Проблема ранніх шлюбів у світі та в Україні

0 92

Міжнародна спільнота занепокоєна світовими масштабами дитячих (або ранніх) шлюбів і їхніми наслідками для здоров’я і благополуччя дівчаток і хлопчиків. Фонд народонаселення ООН здійснює світову кампанію «Зупинимо дитячий шлюб», мета якої – інформування і попередження ранніх шлюбів серед вразливих категорій населення. Також останнім часом в онлайн мережах активно поширювали ролики від ЮНІСЕФ із соціальною рекламою про дитячі шлюби.

A storybook wedding?This looks like a storybook wedding. Except for one thing…

Опубликовано UNICEF 8 марта 2016 г.

Тамара Марценюк пропонує розглянути детальніше, чому ранні шлюби – проблема,а також, яка ситуація у світі загалом та в Україні зокрема.

Згідно із Конвенцією про права дитини (1989), «… дитиною є кожна людська істота до досягнення 18-річного віку, якщо за законом, застосовуваним до даної особи, вона не досягає повноліття раніше». Тому дитячий (або ранній) шлюб – це офіційний або неофіційний союз двох людей, коли принаймні одній з них ще не виповнилося 18 років. Ранній шлюб – це гендероване явище, яке чинить неоднаковий вплив на дівчаток і хлопчиків. Загалом у світі кількість хлопців у ранніх шлюбах є значно меншою, ніж кількість дівчат. Щороку 14 мільйонів дівчаток виходять заміж у віці до 18 року. А у країнах, які розвиваються, кожна сьома дівчина виходить заміж до 15 років.

Міжнародна правозахисна спільнота переконана, що дитячі шлюби (які, окрім того, можуть бути примусовими) доцільно визнавати порушенням прав людини і прав дітей. Дівчата у ранніх шлюбах уразливі до насильства в сім’ї та сексуального насильства у стосунках, які не є рівними. Якщо вони вагітніють, часто стикаються із проблемами ускладень під час вагітності і пологів, оскільки їх тіла не готові до дітонародження.  Вступивши у ранній шлюб, як хлопці, так і дівчата часто змушені кидати освіту, аби заробляти гроші чи виконувати хатні обов’язки. Виконавчий директор Фонду народонаселення ООН Бабатунде Осотімехін зазначив: «Рішення вийти заміж або одружитися повинно робитися добровільно; це – проінформоване рішення, яке приймається без страху, примусу чи надмірного тиску. Це – рішення дорослої людини, яке слід робити, коли людина дійсно готова до нього».

Законодавче регулювання в Україні

Сімейні відносини в України врегульовані, у першу чергу, Конституцією України і Сімейним кодексом. У статті 51 Конституції України зазначено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка і кожен із подружжя має рівні права і обов’язки у шлюбі та сім’ї. Згідно із Сімейним кодексом і Законом «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» (2010), шлюб повинен бути зареєстрований в органі державної реєстрації актів цивільного стану, і обоє із майбутніх членів подружжя повинні надати український або інший національний паспорт. Релігійний обряд шлюбу і проживання однією сім’єю жінки та чоловіка без шлюбу не мають юридичного статусу.

Виконуючи рекомендації Комітету ООН з прав дитини і Комітету Конвенції про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок, у 2012 році у Сімейному кодексі України було піднято з 17 до 18 років мінімальний вік вступу до шлюбу для дівчат. Мінімальний вік для хлопців уже становив 18 років. Суд може надати дозвіл особі віком 16 років і старше право на шлюб, якщо буде встановлено, що це відповідає її інтересам. На практиці існує дві основні причини отримання дітьми до 18 років дозволу на шлюб: вагітність і релігійні переконання. Саме вагітність є найбільш поширеною причиною отримання дозволу на шлюб, коли одному із подружжя ще не виповнилося 18 років.

Дитячі шлюби в Україні: причини вступу і поширеність

Кількість ранніх шлюбів в Україні поступово зменшується і характеризується малими масштабами. Загалом ранні шлюби більш притаманні жінкам, ніж чоловікам. Так, згідно з даними Державного комітету статистики України (2012 року), заміжні жінки у віковій групі до 18 років включно становили 2,62% усіх заміжніх жінок. А чоловіків відповідної вікової групи майже усемеро менше (лише 0,4%).

Дитячі шлюби притаманні радше сільській місцевості, ніж міській. Зокрема, підлітки віком 15-19 років у селах удвічі частіше схильні одружуватися або виходити заміж, ніж у містах. Лише кожна друга мешканка міста і кожна третя мешканка сільської місцевості користується сучасними методами контрацепції. Окрім того, існує зв’язок між рівнем освіти молоді, матеріальним становищем та одруженням або заміжжям.

Серед причин вступу у ранній шлюб доцільно виділити поширені у суспільстві гендерні стереотипи, зокрема, про те, що для жінок важливо перебувати у шлюбі. Як правило, опитані жінки у ранніх шлюбах зізнавалися, що батьки і сім’я підтримували їхній намір взяти шлюб. В Україні досі переважають патріархальні стереотипи про те, що основна роль для жінки – це бути дружиною і матір’ю. Тому деякі батьки раді за своїх доньок, що вони на «правильному» життєвому шляху.

Ранній шлюб і материнство пов’язані із ранньою сексуальною поведінкою. Згідно із опитуванням громадської думки (лютий 2013 року), 7% респондентів відповіли, що почали інтимне життя у 12-15 років, 42% – у 16-18 років. Відповідно до результатів аналізу судових рішень по наданню права на шлюб, загалом саме вагітність – основна причина позитивних рішень для позивачів віком 16-17 років. Однак, у випадку недосягнення позивачами 16-річного віку, дозвіл дуже рідко надається, навіть у ситуації вагітності.

Дитячі шлюби серед ромського населення України

Вразливою соціальною категорією до ранніх шлюбів вважається ромська національна меншина України, а особливо ті роми, які проживають компактно. Дитячі шлюби серед дівчат і хлопців ромської меншини спричинені патріархальними традиціями та, серед інших чинників, також і бідністю.

Далеко не усі ромські шлюби (зокрема, у громадах, які проживають компактно) реєструються. Це почасти тому, що аби це зробити, обоє повинні надати паспорт (якого деякі не мають), або тому, що багатьом – до 18 років. Якщо брати за індикатор дитячих шлюбів раннє материнство, то офіційна статистика таки підтримує цю ідею. Згідно із даними статистики народжуваності у 2011 році, 141 дівчина народила до 15 років, 55 з них – із Закарпатської області – місця найбільш компактного проживання ромів в Україні.

Серед ромського населення у певних випадках рівень незавершення школи пов’язаний із дитячими шлюбами. Однак, доцільно зазначити, що ромські дівчата у процесі отримання освіти також стикаються ще й з такими бар’єрами як бідність, менші сподівання з боку членів спільноти стосовно отримання освіти, дискримінація у системі освіти, зокрема, практика сегрегованої освіти для ромських дітей. Чимало ромських сімей забирають дівчаток із школи через бідність, аби дівчата могли працювати чи доглядати за молодшими членами родини, поки батьки працюють. На противагу цьому, хлопці зазвичай за бажанням можуть продовжувати навчання у школі.

Дитячі шлюби можуть пояснюватися з боку членів ромських громад як «традиція» і «природня річ». Чимало ромських дівчат вважають ранній шлюб нормальним явищем і не здатні критично виступати проти власних «традицій». Також доцільно зазначити, що інші важливі соціально-економічні чинники спонукають до ранніх шлюбів. Зокрема, брак освіти про планування сім’ї, відсутність доступу до контрацепції – суттєві чинники, як і низький рівень освіти, бідність, переповнене і низької якості житло (у місцях компактного проживаннях ромів).

Яким чином подолати замовчування проблеми про дитячий шлюб?

Дитячі шлюби порушують права дівчаток, заперечують їхнє дитинство, руйнують їхню освіту, ставлять під загрозу здоров’я і обмежують можливості. Ні культурне, ні релігійне або економічне обгрунтування дитячого шлюбу не може слугувати виправданням тієї шкоди, яку чинять ці шлюби молодим дівчатам і їхньому потенціалу. Дівчина повинна мати право вибирати, за кого і коли виходити заміж. Батьки хочуть кращого для своїх дітей і повинні підтримувати вибір і рішення власних доньок стосовно шлюбу.

Тому слід привенути якомога більше уваги до ситуацій, з якими стикаються заміжні дівчата або дівчата, які ризикують бути виданими заміж у ранньому віці. Дитячі шлюби не є позитивними  ні для дівчаток, ні для розвитку країни в цілому. Світ не може дозволити собі, аби права, здоров’я і потенціал тисяч дівчат щодня  марнувалися.

Фонд народонаселення ООН вважає, що також доцільно сприяти інвестиціям, особливо у сфері освіти, які нададуть можливість дівчаткам розвинути власні можливості і знання. Освіта дівчаток, особливо завершена початкова і середня, є найважливішими факторами, пов’язаними із віком вступу в шлюб. Дівчата особливо потребують соціальної підтримки та доступу до програм, які забезпечують життєві навички, грамотність, засоби до існування, інформацію про послуги сексуального та репродуктивного здоров’я, зокрема, про планування сім’ї та охорону материнського здоров’я.

Тамара Марценюк

Схожі записи

Залишити відповідь

Ваша электронна адреса не буде опублікована.