Сексизм: Той, що в телевізорі

0 67

Люди, які прагнуть зберегти психічне здоров’я і дбають про ясність розуму, намагаються обмежити вплив телебачення на своє життя. Проте в Україні відсоток таких індивідів не надто високий. Тож «блакитні екрани» продовжують успішно «зомбувати» народ, і нема на це ради. До того ж у голови українців систематично втовкмачують огидну «мішанину», щедро приправлену сексизмом. Хтось може слушно зауважити: мовляв, попит породжує пропозицію. Проте часом журналісти та журналістки (свідомо чи випадково) примудряться всюди втиснути якісь сексистські судження, особливо якщо тематика «сприяє». «Повага» прискіпливо вивчала «пропозицію», моніторячи українські телеканали.

Конкурси краси – неабияке зло

Проявів сексизму чимало: мізогінія, об’єктивізація, примітивний розподіл гендерних ролей, де жіноцтво зазвичай мусить «грати другу скрипку», трансляція міфів про красу та ідеальну «жіночність»… На жаль, українські телеканали дуже добре знайомі з цим «розмаїттям».

«Аби переконатися, що їхні принади натуральні, їх міряють, мацають і змушують дуже широко всміхатися», ‒ так говорить ведуча телеканалу «1+1» Лідія Таран про учасниць конкурсу краси «Міс Україна» у випуску ТСН за 14 вересня. На телеканалі вважають, що тема «краси по-українськи» неабияк цікавить глядача, тому присвятили їй низку сюжетів. Підступне звеличення краси вже давно призвело до того, що жіноче тіло стало об’єктом прискіпливого оцінювання. Тож журналісти ТСН вирішили, що гріх цим не скористатися. Як і нагодою позбиткуватися над учасницями, котрі, як каже ведуча, «брешуть організаторам про свої параметри». Тож якщо вам «пощастило» бачити цей випуск новин, то ви мали змогу отримати дуже цінну інформацію про те, що «дівчата втрачають свідомість, коли їм говорять, що їхній зріст 165», їх змушують «зробити оскал», щоб роздивитися зуби, і щупають їм груди, щоб знати, чи вони справжні.

Та найцінніша інформація полягає в тому, що всі переможниці конкурсу «Міс Україна» попередніх років є брюнетками. І під час відборів, як виявилося, теж надають перевагу брюнеткам. А знаєте чому? Усміхнена тьотя, яка сидить за комп’ютером і передивляється анкети учасниць, пояснює все дуже просто: «Брюнетки справляють враження більш серйозних».

Подібна тематика висвітлюється також на «Новому каналі», але тут усе значно масштабніше, бо мова йде про шоу. Для любителів історій такого штибу канал показує модельне реаліті «Топ-модель по-українськи». Цьогоріч понад 70 тисяч осіб подали заявки на участь у проекті. Канал хизується тим, що «дає можливість підкорити світ високої моди молодим людям, незалежно від гендерної приналежності». Проте цікаво, що члени журі не до всіх ставляться однаково критично. 1 вересня вийшов в ефір перший випуск, що продемонстрував, як саме відбувається відбір. Камера довго і з різних ракурсів показує кількох дівчат, журі так само довго з ними розмовляє, щось розпитує і врешті каже їм «ні» через низький зріст.

Далі дівчата плачуть і тужать, що так само детально фільмується. А потім на сцені з’являється хлопець. І не повірите ‒ його беруть відразу й без зайвих розмов, наголошуючи, що це перший учасник, хлопець. А потім те саме відбувається із наступним хлопчиком, і так із шістьома хлопчиками. «Хлопцям у цьому сезоні дають більше поблажок, а до дівчат ставляться суворіше, до них прискіпуються», ‒ зрештою зауважує котрась із учасниць.

Пошук «половинок»: сексизм на сексизмі сидить і сексизмом поганяє

Колись актриса Фаїна Раневська слушно зазначила: «Друга половинка є тільки у таблетки, мозку й дупи», наголосивши на своїй самодостатності. Але так уважають не всі. Тому тема пошуку «своєї половинки» ‒ це такий собі вічний «баян».

Так, тему жінок, які потерпають без «другої половинки», успішно «педалює» «Новий канал». Тут є проект «Половинки», який триває уже третій сезон. Дівчатам нібито допомагають розібратися в собі психологи, пояснюючи, що з ними «не так», чому досі немає «принца на білому коні». Дивитися довго подібний треш я не ризикнула. Чого вартує тільки анонс: «Дівчинка-барбі й асексуал, талановитий аутист і фотомодель-ампуті, колишня черниця, яка повернулася у світ, і гей, який вирішив стати гетеросексуальним»…

Насправді мова йде про дівчину Карину, зростом 143 см, яка змушена ходити на 15-сантиметрових підборах, щоб здаватися вищою. Сценаристи відразу розставили всі крапки над «і», тож девізом стало гасло «“Дюймовочка” Карина потребує чоловічого плеча», а сама героїня, наче мантру, повторює, що шукає людину, за якою буде «як за кам’яною стіною».

Набагато «вишуканіше» до проблеми «пошуку половинок» підійшли на телеканалі СТБ. Тут нещодавно запустили нове шоу. Сценарій, звісно, старий, як світ. Проте не без нових знахідок у стилі «сексизм рулить». Маю на увазі «Агентство знайомств» ‒ нову рубрику тележурналу «Все буде добре». «Ви побачите, як самотні чоловіки знаходять свою другу половинку в агентстві знайомств, яке вирішила створити ведуча Надія Матвєєва. У телеагентстві буде один герой і п’ять привабливих дівчат. Кого ж обере примхливий чоловік: яскраву спокусницю або “сіру мишку”», ‒ намагаються інтригувати есемемники проекту.

Насправді ж усе прозаїчно: ведуча спілкується з чоловіком, поки п’ятеро дівчат стоять за ширмами. Час від часу ширми піднімають. «Спочатку ніжки, потім коліночко, потім сіднички», ‒ пояснює правила Матвєєва. А «герой» робить вибір, відпускаючи учасниць, чиї «ноги-сіднички» йому не сподобалися, аж поки не зупиняється на одній дівчині. Тоді «половинки», які таким чином знайшли одне одного (вочевидь, за допомогою ширми, що надто повільно «повзла вгору»), отримують сертифікат на романтичне побачення.

Сексизм на сексизмі сидить і сексизмом поганяє. Саме так можна охарактеризувати монологи холостяка та його діалоги з ведучою. Власне, транслювання шкідливих стереотипів навмисне закладене у форматі дійства. У випуску від 4 вересня шукали пару для холостяка Романа, який відразу заявив, що «любить, коли жінки йому догоджають», але не любить красивих дівчат, бо «я маю бути яскравішим, ніж вона».

«Високий, гарний, актор за професією, відчувається, що справжній чоловік, але як же складно буває чоловікові зробити вибір», ‒ співчутливо хитає головою ведуча. А «справжній чоловік» (цікаво, а який тоді несправжній?.. ‒ В.К.) тим часом «смалить», лякаючись дівчини, яка прийшла в білих туфлях, бо «ніби до весілля готується», і вирішивши чомусь, що в учасниці, яка взула кеди, може бути двоє дітей, бо «всі мами дуже практичні».

Як дискредитувати випуск новин

«Найкраща дівка, що заміж іде». Схоже, це прислів’я взяв на озброєння телеканал «1+1», який час від часу продукує сюжети про заміжжя. Та не просто продукує, а якимось чином долучає їх до новин. Так, 14 серпня у вечірньому випуску глядачів «потішили» дуже своєрідним лікнепом на тему «як вийти заміж за допомогою сексу та магії». Хоч і не зовсім зрозуміло, чому сюжет подібної тематики опинився в інформаційному випуску, ще й у вечірній прайм-тайм.

Анонс ведучої вельми красномовний. Щось про те, що цього року в Україні на сотню чоловіків припадає, за статистикою, 108 жінок. «А це означає, що жінкам доводиться змагатися за чоловіків. І хоча часи магії та ворожби нібито минули, дівчата повертаються до цих експериментів дедалі частіше», ‒ стверджує Лідія Таран. Здається, що жінки тільки те й роблять, що «змагаються» і мріють про «заміж».

До цього докладає руку журналістка Наталія Гончарова – авторка скандального сюжету. «Галю, тобі вже 26, чому ти заміж не йдеш? Ой, мамо, не знаю, всі пробують, хвалять, а ніхто не бере», ‒ так «оригінально» розпочинається розповідь про «народні методи» пошуку чоловіка. А методи справді нівроку. Виявляється, треба постійно ходити по квартирі в чоловічих капцях, періодично натираючи їх грошима, «щоб багатий попався». Крім того, фольклористка й письменниця Лада Лузіна розповідає про те, що колись жінки оголеними сідали опівночі в калюжі зі словами «калюжа-калюжа, дай мені мужа». Чи взагалі намащували дупу медом і виставляли у вікно, примовляючи «як бджоли злітаються на мед, так і чоловіки нехай злітаються на мене». Після такої «цінної» інформації для роздумів журналістка запрошує всіх охочих до академії вумбілдингу ‒ тренувати вагінальні м’язи. Очевидно, щоб «підкріпити» фольклорні витребеньки чимось більш «суттєвим».

Якщо мова йде про сюжет у випуску новин, тоді чому не представлена думка «іншої сторони»? Чому не надали слова дівчатам, для яких «заміжжя» не є самоціллю? І які не вважають себе товаром, виставленим на продаж, а чоловіків ‒ олігофренами, котрих можна привабити тільки намазаною медом дупою та тренованими вагінальними м’язами. До речі, чоловікам теж ніхто не надавав слова в сюжеті. Тому не зовсім зрозуміло, навіщо авторка заграє з силою-силенною стереотипів та пропагує такий примітивний погляд на шлюб. Не викликає сумніву інше: цей підхід неабияк дискредитує випуск новин.

Це не єдиний випадок, коли «весільна лихоманка» стає «родзинкою» випуску. Так, 28 серпня ТСН знову потішила подібним, щоправда, цього разу більш стриманим сюжетом «за народними мотивами». У ньому авторка Ольга Нескородяна розповідає про те, що «на Першу Пречисту незаміжні дівчата відтворюють обряди, аби зустріти кохання».

«У тих, кому досі не пощастило зустріти свою другу половину, сьогодні є унікальний шанс її “намріяти”. У прабабусь спрацювало, і ми не гірші. Передусім потрібно помолитися Богородиці, щоб вона послала гарну пару… Дослідники кажуть, що всі шлюбні думки цього дня згодом обов’язково збувалися. Це тому, що дівчата починали всерйоз візуалізувати свого нареченого й активно натякати сватам», ‒ стверджує журналістка, посилаючись на міфічних дослідників, але не пояснюючи, що означає оте таємниче «натякати сватам». На щастя, тут уже ніхто не пропонує виставляти дупу з вікна. Натомість виникає інший атрибут того, що «дівчина дозріла до заміжжя», ‒ калина.

«Ґрона калини розвішували під стріхою. У сучасних реаліях пропонують розвішувати під балконом. Хоч сигнал мало кому буде зрозумілий… Сто років тому було значно простіше. Хлопці знали, де цього дня шукати готових до заміжжя дівчат. Потім улаштовували своєрідний пікнік, наїдки і напої приготовані дівчатами. Так формувалися пари, які міцніли в період зимових вечорниць», ‒ ностальгує авторка.

Маніпулювання: навмисно чи випадково?

І наостанок про інформаційні маніпуляції. Чи радше ‒ про вміння журналістів розставити акценти таким чином, щоб приховати щось важливе, а щось нікчемне й не варте уваги зробити мало не «окрасою».

Сюжет про жіночу колонію в Одесі, який вийшов на телеканалі IСTV у програмі «Факти» 13 вересня, нібито розповідає, що ув’язнені жінки шиють форму для українських військовослужбовців. Однак авторка Олена Мілова чомусь вирішила, що без мізогінії не обійтися, тож на початку робить дивну «підводку».

«Для засуджених відвідини ‒ рідкість. Це поруч, у чоловічій колонії, у чергу шикуються мами, дружини та подруги із передачами та словами підтримки. Засуджена жінка переважно кинута напризволяще», ‒ стверджує журналістка. А далі дає синхрон, у якому начальниця колонії розповідає, що на короткі побачення до засуджених приходять їхні мами, а от чоловіки досить рідко приїздять. Крім того, незрозуміло, навіщо подається синхрон продавчині з магазину, яка розповідає, що собі купують ув’язнені на зароблені шиттям гроші.

Кадрів із чоловічої колонії ніхто не демонстрував, коментарі жінок про те, що їх рідко відвідують рідні, теж не прозвучали. Тобто жодних підтверджень того, що в чоловічій колонії черги, а «жінки кинуті напризволяще», у журналістки насправді немає. Зрештою, навіть якщо це правда, то до чого тут військова форма та тендери на її пошиття? Інформація про оте «напризволяще» подається на початку сюжету, на ній акцентується увага, навіть додається синхрон на цю тему.

При цьому тривалість сюжету – три хвилини, і в ньому насправді йдеться про те, що засуджені шиють форму для військових. Однак авторка чомусь вирішила неодмінно зосередити увагу глядачів на протиставленні жіночої та чоловічої колоній. Тобто увага акцентується не на тому, що ув’язнені роблять якусь корисну роботу, а радше на тому, що жінкам за ґратами набагато тяжче, ніж чоловікам, їх ніхто не відвідує, не приносить їм смаколиків, тож вони змушені шити, щоб заробляти гроші, а потім витрачати їх у місцевому магазинчику на солодощі.

І знову ТСН. Сюжет від 7 червня про наймолодшого дільничного України. Вечірній випуск, звісно. Новина надто «прекрасна», тож треба ставити її в такий час, щоб якомога більше людей побачили й дізналися, що… 26-річна білявка змінила кар’єру виховательки у школі-інтернаті на дільничного. Хіба ж є щось важливіше в роботі правоохоронця, крім віку, статі та кольору волосся?!

«26-річна білявка змінила кар’єру виховательки у школі-інтернаті на дільничного. Олена Дорошенко з Білої Церкви на Київщини змінила білий халат працівниці дитбудинку на форму й поліцейський жетон. Разом із двома чоловіками-напарниками вона тепер забезпечує порядок у 40-тисячному мікрорайоні. Наймолодший дільничний України зізнається, що любить гарно вдягатися, тому відпочиває від одностроїв, коли взуває щось ліпше за форму та високі підбори», ‒ ідеться в сюжеті.

Також подається коментар напарника Олени, якого «новина, що тепер працюватиме в парі з жінкою, спершу насторожила».

Якщо комусь тяжко розгледіти тут сексизм, просто уявіть собі, що це сюжет про чоловіка. Складно, але раптом у вас гарна фантазія. Отже, журналістка Ольга Нескородяна вирішила зробити сюжет про наймолодшого дільничного інспектора України:

«26-річний блондин Олег Дорошенко змінив білий халат працівника дитбудинку на форму й поліцейський жетон… Наймолодший дільничний України зізнається, що любить гарно вдягатися… На попередній роботі Олег навчився домовлятися з дітьми – тепер намагається вирішувати проблеми дорослих. Напарник Олега в органах уже три роки, і новина, що тепер працюватиме в парі з чоловіком, його спершу насторожила… Працювати дільничним Олег збирається кілька років. У планах – створити сім’ю».

Трапляються в житті випадки, коли журналістам навіть не треба притягувати сексизм за вуха. Достатньо тільки ретранслювати те, що відбувається, щось замовчувати, а десь «вишукано» розставляти «потрібні» крапки над «і». Про це свідчить ще один сюжет ТСН, що вийшов в ефір увечері 18 вересня, під назвою «На 17-річну матір поліція склала адмінпротокол через втечу її малюка з дому». Інцидент стався на Полтавщині. Мама півторарічного хлопчика пішла ночувати до подруги, а малюк лишився з татом. Уночі дитина прокинулася й вийшла з будинку, бо двері не були зачинені. Водій таксі підібрав малюка на дорозі й відвіз до лікарні».

У цьому сюжеті «прекрасно» все. А особливо авторка Оксана Солодовник, яка гарно попрацювала, записавши низку синхронів із мамою, бабусею, лікарями, батьками таксиста… Але тільки не з головним винуватцем пригоди ‒ татом. Наостанок журналістка резюмує: «За те, що недодивилася за дитиною, у поліції на неповнолітню молоду маму склали протокол та порадили уважніше стежити і за сином, і за чоловіком». Таким чином із батька цілковито знімається відповідальність за недогляд. Зрозуміло, що спочатку це чомусь роблять правоохоронці, виписавши адмінпротокол саме на матір малюка, а не на недбалого татуся. А вже потім їхньою спільницею в цій справі стає журналістка, яка ігнорує той факт, що винен все ж таки батько, бо ж значно простіше вдатися до традиційного моралізаторства та штурхнути своїм сюжетом саме жінку, а не чоловіка.

Вікторія Кобиляцька

Схожі записи

Залишити відповідь

Ваша электронна адреса не буде опублікована.