Повага
  • Головна
  • Без категорії
  • Перша офіцерка в історії Івано-Франківського вишу: Наталія Кучера про навчання та підтримку родини
Без категорії Статтi

Перша офіцерка в історії Івано-Франківського вишу: Наталія Кучера про навчання та підтримку родини

Цьогорічна випускниця військової кафедри Івано-Франківського національного технічного університету нафти й газу Наталія Кучера — перша офіцерка в історії вишу. Разом з 14-ма хлопцями вона отримала звання «лейтенант/ка». З 21 грудня дівчина служитиме у Збройних силах України. Найближчі п’ять років Наталія виконуватиме обов’язки начальниці служби пально-мастильних матеріалів.

Жінка-офіцер складає присягу
Перша офіцерка Івано-Франківського вишу Наталія Кучера

Наталія Кучера стала студенткою Івано-Франківського національного технічного університету нафти та газу у 2014 році. Вступила на військову кафедру та опанувала одразу дві спеціальності: військову (начальниця служби пально-мастильних матеріалів) та цивільну (інженерка нафтогазового комплексу). Каже, що до такого вибору її підштовхнув приклад двох братів, які також закінчили військову кафедру. Велику роль зіграв і той факт, що курсанти та курсантки після присяги підписують контракт із ЗСУ на 5 років.

«Я надихнулась тим, що після випуску є забезпечення роботою. Тоді як інші студенти та студентки шукають роботу або їдуть на заробітки. А мати стабільний дохід, бути впевненою у завтрашньому дні — це краще, ніж сумніватися», — каже Наталія Кучера.

Як проходило навчання?

Найскладнішим у навчанні, пригадує дівчина, були шикування. Прокидалась Наталія о 6 ранку, навіть якщо в розкладі навчання починалось з 4-ї пари, щоб о 8 вже бути на кафедрі. Зрештою це зробило курсантку дисциплінованою та пунктуальною.

«Студентське життя – це взагалі дуже класний період. Я хвилювалася, коли вступала, що там самі хлопці. Але одногрупники дуже класні, завжди мені допомагали, підтримували.

Я не жила з ними в казармі. Якщо вони після пар, коли мене вже не було, щось робили – наступного дня завжди пояснювали, підказували. Ніколи не робили ніяких капостей. Класні, хороші хлопці.

Я  дякую кафедрі, що в нас були навчання. Ми їздили на полігони, на практику в інші частини. Кафедра нас підготувала. Коли розпочнемо службу в іншій частині, не буде чогось невідомого перед нами. Ми вже приблизно знаємо, що до чого», — розповідає Наталія Кучера.

Підтримка родини

Під час навчання Наталія вийшла заміж та народила дитину. Сміється, що захист Батьківщини можна поєднувати з особистим життям.

Вибір доньки підтримали й брати, і батьки. Михайло Мандзюк – тато дівчини – пригадує, що у 2014 році, з початком бойових дій, всі в родині були розгублені. Чоловік тоді порадився з синами й добровільно підписав контракт на рік. Після того, як побачив все, що відбувається на сході України, на власні очі, страх за доньку став меншим.

Тато обіймає доньку
Тато першої офіцерки ІФНТУНГ вітає свою доньку

«Це був її вибір. Ми з мамою поставилися цілком спокійно. У нас два хлопці — старший Петро і другий Михайло — теж закінчили військову кафедру. Порадили їй, що надійно будеш захищати Батьківщину, будеш служити народу України й гідно будеш продовжувати справу братів. Треба буде – хай захищають Україну, вони цьому вчились», — каже Михайло Мандзюк.

Ставлення університету

Кафедра військової підготовки ІФНТУНГ існує 57 років – з 1963 року. До 1998 року тут готували офіцерів запасу. Зараз кафедра працює на державне замовлення Міністерства оборони – готують кадрових військових. Після випуску всі курсанти зобов’язані на п’ять років підписати контракт з ЗСУ. 

Кафедра військової підготовки університету загалом випустила понад двісті курсантів та курсанток. Наталія Кучера – перша офіцерка серед них.

«Вона перша в історії захистилась серед офіцерів-курсантів, які йдуть навчатися за замовленням Міноборони. Це кадрові офіцери, офіцери тактичного рівня, професіонали. Наталя започаткувала хорошу традицію, бо вже на наступні роки, на молодших курсах у нас є дівчата. А наступного року будуть наступні», — розповідає начальник кафедри військової підготовки ІФНТУНГ Андрій Станецький.

Наталія Олексієнко

Схожі записи

Протидія гендерно зумовленому насильству: що можуть зробити чоловіки?

Жіноча література, якої ми не знали: шість історій про «анонімних» літераторок

Ганна Улюра

«Заткнись, дура», – як у Луцьку чиновники науковицю ображали