Повага
Image default
Статтi

Перший реальний вирок за гомофобію: чи почнуть в Україні карати за злочини на ґрунті ненависті?

Уперше в Україні чоловік отримав реальний термін ув’язнення — 4,1 року тюрми за злочини на ґрунті ненависті, а саме — за побиття через гомофобію.

Такий вирок виніс суд Львова одному з нападників на музиканта Максима Вербу та поета Сергія Савіна. Потерпілі запевняли, що зловмисники побили та пограбували їх, бо сприйняли за геїв.

«Повага» спробувала розібратися, як вплине такий вирок на розгляд подібних справ. Зокрема, щодо нападів на активістів та активісток.

Що сталося?

Сергій Савін розповідає, що 26 липня він із Максимом Вербою прогулювався центром Львова. У розмові назвав музиканта коханим другом. Це почули незнайомці. Вони почали ображати Сергія та Михайла, приснули сльозогінним газом в обличчя, повалили на землю та одразу почали бити.

Ось тут Сергій розповідає деталі побиття:

Сергій активно використовував свої соцмережі, взаємодіяв зі ЗМІ від самого дня побиття, аби домогтися покарання.

«Чому мені просто з усіма про це говорити? Бо я не гей і просто можу ділитися думками на цю тему. Якщо ти дихаєш чоловіком – це не змінити. На це не можна тиснути. Це не входить до психічних розладів. Це індивідуальне бажання…

Любов між чоловіками можлива, якщо це входить в їхнє дихання. З ними разом не треба дихати. Можете навіть не стояти. Це свобода, яку вже давно обрала цивілізація. Ви можете з нею не погоджуватись, бо в кожного свобода своя, але ми не можемо знущатися і гамселити кулаками чужу свободу»,пише поет.

Суд та вирок

У коментарі «Повазі» Сергій Савін каже:

«Для нас було важливим справедливе покарання. Фактично, це перша справа в Україні, де всі чотири нападники у своїх допитах зізналися, що вони били нас, бо ми здалися їм подібними на геїв».

Підтримку у справі надавала громадська організація «Інсайт» та адвокатка Оксана Гузь. Вона пояснює у коментарі «Повазі»: домогтися перекваліфікації з хуліганства (стаття 296 КУ) на злочин на ґрунті ненависті, злочин через дискримінацію (стаття 161 КУ) не вийшло.

Але попри це, справді уперше вдалося до мотиву злочину додати гомофобію. Враховуючи деталі нападу та попередню судимість нападника з невідбутим покаранням, його засудили до позбавлення волі строком на 4 роки та 1 місяць.

Ще один нападник раніше отримав умовний термін (тут — угода про визнання винуватості, 4 роки позбавлення волі з іспитовим строком на 1 рік). В обвинувальному акті також зазначений гомофобний мотив нападу. Щодо двох інших ще тривають суди.

Як вплине цей вирок на інші справи про злочини на ґрунті ненависті?

«Зараз дуже багато говорять про злочини на ґрунті ненависті, про неефективність розслідувань. Можливо, у цій справі зійшлися зірки. Тому слідчий та процесуальний керівник погодилися на компроміс

Мені здається, що в Україні фіксація злочинів на ґрунті ненависті можлива лише тоді, коли є розголос. Якщо розголосу немає, то ми отримуємо невнесення до ЄРДР, пасивну позицію під час досудового розслідування. Лише тоді система розуміє, що не вийде сховати справу під плінтус, коли у людини є можливість та ресурс на розголос.

Я абсолютно переконана, що не може існувати країна, в якій доступ до правосуддя можливий лише завдяки оприлюдненню та тиражуванню інформації. Адже на це здатен лише 1% населення. В іншому разі постраждала людина залишається позбавленою права на справедливий суд», — пояснює Оксана Гузь.

На думку адвокатки, перший подібний вирок зі згадкою гомофобії у мотиві злочину — чергове підтвердження того, що важливо означати злочини на ґрунті ненависті.

«Важливо, варто і можна говорити. Хоча б в такому форматі. Я дуже сподіваюся, що це може стати черговим поштовхом для прийняття законопроєкту 5488 (про відповідальність за дискримінацію та нетерпимість)», — додає вона.

Читайте також: Законопроєкт 5488: чого бояться антигендерні рухи?

Нагадаємо, в Києві після Маршу жінок 8 березня 2021 року на Подолі напали на учасниць та учасників Маршу. А у 2020 році також напали на сімох учасниць та учасників столичного Маршу жінок.

Захист постраждалих в обох випадках наполягає, що кваліфікувати справу потрібно, як злочин на ґрунті ненависті. Проте українські правоохоронці зазвичай кваліфікують такі справи як звичайне хуліганство. Таким чином втрачається справжній мотив подібних злочинів.

Схожі записи

Современная женщина глазами брендов: самые необычные проекты начала 2014

Робота в українських дитсадках: «Такого просто не должно быть» (і це не про гендерні стереотипи)

Серед основних наративів Росії про західний світ — гендерне питання