Психоаналіз про сексизм: не жалійте жертву

  • Лютий 12, 2016
  • 1792
  • 0

Практикуюча київська психологиня Юлія Зуєва розповіла, як з’явився сексизм, чому не можна жаліти жертву сімейного насилля та як прийняти рішення, що може змінити життя.

У матеріалі використані елементи класичного фрейдівського психоаналізу доби початку 20 століття. 

Юлія Зуєва

Юлія Зуєва

Сексизм та еволюція

З цього приводу, мабуть, варто переказати теорію Зигмунда Фрейда щодо виникнення цивілізованого суспільства, яку він висунув у книзі «Тотем і табу».  В прадавні часи був один батько, який жив у племені, володів всіма жінками, а всіх хлопчиків, що досягали певного віку, виганяли в ліс. Якоїсь миті всі ці вигнанці, спостерігаючи за щасливим життям головного батька, вирішили вчинити заколот. Оскільки людьми вони були дикими, першим культурним кроком стало те, що вони домовилися. Потім чоловіки вбили головного батька і зробили з нього вечерю. Доїдаючи смачний шматочок страви, раптом чоловіки зрозуміли, що кожен з них може опинитися на місці батька. Тому їм довелося домовитися між собою про те, що відтепер не можна їсти інших людей. Так з’явилася заборона канібалізму. Оскільки ж вся ця ситуація виникла тому, що чоловікам хотілося жінок, як похідна виникла заборона і на інцест. Приблизно так можна описати коріння сексизму з позиції теорії еволюції.

Коріння проблеми – в дитинстві

Психоаналітики завжди будь-які витоки проблем чи відхилень дорослих шукають у дитинстві. Є такий відомий жарт, який дуже часто пишуть на плакатах із зображенням Фройда. Це усього лише одна фраза: “Your mom”. На ній можна ставити крапку. Якщо серйозно, то в психоаналізі є ще один дуже важливий момент. Людська психіка амбівалентна: любов співіснує з ненавистю, пасивність ‒ з агресивністю. У людини, за основами психоаналізу, є два потужні тяжіння: тяжіння до житті, тяжіння до смерті. Ідеальний, здоровий варіант, коли ці два тяжіння діють спільно. Будь-який акт агресії – це тяжіння до смерті, але взаємодія з тяжінням до життя дозволяє людині балансувати, відшукуючи рівновагу. Секс – це завжди акт агресії. Саме тому, коли маленькі діти заскочують батьків на гарячому, вони думають, що тато робить мамі боляче.

Пасивність та агресивність закладені в нас від самого початку, ніхто не народжується янголям з крильцями. Враховуючи той факт, що всі ми є продуктом виховання не лише суспільства, а й наших власних батьків, а вони, навіть попри всі історичні обставини і традиції, добре що вийшли саме такими, то коріння будь-якої агресивної поведінки по відношенню до жінки, скоріше за все, результат стосунків з матір’ю чи відносин всередині родини.

Складність узагальнень

Психоаналіз працює з конкретною людиною, тому завжди важко давати якісь загальні поради чи пояснення. Цей метод не використовує поняття «норма». Так, є якісь уявлення про загальноцивілізаційні норми маралі, етики, проте психоаналіз базується на тому, що кожна людина індивідуальна, кожен суб’єкт має своє бажання. Але якщо все ж таки узагальнювати, то я б радила жінці, якщо вона опиняється у складних стосунках з чоловіком, стикається з будь-якими проявами насилля над власною особистістю, не зациклюватися на ролі жертви. Трансакційний аналіз, який досліджує стосунки людей в групі чи в парі, використовує трикутник Карпмана. За ним всі ми поділяємося на Переслідувачів, Жертв і Рятівників. Особливість в тому, що всі ці ролі змінюються по колу, а людина набуває рис того чи іншого представника сценарію. Єдиний спосіб розірвати цей трикутник – просто не грати, вийти з нього. Чому я це кажу? Бо існують такі майже анекдотичні приклади, коли жінка тричі була заміжньою і всі її чоловіки – алкоголіки. Знайшла собі четвертого – спортсмена, а він за півроку теж почав до чарки прикладатися. Що ж таке? Чому всі чоловіки алкоголіки? Вочевидь, є щось у безсвідомій поведінці цієї жінки, що змушує її партнерів йти саме таким шляхом. Стосунки – це як танець, у них ніколи не несе відповідальності лише хтось один.

Насилля як норма

Стосовно насилля в родині, то всі ми знаємо, що є пари садист-мазохіст. Але важливо розуміти, що вони теж міняються місцями. По-перше, мазохіст є садистом по відношенню до самого себе. По-друге, у нього теж існують свої способи відігратися, але вони можуть бути не такими явними. Чоловік, який б’є свою дружину, скоріше за все, просто повторює модель поведінки, якій слідували його власні батьки. Насилля як норма у стосунках також походить з тих родин, де у вигляді покарання практикують застосування сили. Відповідно потім людина виростає з переконанням, що бити – це нормально. Якщо ж накладаються норми середовища, виховання соціумом, то відмова від фізичного насилля трансформується в насилля психологічне.

Дозріти до змін

Чому жінки це терплять? Зазвичай як пояснення використовуються доводи: тримають діти, гроші, житло… Вийти з цього зачарованого кола можна лише тоді, коли жінка усвідомить потребу у змінах, відчує дискомфорт. Після внутрішнього рішення про «я так більше не можу» вже не втримують ані слова, ані золоті клітки… Жінка йде, але до цього треба дозріти. Чоловіки, які б’ють жінок, принижують морально, вони, найчастіше, виросли в цьому. Проте не кожна жінка погодиться стати партнером для такого чоловіка. Одній вистачить необережного грубого слова, щоб зрозуміти, що це не її герой. Ми ж самі обираємо. Як казав Фройд, ми завжди кохаємо одну й ту саму людину, але шукаємо її образ в інших. Жінки, які страждають від насилля у родині, як правило, самі у дитинстві стикалися з цим. І тут є два варіанти: або будувати своє життя як у мами, або обрати щось протилежне. Проте первинний батьківський сценарій – це базова програма, відійти від якої вкрай складно. Чому одні йдуть по ній, а інші всупереч, ‒ загадка, яку неможна передбачити.

Не жаліти жертву

Коли жінка повністю віддається ролі жертви, психоаналітики виступають дуже неприємними, жорстокими людьми, які згадують про те, що кожна людина – це суб’єкт бажання та насолоди, але ці поняття не співвідносяться  зі звичними способами їхнього отримання, з чимось смачним, красивим чи приємним. Насолода в психоаналізі завжди пов’язана з болем. Те, про що людина плаче, і є основним патерном, який її тримає. Так, це дуже важко, це викликає співчуття, на відміну від тих, хто просто жаліє, психоаналітик розуміє, що якщо людина знаходиться в таких обставинах, їй щось в них приносить задоволення. Це несвідоме задоволення, яке формується на ґрунті вже відпрацьованих сценаріїв. Так побудована психіка людини. Нам завжди простіше йти знайомим шляхом, ніж вигадувати щось нове. Так витрачається менше енергії. Простіше кажучи, я втретє вийду заміж за алкоголіка, адже я знаю, як з ним бути. Жінки дуже часто звикають до складностей, отримуючи від них задоволення, саме тому їм важко змінити спосіб  мислення і життя взагалі. Психоаналіз не жаліє жертву, він каже: якщо ти доросла людина, ти сама несеш за себе відповідальність. Щоб позбутися насильника, треба розібратися в собі. Це може бути довго, важко, дорого, але воно того варто.

Анастасія Герасимова

Поділитись з друзями

Схожі записи Схожі записи

© 2014 Povaha.org.ua. Сайт кампанії проти сексизму у політиці і ЗМІ.
Використання матеріалів povaha.org.ua дозволено лише за попередньої згоди правовласників. Передрук матеріалів можливий за умови публікації активного гіперпосилання на сайт у першому абзаці. Редакція може не поділяти думки авторів у розділі "Колонки".
Листи зі пропозиціями та зауваженнями можна направляти на електронну адресу povaha.org.ua@gmail.com
Facebook Twitter

Система Orphus