Свобода, рівність, братерство й сексизм Шрьодінгера

  • Грудень 7, 2016
  • 1513
  • 0

11351259_452601938238403_6415570679142992878_nКоли українські письменники починають висловлюватись на тему гендерної нерівності, мені майже щоразу згадується Жан-Жак Руссо.

У Жана-Жака Руссо була дружина. З дружиною він довго й нудно разом жив, але до вінця відвести свою Терезу не поспішав. Не варто й нагадувати, що це означало для неї у вісімнадцятому столітті. З іншого боку, за це Жана-Жака Руссо можна пробачити: у нього були складні стосунки з релігією, а у вісімнадцятому столітті це означало проблеми, зокрема, бюрократичного характеру, для тих, хто хотів одружитись.

Важливо інше: Жан-Жак Руссо нажив зі своєю дружиною п’ятьох дітей, яких, одне за одним, віддавав у притулок, мотивуючи це тим, що, мовляв, переживає за її “честь”. Теж, можна припустити, благородна мотивація. Однак на цьому Руссо не зупинився й вирішив написати книгу про виховання дітей – “Еміль”. У книзі він наголосив, як важливо, щоб дитину виховували батько та матір.

Крім того, що Руссо був, як його назвав Дені Дідро, побивши з ним горшки, “злостивим лицеміром”, він був ще й неабияким сексистом. Уже в “Емілі” він описав, як треба для Еміля виховувати наречену (на думку Руссо, виховувати наречених треба було покірними та зручними для чоловіків – яка новина). Окрім того, Руссо на кожному куті розводився про те, що жінки – то ледь не дияволиці в спідницях, позаганяли бідних чоловіків під каблуки. Усе б нічого, але при цьому Руссо не проти був побігати за кожною нічогенькою, на його думку, спідницею в околиці.

Причина такої поведінки у випадку з Руссо була дуже простою: аристократки на той час часто тримали салони, які були перепусткою в кола інтелектуальної богеми. Оскільки Жан-Жак ні з ким не міг знайти в тих салонах спільної мови, то починав шукати винних. Винними виявлялися, звісно, жінки. Руссо дійшов цілком, на його думку, закономірного висновку, що вся справа в жінках, які загнали чоловіків під каблуки, і з-під тих каблуків чоловіки не мають як розправити крила в творчому польоті.

Можна, звісно, такі погляди списати на часи, але незручність для пана Руссо полягає в тому, що в ті самі часи Шарль Луї Монтеск’є писав, що жінки перебувають у нерівному становищі, і щоб виправити це, дівчаток треба навчати й виховувати так само, як і хлопчиків.

До чого тут українська література? Скажімо, Дмитро Капранов, такий експерт у питаннях сексизму, що аж недавно заплутався у власних свідченнях і в двох абзацах водночас запевнив читачів, що сексизму в Україні немає, і що сексизм є, але спрямований він винятково на чоловіків, – поводиться чистісінько тобі, як Жан-Жак Руссо. Нічого особистого щодо Капранова в мене немає, але це висловлювання демонструє дуже яскраву тенденцію серед струнких рядів різного роду Винничуків і Шклярів.

Жан-Жак Руссо хоч і мав неприємну вдачу, але, як не крути, таки був важливою фігурою у філософії Просвітництва, що стала основою для Французької революції з усіма її ідеями свободи, рівності і братерства, тому ми знаємо й любимо Руссо переважно не за “Сповідь” і “Еміля”, а за “Другий дискурс про нерівність” і “Суспільний договір”.

А от у цінності ідей братів Капранових для майбутніх революцій під знаменами свободи й рівності я маю мало певності.

І справа тут зовсім не в підході – “Що дозволено Юпітеру, не дозволено бикові”. Я щиро вважаю, що схожі дурниці в пристойному товаристві жодному Юпітерові й філософу не личать.

Справа в тому, що треба думати, який слід залишиш в історії.

 

Галина Герасим

Поділитись з друзями

Схожі записи Схожі записи

© 2014 Povaha.org.ua. Сайт кампанії проти сексизму у політиці і ЗМІ.
Використання матеріалів povaha.org.ua дозволено лише за попередньої згоди правовласників. Передрук матеріалів можливий за умови публікації активного гіперпосилання на сайт у першому абзаці. Редакція може не поділяти думки авторів у розділі "Колонки".
Листи зі пропозиціями та зауваженнями можна направляти на електронну адресу povaha.org.ua@gmail.com
Facebook Twitter

Система Orphus