Повага
Image default
Статтi

Про що співає Емінем, або Гендерно зумовлене насильство в піснях

«Щоб не пив і не бив» – саме такою була запорука вдалого українського шлюбу в давнину. Сьогодні, коли активно порушують тему рівного розподілу домашніх обов’язків і феміністична дискусія виходить зовсім на інший рівень, такого «рецепта сімейного затишку» здається замало. Справді, від часу, коли наші бабусі виходили заміж, відбулися докорінні зміни в поглядах на роль жінки в суспільстві та на шлюб загалом. Але проблема гендерно зумовленого насильства в родині й поза нею залишається актуальною досі. Про що йдеться в українських народних та деяких сучасних іноземних піснях та чи варто, щоб вони звучали, – далі в матеріалі. 

Із телевізора й радіо незмінно лунають давні українські пісні, які пропагують домашнє насильство

Гендерно зумовлене насильство – насильство, яке вчиняють до осіб через їхню стать або яке стосується переважно осіб певної статі. Це крайній прояв дискримінації, від якого найчастіше потерпають жінки, головний фактор смерті та інвалідності жінок репродуктивного віку. Воно не завжди спричиняє смерть, але майже завжди підриває здоров’я, порушує безпеку та незалежність постраждалих. Одна з основних причин гендерно зумовленого насильства – нерівність у суспільстві, де чоловіки зловживають своєю владою щодо жінок.

Конвенція Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами (Стамбульська конвенція), а також інші міжнародні документи виділяють такі види гендерно зумовленого насильства:

  • фізичне;
  • психологічне;
  • сексуальне;
  • економічне;

У давнину толерували насильство чоловіка над жінкою. Сучасні умови життя диктують нові правила: відповідно до того, як змінюється роль жінки в суспільстві, трансформується й законодавство: упроваджують кримінальну відповідальність за домашнє насильство тощо. Утім, і зараз із телевізора й радіо незмінно лунають давні українські пісні, які… так само пропагують домашнє насильство.

«Чом горілки ти не п’єш, свою жінку чом не б’єш?»

Тепер повернемося до текстів, які часто розповідають не лише про аб’юзивні стосунки, а й відтворюють безліч гендерних стереотипів. Про раннє заміжжя не з власної волі йдеться в пісні «Батько, як цвіт, зав’язав мені світ…»

«Батько, як цвіт, зав’язав мені світ,

Мене мати, як зоря, рано заміж віддала».

«Ой, ти, мамко моя, а я – доня твоя,

Не дай мене за невістку до чужого села.

А в чужому селі тяжко жити мені,

Як вечерять сідають, а мене по воду шлють».

У родинах, які одружилися з батьківського примусу, випадки фізичної розправи чоловіка над жінкою фіксували досить часто.Із тексту пісні стає зрозуміло, що мати спонукає сина бити молоду дружину:

«А з водою йшла, барилася,

А у саду стара мати з сином сварилася:

– Ой, ти, сину, ти мій, ти дитино моя,

Чом горілки ти не п’єш, свою жінку чом не б’єш?»

Окрім викрадення та спалення заживо, між рядків залишаються тортури та зґвалтування

Етнографиня Оксана Кісь у своїй книзі «Українські жінки в горнилі модернізації» зазначає, що особливо помітною в давнину була нерівноправність чоловіка та дружини в ситуації сімейного конфлікту. «Подвійні стандарти, тобто різні норми й правила поведінки для чоловіка й дружини, виявлялися, зокрема, у можливості застосовувати фізичну силу під час з’ясування стосунків. Фактично чоловік мав право «виховувати» й фізично «карати» дружину за неприйнятну поведінку (зраду, непокору, лінощі, безгосподарність, марнотратність тощо)», – пише дослідниця.

Часто таке «покарання» відбувалося, коли чоловік приходив додому напідпитку. Про це – у пісні «Ой зацвіла червона калина над криницею».

«Ой зацвіла червона калина

Над криницею.

Горе жити, моя рідна ненько,

Жити за п’яницею.

Бо п’яниця – то не робітниця,

Що день, що ніч п’є,

А як прийде із корчми додому –

Мене молодую б’є».

А всім відома пісня «Їхали козаки» взагалі за сюжетом нагадує трилер. Якщо уважно вслухатися в текст, то розуміємо, що тут ідеться про викрадення та вбивство дівчини («Їхали козаки із Дону додому, підманули Галю – забрали з собою»). Власне все це відбувається шляхом обману («Поїдемо з нами, з нами, козаками, лучче тобі буде, як в рідної мами!»), а закінчується вбивством («Розбрелись по лісу, назбирали хмизу, підпалили сосну од гори до низу»). Окрім викрадення та спалення заживо, між рядків залишаються тортури та зґвалтування.

Таким чином ми розуміємо, що дівчина зазнала фізичного та сексуального насильства.

І порада батькам дівчат насамкінець: «А хто дочок має, нехай научає – Темненької ночі гулять не пускає». І знову тут – віктимізація. Мовляв, сама винна, бо сама з ними поїхала. Тоді, звісно, не говорили, що краще б вони вчити своїх синів такого не робити, а не доньок удома тримати.

Потрібно якось маркувати, що цей контент становить небезпеку

«Із пісні слів не викинеш», – скажете ви. Із вами можна погодитися, це народна творчість. Український фольклор завжди порушував гострі соціальні проблеми. Але чому тоді пісню не припиняють переспівувати сучасні гурти, як-то «Рожаниця» чи «Воплі Відоплясова»? 

Оспівування гендерного насильства – неприйнятне

У 2017 році український фолк-гурт «Рожаниця» випустив кліп на кавер-версію популярної пісні Despacito, де співає про домашнє насильство. В українській версії розповідається про те, як чоловік дуже розізлився на те, що жінка не приготувала йому пироги.

«Учора десь поділось моє нове сито. Буду я без нього зараз добре бита, чоловік голодний через теє сито», – йдеться у приспіві.

За словами журналістки й правозахисниці Ольги Веснянки, оспівування гендерного насильства – неприйнятне, як і пропаганда такого насильства.

«На жаль, саме такі речі – тексти простеньких пісень, кліпи до них, як у випадку з сумнозвісною піснею #соннадала запам’ятовуються. Закарбовуються. Зміцнюють стереотипи. Утверджують домашнє насильство як норму. Що нібито бути побитою це нормально, очікувано, та ще й кумедно. Адже такий медіа-продукт має більш широке охоплення аудиторії ніж інформація на тренінгу для ЗМІ. Коли чую текст цієї пісні, згадую ті страшні і болючі речі, які чуєш від жінок, потерпілих від домашнього насильства. Лікарні, операції, травмовані діти і долі», – наголосила експертка, в коментарі для видання Zmina.

Щоб такого контенту не було на радіо й телебаченні, потрібно звертатися до уповноважених органів, а якщо це не діє – до Уповноваженого з прав людини, переконана голова правління громадської організації «ВІСь» Світлана Дубина

– Для мене тут є два моменти. Перший – треба обговорювати, особливо з дітьми та молоддю, що вони чують у таких піснях, чи їх усе там влаштовує, і розповідати, чому така композиція народилася. Раніше жінки зазнавали насильства, і це факт, відображений у народній творчості. І якщо про це йдеться в пісні, ми можемо уявити, від чого жінки потерпали. По-друге, важливо говорити, що міф – те, що жінка в українському суспільстві була піднята на п’єдестал. Послухайте пісні, це підтвердження… І третє, із метою запобігання травматизму та популяризації насильницьких практик я б усе-таки не транслювала такі пісні на телебаченні й радіо. Потрібно якось маркувати, що цей контент становить небезпеку. Якщо у фільмах позначають 18+, то в підборі пісенного репертуару теж має бути ранжування. Тобто в концертній діяльності маркуємо, але максимально намагаємося зменшити кількість такого контенту, який виходить на загал, – зазначає пані Світлана.

Не вводити цензуру, а вести роз’яснювальну роботу

Багато музичних композицій закордонних виконавців також пропагують домашнє насильство. 

Щодо однієї з таких – «Comfortable place» Рассела Сімінса – в Україні розгорілася суперечка. Композиція лунала в рекламі шоколаду «Roshen», яку довго транслювали на вітчизняному телебаченні. 

Коли вслухаємося в її текст, то наша уява малює не таку ідилію, як на відео. У перекладі з англійської ці рядки: 

«Моя дівчина така приваблива,

Завжди від мене в захваті,

Смикаю її за волосся, б’ю по обличчю,

вона просто хоче бути приниженою».

2012 року заступниця голови Центру «Жіночі перспективи» Марта Чумало звернулася до компанії «Рошен» із вимогою прибрати рекламу з ефіру. Фірма погодилася, прибравши голос і залишивши лише музику.

Тепер цей ролик – уже історія і, фактично, перший прецедент, коли рекламодавець перепросив за контент, який популяризує насильство.

Пропагують насильство й дві музичні композиції Емінема – «Kim» та «’97 Bonnie & Clyde».

«Kim» – пісня з третього студійного альбому американського репера «The Marshall Mathers LP» (2000), яка виражає сильний гнів і ненависть до тодішньої дружини музиканта Кім Метерс. Наприкінці пісні Емінем вбиває та ховає Кім.

Емінем створює цю композицію разом з «’97 Bonnie & Clyde» (у ній Емінем і його донька вирушили на озеро, щоб позбутися трупа Кім). Композицію «Kim» вважають однією з найтривожніших і наймоторошніших пісень в сторії музики.

І таких композицій на радіо й телебаченні – безліч.

Читайте також: Пропаганда насильства: суспільство обурив кліп українських виконавців

На думку Світлани Дубини, важливо не вводити цензуру на цей контент, а вести роз’яснювальну роботу.

– Просто заборонивши, ми лише підігріємо інтерес і отримаємо супротив. А я – проти того, щоб боротися з насильством насильницькими практиками. Добре було б, аби всі розуміли, чому так відбулося й що ми можемо зробити, щоб це залишилося в пісенній творчості. Дуже важливо було б знайти простори й поговорити з нашими «зірками», які модернізують цю творчість, про що ми співаємо й навіщо. Як, наприклад, «візьміть собі дівчину, віддайте пироги» або «змінив жінку на тютюн та люльку». Це не просто насильство, а знецінення дівчини, жінки, – резюмує очільниця ГО «ВІСь».

Наталка Сіробаб,

Фото: spokesman.com

Схожі записи

До лонг-листа премії Шевченка увійшли 15 жінок: розповідаємо про них

«Ми всі хочемо жити в країні, в якій немає розподілу на чоловічий і жіночий світ» – Олена Зеленська

«Це був би чоловічий вчинок»: пояснюємо, чому ці слова Разумкова – сексизм