Повага
Image default
Статтi

Дати відсіч чи відмовчатися: як політикині реагують на сексизм

Історії, описані в цьому тексті, – лише незначна частина того, з чим щодня доводиться стикатися закордонним та українським політикиням. Більшість випадків сексизму, цькувань, переслідувань та залякувань досі залишаються по той бік влади, за щільно зачиненими дверима парламентів і рад. 

«Повага» вивчала найвідоміші випадки сексизму щодо політикинь, а також проаналізувала реакцію самих жінок, медіа та суспільства. 

Чому вимоги до політикинь досі значно вищі, ніж до політиків? Чи завжди політикині публічно давали відсіч сексистським закидам? Які дискримінаційні заяви відразу ставали клікбейтними новинами, а які замовчувалися? Про це далі в тексті. 

«Найкрасивіший політик світу», «мама», «бабуся» і «богиня»

Усі ті прізвиська, які використовували, згадуючи про Юлію Тимошенко, мають упереджений сексистський відтінок. Її називали різними «принцесами» – помаранчевою, газовою, Лейлою української політики. І навіть «богинею Революції» та «слов’янською Жанною д’Арк».

Її імідж та зовнішній вигляд часто обговорювали в медіа та порівнювали з Лесею Українкою. Такі кліше підтримували та використовували не лише українські газети, а й деякі закордонні видання. Наприклад, болгарське видання «Sofia News Agency» 2007 року опублікувало статтю під заголовком «Газова принцеса Тимошенко обрана прем’єр-міністром України».

Юлія Тимошенко, фото: focus.ua

А от президент-утікач Віктор Янукович запам’ятався зокрема своїм несприйняттям жінок як політикинь та лідерок. Про це свідчить відмова від передвиборчих дебатів із Юлією Тимошенко 2010 року. Янукович намагався спростовувати, що це сексизм, проте – марно.

«Те, що мені кажуть, що з жінкою даремно сперечатися, – неправильно, я з цим не погоджуюся. Я в першу чергу вважаю, що вона – прем’єр-міністр, і має нести відповідальність за кожне своє слово. А якщо вона жінка, то повинна йти на кухню та показувати там свої забаганки», – заявляв він.

У 2011 році в засобах масової інформації з’явилося багато матеріалів про ув’язнення Тимошенко. Закордонний сайт  «Business Insider» опублікував статтю, у якій йшлося, що «найкрасивіший політик світу перебуває в українській в’язниці».

2017 року тодішній прем’єр-міністр України Володимир Гройсман назвав Юлію Тимошенко «мамою української економічної слабкості, корупції й популізму, яка протягом 20 років робила все, щоб знищити Україну». Тоді Тимошенко відповіла, що такі тези Гройсмана свідчать про «слабкість та нездатність діяти морально, духовно та чесно», а також подякувала за таку «валентинку» напередодні свята.

Обмін політичними «люб’язностями»

А вже 2021 року, у програмі «Свобода слова», радник голови Офісу президента України Тимофій Милованов сказав, що Тимошенко «не мама, а бабуся української корупції». При цьому він зазначив, що це стосується не її віку, а політичної культури, яку вона формує.

Тимошенко у відповідь також удалася до ейджизму й назвала Милованова «грантовим хлопчиком». Відреагував на цю перепалку і Вадим Карп’як, ведучий програми, який попросив не переходити на особистості та уникати сексизму та дискримінації за віком. 

Тимофій Милованов і Юлія Тимошенко

Не втримався від сексизму й Володимир Зеленський. Два роки тому за спілкуванням Зеленського з Юлією Тимошенко спостерігали  фоловери їхніх сторінок, а медіа охоче передруковували ці пости. У своєму дописі в соцмережах президент написав про те, що Тимошенко пропонувала йому нових людей на різні посади – «своїх» людей на «солодкі місця». Але підсумовуючи, що епоха договірняків скінчилася назавжди, Зеленський зазначив: «Але подивіться, який гарний вигляд має зараз «опозиція». Така фігура! А знаєте, чому? Тому що зараз їй просто не дають «солоденького».

Тимошенко з відповіддю не забарилася і в своїх соцмережах написала: «Хотілось би говорити з вами, Володимире Олександровичу, про долю країни, але ви обрали інший тон. Шкода… Тоді нагадаю вам, що є ще одна давня українська традиція. Раз на п’ять років деяким українським президентам здається, що вони взяли джек-пот! А далі все за сценарієм… Ну ви в курсі… Словом, чекаємо вас на корпоративах… Можна зі своїм піаніно». 

Сексизм по-білоруськи

Під час президентських виборів у Білорусі кандидатка Світлана Тихановська неодноразово стикалася з публічним осудом та справжнім цькуванням із боку свого опонента президента Білорусі Олександра Лукашенка. Після переслідувань та погроз жінка змушена була покинути країну, на що відреагував самопризначений президент:

«Я сьогодні прочитав у доповіді, що її змусили поїхати з Білорусі та погрожували, що там мало не дітей схоплять. Це після того, як їх хотіли спалити в цьому будинку, пам’ятаєте? Це ж усе було сплановано спецслужбами, коли вони зібрали координаційну раду й повели до окремого будинку. І ця (Тихановська – ред.) дура туди поперлася. І наступного дня вона прибігла. Я кажу, що ми зробили все, що ти просила. Їдь до дітей! Я взагалі проти жінок не воюю. Не встигла поїхати, як мені телефонують. Каже, що у неї немає грошей. Кажу: візьми у державної компанії 15 000 доларів. Ось що було. А тепер вона каже, що їй погрожували, що відберуть дітей… Мерзотниця».

Олександр Лукашенко і Світлана Тихановська, колаж Української правди

Одним із перших засобів масової інформації, що поширив цю заяву, став білоруський телеграм-канал «Nexta Live». Читачі та читачки відреагували одразу – у правдивість слів Лукашенка не повірили. «І це слова президента? Ображати жінку на всю країну? Ганьба», «Можна сміливо подавати скаргу до найвищих інстанцій (якби вони були, звісно) за публічні необґрунтовані образи людини. І таких скарг на мовця назбиралося б вагон та великий віз», «А вибори виграла Тихановська!» – обговорювали новину в коментарях.

Відреагували на це й українські та російські медіа. Але сама Тихановська не дала відсічі й жодним чином не прокоментувала заяви Лукашенка. Тим часом він продовжив поливати опонентку брудом:

«Їй не треба в Білорусь. Вона в шоколаді зараз. Навіщо їй у Білорусь? А тут чоловік із в’язниці вийде. І що тоді? А там уже інші чоловіки… Світлана ж не політик, ну ви ж знаєте, який зі Свєти політик», – зазначив він в інтерв’ю одному з російських видань.

Швидка реакція на кожен сексистський закид

Гілларі Клінтон, політикиня та кандидатка у президенти США на виборах 2008 та 2016 років, неодноразово стикалася з сексизмом як із боку виборців, так і з боку опонентів та інших політиків. Наприклад, під час одного з виступів, хейтер почав перебивати Гілларі сексистською кричалкою: «Попрасуй мені сорочку!» Але Клінтон одразу розставила всі крапки над «і», назвавши цей випадок «залишками сексизму наживо».

Гілларі Клінтон, фото thehill.com

Дональд Трамп, який був опонентом Гілларі Клінтон на президентських виборах 2016 року, окрім брудної передвиборчої кампанії проти неї, пліток та чуток, говорив про Гілларі ще й таке: «У неї немає зовнішності. Немає витримки, і я вже говорив, що вона слабачка. Я так і вважаю її слабачкою». Крім цього, Трамп також жартував про зради чоловіка Гілларі. Клінтон та її радники тоді заявили, що під час дебатів напряму реагувати на такі сексистські атаки вони не будуть, а у своїх виступах краще звернуть увагу на такі питання, як рівна оплата праці для жінок, оплачувана лікарняна відпустка, а також підвищення мінімальної зарплатні. Тодішні дебати побили рекорди за кількістю глядачів/ок – на американському телебаченні їх подивилися 84 мільйони людей.

Одного разу радіоведучий Раш Лімбо у прямому етері поставив риторичне ейджистське запитання: «Чи захоче ця країна щодня спостерігати, як жінка старіє на їхніх очах?» Але це був не єдиний випадок, коли Клінтон цькували за зовнішній вигляд. Її гардероб розбирали та аналізували за найменшими деталями – кожен із її брючних костюмів проходив жорстоку критику. Гілларі у своїй книзі «Важкі рішення» відповіла хейтерам і на це: «Я не часто заздрю своїм колегам-чоловікам. Але я заздрю, коли справа доходить до того, що вони можуть просто прийняти душ, поголитися, вдягти костюм та піти на роботу. Декілька разів я з’явилася на публіці без макіяжу, і це потрапило до новин».

«Матуся» як глузливий епітет

Прикметно, що Гілларі Клінтон реагувала не лише на сексизм у свій бік, а й на інші відомі випадки політичних цькувань. Якось вона навіть сказала  про Володимира Путіна, що він «жінконенависник світового рівня». Прикладом такої мізогінії вона назвала зустріч у Сочі 2007 року, коли Путін, попри те, що Ангела Меркель боїться собак, випустив свого лабрадора Коні. Російський президент згодом вибачився перед Меркель і заявив, що про таку фобію німецької канцлерки не знав. Але німецька преса, яка одразу відреагувала на подію, Путіну не повірила. Страх Меркель перед собаками виник ще 1995 року після нападу сусідського пса, який укусив її за ногу. 

Тим часом Меркель стикалася з сексизмом та упередженим ставленням ще на самому початку політичної кар’єри. До того, як вона стала однією з найвпливовіших політикинь у світі, західнонімецький політичний клас, у якому домінували чоловіки, недооцінював та принижував її протягом 1990-х як жінку зі Східної Німеччини. Меркель, зокрема як лідерці своєї партії, довелося зіткнутися з перешкодами на гендерному ґрунті під час її першої загальної виборчої кампанії 2005 року.

Ангела Меркель, 1tv.ge

Навіть тоді, коли соціальні мережі були незначним фактором, Меркель потерпала від дискримінації за ознакою статі з боку виборців/чинь. Німецькі ЗМІ аналізували зовнішній вигляд політикині, починаючи з куточків її рота й зачіски та закінчуючи її, тепер уже знаменитими, брючними костюмами. Журналісти часто ставили її компетентність ​​під сумнів. 

За словами Рити Зюссмут, президентки німецького Бундестагу з 1988 по 1998 рік, часом «було більше дискусій про зачіску, зовнішній вигляд, вираз обличчя та руки, ніж про зміст. І часто виникало питання: чи зможе жінка це зробити?» Навіть прізвисько «Мутті» («матуся» — ред.), яке часто раніше використовували німці, коли згадували Меркель, спочатку було глузливим епітетом.

Квіти як прояв доброзичливого сексизму

Кілька років тому, 2018 року, німецька газета «BILD» розкритикувала Путіна та звинуватила його в сексизмі через букет квітів, який він подарував Ангелі Меркель під час офіційного візиту канцлерки Німеччини до Росії. 

Але в різні часи букети від Путіна приймали також колишня президентка Аргентини Крістіна Фернандес де Кіршнер, колишня королева Нідерландів Беатрікс, колишня президентка Хорватії Колінда Грабар-Китарович та інші політикині. Очевидно, що президенти та політики чоловічої статі такого прояву уваги та поваги від Путіна не отримували. 

Колишня президентка Хорватії Колінда Грабар-Китарович і Володимир Путін

З огляду на попередні випадки прихованої мізогінії Путіна, квіти лише підтвердили припущення щодо сексистського ставлення до жінок у політичній сфері. Попри це, Путін продовжив дарувати букети політикиням, і самій Меркель теж. Вона, до слова, їх приймала без жодних коментарів. 

Коли сексизм продукують медіа

Колишня прем’єрка Великої Британії Тереза Мей неодноразово стикалася з сексизмом із боку засобів масової інформації. Репортери ставили їй питання про дорогі шкіряні штани та дізнавалися про те, чому вона подавала гусака, а не індичку на різдвяній вечері. Якось увага ЗМІ була прикута до одягу Мей під час візиту Трампа до Великої Британії 2018 року. Журналісти прагнули дізнатися про плани Мей на Міжнародний жіночий день: питання ґрунтувалися не на політиці, а були повністю зосереджені на її «ідеальній зустрічі з подругами». І, звичайно ж, тут варто згадати про сексуалізацію зовнішнього вигляду Терези Мей та першої міністерки Шотландії Ніколи Стерджен під час їхнього обговорення прагнення Шотландії до незалежності після Brexit.

Стаття у виданні видання «The Sun»

Таке висвітлення кожного її кроку почалося, коли Мей була призначена прем’єркою. Тоді видання «The Sun» обрало заголовок «Каблук, хлопчики» разом із фото – крупним планом Мей після її перемоги у битві за лідерство. На світлині вона була у туфлях на підборах із тваринним принтом.

Бодішеймінг, лукізм та знецінення

Тереза Мей також потерпала від бодішеймінгу та лукізму. 2007 року, незважаючи на те, що Мей була одягнена у вбрання, яке не натякало на її бюстгальтер, вона стала головною героїнею статті в «Daily Mail», яка починалася так: «Звичайно, нам усім має бути цікаво, про що говорить тінь лідерки Палати громад. Але я хочу знати, чи була вона в бюстгальтері з леопардової шкіри?» Далі в статті декольте Мей ретельно порівнювали з декольте тодішньої міністерки внутрішніх справ Джекі Сміт, описане як «досить середнє декольте», «застаріла, стиснута лінія амплітуди, довжиною близько трьох дюймів», «призначене для того, щоб відвести погляд і зробити підборіддя стрункішим».

А 2016 року закордонні медіа знов активно обговорювали груди Терези Мей. Приводом для жартів у соцмережах стала сукня з вирізом. Медіа поширювали світлину під заголовками «Грудастий бюджет» і активно обговорювали «бюстгальтер із пуш-ап, який збільшує груди».  

Перша шпальта газети «Metro»

Такі матеріали публікували аж до дня відставки Терези Мей. Тоді журналісти видання «Експрес» вирішили, що відставка Мей – це чудова нагода опублікувати статтю про її чоловіка Філіппа. Тим часом, на першій шпальті газети «Metro» було написано: «Просто скажи їй, Філ». Такий поблажливий заголовок зводить Мей до меншовартісної та залежної ролі. Попри те, що випадків сексизму та принизливих жартів було достатньо – Тереза Мей не реагувала на них публічно та не давала відсіч у медіа. Можливо, ігнорування — це теж реакція?..

Яна Радченко

Схожі записи

10+ спільнот для жінок в Інтернеті

Херасмент без премії: Як реагують українські видавці на скандал довкола Нобелівської премії

Міністерство ветеранів очолила контррозвідниця СБУ Юлія Лапутіна