Повага
Image default
  • Головна
  • Статтi
  • Порнопомста, фішинг, кібербулінг: історія дівчини, яка втрапила в халепу
Статтi

Порнопомста, фішинг, кібербулінг: історія дівчини, яка втрапила в халепу

Бути моделлю – мрія багатьох дівчат. У сучасному світі чимало можливостей здобути успіх. Проте на початкових етапах часто бракує досвіду. Ми розповідаємо історію Іванни, щоб застерегти інших від потенційної небезпеки, що може чатувати під час реагування на вакансії в соцмережах.

Проаналізувати ситуацію нам допомогли експерт із кібербезпеки Михайло Кольцов, адвокат Віталій Гусак та помічниця адвоката, консультантка Асоціації жінок-юристок України «ЮрФем» Марта Змисла. 

Як усе сталося?

Іванні 22 роки. За фахом – перекладачка англійської мови. Зараз у пошуках себе. Їй подобається фотографія, монтаж відео, спів. Іванна закінчила курси моделей і намагається реалізовувати себе в цій сфері. 

Одного разу дівчина з нікнеймом «U Rok», яка підписалася на Іванну в Instagram, запропонувала їй роботу моделлю. Рекламувати білизну. Профіль працедавиці був без фото, лише у вибраних сторіс видніли позитивні відгуки. Як згодом виявилося, фейкові. Коли Іванна повернулася з Єгипту, де працювала аніматоркою, вирішила дізнатися деталі запропонованої роботи. Нібито для зручності робочу комунікацію перенесли в Telegram. 

Дівчата домовилися про зустріч. Працедавиця попередила, що вона перебуває в Дубаї, звідки відеодзвінки заборонені, тому вона не завантажуватиме спеціальний застосунок. А отже з увімкненою камерою буде лише модель. Останню не здивувало таке пояснення, бо вона знала про цю особливість. На онлайн-кастингу кандидатку просили показати обличчя без макіяжу, повернутися ліворуч, праворуч, роздягтися й показати тіло, чи бува немає післяопераційних шрамів або татуювань. 

«Татуювання справді бувають у різних місцях. Тому я показала, що в мене їх немає, як немає і шрамів під грудьми та під пахвами. Покрутилася голою перед камерою, і зв’язок перервався», – пригадує Іванна. 

Коли перетелефонувала, її запитали, чи згодна вона на секс. 

«Я сказала «ні» і збила.  Потім мені ще раз написали те саме. Я відповіла те саме. Мене питали, чи я готова робити вульгарні речі з хлопцем», – зізнається дівчина. 

!!!

Порнопомста — поширення в інтернеті фото та відео інтимного змісту інших людей із принизливими написами, або на спеціальних сайтах, через які надають сексуальні послуги.

Фішинг — вид інтернет-шахрайства, мета якого – отримання доступу до конфіденційних даних. За допомогою цієї схеми шахраї, користуючись довірливістю або неуважністю людей, змушують їх самостійно розкривати особисту інформацію про себе для наступного її використання у зловмисних цілях.

Кібербулінг — навмисне систематичне приниження в соціальних мережах та чатах; поширення чи погрози поширити в інтернеті фото та відео принизливого змісту; систематичне надсилання електронних листів та повідомлень із насмішками, приниженнями чи погрозами; розсилання із акаунтів або з електронної пошти повідомлень, що приносять моральну шкоду людині; оприлюднення особистих даних без дозволу людини.

Що було далі?

Згодом Іванна отримала змонтоване 4-хвилинне відео розмови й ультиматум: 300 доларів – або це побачать усі її знайомі. Погрожував хлопець, який розповів, що голос дівчини, яка буцімто спілкувалася з нею, записаний та змінений. Іванна не запідозрила штучності. 

«Якби до мене звернувся чоловік, можливо, і цього відеозв’язку не було б. А дівчина з дівчиною… ніби нічого такого. Чи було страшно? Так, був якийсь легенький страх. Думала, ну точно не я. Я в таке потрапити не можу. Це тільки в телевізорі показують усіх цих аферистів у соцмережах, але це точно не про мене», — говорить Іванна. 

Експерт із кібербезпеки Михайло Кольцов пояснює, що така фішингова схема  доволі поширена.

«Вона має дві логіки. Перша — коли вам надходить лист, де написано, що ваш комп’ютер зламаний. Відповідно, зловмисник отримав доступ до ваших камер та інтимних фото, все це записав, і якщо ви йому не заплатите викуп – він це викладе. Насправді він не має доступу до жодних персональних даних, це просто елемент залякування. Однак схема, в яку потрапила дівчина, більш витончена».

За словами експерта, помилка героїні полягає в тому, що вона не верифікувала особу. «Вона не перевірила, чи ця дівчина справді представниця агентства. Більшість модельних агентств ніколи не проводять таких онлайн-кастингів із дуже простої причини – вони піклуються про власну репутацію», – пояснює спеціаліст.

Ще одна помилка —  дівчина показалася без одягу. 

«Правило №1: ніяких фото, відео, що можуть мати компрометуючий характер, не можна передавати комунікаційними каналам», – наголошує Михайло Кольцов. 

Іванна попросила в афериста трохи часу, щоб зібрати суму. Насправді жодних грошей дівчина не шукала. Натомість думала, як повідомити рідним про ситуацію. Вона зрозуміла, що це поступовий шантаж, і результат у будь-якому разі буде однаковий: зловмисник поширить відео в Інтернеті, у чому він згодом сам зізнався. 

Що Іванна могла зробити відразу: кіберзахист

«Перше, що я б рекомендував – заморозити акаунти в соціальних мережах, щоб шантажист не міг отримати доступу до переліку знайомих», – радить Кольцов.

Проте аферист зробив це заздалегідь. Він мав дані Іванни. Вона надсилала фото паспорта, щоб підтвердити своє повноліття та зніматися в рекламі білизни. 

За словами героїні, коли шахрай надсилав їй запис екрану, де переглядає її друзів у соцмережах, вона помітила, що в Telegram він мав канал, де за ідентифікаційним номером, паспортом чи іншим документом можна знайти інформацію про людину. Хоча варто зазначити, що за даними паспорта можна дізнатися інформацію також із відкритих джерел. Дівчина теж зауважила, що не одна така: чоловік шантажував багатьох. 

Експерт підкреслює, що зловмисник недаремно вибрав Telegram. У цьому месенджері складно когось відстежити, хоч і можливо. 

«У службу підтримки Telegram можна написати скаргу на цього користувача з описом ситуації», — додає Кольцов.

Попри те, що Іванна заблокувала його контакт, аферист створював нові канали і продовжував гру (в Instagram у нього були сторінки з такими назвами: @priv.ate5724, @00dayyou1, @v4276i).

«Така наполегливість підозріла для користувачів. Я б запідозрив, що шахрай перебував у її близькому колі», – припускає фахівець. 

Однак зловмисник спілкувався російською мовою, не характерною для регіону. А по-друге, вона помітила з його скрінів екрану часову різницю — на годину вперед. Ще одним доказом стало те, що, погрожуючи дівчині публікацією відео, чоловік у переліку першим назвав соцмережу ВКонтакте, в Україні заборонену. 

Іванна розповідає, що зловмисник чи не кожні 10 хвилин питав її, як вона почувається. «А я просто кидала смайлики, які сміються зі слізьми. Він каже: «Ти справді смієшся? Мені аж камінь з душі впав, що тобі весело. Добре, я продовжую», – пригадує дівчина. 

Випередити плітки

«Враховуючи його наполегливість, швидше за все, це відео буде опубліковане. Заплатить вона чи ні – він усе одно опублікує. Навіть якщо не в її соцмережах, бо там, швидше за все, таке відео забанять (у Facebook та Instagram воно не проіснує й кількох хвилин), він його опублікує на якихось порно-форумах або схожих ресурсах», – пояснює Кольцов. 

Так і сталося. Зловмисник почав створювати фейкові сторінки, підписуючись ім’ям та прізвищем дівчини. Іванна розповідає, що деякі її знайомі отримали відео. Вона наважилася розповісти в соцмережах, що діється. На сторіс відповів сам шахрай. Написав, насміхаючись: «Ой, обманули аферисти». 

Важливий аспект – реакція оточення дівчини. Близко 50 поширень цієї сторіс, повідомлення в приват, підтримка від рідних та знайомих. Проте не обійшлося без обмовлянь. Як розповідає дівчина, дехто навіть казав її мамі видалити їх із друзів. 

«Ні в кого немає сміливості запитати мене в очі про це… Поза спиною говорять. Якщо б це була правда, я б не афішувала. Мені було б соромно, я б пропала з цього інстаграму», – каже Іванна. 

У селі інформація поширюється дуже швидко. З огляду на те, що в Іванки було досить суворе виховання, деякі односельці думали, що батьки її били. 

«Я з мамою поговорила відкрито, розповіла все, як є, вона цілком нормально сприйняла. Звісно, переживала, що люди скажуть.  Але я сказала, що з усіма питаннями нехай ідуть до мене, мені не соромно перед людиною стати й розповісти, як було», – говорить дівчина. 

Що Іванна може зробити зараз: юридичний захист 

За словами адвоката Віталія Гусака, передусім такі дії – порушення прав людини, а саме – права на повагу до приватного та сімейного життя. Це гарантовано Європейською конвенцією про захист прав людини та Міжнародним пактом про громадянські та політичні права.

«Конкретної норми, яка б прямо встановлювала склад кримінального правопорушення за такі дії на рівні національного законодавства, немає. Кожен випадок розглядається індивідуально», – пояснює адвокат. 

У цій ситуації такі дії можуть мати ознаки трьох статей Кримінального кодексу України: 

ст.163 – порушення таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної чи іншої кореспонденції, що передаються засобами зв’язку або через комп’ютер;

ст. 182 – порушення недоторканності приватного життя. 

«Інтимне відео може вважатися конфіденційною інформацією, згідно з законом «Про інформацію», оскільки одна з ознак конфіденційності – доступ до такої інформації обмежено фізичною особою, і вона може поширювати її за бажанням», – додає Віталій Гусак.

Те, що шахрай скомпілював відео, може кваліфікуватися за ст. 301 – виготовлення та зберігання з метою розповсюдження відеопродукції порнографічного характеру.

Звертатися до поліції потрібно, вказуючи на згадані три статті Кримінального кодексу України.

«В Україні за онлайн-фішинг неможливо притягнути до відповідальності, бо такого складу злочину немає. У нас немає поняття «порнопомста» абощо. Відповідальність є тільки за те, про що йдеться у Кримінальному кодексі», – пояснює адвокат.

Своєю чергою, консультантка Асоціації жінок-юристок України «ЮрФем» Марта Змисла, каже, що насправді йдеться про кібербулінг.

«Простіше кажучи, це дії, які вчиняються в інтернеті та полягають у приниженні честі, гідності людини, у поширенні особистої інформації без дозволу особи задля заподіяння їй моральної шкоди».

Знову ж таки, українське законодавство не містить визначення поняття «кібербулінг», проте притягнути винних до відповідальності та захистити потерпілих можна, посилаючись на згадані норми Кримінального кодексу. Марта Змисла додає, що «дії винних, які полягають у вимаганні коштів взамін на непоширення особистої інформації, є вимаганням, за яке передбачена відповідальність за ст. 189 Кримінального кодексу».

Як було та є в реальному житті?

Іванна вночі зателефонувала в поліцію. 

«Сказали приїхати вдень писати заяву. Поліціянт говорив таким голосом типу, от халепа, ще одна нова справа. Не думаю, що це б розслідували. Тим більше, я майже не мала  доказів. Він кидав тільки ківі-гаманець, на який я мала б перерахувати гроші», – пригадує дівчина, пояснюючи, що йдеться про віртуальну картку, дійсну кілька хвилин. 

«У будь-якому разі, особа, яка опинилася в такій ситуації, повинна заявити в поліцію. Обов’язок перевірити обставини заявленої події лежить на правоохоронних органах. Звісно, обвинувачення не може базуватися на припущеннях, а без доказів притягнути до відповідальності особу неможливо», — наголошує Марта Змисла.

За словами Віталія Гусака, при встановленні особи правопорушника можуть виникнути труднощі. Номер мобільного телефону не є достатньою підставою вважати, що він належить саме цій особі.

«Поліції потрібно надати докази. Відео переписок, скріни, де чітко вказується, що з такого номера дзвонили, якщо є особи, до яких дзвонили, викликати їх, як свідків, які би могли підтвердити факт, що невідома особа дзвонила з такого мобільного телефону й вимагала кошти за нерозповсюдження відео», – перелічує фахівець та додає, що  всі ці обставини створюватимуть картину, яку слідчий кваліфікуватиме за тими чи іншими ознаками.  

«Чинне законодавство має проблемні питання щодо доведення злочинів, скоєних із використанням IT-технологій, оскільки на практиці виникають питання щодо оригінальності та копії електронних доказів, джерел їх походження, правильності їх витребування з баз даних та копіювання на матеріальні носії інформації. Зважаючи на недостатню врегульованість порядку подання електронних доказів, суд може поставити під сумнів допустимість таких доказів тощо», — констатує Марта Змисла. 

За її словами, важливо, що потерпілим від таких дій не варто допускати пасивної поведінки, оскільки відмова заявити про злочин фактично призводить до безкарності та поширення шахрайських схем в інтернеті та як наслідок – збільшення кількості потерпілих. 

«На жаль, результат розслідування передовсім залежить від активності потерпілих», – констатує Змисла. 

На майбутнє

Віталій Гусак додає, що якщо зловмисника знайдуть, а його дії призвели до моральних і психологічних страждань потерпілої, то вона має право звернутися в кримінальному провадженні з цивільним позовом про відшкодування моральної шкоди. Однак тут потрібні докази моральних страждань. Наприклад, документація з закладів охорони здоров’я про факт звернення до лікаря, обстеження, про факт емоційного стану. 

Щоб уберегти себе від таких ситуацій, експерт із кіберзахисту радить ретельно перевіряти працедавців та критично ставитися до будь-яких пропозицій у соцмережах. 

«Жодних даних, фотографій, відео, які можуть мати компрометуючий характер, нікому не висилати. Якщо розмова відбувається онлайн, ви маєте бачити співрозмовника. Найчастіша схема, яка використовується: коли ставиться якесь відео чи фото на аватарку, але співрозмовника безпосередньо не видно», – застерігає Михайло Кольцов. 

***

Як видно з тексту, шахрайських схем та можливостей ошукати дівчат чи хлопців, які мріють стати моделями, зараз безліч. Ми навели приклад однієї історії. Маємо надію, що це вбереже інших від поспішних чи необдуманих рішень при пошуку роботи через інтернет.

Христя Гарбіч

Схожі записи

Українська Вікіпедія закликає створювати статті про відомих українок

«Чоловіки, годі кривдити жінок»: У Харкові пройшла акція проти насильства

Робота мамою: як сімейні обов’язки впливають на економічну активність жінок

Наталка Сіробаб