Повага
Image default
  • Головна
  • Статтi
  • Стамбульська конвенція: уже друга петиція з вимогою ратифікації набрала 25 тисяч голосів
Статтi

Стамбульська конвенція: уже друга петиція з вимогою ратифікації набрала 25 тисяч голосів

Уже друга петиція на сайті президента України за ратифікацію Стамбульської конвенції зібрала 25 тисяч необхідних підписів. У травні 2020 року перша така ж петиція теж зібрала понад 25 тисяч голосів.

5 червня 2020 року президент України Володимир Зеленський пообіцяв винести на розгляд Верховної Ради законопроєкт про ратифікацію Стамбульської конвенції.

Проте обіцянку досі не виконав. Саме тому зареєстрували другу петицію. А 30 листопада 2021 року десятки громадських організацій, кілька сотень людей із різних регіонів вийшли на акцію «Відчинимо правду про насильство».

«Ми маємо зробити насильство видимим для того, щоб із ним боротися», — так почала акцію під Офісом президента голова громадського альянсу «Політична дія жінок» Ірина Тишко.

У дворі перед Офісом президента встановили 5 дверей. Аби «зробити насильство видимим», можна було вмочити руку в червону фарбу — і залишити сліди на дверях. За дверима були зображені випадки насильства. Це було символічним нагадуванням: в Україні щонайменше 1,5 мільйона людей страждають від домашнього насильства. Лише половина з них звертаються за допомогою.

Нардепка Марія Мезенцева запевнила, що робота ведеться і всередині Верховної Ради:

«Ми працюємо окремо з кожною фракцією, аби зібрати необхідних понад 226 голосів за ратифікацію. Дійсно, є противники. Але, працюючи особисто, переконати можливо. Це не про релігію, це про права людини».

Згодом в Офісі президента заявили, що «наразі завершується підготовка до подання на розгляд Верховної Ради України проєкту закону «Про ратифікацію Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами».

Навіщо Україні Стамбульська конвенція?

25 листопада дипломатичні місії закликали Україну ратифікувати Стамбульську конвенцію. Заяву підтримали посольства Бельгії, Канади, Хорватії, Кіпру, Чеської Республіки, Данії, Естонії, Фінляндії, Франції, Німеччини, Угорщини, Італії, Люксембургу, Нідерландів, Норвегії, Португалії, Румунії, Словенії, Іспанії, Швеції, Швейцарії та Великобританії.

У заяві наводять дослідження 2019 року. Згідно з його результатами, щонайменше 67% жінок в Україні зазнавали психологічного, фізичного чи сексуального насильства з боку партнера чи іншої людини, починаючи з 15-річного віку.

«Найчастіше винуватцями є статеві партнери. Наведені цифри не показують вплив пандемії COVID-19, яка посприяла загостренню усіх чинників, що призводять до насильства щодо жінок і дівчат, включаючи безробіття та бідність. А також посилила дію багатьох із першопричин, таких як гендерні стереотипи та згубні соціальні норми», — додають дипломат(к)и.

На думку диппредставництв та посольств, ратифікація Стамбульської конвенції підсилить імплементацію національного законодавства про насильство щодо жінок та домашнє насильство.

Раніше генпрокурорка України Ірина Венедіктова підтримала ратифікацію Стамбульської конвенції. За словами Венедіктової, Офіс генпрокурора розробив дорожню карту для пришвидшення ратифікації.

Стамбульська конвенція – це основний договір у галузі прав людини, який встановлює універсальні правові стандарти й гарантує право жінок та дівчат бути захищеними від насильства. Повна назва цього документу –Конвенція Ради Європи про запобігання насильству щодо жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами.

Документ підписали 46 країн і Євросоюз. Проте ще 11 з них, у тому числі й Україна, не ратифікували цю угоду. Зокрема, через позицію Ради церков та консервативних рухів, які вбачають у слові «гендер» «пропаганду гомосексуалізму». Хоча Україна підписала Стамбульську конвенцію ще 11 листопада 2011 року.

Читайте також: Свій сухар краще чужих пирогів? Великий розбір ситуації довкола ратифікації Стамбульської конвенції в Україні

Схожі записи

«Тиждень жіночої солідарності»: навчити жінок приймати рішення крізь гендерні окуляри

Обережно, сексизм. Чому особисте життя Світоліної не стосується її поразок або перемог

Чоловіки — у пошуках рівності