Повага
Image default
Статтi

Відмовитися не можна викладати: Як «Основи християнської етики» збурили Тернопіль

«Ліві революціонери минулого намагалися знищити інститут родини фізично, стверджуючи, що в комуністичному суспільстві не потрібна родина. Сучасні «більшовики» діють більш витончено. Вони вирішили знищити християнську систему цінностей. Сьогодні їхні напрямки – фемінізм, лгбт-пропаганда, боротьба з перебільшеною расовою дискримінацією, атеїзм і антихристиянська пропаганда», – це допис на офіційній фейсбук-сторінці міського голови Тернополя Сергія Надала від 14 липня 2020 року. Його основна мета – пояснити, чому важливо зробити предмет «Основи християнської етики» у школах обов’язковим. У той час його викладали факультативно в 1-4 класах громади. 

Скіншот посту мера Тернополя

Попри те, що відповідно до статті 35 Конституції церква й релігійні організації в Україні відокремлені від держави, а школа – від церкви, 25 серпня 2021 року Всеукраїнська Рада церков підписала угоду про співпрацю з Міністерством освіти та науки. У ній зокрема йдеться про «співпрацю задля недопущення закладення в навчальну літературу та навчальні програми положень, що суперечать традиційним сімейним цінностям українського народу, несуть загрозу знецінення інституту сім’ї, материнства й батьківства та позбавляють сім’ю, відповідальне материнство й батьківство значення виховного ідеалу».

А вже 3 вересня 2021 року на сесії міської ради всі присутні одноголосно підтримали проєкт рішення, який пропонував зробити цей предмет факультативним ще й у 5-9 класах. Із 43 депутатів цього скликання на сесії не було 10. Решта ініціативу підтримали. Якщо згадати, що 29 січня цього ж року рішенням сесії міської ради (36 – за) для 10-11 класів факультативним зробили і предмет «Основи сім’ї», який експерти вважають гендерно дискримінаційним, а ще упередженим і досить прорелігійним саме в християнському спрямуванні, то виходить, що у школах Тернопільської територіальної громади з 1 до 11 класу викладатимуть християнську етику в тому чи іншому вигляді.

І це після того, як 2016 року тернополяни менш як за 4 доби зібрали 250 підписів під петицією, яка б заборонила християнську етику в школах, а натомість учням ввели, наприклад, релігієзнавство. Зрештою виконком петицію відхилив. Міський голова тоді пояснив: мовляв, отримав кілька тисяч звернень від жителів міста, які заступилися за цей предмет для початкової школи.

Підручників не треба?

Минуло п’ять років, тепер християнська етика в Тернополі стала факультативом уже й для середньої школи. Більше того, фінансувати забезпечення шкіл необхідними матеріалами вирішили з бюджету громади. У самої громади цього, звісно ж, не спитавши.

Зображення: Радіо Свобода

Нагадаємо, «Основи сім’ї» старшокласникам викладають на основі курсу Адріана Буковинського. Комплект підручників для 10-11 класів коштує від 230 грн (перше видання з правками в окремому буклеті) до 270 грн (друге видання, як стверджують на сайті, «з правками, затвердженими МОН»). У міському управлінні освіти повідомили, що на ці потреби з бюджету громади виділять 163 тисячі гривень. «Повага» поцікавилася, скільки ж коштуватиме громаді введення «Основ християнської етики» для 5-9 класів, запросила кошторис. У відповідь отримала відписку про те, що «документація щодо впровадження курсів «Основи християнської етики» та «Основ сім’ї» в освітніх закладах Тернопільщини нами не створювалася і не знаходиться у нашому розпорядженні».

До слова, в коментарі Суспільному начальниця міського управління освіти та науки Ольга Похиляк зазначила, що окремих посібників, підручників школярам не даватимуть, мовляв, у програмі є теми, за якими кожен учитель має напрацювання, досвід і так викладатиме.

«Підручників дітям не потрібно, бо це факультатив», – сказала Ольга Похиляк. То нащо тоді купувати робочі зошити учням для «Основ сім’ї», які також – факультатив? До того ж, ці зошити доведеться купувати щороку.

«Можна сповідувати свою релігію, не виставляючи її силоміць усім поперед очі»

Якщо в соцмережах користувачі, не завжди добираючи слова, коментують ухвалене депутатами міськради рішення, то більш помірковані з обох таборів коментувати ситуацію публічно не поспішають. Кажуть: це рішення скоріше політичне, ніж справді про релігію. Однопартійцями міського голови з ВО «Свобода» є 18 депутатів міськради, ще 5 пройшли від партії, яка відкрито його підтримувала. Тому така одностайність мало кого здивувала.

Фото: 20 хвилин

«У мене троє дітей, і двоє хочуть ходити на уроки християнської етики. Це при тому, що ми з дружиною так звані культурні християни: не ходимо до церкви, але святимо паску, збираємося родиною на Святвечір. Для нас це скоріше сімейні свята, ніж про релігію. Тож коли почули, що двоє дітей хочуть залишатися на ці факультативи, спершу здивувалися. Але, коли розпитали, виявилося, що просто не хочуть відбиватися від колективу. Щоб не показували пальцями на «безбожників» – хтось уже приніс це слово до школи. Можу припустити, що почули його від дорослих», – цю історію розповідає тернополянин Володимир М.

Чоловік пригадує: коли він учився у школі, тоді теж була християнська етика. Мови про те, що ці уроки можна не відвідувати, не було. Ходили всім класом. Нічиєї думки ніхто не питав.

«Але це були 90-ті – початок 2000-х, тоді Бандера висів на одній стіні з Ісусом Христом – і це вважалося досягненням, бо ж нарешті можна. Але ті часи минули. Можна сповідувати свою релігію, не виставляючи її силоміць усім поперед очі і при цьому не вважаючи когось гіршим, бо він не вірить у те, що й ти», – вважає Володимир.

«Якщо в родині вірять у Бога, то це особиста справа кожного й кожної»

Якщо в родині вірять у Бога, то це особиста справа кожного й кожної. Так вважає тернополянка Наталія Р. У неї двоє дітей: старший син саме перейшов до 10-го класу й почав вивчати «Основи сім’ї», молодший – у 5-му класі, тож він і надалі вчитиме «Основи християнської етики».

«У нас родина релігійна, не просто віруюча. Ми ходимо до церкви щонеділі, дотримуємося постів, ходимо до сповіді. Я, звісно ж, хочу, щоб мої діти дотримувалися християнської традиції. Але це буде їхній вибір. Якщо одного дня прийдуть і скажуть, що все, більше не хочуть ходити на ці уроки, що ж, я не змушуватиму. Але те, що відбувається в місті, оці сварки через уроки християнської етики – це неправильно. Це не про християнську любов і не про прийняття ближнього. Нас просто стравлюють одне з одним», – вважає Наталія.

Чимало батьків також не поспішають через це висловлюватися публічно. Кажуть: не хочуть, аби їхні слова перекрутили, мовляв, критикують не введення предмета в школі, а саму релігію. Замість того, щоб говорити про антиконституційність рішення сесії, вважають віруючих менш розумними. Ті ж, хто за вивчення християнської етики поза межами родини, також відмовчуються.

«Моя віра – це дуже інтимна річ. Я не хочу, щоб хтось кидав у мене брудом за це. Не я ухвалював це рішення. Але це дивний підхід. Якщо це шкільний предмет, то має бути підручник. А раптом моє розуміння християнської етики відмінне від того, що викладатиме вчителька? Релігія – це не математика, її постулати можна трактувати по-різному», – вважає батько шести- та другокласника Сергій О.

«Мене цікавить одне: чому релігійні уявлення Давньої Греції моя дитина вивчає як міфи на уроках зарубіжної літератури, а християнство – окремий предмет? – не стримуючи агресії, запитує Олексій К. – Скільки років християнству, а скільки тисячоліть люди в Древньому Єгипті вірили в своїх богів? А в Римі? Он рідновіри досі поклоняються давнім богам, а це ж слов’янська релігія. Чому її не вивчають?»

Аналітикиня та експертка центру CEDOS Тетяна Жерьобкіна: 

Тетяна Жерьобкіна

— Меморандумом Міністерства з Радою Церков поставив під сумнів попередні домовленості з іншими організаціями, оскільки вектори руху в одних та інших дуже суперечать одне одному. Узагалі основи християнської етики довго були єдиним у навчальному сенсі предметом, де згадувалися сексуальні орієнтації. От тільки так звані «нетрадиційні» вони називали гріхом і содомією. Цей предмет (як і кілька інших про християнство) вже давно вивчають у школах – як мінімум із 2007 року, але увагу на них почали звертати лише після скандалу навколо «Основ сім’ї» Буковинського.

А що каже Міносвіти?

У самому МОН на запитання «Поваги», хто має викладати такі курси та за якими підручниками, відповіли таке:

«Зміст курсів духовно-морального спрямування не передбачає катехізації, неприпустиме також нав’язування вчителем дітям власних поглядів у ставленні до тих чи інших церков, примусу дітей до молитви під час уроків, відвідування церковних служб тощо. Предмети духовно-морального спрямування треба викладати в тісній співпраці з батьками, інформувати батьківську громадськість про особливості християнської етики, давати їм можливість відвідувати уроки й позакласні заходи з предмета».

Для християнської етики, виявляється, також не потрібні підручники з грифом МОН. Там пояснюють: навчальні програми з курсів, що викладають як курси за вибором та факультативи, можуть реалізовуватися без наявності грифу міністерства.

У відомстві також відхрестилися від відповідальності за введення цього курсу в школах Тернополя.

«Навчальні програми «Основи християнської етики» та «Біблійна історія та християнська етика» рекомендовані вченою радою державного закладу вищої освіти «Університет менеджменту освіти Національної академії педагогічних наук України та вченою радою Національного університету «Острозька академія» для використання в закладах загальної середньої освіти. У межах академічної автономії питання організації виконання освітньої програми, навчального плану та освітнього процесу – внутрішнє питання кожного закладу загальної середньої освіти, його педагогічної ради та завдання педагогічних працівників», – відповіли в пресслужбі міністерства. 

Сам курс у МОН називають світоглядним і таким, що «передбачає виховання в учнів поваги до свободи совісті, релігійних та світоглядних переконань інших людей; здатності до співжиття в полікультурному та поліконфесійному українському суспільстві». При цьому на вивчення інших релігій відведена аж година – у 9-му класі. Це там про атеїзм та новітні релігійні рухи.

Хоча, якщо проаналізувати програму курсу, то важко сказати, що він лише світоглядний. Наприклад, у 4-му класі є тема «Планета Земля – це Дім, який Бог створив для людей» або ще «Надійся на Господа всім своїм серцем. А на розум свій не покладайся!» Наприкінці курсу 9-класники мають «аргументовано довести зміст вислову «Людина – образ і подоба Божа», а ще визнавати, що «більшість конфліктних ситуацій виникає через нехтування Божими Заповідями».

«Повага» поцікавилася в експерток, як вони сприймають введення християнської етики в школах Тернополя як факультативу, але за кошт громади?

Моя релігія – це права людини

Світлана Дубина

Світлана Дубина, гендерна експертка:

— Це антиконституційно. Це такий короткий коментар. Основна загроза цієї ситуації в тому, що це порушення прав людини. Бо це обмежує права тих, хто не сповідує християнства чи будь-якої релігії. Бо й заборона сповідувати щось, як і насадження цього – це порушення прав. Це втручання в особисте життя людини.

Якщо говорити метафорами, то це повернення в Середньовіччя. Це страшно, коли одна з груп, незалежно від її чисельності, узурпує й унормовує всіх інших. Хоча предмета для цієї дискусії взагалі немає. У нас дуже чітко це прописано, починаючи з Конституції й закінчуючи нормативними актами. У нас є чимало документів, якими унормовується будь-яка взаємодія церков і закладів освіти. Наше законодавство, попри всю його гнучкість, чітко вказує, що релігійні організації, конфесії, церкви можуть мати свої освітні заклади для викладання основ своєї релігії. Але це ніяк не може бути за державний кошт чи кошт громади.

Зрештою, ми з вами платниці податків, а я, наприклад, не хочу цього фінансувати. Бо ж немає державних коштів, є кошти платників і платниць податків.

Зрештою, питання введення християнської етики це ж не про загрозу християнству. Але якщо проаналізувати канони й постулати, де жінка має боятися чоловіка свого, якщо ці всі моменти про створення з ребер, побиття камінням…

Коли я виходжу в соціум, єдина моя релігія – це права людини. Бо інакше ми не виживемо в цьому світі, історія це нам доводить».

Фінансувати таке має церква й учити у храмах

Ольга Попадинець, експертка з недискримінації в освіті:

— Фінансування з бюджету таких проєктів суперечить Конституції, бо згідно з нею, Україна є світською державою. Школа в нас відокремлена від церкви. Це ж не століття тому, коли навчали при монастирях. Україна – багатонаціональна держава, в нас є багато релігій. Хоча християнство й панівна релігія, але не можемо виключати того факту, що в нас є численна громада кримськотатарська, і вони мусульмани. Або є чимала юдейська громада.

У школі мають навчати світським предметам. Якщо ж це фінансуватиме церква і проводитиме навчання на базі храму, туди приходитимуть парафіяни, які хочуть навчатися певним церковним моментам – будь ласка! Це вже нічому не суперечить. Але якщо ми вводимо в програму християнську етику навіть у вигляді факультативу, ми зобов’язані ввести як мінімум юдейську чи мусульманську етики також.

Що ж до викладу матеріалу на основі напрацювань учителів. Індивідуальний підхід кожних вчителя і вчительки може дуже відрізнятися. Все ж у нас є загальна затверджена програма. Щороку надходять підручники на експертизу, їх видають за держкошт. Але є й такі, які видають за приватний кошт, і їх держава не перевіряє. У такому разі ми дуже мало можемо зробити. Що можуть зробити батьки? Писати в МОН, вимагати, щоб підручники перевірило міністерство та Інститут модернізації освіти (ІМЗО). Аби мати змогу контролювати зміст, за яким навчаються їхні діти і щоб держава та відповідні комісії контролювали зміст, за яким навчатимуться діти.

В експертних комісіях, що проводять експертизи підручників, є 3 типи людей: досвідчені викладачі та викладачки, які проводять експертизу предметного контенту й мають для цього відповідні знання та вміння. Їх перевірив ІМЗО. Наприклад, це заслужений викладач чи вчителька високої категорії, і вони можуть перевіряти підручники з математики, чи немає там якихось нісенітниць із точки зору математики. Тоді відбувається дизайнерська експертиза, де фахівці перевіряють, наскільки красиво це оформили. І треті — антидискримінаційна експертиза. У ній беруть участь експерти та експертки, треновані програмою від МОН та від Фонду ООН у галузі народонаселення. Вони працюють згідно з певною методикою. Звісно, вони можуть бути християнами, юдеями чи атеїстами, але своїх поглядів у роботу вони не привносять. Якщо є конфлікт інтересів, то ця людина не може експертувати підручник.

Сама по собі тема релігії як такої в школі не є небезпечною. Навпаки, це чудово, коли діти вивчають на курсі релігієзнавства всі релігії, починаючи зі старовинних, язичництва, конфуціанства… Це прекрасно, коли доходять до трьох авраамічних релігій, вивчають новітні та атеїзм. Але якщо це вивчають у рамках ХЕ, то ми розуміємо, що є підстава думати, що про інші релігії говоритимуть або з негативом, або підсвідомо з негативом. Об’єктивності тут бути не може. Якщо б це було в курсі релігієзнавства, то прекрасно. А тут сама назва курсу натякає.

В принципі ми ж можемо вивчати будь-які релігійні матеріали. Або пропонувати курси християнської етики при недільній школі. Це установа, яка займається профільною релігійною освітою. Тоді це має право на існування. Представники цієї релігійної громади можуть збирати кошти у фонд і сплачувати за такі уроки. Але якщо ми на курсі вивчаємо лише християнську етику, то ми не дуже красиво поводимося щодо представників інших релігій.

Запит є, але немає якісного продукту

Ольга Рассказова

Ольга Рассказова, гендерна експертка, була однією з трьох фахівців, які аналізували курс «Основи сім’ї» Буковинського на запит МОН:

— Висновок усіх трьох експертів тоді збігся: курс не можна впроваджувати в такому вигляді. Програма, викладена в підручнику та робочих зошитах, була дуже опозиційною. У такому вигляді її можна було впроваджувати хіба у християнських школах, але не в загальноосвітніх закладах.

А в загальноосвітній школі це порушення прав і дітей, і батьків на отримання світської освіти, непозиційованої освіти, бо там є моменти, подані з точки зору конкретної релігії. Це дискримінація. Тим паче в нас є діти інших віросповідань, та й саме християнство також має різні течії. Тому ця програма не задовольняє релігійних потреб усієї спільноти.

Крім цього, там є також моменти й поза релігійним аспектом.

З вересня учні вже мали навчатися за новими зошитами, однак чи все з них справді забрали й чи не додали чогось нового? Чесно кажу: не знаю. Бо й першого разу експертизу проводили на добровільних засадах.

Коли я проаналізувала внесені правки, то дійшла висновку, що ключові проблеми, що на них звернули увагу, все ж не виправили. Рівень правок і поваги до експертизи був таким, що дісталося навіть мені як експертці. Мої правки не хотіли враховувати, бо я, мовляв, є феміністкою і популяризую ідеї, неприйнятні для нашого народу. Все це було формально. Тому я сподівалася, що не почую, що десь цей предмет запровадили.

Треба зробити якісний продукт, недискримінаційний. Бо справді є запит від батьків, аби дітей навчали основ сім’ї чи основ релігії. Але ж це не обов’язково про християнство. Вчити бути толерантним, чуйним – це добре. На мій погляд, запит є, але поки його задовольнятиме один-єдиний проєкт, і не буде більше нічого гідного, це буде біг по колу.

Ірина Небесна

Схожі записи

Ліля Боровець: Я вірю у партнерство між чоловіком і жінкою

Депутати Івано-Франківської та Хмельницької облрад просять владу захистити їх від гендеру та геїв

На Запоріжжі з`явився пам’ятник жінкам-штрафбатанткам