Повага
  • Головна
  • Статтi
  • І знову заважають фемінітиви: як маніпулює Інститут мовознавства?
Статтi

І знову заважають фемінітиви: як маніпулює Інститут мовознавства?

Інститут мовознавства імені O. O. Потебні НАН України опублікував неоднозначний допис про фемінітиви. В Інституті намагалися нібито подати позиції «за» та «проти». Але при цьому транслювали упередження та вдалися до маніпуляцій.

Разом з мовознавицями та мовознавцями пояснюємо, що ж не так з цим дописом.

А де дослідження про фемінітиви?

Керівниця програми з філології Українського католицького університету Олена Синчак у коментарі «Повазі» каже: «короткі коментарі» наукової інституції мали б базуватися на результатах її наукових досліджень чи експертиз. Однак ми цього, на жаль, не бачимо.

«Якщо до наукової інституції звертаються із питаннями щодо вживання фемінітивів, то від неї очікують науково обґрунтованої відповіді. Відповіді, яка ґрунтується на результатах досліджень, захищених на цю тему дисертацій чи бодай лінгвістичних експертиз.

Крім того, численність звернень свідчить і про те, що наукова інституція повинна дати відповідь на цей суспільний запит. Найкраще у вигляді дескриптивного словника фемінітивів, у якому було б докладно вивчено контексти  вживань. І тільки на основі таких досліджень можливі якісь висновки», — каже вона.

За словами Олени Синчак, Інститут мовознавства робить поспішні емоційні висновки навіть без контекстуального аналізу джерел і без ретельного вивчення словників.

«До прикладу, слово «ворогиня» засвідчено в низці словників. Його вживали класики української літератури: Валер’ян Підмогильний, Олександр Довженко, Павло Загребельний, перекладачі Микола Лукаш та Віктор Шовкун. А сьогодні вживають такі відомі письменники й письменниці, як Любов Пономаренко, Оксана Забужко, Валерій Шевчук, Галина Тарасюк та інші.

Чи на думку Інституту мовознавства ім. О. О. Потебні НАН України, ці люди не є «органічними носіями української мови»? Цікаво було б дізнатися, хто тоді є. Виходить, наші класики й класиці чинили фонетичне і структурне насилля над українською мовою, уживаючи фемінітиви? Чи можливо, наші наукові інституції потребують ревізії з цього питання?», — запитує мовознавиця.

Олена Синчак додає: ретельне вивчення слів у контекстах уможливлює незамулений погляд на фемінітиви як природне й органічне явище для української мови.

https://www.youtube.com/watch?v=xePhOcQLsdM

«Насилля над мовою» чи просто невдалі приклади?

Наприклад, наведений в дописі Інституту новотвір «політикеса» не дискредитує всіх жіночих назв загалом, каже Олена Синчак. А лише свідчить про невдалу словотвірну модель із суфіксом «–ес(а)».

«Тобто замість того, щоб відмовлятися від усіх фемінітивів через неоковирність якоїсь моделі, наукова інституція мала б виробити власні рекомендації щодо того, які моделі є вдалими, а які – ні.

Спочатку варто ретельно вивчити реальний ужиток фемінітивів. І тільки після цього – давати рекомендації щодо того, за якими моделями їх варто вживати. Як на мене, творити науку варто відповідально, а не голослівно», — вважає Олена Синчак.

У публікації Інститут мовознавства пише, що фемінітиви «у сприйнятті органічного носія української мови» — неприродні. Мовляв, це «призводить до фонетичного й структурного насилля над мовою». Але при цьому наводить лише ніби навмисно обрані невдалі приклади. І маніпулює: надає більшої ваги сприйняттю противників фемінітивів, називаючи їх «органічними носіями мови».

Письменник, філолог та один з авторів YouTube-каналу «Твоя підпільна гуманітарка» Остап Українець у коментарі «Повазі» каже: «насилля над мовою» — це насправді про сприйняття процесу, а не про його перебіг.

«Залежно що ми маємо на увазі під «фонетичним і структурним насиллям». Якщо йдеться про людей, котрі відкрили для себе суфіксальний словотвір і не можуть про це не жартувати — погоджуся.

В усіх інших випадках наразі йдеться якраз про пошук відповідних форм там, де вони неоднозначні чи закріплення там, де вони усталені. Слово «неоднозначні» в моїй відповіді фігурує, але це означає лише, що деякі слова наразі можуть вживатись у кількох паралельних формах», — пояснює він.

«Фемінативи» та «нейтральний рід»

Інститут мовознавства називає фемінітиви «фемінативами».

Можливо, це зображення в мультиплікаційному стилі (одна або кілька осіб та текст)

Остап Українець пояснює: ймовірно така форма обрана через латинське femina — жінка.

«У латинській є два варіанти для словотвору: nomina feminativa і nomina feminina. Інститут мовознавства йде за першим варіантом, правопис і узус — за другим. Обидві версії мають право на життя, а допис ІМ ніяк не вказує, що вони гадають інакше.

Це просто дві форми, утворені трохи по-різному. Особисто мені «фемінітив» видається логічнішим ще й тому, що твориться від латинського прикметника, а не іменника, але це насправді смаковізм», — каже він.

У публікації Інститут запевняє, що форми чоловічого роду традиційно вживають на позначення слів у загальному значенні. Мовляв, фемінітиви викликають двозначність. Остап Українець наголошує: в українській мові немає «нейтрального роду».

«Морфологічно ми можемо звести будь-яку назву професії до середнього роду, але ми цього не робимо, бо для нас мова так не працює. На відміну від творення фемінітивів, вживання середнього роду як ґендерно-нейтрального нам не дуже близьке. Малоймовірно, щоб найближчим часом стався такий перехід або випрацювалась повністю нова нейтральна форма», — пояснює він.

Але при цьому впевнений: вживання жіночих займенників як інклюзивних для жіночо-чоловічого товариства — так само можливе, як і вживання чоловічих у «загальному значенні».

«Це також навряд чи буде мейнстримний підхід, але він принаймні трапляється в мові», — каже Остап Українець.

Різні інституції — різні думки про фемінітиви

Віцеголова Ради ГО «EdCamp Україна» Олена Масалітіна у коментарі «Повазі» каже, що позиція Інституту мовознавства імені O. O. Потебні відрізняється від, наприклад, бачення Інституту української мови НАН України.

«Там отримала, м‘яко кажучи, дещо інакше бачення питання фемінітивів в українській мові. І в особистій розмові з його очільником паном Павлом Гриценком, і в офіційній відповіді на запит Інституту модернізації змісту освіти МОН — для процесу антидискримінаційної експертизи підручників.

Мені було б цікаво дізнатися, хто автор/авторка цього допису, який досвід має, чи займається фахово стилістикою, морфемікою і словотвором української мови, гендерною лінгвістикою?..

Бо з огляду на тональність, ужиту «термінологію» та певні стилістико-граматичні «особливості» я не впевнена, що шановний директор Інституту пан Богдан Ажнюк був би готовий поставити свій підпис під цим текстом», — каже Олена Масалітіна.

Вона наголошує: не варто поспішати сприймати текст Інституту імені Потебні як єдино можливу і правильну позицію.

Нагадаємо, у листопаді 2021 року Київрада стала першою місцевою радою в Україні, у регламенті якої вживатимуть фемінітиви.

Згідно з наказом Міністерства розвитку економіки від серпня 2020 року в Україні назву професії у кадрових документах за бажанням можна вказувати у фемінітиві.

При цьому під час місцевих виборів 2020 року у Вінницькій, Житомирській та Тернопільській областях відмовилися реєструвати документи політичних сил через використання в них фемінітивів.

А згідно з моніторингом Нацради у липні 2021 року лише у 30% сюжетів новин на ТБ вживають фемінітиви.

Схожі записи

«На межі нервового зриву»: як журналісти/ки працюють на карантині, коли вдома дитина

У Раді зареєстрували законопроєкт проти дискримінації за ознакою статі в рекламі

До Ради внесли законопроєкт, який може вилучити усю гендерну термінологію із законодавства – Кобелянська