Руки геть: ініціатива київської студентки закликає боротись проти сексуальних домагань у транспорті

  • Листопад 8, 2015
  • 4698
  • 1

metro

Активна киянка вирішила винести на загальний огляд замовчувану досі проблему – сексуальні домагання у громадському транспорті. До цього дівчину спонукали неприємні інциденти, що трапилися з нею київському метрополітені та байдужість очевидців цих сексуальних домагань. За метод боротьби вона обрала онлайн-петицію.

23-річна киянка Марічка Крітенко, що навчається на заочному відділенні в магістратурі з юриспруденції, з питаннями сексуальних домагань у метро стикалася й раніше, однак останнім часом ця тема особливо актуалізувалась.

«Про такі випадки мені розповідали як і подруги, що мешкають в Україні, так і за кордоном – це є всюди. Зі мною особисто таке траплялось протягом останнього року двічі», – каже Марічка.

Однак дівчині увірвався терпець всередині липня цього року, коли у вагоні метро її обмацав чоловік близько 30-ти років.

«Мене найбільше обурило те, що, коли я заявила про те, що сталося, чоловік нахабно відповів: «Якщо хочеш, то вдар мене». При цьому ніхто у вагоні на мене не заступився, було враження, що всі з мене наче насміхались», – розповідає Марічка.

Дівчина вирішила пошукати розв’язку проблеми у законодавстві, однак бажаної відповіді не знайшла. Через Facebook вона намагалась зв’язалась із нинішнім міністром внутрішніх справ Арсеном Аваковим. Відповіді від нього не отримала, проте знайомі юристи порадили звертатись до  Київської міської державної адміністрації. А, щоб не звертатися з порожніми руками, вирішила створити онлайн–петицію [наразі там є близько 400 підписів].

«Це питання – не лише мене, а й дівчат, жінок у будь-якому віці. Це питання батьків, які відпускають своїх дітей користуватися публічним транспортом», – зауважує Марічка Крітенко.

marichka

90% сексуальних домагань у транспорті замовчуються

Проблема сексуальних домагань в транпорті – загальносвітова, і в розвинутих країнах з нею борються не перший рік.

Чи не найуспішнішу кампанію із назвою «Report it to stop it» запустили Лондоні у квітні цього року. Вона стала продовженням ширшого проекту співробітництва британської звичайної та транспортної поліції а також керівництва лондонського транспорту. Мета проекту, що розпочався ще у 2013 році, «Project Guardian» – зробити транспортну систему Лондона вільною від домагань.

Проект ґрунтувався на дослідженнях, як стверджували, що про 90% всіх сексуальних домагань у транспорті не повідомляють до поліції. Запущена у квітні кампанія «Report it to stop it» прагне ще більше мотивувати жертв сексуальних домагань повідомляти про такі випадки, а також стати прикладом для решти країни.

Зокрема, це робиться за допомогою відео. На ньому жінка під час поїздки метро зазнає сексуальних домагань: спочатку чоловік дивиться на неї масним поглядом, пізніше обмацує її та притуляється до неї пахом. Накладений поверх відео жіночий голос постійно запитує «Ти повідомиш про це?».

Наприкінці ролика людей (а найчастіше це жінки) закликають надсилати текстові повідомлення спеціальним номером, вказуючи у повідомленні коли, де, у якому вигляді відбулося домагання.

На доказ того, що система працює, нещодавно ініціатори проекту опублікували відео, яке ґрунтується на реальному випадку сексуальних домагань у метро, за винятком змінених імен, місць та часу. На ньому жінка за допомогою смс повідомляє поліцію, що стикнулась із сексуальним домаганням, та детально описує, на якому маршруті метро вона зараз рухається. У відповідь поліція просить уточнити постраждалу, у якому саме вагоні метро та перебуває, а також описати вигляд чоловіка. Згодом чоловіка затримують. Після запуску кампанії, кількість повідомлень про сексуальні домагання у метро зросла на 30%, настільки ж виросла кількість затриманих підозрюваних.

Про низку заходів з боротьби із сексуальними домаганнями в публічному транспорті у липні 2015 року заявили і у Франції. Вони передбачають розміщення постерів на зупинках громадського транспорту. Одні попереджуватимуть ймовірних порушників про загрозу п’яти років в’язниці чи штрафу розміром аж до 75 тис. євро, плакати іншого змісту закликатимуть очевидців сцени сексуальних домагань захищати їх жертву.

У Нанті, місті на заході Франції, також хочуть випробувати схему за допомогою якої пасажири зможуть зупинять автобус на вимогу якнайближче до дому. Окрім цього, як і у Великобританії, у Франції впровадять систему текстових повідомлень, що дозволить поліції швидше реагувати на сексуальні домагання.

У США, у Лос-Анджелесі у квітні цього року також розпочали масштабну кампанію із боротьби проти непорядних пасажирів у метро. Попередньо там провели дослідження, яке показало, що 22% опитаних пасажирів лос–анджелеського метро стикались із сексуальними домаганнями. У відповідь на це дослідження, керівництво метрополітену Лос-Анджелеса разом із організацією «Peace Over Violence» розпочало кампанію «It’s Off Limits» (це недозволено). В межах кампанії на автобусах та поїздах з’явилася соціальна реклама, що апелює до пасажирів із проханням «якщо ви стикнулися з цим, або стали свідком, зателефонуйте за номером 1.888–950–SAFE».

У низці країн, переважно мусульманських, також поширене явище вагонів метро, призначених виключно для жінок. Такі вагони, зокрема, є в Єгипті, Ірані, Інодезії, Філіпінах, Малайзії, Об’єднаних Арабських Еміратах, а також Японії, Бразилії та Мексиці.

Символічно, що значна частина столиць згаданих країн опинилася в переліку міст із найбільш небезпечними для жінок транспортними системами за результатами дослідження, оприлюднених восени 2014 року організацією «Thomson Reuters Foundation».

Активізація знизу

Світовий досвід демонструє, боротись із неприйнятною поведінкою щодо жінок у публічному транспорті можна лише спільними зусиллями місцевої влади, правозахисників та керівництва поліції та транспортних систем.

Однак чи можливо активізувати останніх без запиту «знизу»? Марічка Крітенко переконана, що так.

Наразі, щоправда, звернення активісток залишаються поза сферою інтересів влади – звернути увагу не допомогли ані листи до керівництва метрополітену, ані до Віталія Кличка ані до представників партії УДАР.

«Більше того, ми чули багато негативних відгуків про безглуздість проекту – мовляв, є більш важливі справи, в країні війна, та й чоловіки жіночий активізм не особливо підтримують», – розповідає Марічка Крітенко.

Утім, активістки сподіваються, що все ж зможуть достукатися до влади. Якщо спроба буде успішною, то це може послужити поштовхом до змін в ширших площинах – правоохоронній та законодавчій системах. Зокрема, міліція в метрополітені має дуже обмежене коло повноважень і, у випадках сексуальних домагань, може лише скерувати до патрульної поліції.

Натомість у кримінальному кодексі, на думку Марічки Крітенко, потрібні конкретні зміни, що б регулювали питання сексуальних домагань – наразі там це чітко не прописано. Що ж до юридичного боку проблеми, то в активістки вже налагодили контакт з юридичною фірмою, яка консультуватиме їх в цьому.

«Наше завдання – це підписи, поступово ми їх набираємо і вони будуть нашим головним козирем. З петицією ми звернемося до нової влади, коли вже не буде ажіотажу навколо виборів», – каже Марічка Крітенко.

Всім охочим доєднатися до кампанії вона радить слідкувати за її діяльністю на сторінці у Facebook

Ганна Власюк

Поділитись з друзями

Схожі записи Схожі записи

© 2014 Povaha.org.ua. Сайт кампанії проти сексизму у політиці і ЗМІ.
Використання матеріалів povaha.org.ua дозволено лише за попередньої згоди правовласників. Передрук матеріалів можливий за умови публікації активного гіперпосилання на сайт у першому абзаці. Редакція може не поділяти думки авторів у розділі "Колонки".
Листи зі пропозиціями та зауваженнями можна направляти на електронну адресу povaha.org.ua@gmail.com
Facebook Twitter

Система Orphus