

По-друге, Україна гарантує рівність прав батька і матері щодо дитини. Прав та обов’язків – друге поняття ключове. Зокрема про це йдеться у 141 статті Сімейного кодексу. Спільне виховання дитини, рівний поділ обов’язків, достатнє проведення часу з дитиною, здорові стосунки між матір’ю й батьком і спільна опіка над дитиною після розлучення – це пріоритетна модель стосунків мати-батько.

Ця спроба класифікації батьківських організацій – такий собі «вступ до теми». Вона окреслює логіку й ідейне вістря організацій, які найактивніше присутні в публічному дискурсі.

Батьківські організації в Україні доцільно ділити на типи за ідеологічним спрямуванням і за основними формами діяльності. Ідеологічно можна розрізнити передовсім християнські (протестантські, російські православні, католицькі), нехристиянські та світські організації. Як показують приклади нижче, християнський фундамент інколи нелегко помітити спочатку. 

За пріоритетними формами роботи виділимо товариські (нетворкінг), просвітницькі, правозахисні, парамілітарні організації. Частина з них пов’язана з американськими християнськими організаціями. Деякі зазнають критики через агресивну риторику, ба навіть протизаконні методи роботи.

«Міжнародний центр батьківства»

Ця міжнародна громадська організація позиціонує себе як «рух чоловіків, які знаються на батьківстві». Згідно з відкритими реєстрами, Міжнародний центр батьківства очолює Сергій Марченко Також організацію представляє виконавчий директор Сергій Цвєтков. ГО має мережу регіональних координаторів, нерідко пасторів протестантських церков (як от Володимир Редкач із Луцька, Іван Довгалюк із Рівного та ін.)

Учасники Міжнародного центру батьківства, фото зі сторінки організації в фейсбуку

Центр працює під парасолькою проєкту «Дике серце» / «Wild at Heart Україна». Американську організацію «Wild at Heart» очолює християнський письменник Джон Елдредж, якого часто згадують у соцмережах МЦБ. Мотто цього руху: «Люби Господа. Живи вільно». Згідно з відкритими реєстрами США, торгове ім’я «Wild at Heart» належить компанії «Ransomed Heart Ministries», яка класифікується як «релігійна». Вона ж принаймні у 2020 році фінансувала на невелику суму (5 тисяч доларів) організацію з ідентичною до української назвою International Center of Fatherhood (ICF).

Засновник і президент ICF Олександр Марченко, він і заснував українське відділення Міжнародного центру батьківства. Партнерськими організаціями зазначені National Center for Fathering і DadsFirst та дві церкви. Імовірно, всі ці організації входять до мережі батьківських протестантських організацій.

Серед своїх заходів Міжнародний центр батьківства в Україні запрошує на чоловічі молитовні сніданки. Згідно з соцмережами, щонайменше в цьому проєкті МЦБ співпрацює з Адріаном Буковинським, очільником Фонду «Сім’я» та фігурантом розслідування Bellingcat про вплив американської християнської корпорації CBN на антигендерні рухи в Україні. А ще МЦБ популяризує застосунок для спілкування татусів і дітей «Hearty», який рекламують і на сайті протестантської організації Олександра Турчинова «Всеукраїнський Собор». Імовірно, ця програма копіює Wild at Heart App.

Згідно з відкритими джерелами, Міжнародний центр батьківства співпрацює з антигендерним християнським рухом «Всі разом!» Наприклад, батьки з МЦБ долучилися до їхнього «Глобального лідерського саміту» у грудні 2021 року. У 2019 році МЦБ та «Всі разом!» спільно обговорювали проблему неповних сімей. Деякі публікації МЦБ нагадують наративи «Всі разом!». Наприклад, ось пишуть про те, що брак мужності й жіноче оточення у хлопчиків перетворює їх на поганих батьків. Порівняймо це з публікацією на сайті «Всі разом!» про те, що «активних хлопчиків хочуть брати на облік і наділити тавром «булер». Як на мене, в таких публікаціях є не просто підважування маскулінності, а й загрозливий натяк на легітимізацію гендерно обумовленого насильства як притаманного одній зі статей. 

Схоже, що Міжнародний центр батьківства – пролайферська організація. Зокрема 2020 року вони поширювали бігборди про захист життя з моменту зачаття. Технічно заклик на них може підпадати під репродуктивне насильство. Такі ж малюнки розміщені й на сайті МЦБ. Вказана на бордах партнерська організація Батько 24/7 – це ще один проєкт МЦБ для продажу навчальних онлайн-матеріалів. На цьому сайті роз’яснено, якою організація бачить роль батька: хлопчикам він допомагає завойовувати авторитет і досягати успіху в навчанні та кар’єрі, а дівчаткам – «не вступати в безладні статеві зв’язки в підлітковому віці» і створити нормальну сім’ю. Пріоритети промовисті. 

The World Needs а Father («Світові потрібен батько»)

The World Needs A Father – це міжнародна організація, заснована американським мотиваційним тренером Кессі Карстенсом. В Україні її представляє Роман Голованов. За інформацією з відкритих джерел, він дитячий психолог, ведучий телеграм-каналу «Лабораторія дитинства» і координатор із розвитку екстрим-центру для дітей «Карабін». Також був координатором проєкту «Мені не байдуже» Асоціації «Духовне відродження» (євангельське місіонерство «в пострадянських країнах») тощо. Голованов був спікером на великій конференції в Молдові, куди цей «The World Needs A Father» очевидно намагається зайти. Утім, окремих сторінок організації в інтернеті не знайшлося. Існує лише регіональна спільнота під російськомовною назвою «Миру Нужен Отец. Кропивницкий»

Роман Голованов долучається до заходів із рухом «Всі разом!», Міжнародним центром батьківства, виступає на заходах християн-баптистів, висловлював підтримку скандальному шкільному курсу «Основи сім’ї» Адріана Буковинського. Контент про Голованова часто з’являється на фейсбук-сторінці громадської організації «Happy Family». Ця організація заснована протестантом-забудовником Софіївської Борщагівки Андрієм Мартиновим і Тетяною Ситниченко. Ситниченко, за даними декларації, дружина депутата Борщагівської сільської радиРомана Гаха. Це вона веде у фейсбуці сторінку «Happy Family» під ім’ям Татьяна Гах. Як я вже вказувала, Гах балотувався на виборах 2020 року від «Слуги народу» в Борщагівській ТГ разом із матір’ю очільника руху «Всі разом!» Руслана Кухарчука Аллою Кухарчук. Вона ж разом із донькою Ангеліною Давидовою є директорками відповідно ліцею та НВК «Софія» у житловому комплексі Мартинова. 

«Батько має право»

Зображенні зі сторінки організації в фейсбуку

За статистикою на 2020 рік, у 96% сімей з одним партнером вихованням займаються одинокі матері, і лише 4% – одинокі батьки. Цифри статистики нічого не розповідають про реальне становище матерів і батьків: досвіди доведення батьківства через суд, боротьби за мізерні аліменти й дозволи на поїздку з дитиною за кордон, а то й насильства і кіднепінгу. Утім, деякі батьківські організації побудовані на агресивному наративі про уявну перевагу жінки в вихованні дітей, проти якої «треба боротися». І про утиски батька як універсальну ваду національної юриспруденції. Тоді доходить до мізогінії й цілковитої агресії в бік усіх жінок-матерів.

Громадська організація «Батько має право» – одна з найвідоміших у сфері захисту прав батьків в Україні. Її заснували Олександр Швець і адвокатка Тетяна Горяна. Втім, ЗМІ неодноразово підозрювали організацію в не зовсім правозахисних діяннях. Матері скаржаться, що допомога їхнім колишнім чоловікам має форму пошуку лазівок у законодавстві і викрадення дітей групою агресивних молодиків. А чоловіки жаліються на колосальні ціни ГО за такі послуги. 

Із фейсбук-сторінки ГО «Батько має право» видно, що вона спеціалізується на протидії «поширенню псевдофемінізму» (це промовисте формулювання збереглося в кеші) і вирішенні сімейних спорів. Риторика публікацій нерідко агресивна, мізогінна, як-от, жінки відбирають у чоловіків дітей, щоб «поїхати до коханця». Тож формулювання на зразок «ми живемо у країні, якою правлять дурнуваті люди жіночої статі», «суддя просто забула, що вона не на власній кухні командує котиками, а чинить правосуддя», або (про цю ж суддю-жінку) «цей рак правосуддя відверто ґвалтує закон і використовує його як вібратор на догоду власному тілу» – тут норма.

«Батьківський клуб»

Зображення зі сторінки організації в фейсбуку

Це проєкт і зареєстрована громадська організація журналіста, Владислава Головіна. У фейсбуці відома як «Отцовский клуб». Місія організації: «Залучати батьків в активну участь у житті своїх дітей. Аби ваша дитина хотіла бути схожою на вас. Аби вона знала, що поруч із татом може бути і цікаво, і весело, і затишно, і безпечно».

На фейсбук-сторінці публікують адекватний контент про рівність, позитивні рольові моделі батьківства, боротьбу зі стереотипами, а також здоровий гумор. На сайті з’являються матеріали про відомих чоловіків (Вахтанга Кіпіані, Олександра Ткаченка, Олега Скрипку, Віталія Сича, та ін.) Крім Батьківського клубу, Головін продовжує діяльність у сфері відповідального батьківства в межах Руху «Права Чоловіків в Україні».

Men’s Rights Ukraine (Рух «Права чоловіків в Україні»)

«Головна місія руху Men’s Rights Ukraine – забезпечити дійсну рівність прав чоловіків та жінок у суспільстві», – ідеться на їхньому сайті.

Головна сторінка сайту руху

Рух «Права Чоловіків в Україні» схожий на українську філію однойменної міжнародної організації. З інформації на сайті випливає, що феміністичний рух дає жінкам великі можливості, а чоловіки залишаються упослідженими. «Наслідком відсутності батька та «жіночого» виховання стає криза маскулінності: брак мужності та відповідальності, невміння ставити власні й поважати чужі кордони», – продовжують автори. Отже, час змінити ситуацію, коли чоловіків виховують меншовартісними. 

До команди руху входять Владислав Головін, а також фотограф Макс Левін і Антон Кудінов. Як видно з соцмереж Головіна, він принаймні в 2019 році долучався до табору «Карабін» Романа Голованова з «The World Needs A Father». 

Тематика публікацій на сайті і в фейсбуці Men’s Rights Ukraine широка. Наприклад, про стигматизацію чоловіків через статистику про насильство (хоча за статистикою таки більшість жертв насильства жінки, а серед кривдників переважають чоловіки), про повсюдну дискримінацію чоловіків. Серед публічних інтелектуалів можна побачити Джона Елдреджа, пов’язаного з Міжнародним центром батьківства, з текстом про «кризу мужності», Джордана Пітерсона, відомого канадського психолога, якого критикували за «розпалювання ворожнечі й білий супремасизм (переконання, що певні раса, вид, етнічна група, релігія, стать, система вірувань або культура перевершує інші і дає право тим, хто ототожнюється з ними, домінувати, контролювати або керувати тими, хто не ототожнюється — ред.)», а також схильність видавати гіпотези за факти.  

Є на сайті «Men’s Rights Ukraine» чимало перекладів із американських сайтів на зразок публікації про поліаморну сім’ю у США або статті про «4 брехні фемінізму» (авторка якої наголошує, що жінці треба народжувати, і то вчасно, у років 25). У деяких публікаціях трапляються ще дивніші тези, як тут: «Прислухаючись до жінки, не сприймайте її слова. Уявляйте собі, що це шум прибою або шелест листя. Звуки її мови – не що інше, як віддзеркалення її поточного настрою. Жінки не брешуть. Просто в них своя правда, часто незбагненна для чоловіків». Або тут: «Розвиваючись, дитина бере від матері емоційні функції. Тобто: «Наскільки я довіряю цьому світу, наскільки я здатний функціонувати в ньому». А від батька – соціалізацію, тобто соціальний стрижень». 

Інколи йдеться про маніпуляції на зразок цієї: «В дослідженні стверджується, що робота по дому – це неоплачувана робота, і жінки на неї витрачають значно більше часу, ніж чоловіки. Але насправді, якщо чоловіка немає вдома, це не означає, що він не піклується про родину та не займається хатніми справами. Саме він забезпечує родину матеріально (якщо заробляє більше). Просто його внесок – це його час на роботі, за яку йому платять гроші». Фактично автори хочуть нівелювати факт неоплачуваної домашньої праці жінок, який лише недавно почали визнавати.

На відміну від сайту, фейсбук-сторінка «Men’s Rights Ukraine» має різкіше наповнення. Тут автори пишуть, що чоловікам  «забороняють бути мужніми, переконуючи суспільство в токсичності маскулінності», а «світ давно став жіночим, він задовольняє переважно потреби жінок і захищає права жінок». Хоча цей погляд викликає сумніви.

Поза інтернетом «Men’s Rights Ukraine» організовує обговорення, зустрічі, заходи, провадить активну публічну діяльність на підтримку батьків і батьківства.

Татоhub

«Татоhub» – це проєкт усвідомленого батьківства, який веде київський комунікаційник Олександр Остапа. У приватній фейсбук-групі Татоhub.Київ понад тисяча учасників. Спільнота створена в межах Програми «ЄС за гендерну рівність: разом проти гендерних стереотипів та гендерно зумовленого насильства», яку фінансує Європейський Союз. Реалізують діяльність Татохабу спільно з «ООН Жінки» і Фондом ООН у галузі народонаселення.

В описі хабу йдеться про те, що це «інформаційний та освітній ресурс для батьків, особливо татів, Києва, які хочуть дізнаватись більше про виховання, піклування та догляд за дітьми, а також формування здорових стосунків у родині». Крім доступу до інформації, спілкування й обміну досвідом, батьки одержують безкоштовні психологічні консультації, можуть приєднуватися до різних заходів. У групі заборонено поширювати ненависть, фейки і флудити.

Зображення зі сторінки в фейсбуку

Татохаби – це мережа батьківських, передусім чоловічих онлайн-клубів, платформ для спілкування, порад, інформування й просвітницької роботи з теми виховання дітей і здорових стосунків у родинах.

Минулого року «Повага» писала, що в Україні на квітень 2021 року діяло дев’ять схожих Татохабів. Татохаби в інших регіонах створюють, як і київський, з ініціативи Фонду ООН у галузі народонаселення й за підтримки 13 міжнародних партнерів. Зараз їх стало ще більше. Крім Києва, відкрилися в Одесі, Вінниці (у вінницькій фейсбук-спільноті понад тисяча людей), Запоріжжі, Полтаві, Херсоні, Новій Каховці і низці східних міст: Бердянську, Рубіжному, Краматорську (ось їхня фейсбук-спільнота), Троїцькій громаді, Мирнограді. До слова, такі простори відповідальних татусів з’являються не лише в українських містах, а й за кордоном: у Грузії, Білорусі, Вірменії та Молдові.

Ці батьківські клуби просувають цінності рівності, партнерського шлюбу, усвідомленого батьківства й інформаційної гігієни. Крім доступних психологічних консультацій, інформації та спілкування, Татохаби в різних містах організовують активний відпочинок для дітей із батьками (йога, риболовля, футбол, інший спорт, туризм), цікаві майстер-класи, виставки, ігри, кіновечори тощо. У Мирнограді, наприклад, батьки з дітьми можуть займатися гончарством, столярством, слюсарською справою, мистецтвами або проводити час у STEM майстерні.

***

Звісно, організацій такого штибу в Україні більше, ніж потрапило в цей текст. Висновків чи оцінок не буде.. Читачі й читачки можуть самостійно скласти враження про згадані тут батьківські організації й цінності, які вони просувають. Єдине, що точно помітно, – частина об’єднань націлена на усвідомлене батьківство й партнерську модель сім’ї, а частина не завжди дбає про рівність чоловіків і жінок. У будь-якому разі, чудово, що тема відповідального батьківства є на порядку денному та звучить у публічному просторі. Отже, становище покращується. 

Христина Семерин,

головна світлина: familyeducation.com

Схожі записи

Патріархату по пиці

«Хапай і біжи» у Полтаві: дівчину викрали і зґвалтували, а тепер пропонують одруження

Наталка Сіробаб

Чому «справжні чоловіки» помирають рано?