Повага
  • Головна
  • Статтi
  • Гендер, ЛГБТ та інші міфи: про що насправді Стамбульська конвенція?
Статтi

Гендер, ЛГБТ та інші міфи: про що насправді Стамбульська конвенція?

Громадська правозахисна організація «Ла Страда» презентувала видання «Що сказати тим, хто має сумніви в необхідності ратифікації Стамбульської конвенції?».

У виданні експертки пояснюють важливість Стамбульської конвенції в Україні та розвінчують міфи, які з нею пов’язані. Отже, до міфів:

Міф 1: Стамбульська конвенція — чужорідний документ

Мовляв, до ратифікації конвенції Україну примушують інші країни, котрі чинять тиск і здійснюють зовнішнє керування.

«Представники та представниці уряду України (Міністерства юстиції, Постійного представництва України в Раді Європи) були членами тимчасового комітету, що працював над Стамбульською конвенцією.

Вони брали участь у понад 10 спільних зустрічах та обговореннях. Після досягнення консенсусу комітет передав текст Конвенції до Комітету міністрів Ради Європи, який складається з міністрів закордонних справ країн-членів організації. Україна є серед авторів Конвенції. Вона підписала її без жодного зовнішнього тиску і таким чином дала згоду на ратифікацію.

Разом із тим, окрема країна не може змінити текст Конвенції за власним бажанням і на свій розсуд. Якщо кілька країн за певний час роботи Конвенції мають зауваження і бачать, що якісь її положення не працюють, починається спільна та тривала процедура внесення змін», — йдеться у виданні «Ла Стради».

Міф 2: Стамбульська конвенція веде до руйнування традиційної української родини

Нібито конвенція несе загрози інституту сім’ї та традиційним для нашого народу сімейним цінностям, адже під прикриттям боротьби з домашнім насильством вона пропагує гендерну та ЛГБТ-ідеологію та зміну законодавства.

«Стамбульська конвенція спрямована на боротьбу з насильством щодо жінок і домашнім насильством та на допомогу потерпілим. Зауважимо, що таке насильство здійснюється якраз у звичайних сім’ях, які дехто називає традиційними. А якщо в сім’ї коїться насильство, то вона фактично вже зруйнована.

Конвенція не вимагає внесення змін до національного законодавства про шлюб, сім’ю та всиновлення (удочеріння), а також не пропагує ЛГБТ-ідеологію, що легко побачити, ознайомившись з текстом Конвенції. Запобігання насильству, робота з кривдниками, як це відстоює Конвенція, сприятимуть саме збереженню, а не руйнуванню сімей», — кажуть авторки видання.

Міф 3: Конвенцію не ратифікують країни з сильними релігійними традиціями

«Аргумент противників ратифікації Стамбульської конвенції щодо суперечностей між Конвенцією та релігією, «розбивається» через рішення країн із сильними релігійними традиціями, причому, у різних віросповіданнях, які вже ратифікували цей міжнародний документ.

Згадаємо мусульманську Боснію та Герцеговину, православні Сербію, Грецію, Кіпр, Чорногорію та Грузію, католицькі Іспанію, Італію, Польщу, Ірландію, протестантські Німеччину, Швецію, Данію», — зазначає «Ла Страда».

Міф 4: Конвенція спрямована на скасування відмінностей між жінками та чоловіками

Як зазначається в брошурі, підготовленій Радою Європи, «Стамбульська конвенція не прагне «скасувати відмінності» між жінками та чоловіками й не має на увазі, що жінки та чоловіки є або повинні бути «однаковими».

Конвенція вимагає вжиття заходів для протидії ідеї про те, що жінки є статусно «нижчими» за чоловіків.

Забобони, стереотипи, звичаї та традиції, як і раніше, сприяють чоловікам утримувати вигідні позиції у багатьох питаннях.

Наприклад, у приватних та суспільних сферах, у політичному житті, на роботі, в системах освіти, в повідомленнях про злочини до поліції або в суді. Це ускладнює жінкам можливість розкрити те, що вони є жертвами насильства, і зменшує повагу до їхніх прав».

Міф 5: Стамбульська конвенція вимагає легалізації одностатевих шлюбів

Нібито конвенція встановлює нові підходи до визначення гендерної ідентичності.

Як зазначають експерти Ради Європи, «Стамбульська конвенція не встановлює нові стандарти щодо гендерної ідентичності та сексуальної орієнтації, зокрема щодо юридичного визнання одностатевих пар.

Принцип недискримінації за ознакою гендерної ідентичності або сексуальної орієнтації ґрунтується на юридичних зобов’язаннях, що випливають з інших правових документів, в першу чергу, Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 14: Заборона дискримінації, протокол №12) та прецедентного права Європейського суду з прав людини (див., наприклад, Ольярі проти Італії, 2015, Ратценбьок та Сейдл проти Австрії, 2017). А також Рекомендації Комітету міністрів Ради Європи (2010 р.) №5 державам-членам про заходи щодо боротьби з дискримінацією за ознакою сексуальної орієнтації або гендерної ідентичності».

Міф 6: Поняття «гендер» не притаманне українському законодавству

«Уперше в українському законодавстві терміни, похідні від по поняття «гендер», були використані у 2001 році в указі президента «Про підвищення соціального статусу жінок в Україні». У 2005 році було ухвалено закон «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків», в якому надано визначення поняттям «гендерна рівність», «гендерно-правова експертиза», «гендерно-дезагрегована статистика».

На сьогодні в Україні існує понад 400 документів, у яких використовується гендерна термінологія», — кажуть авторки видання.

Міф 7: Формулювання Стамбульської конвенції не мають нічого спільного з проблемою насильства проти жінок

«Мета Стамбульської конвенції викладена в її «Преамбулі» – «створити Європу, вільну від насильства стосовно жінок і домашнього насильства». Тому держави-члени зобов’язані впровадити національну законодавчу базу для подолання, запобігання та переслідування всіх форм насильства стосовно жінок.

Крім того, Конвенція наголошує на взаємозв’язку між розширенням прав і можливостей жінок, тобто гендерною рівністю, і викоріненням усіх форм насильства стосовно жінок.

Насильство стосовно жінок походить не лише від біологічних відмінностей між чоловіками та жінками, тобто від статі, але головним чином – від «соціально закріплених ролей, поведінки, діяльності та характерних ознак, які певне суспільство вважає належними для жінок і чоловіків».

Такі стереотипні гендерні ролі сприяють підпорядкованому статусу жінок у суспільстві й можуть призвести до того, що така шкідлива практика та насильство стосовно жінок стануть прийнятними в приватній та публічній сферах», — пишуть у виданні.

Міф 8: Жодних інструментів для боротьби з домашнім насильством Стамбульська конвенція не додає

«З ухваленням Конвенції запобігання такому насильству та боротьба з ним стає вже не питанням наявності політичної волі в уряду, а юридичним зобов’язанням країни згідно з міжнародним правом. Це включає законодавчі зміни, здійснення практичних заходів і надання фінансування для забезпечення нульової терпимості до насильства стосовно жінок і домашнього насильства.

Крім того, у Стамбульській конвенції чітко заявляється, що насильство стосовно жінок та домашнє насильство більше не можна вважати приватною справою і що держави повинні посісти тверду позицію та вжити заходів щодо запобігання насильству, захисту потерпілих та покарання винних», — розвінчують міф у «Ла Страді».

Міф 9: Статистика стосовно домашнього насильства найгірша саме в країнах Євросоюзу, які ратифікували конвенцію

«У країнах, які ратифікували Стамбульську конвенцію, більшою є фіксація випадків домашнього насильства через роботу поліції, соціальних служб, медичної сфери, освітніх закладів.

У зв’язку з ухваленням змін до законодавства, пов’язаних з необхідністю ратифікації Конвенції (2017 рік) статистика звернень щодо домашнього насильства до Національної поліції України у 2020 році зросла в 1,6 раза у порівнянні з 2019 роком», — пояснюють у виданні.

Міф 10: Гендерна ідеологія

Нібито Стамбульська конвенція запроваджує наддержавний орган контролю Гревіо (grevio), який відповідатиме за дотримання норм конвенції або, іншими словами, за втілення гендерної ідеології в українське законодавство.

«Україна, ратифікувавши низку документів Ради Європи, бере на себе зобов’язання звітувати до Комітетів цієї міжнародної організації. Йдеться про такі структури, як ГРЕТА (протидія торгівлі людьми), ГЕК (гендерна рівність), ГРЕКО (протидія корупції), Європейська комісія з ефективності правосуддя, MONEYVAL (Комітет експертів з оцінки заходів протидії легалізації злочинних доходів і заходів з фінансуванням тероризму), ECRI (Європейська комісія проти расизму та нетерпимості), інші. Україна також виконує рішення Європейського суду з прав людини, як і решта членів РЄ, окрім РФ.

Україна звітує до Комітетів ООН. Моніторингові місії Комітетів РЄ відбуваються в усіх країнах РЄ. Відповідно, ГРЕВІО не є наддержавним органом контролю і нічого нового не запроваджує, окрім розширення тематики співпраці з міжнародними організаціями», — йдеться у виданні.

Міф 11: Гендерна ідеологія та діти

Мовляв, із ратифікацією Стамбульської конвенції відбудеться індоктринація дітей гендерною ідеологією, котра за своєю сутністю є деструктивною, морально та психічно травмуватиме життя дітей та підлітків.

«Стамбульська конвенція вважає освіту важливим аспектом запобігання насильству стосовно жінок, оскільки ставлення, переконання та моделі поведінки формуються на дуже ранньому етапі життя. Втім Конвенція є достатньо гнучкою і дозволяє державам самим вирішувати, коли і як розглядати питання гендерної рівності, взаємної поваги та ненасильства в процесі надання формальної чи неформальної освіти.

Відтворення стереотипних моделей поведінки в освіті означає обмеження розвитку природних талантів і здібностей дівчат і хлопців, свободи вибору ними свого освітнього та професійного шляху, а також їхніх життєвих можливостей. Отримувана дітьми освіта суттєво впливає на те, що вони думають про себе та своїх однолітків і як вони взаємодіють із людьми протилежної статі.

Життя дітей морально і психічно травмує домашнє насильство. Дитина-свідок домашнього насильства прирівнюється до жертви.

Діти повинні розуміти, що вони мають право вибору. Якщо хлопець хоче займатися танцями, а дівчинка дзюдо чи конструюванням електричних приладів, ніхто не має забороняти чи висміювати їхнє бажання. Тож руйнівними є стереотипи, з якими Конвенція пропонує боротися», — пояснюють у «Ла Страді».

Міф 12: Конвенція порушує право батьків на виховання своїх дітей

«Конвенція не регулює сімейних відносин. Вона сприяє зміцненню сім’ї та взаємовідносин батьків і дітей.

Дитина не є власністю батьків, це рівноправний член або членкиня сім’ї, які мають право голосу.

У висновку Венеційської Комісії «Висновок щодо Вірменії про конституційні наслідки ратифікації Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами (Стамбульська конвенція), ухваленому Венеційською Комісією на 120 пленарному засіданні (Венеція, 11-12 жовтня 2019 року) зазначається (пункт 82.), що «стаття 14 Стамбульської конвенції не втручається в право батьків виховувати своїх дітей відповідно до власних переконань. Насправді це питання перебуває поза сферою дії Стамбульської конвенції.

Стаття 14 цієї Конвенції просто вимагає від держав-сторін, коли це здається доречним, включати до шкільних навчальних планів навчальні матеріали з питань, згаданих у положенні. Вона робить це, відображаючи той факт, що, як зазначалося, насильство стосовно жінок і домашнє насильство часто породжені шкідливими гендерними стереотипами й упередженнями. Вони є частиною світогляду людей, їхніх переконань і поведінкових схем, а також, що світогляд, переконання й поведінкові схеми «формуються на дуже ранніх етапах життя», — додають у «Ла Страді».

Міф 13: Конвенція дискримінує чоловіків і робить лише їх відповідальними за вчинення домашнього насильства

Гендерно нейтральне визначення домашнього насильства підтверджує, що жертвами домашнього насильства можуть бути чоловіки, діти та літні люди.

Однак зазвичай визнається, що більшістю жертв, які потерпають від домашнього насильства, є жінки.

Стамбульська конвенція визнає це та заохочує держави-сторони застосовувати її положення до всіх жертв домашнього насильства, зокрема до чоловіків, дітей і літніх людей», — наголошують у виданні.

Міф 14: Ратифікація Стамбульської конвенції не підтримується більшістю українського суспільства

Цей аргумент не має під собою жодних даних, які б його підтверджували. Необхідні дослідження.

Читайте також: Свій сухар краще чужих пирогів? Великий розбір ситуації довкола ратифікації Стамбульської конвенції в Україні

Схожі записи

Дипломатичні місії закликали Україну ратифікувати Стамбульську конвенцію

Чоловіки — у пошуках рівності

Посол України в Португалії: «У дипломатії стать не має значення»

Вікторія Кобиляцька