Повага
Image default
Статтi

РАЦС без сексизму: утопічна мрія чи життєва необхідність?

Пластикові квіти, килими, церемоніймейстерки з великими врочистими зачісками та поетичними інтонаціями й, звичайно, Мендельсон – це найперші асоціації з РАЦСом. Але не найгірші. Найцікавіше, що це місце часто стає дзеркалом суспільства, у яке доводиться подивитися подружжю, що реєструє шлюб. Таким собі дзеркалом сексизму. Чому — розповідаємо далі. 

Ми попросили подружжя пригадати свій досвід реєстрації шлюбу нещодавніх років. 

«Як завагітнієте, прийдете й поміняєте прізвище перед пологами, бо проблеми будуть»

«При   укладенні  шлюбу  подружжя  за  своїм  бажанням  обирає прізвище  одного  з  подружжя як їх спільне прізвище, або кожен із подружжя  зберігає  своє  дошлюбне прізвище, або може приєднати до свого прізвища прізвище другого з подружжя», – стаття 19 Сімейного кодексу України.

«Перед реєстрацією мене тричі перепитали, чи точно я не мінятиму прізвище на чоловікове. І ще кілька разів перед розписом», – каже Анастасія, яка була нареченою два роки тому. Крім того, її чоловіка запитали, чи вона точно не братиме його прізвище. Але не навпаки.

«Ну хоча б подвійне», – не здавалася працівниця відділу державної реєстрації актів цивільного стану.

«Я давно вирішила не міняти дівоче прізвище. На нього оформлені водійські права, техпаспорт, дипломи, віза, дозвіл на зброю та три юридичні особи. Крім того, треба було б змінювати паспорт. Це було спільне з чоловіком рішення залишитися зі своїми прізвищами», – ділиться жінка.

Ще одна схожа історія, яка просто випромінює соціальну нерівність та дискримінацію у ставленні до сучасної дівчини, яка хоче взяти шлюб:

— Прізвище чоловіка брати будете?

— Ні, не буду.

— Добре, як завагітнієте, прийдете й поміняєте перед пологами, бо проблеми будуть!

Пари намагаються уникати таких діалогів за допомогою електронної подачі заяви: заповнюєте форму, обираєте дату, приходите з документами – все. Але, на жаль, і це не завжди рятує від сексистських коментарів. Діджиталізація діджиталізацією, а парі телефонують і просять прийти особисто. Так надійніше.
 
— А мені її прізвище взяти можна?

— Що?

— Ну мені прізвище нареченої можна взяти?

— Ви жартуєте? 

— Ні.

— … ну я впишу в заяву. Але це ж вам усі документи змінювати, подумайте, – застерігає реєстраторка.

Це означає, що ідея не в традиції, щоб пара поєдналася під спільним прізвищем. Ідея в тому, що це прізвище обов’язково має бути чоловіковим. 

Свідоцтво віддали чоловікові, бо «він головний у родині»

«Про зроблений   запис  акта  громадянського  стану  видається відповідне свідоцтво», —  стаття 158 кодексу Сімейного кодексу України

«Під час урочистостей церемоніймейстерка віддала свідоцтво чоловікові, бо «він головний у родині», – розповідає феміністка й активістка Тіна, – тільки потім я дізналася, що свідоцтв про шлюб два, а мій екземпляр просто віддали мамі. Це мене вразило найбільше».

«Вітаю вас! Ви сьогодні виявили добровільне бажання… – і переводить погляд на мене, – піти до шлюбу.. І тут її очі наливаються сльозами жалю до того, яка ж я гарна й у «колясочці». Це я потім почула від людей, які всім селищем обговорювали, що «каліку взяв до шлюбу, який маладєц!», — такі спогади про перший шлюб у журналістки й правозахисниці Уляни Пчолкіної. Вона точно не хотіла відчувати ці недоречні емоції в державній установі. Але сексизм та дискримінація немов убудовані в стіни РАЦСу разом із усіма килимами й квітами.

«У момент, коли ця жінка говорила офіціозні промови, а ми щось кивали, я дико бісилася, що вона зриває «найпрекраснішу мить одруження» своїми шмарклями з приводу моєї інвалідності й бубнить, витирає скупу сльозу, а не виконує свою роботу. Усі гості були в шоці, просили мене мовчати»,  – пригадує Уляна.

«Той шлюб не став успішним, як і його початок. Мабуть, знала та реєстраторка, за чим плаче, знала, що розіб’ю я серце першому чоловіку й піду від нього. Але це вже зовсім інша історія – як я зустріла кохання свого життя й коляска чи ноги не зіграли жодної визначальної ролі», – додає вона. 

Хто має відкорковувати шампанське?

Було б ідеально, якби РАЦСи існували в конкурентному середовищі. Уявляєте, одного дня з’являється «РАЦС+», «Новий РАЦС» чи «РАЦС 2.0». І ви ходите між ними, обираєте, читаєте відгуки й вирішуєте, де ж краще одружитися.

Із іншого боку, хотілося б, щоб державні послуги мали нульове терпіння до сексизму. Для цього потрібне постійне навчання етичної поведінки працівників та працівниць, розробка політики недискримінації та толерантності, а також поведінкові зміни на всіх рівнях.
 
«Я пішов працювати в РАЦС одразу після університету і виявився там єдиним чоловіком. Моєму юному розуму було складно усвідомити, що я в оточені, де є стереотипи про чоловіків, і ці стереотипи поширюють на мене також. Мені довелося навчитися відкорковувати шампанське, робити якусь складнішу розумову чи фізичну роботу. Хоча я був звичайним юристом», – це розповідає Максим, який пішов із держустанови через три роки роботи, бо відчув, що кар’єрних перспектив там немає.

Цікаво, чи не в тому ж РАЦСі сталася історія, коли нареченого під час церемонії попросили терміново зайти до іншого кабінету. Наречена не розуміла, що відбувається. Згодом з’ясувалося, що в установі поламався принтер, який друкує свідоцтва. І його мав зремонтувати, звичайно,  єдиний чоловік, хай і наречений, бо «не розпишемо».

Як би абсурдно це не було, але РАЦС – це досі така собі фортеця, у якій пильно оберігають вогнище традиційних ролей жінки-матері та чоловіка-захисника. А над вогнищем на чільному місці висить герб України. 

Олена Високолян

Схожі записи

Психоаналіз про сексизм: не жалійте жертву

Дипломатичні місії закликали Україну ратифікувати Стамбульську конвенцію

10 історій про «хороших» жінок та трохи моралі про виховання дівчат