Уявний вирок: як карають за сексуальні домагання в Україні

Сексуальні домагання — чергова «прірва» українського законодавства. Крапку тут досі ставлять безапеляційним «сама винна». Серед тих, хто переживає домагання, переважна більшість — жінки. Вони отримують психологічні та фізичні травми, потерпають від цькування, коли озвучують, що з ними сталося, і живуть із відчуттям постійної небезпеки. 

А що на це говорить закон? Із чим на практиці стикаються жінки? 

«Повага» провела власне дослідження, поспілкувалася з юристкою й зібрала промовисті історії. Про те, як карають за сексуальні домагання в Україні — у нашому матеріалі. 

«Як би не хотілося на це заплющити очі, в нашому суспільстві толерують харасмент»

Сьогодні Ользі 31. Вона не має потреби гуглити, що таке сексуальні домагання. Навпаки — може розповісти сама. Хоча шлях до того, аби почати говорити про пережитий досвід, був складним і довгим. 

Коли дівчині було 19, вона винайняла квартиру в літньої подружньої пари. Коли Ольга мала перевезти на нове житло решту речей, її почав домагатися власник квартири. Дружини вдома не було, тож згодом усю провину перекладуть саме на Ольгу. 

«Дружина пішла на роботу. А чоловік спробував зґвалтувати мене, коли я заходила до ванної. У мене дуже сильний янгол-охоронець — у цей момент мені зателефонували. Я вдала, що не проти сексуальних стосунків із ним, але маю відповісти на дзвінок.

Того дня я мала їхати до подруги по речі. Я сказала йому, що це телефонувала вона. Що ненадовго поїду. Я всміхалася, жартувала — і він повірив. Запропонував мені грошей на таксі. І запевнив, що готовий усіляко допомагати мені матеріально й надалі. Так я змогла вийти з квартири», — згадує дівчина. 

Про те, що сталося, Ольга розповіла батькам. Наступного дня вони вже були в квартирі, де ледве не зґвалтували їхню доньку, і слухали від дружини кривдника, що Ольга сама в усьому винна і що вона сама намагалася звабити чоловіка. 

Після цього дівчина зателефонувала своєму хлопцеві, пояснила ситуацію й попросилася переночувати у нього. Той погодився й, «аби втішити» Ольгу, почав чіплятися до неї. 

Випадок із власником квартири не був першим домаганням, яке пережила Ольга. Уперше це сталося, коли їй було всього 11. Від удвічі старшого чоловіка дитину врятувало те, що додому повернулася жінка, яка мала наглядати за нею. Проте й тоді дівчина почула, що сама в усьому винна. 

«Як би не хотілося на це заплющити очі, у нашому суспільстві толерують харасмент. Усі ці «облапування» в громадському транспорті, нав’язливі спроби «познайомитися» на вулиці…

Якщо ви переживали таке, хочу розповісти про два ключові моменти, які допомогли мені. Перший — визнати, що ти це пережила. Назвати речі своїми іменами. Усвідомити, що саме з тобою відбулося. Це дуже боляче. Тому не залишайтеся з цим наодинці! Другий — припинити бути потерпілою. Навчитися захищатися.  Вибудовувати свої кордони. Повернути самоповагу та самоцінність», — говорить Ольга, згадуючи про пережитий досвід. 

Слово закону та його мовчання

То що таке сексуальні домагання, якщо говорити не мовою історій? Це небажані та неприємні дії, пропозиції та слова сексуального характеру. Це можуть бути як небажані дотики, так і небажані словесні натяки на секс.

Попри те, що часто в суспільстві на такі речі реагують як на «загравання», «залицяння» та «невинні жарти», в усьому світі щоденно відбуваються зґвалтування та вбивства на сексуальній основі. Жертвами стають дорослі жінки, а також неповнолітні дівчата й хлопці.

Жодна статистика, яку ви знайдете про кількість зґвалтувань і домагань, не відображатиме дійсність, адже такі злочини надзвичайно часто замовчують. На порталі World Population Review можна знайти статистику зґвалтувань у всьому світі за 2019 рік. Згідно з нею, що розвиненіша країна, то більше зґвалтувань там фіксують. Але річ не в тому, що їх справді стається більше, а в тому, що саме там таких злочинів не толерують і постраждалі не бояться говорити про них. 

Юристка та експертка з оцінки гендерного впливу Олена Зайцева каже, що ставлення суспільства до сексуальних злочинів визначає те, як за них каратимуть. 

«Із мого досвіду – є величезна різниця між тим, як ставляться в нас до всіх випадків дискримінації за ознакою статі і як ставляться у країнах, де права жінок краще захищені. У нас випадки сексуальних домагань переважно толерують, винних виправдовують, постраждалих звинувачують (так, парадокс): не так одяглася, не те сказала, не тому повірила, і так до безкінечності.

Це не означає, що в країнах Європи цю проблему вирішено, у них свої складнощі. Проте реакція свідків і поліції відрізняється. Такий вид насильства великою мірою тримається на мовчазному схваленні. Тому  передовсім нам варто перейняти усвідомлення, що ставлення оточуючих має фактично таке ж значення для злочинця, як реакція правоохоронних органів. Нульова толерантність до сексуальних домагань, захист постраждалої сторони (а не пошук помилок у її діях), засудження винних, а не їх виправдання», — пояснює юристка. 

Смішні цифри страшних історій

Що ж відбувається в українських судах? Як судді розглядають справи про сексуальні домагання? Насправді труднощі починаються ще на етапі визначень. 

«Наразі маємо лише визначення в Законі України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» – і воно далеко не вичерпне. Є принаймні два проблемних моменти: по-перше, визначення охоплює лише відносини трудового, службового, матеріального чи іншого підпорядкування. По-друге, воно стосується лише дій, виражених словесно або фізично, що не охоплює всіх можливих випадків домагань.

Наприклад, Стамбульська конвенція говорить також і про невербальні дії – і це варто включити у визначення й нам. І ключовий момент — сексуальні домагання (окрім як до дітей, і лише з 2021 року) не згадуються в кодексах, тому дуже важко притягнути винуватців до відповідальності», — говорить Олена Зайцева. 

Натомість у Кримінальному кодексі є розділ «Кримінальні правопорушення проти статевої свободи і статевої недоторканості особи». У ньому — статті про зґвалтування, домагання до неповнолітніх та стаття 153 «Сексуальне насильство». Саме вона стосується злочинів сексуального характеру, не пов’язаних із проникненням. Але конкретизації того, за що карає ця стаття, украй мало. 

Справи про сексуальне насильство в п’ятьох областях України

Якщо засісти на кілька днів у Єдиному державному реєстрі судових рішень і почати читати вироки, рішення й ухвали в усіх справах, де йдеться про сексуальні злочини, можна витратити купу часу і при цьому знайти лише кілька справ, що стосуються саме сексуальних домагань. 

Обираємо будь-яку область України. Обираємо період (один рік). Відфільтровуємо справи таким чином, аби лишилися ті, що стосуються сексуального насильства. І отримуємо наступні результати:

Вінницька область — 5 розглянутих справ за рік, у чотирьох із них потерпілі – неповнолітні. Один із засуджених отримав 2 роки іспитового терміну. Будучи п’яним, він на роботі домагався неповнолітньої стажерки, притискаючи її до столу, мацаючи її й не реагуючи на відмови дівчини. Інші четверо засуджених отримали позбавлення волі на строк 3 роки, 4 роки, 6 років, 7 років.

Миколаївська область — 2 розглянуті справи за рік. В обох випадках злочини стосуються неповнолітніх. Вироки — 2 роки іспитового терміну чоловікові, що намагався схилити до сексу малолітнього хлопчика та 7 років позбавлення волі для чоловіка, який погрозами й фізичною силою змусив до орального сексу неповнолітню дівчину та обікрав її. 

Харківська область — 2 розглянуті справи за рік. Постраждалий в одній із них неповнолітній. Чоловікові, що напав на жінку, але не зміг зґвалтувати, дали 1 рік іспитового. А чоловікові, що розбещував хлопчика, — 6 років позбавлення волі. 

Львівська область — 1 розглянута справа за рік. Чоловікові дали 1 рік іспитового за те, що він маніпуляціями змушував неповнолітню надсилати йому свої інтимні фото

Черкаська область — 1 розглянута справа за рік. Чоловіка засудили до 6 років позбавлення волі після того, як він намагався викрасти неповнолітню дівчинку, погрожував їй зґвалтуванням і показував порнографічні фільми, обіцяючи, що зробить те саме з нею. 

Очевидно, що від сексуальних домагань у різних проявах страждають не лише діти. І страждає їх явно більша кількість. Проте дітей, які опинилися за крок від зґвалтування, і дорослих жінок, які потерпають від харасменту, система правосуддя бачить погано. Феміда до них сліпа, допоки до них глухе суспільство. 

«До заяви не дійшло»

Історія Євгенії стала однією з тих, які ніколи не потраплять на розгляд суду. Дівчина не так давно зазнала жорстких домагань від масажиста. І судячи з того, як він поводився, вона не була першою. 

«Я ходила на реабілітацію в медичний центр. Масажисти там змінюються, і от знову був новий масажист. До того всі були ок, а цей почав робити мені компліменти під час сеансу, і вони були дуже агресивні. Коли я сказала, що мені боляче від його рухів, він відповів, що біль — це нормально. Потім, коли мої руки були долонями догори, він почав тертись об них своїм членом.

Коли я намагалася прибрати руки, він робив так, що я не могла поворухнутися. Я нічого не могла зробити, просто була ошелешеною. Після сеансу розповіла про це адміністраторці, вона мені не повірила. 

Потім я довго розбиралася з поліцією й центром. До заяви діло не дійшло, його звільнили з занесенням інциденту в особисту справу», — ділиться Євгенія. 

Теоретично чоловіка могли б судити за статтею про сексуальне насильство, але під питанням лишається й реакція правоохоронців на такі злочини. У цьому контексті юристка Олена Зайцева пояснює, що дуже важко доводити провину тих, хто домагається. Насамперед через відсутність визначення поняття «сексуальні домагання» в законодавстві. 

«Поки в кодексах немає статті про сексуальні домагання, захиститися буде складно. Проте є декілька варіантів дій: перший варіант дещо простіший і полягає в тому, щоб вимагати визнавати такі дії хуліганством, і вже є така практика.

Другий варіант — пробувати визнати такі дії сексуальним насильством і притягнути винного за статтею 153 Кримінального кодексу. Проте тут без адвокатської допомоги не обійтися. У будь-якому разі, я б радила не замовчувати такі ситуації, фіксувати їх усіма можливими засобами (запис, фото, свідки, листи тощо) й завжди пам’ятати, що вини постраждалої сторони в таких ситуаціях немає», — каже Олена Зайцева.

Якщо ви потерпаєте від сексуальних домагань

  • за можливості фіксувати прояви домагань (записувати на диктофон розмови, робити скріни переписок, знімати відео);
  • шукати свідків і просити їх свідчити на вашу користь, якщо справа дійде до суду;
  • залежно від ситуації порадитися з юристом, є багато громадських організацій та активістів/активісток, які надають такі консультації безкоштовно;
  • не соромтеся звертатися по психологічну допомогу, адже харасмент лишає значно глибший відбиток, ніж може здатися спочатку;
  • пам’ятайте, що винен завжди той, хто вчиняє злочин, і його дії — це винятково його відповідальність, а не наслідок вашої поведінки, одягу чи зовнішності. 

Марія Смик

Схожі повідомлення

Антон Тимошенко: Принизливі жарти писати легко, але стереотипи — це нецікаво

Стамбульська конвенція: уже друга петиція з вимогою ратифікації набрала 25 тисяч голосів

«Жінки, не мовчіть»: поліція затримала чоловіка, який три роки переслідував співачку Злату Огнєвіч