Залік за «гендер». Виклики та прориви у викладанні гендерних студій у вишах

  • Вересень 29, 2015
  • 2042
  • 0

Які виклики та несподіванки виникають сьогодні у гендерній просвіті, як вдається достукатися і донести потрібну інформацію студентам? Хто вони, ці спудеї, яким цікаво вивчати гендерні студії, як вони обирають ті чи інші предмети (усвідомлено чи добровільно-примусово?) та чи можуть уже похвалитися якимись досягненнями. Про це «Повага» спілкувалася із викладачками різних українських університетів.

Оксана Ярош, професорка кафедри політології та державного управління Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки (Луцьк):

Oksana Yarosh(1)Студенти різні. Приходять із своїм світоглядом, сповідують ту чи іншу релігію. Є націоналісти, анархісти, ліберали… Християни, буддисти, мусульмани, атеїсти…Тим більше гендерна тематика для них цікавіша для вивчення з точки зору різних поглядів, ідеологій, релігій, світової практики. Розумна людина завжди має трішки критичний погляд і шукає відповіді на ті виклики й проблеми, що ставить нам сучасний світ.

Гендерна тематика у нашому соціумі не є надто усвідомленою і осмисленою. Російська шовіністична пропаганда витратила величезні ресурси, щоб відлякати наших людей від самого терміну «гендер». Основний штурм припав на 2011 рік. Найбільше «постраждали» дві теми: гендерна політика і ювенальна юстиція. Ці незнайомі для багатьох терміни, завернули у маніпуляційну подачу й вони швидко пішли в народ,  внаслідок неосвіченості. Організації-адепти «Руського міра», у тому числі, псевдорелігійні, доклали величезних зусиль до розповсюдження роликів, які досі існують в медіапросторі зі спотвореним викладом сутності гендерної рівності та гендерної політики. На першій зустрічі із студентами хтось обов’язково згадує за ці ролики.  Ми обов’язково це обговорюємо, розбираємось, дискутуємо.

Поки алгоритм щодо обрання дисциплін на вибір у нашому, Східноєвропейському національному університеті імені Лесі Українки, так як, наприклад, у Могилянці,  до кінця не відпрацьований. Триває апробація. У навчальному плані є обов’язкові дисципліни і вибіркові. Тематика гендерних студій відноситься до вибіркових. Я забезпечую викладання двох дисциплін: «Політика гендерної рівності» для магістрів-політологів та «Гендерні дослідження» для бакалаврів–соціологів. В університеті викладаються також «Гендерна лінгвістика», «Гендерна психологія» та інші предмети. От уявіть собі, як можна підготувати фахівця-соціолога без розуміння гендерної специфіки? Це ж основа соціологічної вибірки! Або політолога, бо ж, наприклад, виборці і жінки, і чоловіки, причому жінок-виборців більше, і це впливає на політичну поведінку. Це так для прикладу. А якщо майбутні психологи, педагоги не розуміють основ гендерної теорії та практики, то я не вірю у фаховість підготовки таких випускників.

Із мого досвіду – розпочинати важливо із термінології, базових термінів та понять. А щоб «достукатись» теорією та концепціями, важливими є засоби. Обов’язково використовую інтерактивні методи навчання, роботу в групах, творчі завдання. Також застосовую візуалізацію. От, наприклад, ресурси Музею історії жіночого та гендерного руху, який створила Тетяна Ісаєва у Харкові, експозиції якого є й у електронному форматі. Це завжди дуже гарно сприймається.  Крім того, є підбірка документальних фільмів на соціальну, політичну тематику, підготовлені «Докудейс», ВГО «Жіночий Консорціум», Програмами розвитку ООН в Україні та ін. Навчатись не має бути нудно. Тим більше із такої теми, як гендерна тематика, бо ж у кожної студентки чи студента є свій досвід та бачення.

Тамара Марценюк, кандидатка соціологічних наук, доцентка кафедри соціології Національного університету «Києво–Могилянська академія»:

marcenukЯ викладаю у Могилянці уже близько 10 років низку курсів на гендерну тематику, програмки яких ви можете знайти у відкритому доступі. Серед моїх курсів один обов’язковий – це Вступ до гендерних студій, а інші вибіркові (Маскулінність і чоловічі студії, Гендер і політика, Фемінізм як соціальна теорія і суспільний рух, Гендер і економіка). Слухачки і слухачі – це переважно студент(к)и 3-4 років навчання із кафедри соціології, але також бувають із кафедри політології, історії, культурології, економіки тощо.

Серед викликів викладання – це зацікавити! Наразі стільки всього відбувається і вивчається, що привернути увагу до свого аспекту викладання – не так просто. Найбільше я не люблю не зацікавлених і байдужих студенток, хоча таке буває рідко, але буває. Коли викладаєш про щоденні проблеми, то також важко інколи не втонути у цих проблемах і складно буває відповідати на запитання студенток – як із цим жити? Навколо стільки гендерної дискримінації та сексизму, як із цим жити? тоді певний виклик – це показувати оптимізм у вирішенні проблем. Але це не так складно робити, якщо віриш у нього.

Результат праці відчуваю у тому, що студентки і студенти занурюються у тематику, роблять цікаві та корисні дослідження, індивідуально і по групах. Для мене важливо, що вони не просто слухають курс для галочки, а роблять та поширюють свої дослідження. Наприклад, у рамках курсу «Гендер і економіка» у 2015 році ми зробили дослідження за підтримки Національного екологічного центру України «Вплив агропромислових об’єктів на сільські громади, зокрема, сільських жінок». Колись ми вивчали зі студентками умови праці. Ще один приклад – це публікація матеріалів у гендерному журналі “Я”. Радує, що наша кафедра соціології, як завжди, не відстає у презентації результатів своїх досліджень – серед авторок аж чотири випускниці – Олена Дудко, Катерина Нагорняк, Марія Куц та Марія Домащенко. Приємно, коли колишні слухачки курсу “Гендер і міський простір” (співвикладала одного разу із Романом Цибрівським) активно відгукуються розмістити свої напрацювання. Подивіться на авторок номеру журналу «Я». Загалом у цьому журналі друкується чимало моїх студенток. Так само я залучаю їх до публікації у журналі соціальної критики «Спільне» (номер Гендер і праця).

Принагідно зазначимо, що наразі саме триває набір на онлайн курс Тамари Марценюк «Жінки та чоловіки: Гендер для всіх». Навчання розпочнеться 1 жовтня, тож усі охочі ще мають час, щоб подати заявки.

Тетяна Чернецька, кандидатка соціологічних наук, доцентка кафедри соціології та політології, керівниця Центру гендерних досліджень і освіти Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут»:

cherneckaУ НТУ «ХПІ» гендерні студії викладаються як спеціалізовані курси для студентів окремих спеціальностей (соціологів, психологів), в інших вишах вони можуть бути вибірковими. Ці курси викликають інтерес, перш за все, у дівчат. І це не є українською реалією. В американських університетах доводилося спостерігати картинку, коли в аудиторії, що вивчає гендерні студії, присутні один-два чоловіки і півтора десятки дівчат. Із впевненістю можу стверджувати, що гендерні студії користуються попитом серед українських студентів перш за все тому, що тут піднімаються актуальні проблеми, які виникають у житі молодої людини (гендерна презентація, пошук власної моделі поведінки у відносинах з протилежною статтю, розподіл домашньої праці в подружжі, сексуальна поведінка, ставлення до аборту тощо). Крім того, на заняттях з гендерної проблематики дуже часто використовуються інтерактивні методи навчання (рольові ігри, дебати, ігрове проектування, інше), що є привабливим для студентства.

Що стосується перепон, то першою я би назвала несприйняття керівництвом вишів, більшість якого складають чоловіки, гендерної проблематики у якості серйозної з наукової точки зору. Зрозуміло, що з міністерства постійно надходять різноманітні директиви стосовно впровадження гендерного підходу у навчальних закладах, словосполучення «гендерний підхід», «гендерна рівність», «гендерний паритет» стали загальновідомими, вони використовуються у різноманітних звітах, але на особистісному рівні дуже рідко сприймаються високостатусними чоловіками у сфері освіти. Як казав один із моїх завідувачів кафедри: «Я не расист, я просто білий; і я не сексист, я просто чоловік», не усвідомлюючи того факту, що ця фраза якраз і втілює в собі расизм і сексизм.

Ще цікавий момент – якщо ти зустрінеш західного університетського соціолога, то він/вона без вагань буде стверджувати, що є феміністом/кою, тобто фемінізм сприймається як критична теорія, що допомагає аналізувати суспільні проблеми. В Україні часто навіть так звані гендеристи/ки жахаються самого слова «фемінізм» і відмежовуються від нього, як можуть. Хоча гендерний підхід і фемінізм ідуть пліч-о-пліч.

Коли я лише починала викладати гендерні модулі, мене дуже вразив той факт, що студентська молодь демонструвала більше гендерних стереотипів і патріархальності мислення, ніж люди середнього покоління. Молоді люди мають обмежений життєвий досвід, і їхнє ставлення до того чи іншого явища формується за допомогою ЗМІ, інтернет-середовища, які переповнені сексизмом і гендерними стереотипами.

Ще один виклик – включення до розмови не лише студенток, а й студентів, які частіше за все складають меншість в аудиторії і намагаються відгородитися від дискусії з різних причин. Хтось боїться попрощатися зі звичною картиною світу, хтось страшиться, що йому не вистачить аргументів у суперечці, а хтось побоюється образити викладачку. Як сказав мені один студент, «я перепрошую, не хочу вас образити, але в жінки мозок менший».

chernecka2Ще одна річ, яка мене вразила в процесі викладання – заглиблення у аналіз гендерної дискримінації, який має на меті показати, що жінки стикаються з несправедливістю, хоча заслуговують на більш високий статус у суспільстві, приводить до протилежної ситуації – усвідомлення нерівності і формування песимістичного ставлення до свого майбутнього. Одна з моїх студенток після завершення курсу сказала: «Боже, навіщо ви це зробили?! Ми жили у країні рожевих мрій і не помічали ніякої нерівності, а зараз ми на кожному кроці бачимо нерівне ставлення і прояви сексизму!».

Для себе я зрозуміла, що в процесі викладання потрібно шукати спільне у жіночому і чоловічому бутті, а не те, що їх відрізняє, акцентувати увагу не на нерівності, а на шляхах і методах досягнення рівності.

Є такий вираз: якщо хочеш швидко побачити результати своєї праці – мий посуд. Для того, щоб побачити результати викладання, потрібен час. Для мене б найбажанішим результатом було б побачити своїх студенток і студентів, які є гендерночутливими, поводяться гендерновідповідально, займаються справою, що відповідає їх внутрішнім потребам і інтересам, а не гендерним стереотипам, щасливі у своїх стосунках з ближніми.

У короткостроковій перспективі доводиться задовольнятися ситуацією, коли через декілька років після викладання курсу ти зустрічаєш студентів і чуєш від них: «Ви знаєте, ваш курс перевернув мою свідомість, змусив мене по–іншому подивитися на світ».

Трохи історії: Гендерні студії почали з’являтися в українських вишах на початку 2000–х. Спочатку це відбувалося через введення, часто підпільне, так званих гендерних модулів до соціальних дисциплін. Наприклад, в НТУ «ХПІ» до курсу «Соціологія», що викладався і викладається для студентів всіх спеціальностей, був доданий модуль «Гендер як чинник соціальної диференціації». До курсів з психології додавалися модулі на кшталт «Гендерна соціалізація», «Гендерна ідентичність» тощо. У 2003-20006 роках у Харкові навіть реалізовувався міжнародний проект партнерства між Харківським національним університетом імені Каразіна і Айовським державним університетом (США), метою якого була розробка гендерних модулів і включення їх до курсів, що вже викладаються. Пізніше на соціально-гуманітарних спеціальностях почали з’являтися окремі курси з гендерної проблематики.

Марія Петрушкевич, кандидатка філософських наук, доцентка кафедри культурології та філософії, завідувачка кафедри гендерних досліджень Національного університету “Острозька академія”:

petrushkevich– Спочатку важко було у методологічному плані, оскільки гендерні студії дуже різнопланові та за своєю суттю є міждисциплінарними. Неодноразово доводиться пояснювати і сьогодні, що фемінізм і гендер – не одне й те саме. Крім того, особливістю студентської аудиторії в Острозькій академії є велика доля серед студентів сільської молоді, для яких патріархальні авторитети майже непохитні. Саме до таких слухачів найважче достукатися і не стільки через індивідуальне небажання слухати, скільки через зразки поведінки у сім’ї та школі, які не піддаються жодній ревізії та аналізу. З такою аудиторією потрібно виходити на індивідуальний контакт, знайти теми, що найбільше цікавлять, болять. Деколи досить дієвим є висвітлення гендерного дисбалансу у мові або на ринку праці, сексистських стереотипів у рекламі. Для кожної групи підбираю інший підхід.

Трапляються і несподіванки, але вони швидше пов’язані із самими студентами, а не викладанням гендерних студій. Хоча щоразу із задоволенням фіксую, як у процесі навчання у студентів з’являється критичне мислення, і до кінця курсу вони починають активно виявляти гендерні кліше та стереотипи як на рівні повсякденної культури, так у масовій культурі.

petrushkevich2Наша кафедра гендерних досліджень проводить активну наукову роботу. Щороку навесні відбувається всеукраїнська конференція «Гендерна проблематика та антропологічні горизонти», круглі столи, видання наукового збірника «Наукові записки Національного університету «Острозька академія». Серія: Гендерні дослідження». Особливо пишаюся студентськими науковими дослідженнями, теми та методологію до яких студенти пропонують самі.

Трохи історії: Предмет «Основи гендеру» був запроваджений у навчальну програму бакалаврату Національного університету «Острозька академія» у 2006 році. Тоді він читався для бакалаврів культурології та історії, і був першим провісником гендерних студій в академії. Зараз гендерна тематика висвітлюється переважно на гуманітарних спеціальностях, крім згаданих, на англійській філології, літературній творчості, психології. Зрозуміло, що на цих спеціальностях аудиторія переважно жіноча, хоча можна відстежити суттєву динаміку у зацікавленні гендерною проблематикою. На початку термін «гендер» сприймався як якесь екстравагантне поняття, запозичене із західної науки, не лише серед студентів, але і серед колег. Проте останніми роками аудиторія стала досить підготовленою, студенти навіть на молодших курсах свідомо обирають гендерну тематику для наукових робіт.

Вікторія Кобиляцька

Фото з особистого архіву коментаторок

Поділитись з друзями

Схожі записи Схожі записи

© 2014 Povaha.org.ua. Сайт кампанії проти сексизму у політиці і ЗМІ.
Використання матеріалів povaha.org.ua дозволено лише за попередньої згоди правовласників. Передрук матеріалів можливий за умови публікації активного гіперпосилання на сайт у першому абзаці. Редакція може не поділяти думки авторів у розділі "Колонки".
Листи зі пропозиціями та зауваженнями можна направляти на електронну адресу povaha.org.ua@gmail.com
Facebook Twitter

Система Orphus