Почати свій бізнес в складні часи: українки, які не злякались та здобули успіх

  • Грудень 10, 2014
  • 2158
  • 0

Криза за кризою, які накривають Україні від початку 90-х завдають шкоди значної жінкам. В них знижуються доходи,  частіше за чоловіків виникають проблеми з працевлаштуванням. За даними, що наводить організація «Клуб успішних жінок», в Україні бізнесом займаються 22% жінок (у Німеччині – близько 30%, у Франції – близько 40%).

Все частіше українки об’єднуються в громадські формування, допомагаючи одна одній – порадами і практично. На листопадовому форумі «Українки в бізнесі», організованому в Одесі Клубом успішних жінок, понад 100 учасниць, які зібралися вже вчетверте з усієї України, навчали одна одну і ділилися історіями успіху.

Чимало з учасниць форуму – підприємниці, котрі не просто досягли успіху, а й ризикнули розпочати свій бізнес у кризові часи: на початку 90-х, або ж 2008-го. «У 90-х було так важко, що не продихнути. І страшно було, і незвично – після Радянського минулого починати щось своє. Я просто робила свою роботу, так само її робили мої однодумці. І якось поступово і криза за кризою подолалися. Очі бояться, руки роблять, а жінки – такий народ кропіткий, що, як мурашка, все витримає і таки збудує мурашник», – жартує бізнес-леді з Краматорська Світлана Чепелева.

Ось – історії успіху тих, хто не злякався почати власну справу у часи економічних криз, вийшовши переможницями.

 

Олена Подтопта, дизайнерка ювелірного бренду  Helena SAI , Київ

podtopta

Олена – інженерка-еколог за фахом, чиї батьки-геологи з дитинства прищепили їй дещо незвичну любов… до каменів. Так-так, саме любов до природи спочатку привела її до вивчення екології, а пізніше – до створення дизайну інтер’єрів. Декілька років Олена працювала дизайнеркою в архітектурному бюро, одночасно багато подорожуючи різними країнами. «Поступово я створила компанію, яка займалася оптовим продажем ексклюзивних ювелірних брендів. А потім з’явилася ідея створити власний бренд – так і з’явилася колекція Helena SAI. Я люблю масивні прикраси, і використовую винятково натуральні  матеріали. Мабуть, це мої архітектурні смаки з колишньої роботи даються взнаки і любов до геології», – жартує Олена.

Бізнес Олени, побудований за принципом «жінки для жінок»: «У мене працюють молоді дівча, багатьом з них 17-20 років, але вони напрочуд талановиті. Коли я створюю колекцію, то відчуваю себе абсолютною жінкою, яка просто літає на крилах власних фантазій. А ось коли потрібно просувати свій товар на ринку, коли потрібно виходити на нові ринки, тут уже потрібні інші риси – практичність, логіка, іноді жорсткість», – розповідає дизайнерка.

ЇЇ формула успіху – досить проста і складається, за її словами, з трьох констант: бізнес, творчість і родина. «Кожна людина будує свій успіх до тієї планки, як собі поставила. У мене чудова донечка і люблячий чоловік, який мене завжди підтримував. Моє завдання – поставити задачі іншим так, аби їх успішно виконали. А мій дім – це мій центр життя», – ділиться Олена.

 

Катаріна Мартова, засновниця української торгової марки жіночого одягу FRIDAY, Львів

martova1

Катаріна – дизайнерка власної  української торгової марки, яка обрала свій шлях в українській моді – одягати таких жінок, як сама – вітчизняних бізнес-леді.

Починалося все понад 13 років тому, коли Катаріна працювала керівником гуртка з дизайну, паралельно здобувши освіту дизайнера одягу. У цей період вона з успіхом займалась створенням одягу для подіумів та костюмів для сцени: «Це був безмежний простір для творчості!» – згадує вона. Але пізніше, коли вирішила створити власний бізнес, зрозуміла, що такий одяг не підходить на щодень для жодної з компаній. Тоді, бажаючи задовольнити потреби сучасної жінки, обрала сегмент одягу, який потрібен у гардеробі кожної, особливо ділової жінки, і є доступним за ціною.

Наразі Катаріна сама розробляє всі колекції TM FRIDAY. Основою кожної колекції є сукні – зручні, практичні, що особливо важливо для жінок, які працюють. Також вона проводить індивідуальні примірки, майстер-класи та консультації по іміджу та правильному підбору гардероба, який відповідає статусу, професії, стилю життя клієнта.

martova2

«Бізнес повинен бути хобі, самовираженням, улюбленою справою – це моя формула успіху», – говорить Катаріна. Я отримую задоволення, коли консультую ділових жінок, які приходять до мене і питають, як їм виглядати вишукано, залишатися жіночними, але водночас підкреслювати зовнішнім виглядом свою професійність. Кажуть, що вірно підібраний одяг – це плюс у постійній боротьбі за місце у чоловічому світі. Наприклад, до мене якось приходила жінка-іконописець, їй потрібно було підібрати такий  образ, щоб її сприймали так само, як чоловіків, які займаються цією справою значно частіше за жінок. Ми це зробили! Гадаю, правильно підібраний (доречний до вашої професії) гардероб, говорить за нас більше, ніж ми самі. Це одна із запорук свого мясця у бізнесі», – ділиться спостереженнями дизайнерка.

 

Лариса Румянцева, засновниця та арт-директорка салонів краси «Салони Румянцевої», Одеса

rumyanceva1

Засновниця однієї з найбільш динамічної та успішної мережі салонів краси в Одесі Лариса Румянцева каже, що дорога до успіху – це шлях, який тарується наполегливістю і важкою працею,  аж ніяк не потрібними зв’язками та хабарами. «Я з дитинства була страшенно активною і мріяла стати перукарем.  Закінчила на відмінно Одеське ПТУ, пройшла практику в одній із перукарень міста. Свого першого клієнта пам’ятаю все життя, я зробила тому чоловіку все, що можна і чого не можна, люди, які стояли в черзі, бачили, що я роблю з його волоссям, і ставали в іншу чергу. А потім багатьом сподобалося, і в кінці дня я принесла таку виручку, що мені сказали: «Ти точно їх не вкрала?».

Пізніше була робота в різних салонах міста, перемоги у конкурсах і величезні, просто неймовірні обсяги буденної роботи, від якої майбутня бізнесвуман отримувала задоволення. «Я працювала у великому салоні, і ми так віддавалися роботі, що нам клієнти говорили: «Ви що, співзасновники, чи що?». Ні, але мене декілька разів «швидка» забирала, бо з ніг падала від утоми. За п’ять років я зрозуміла, що цей салон уже не може дати мені нічого в сенсі зростання, і я пішла звідти. Чоловік теж покину роботу, знайшов приміщення підвальне, ми відкрили свій салон з однією партнеркою, яка  й запропонувала почати свій бізнес. Ми з чоловіком працювали-працювали, а потім зрозуміли, що, виявляється, треба було документи оформити. Через два місяці ми залишилися на вулиці», – згадує Лариса.

rumyanceva2

Втім, надалі салон відкрився просто у маминій квартирі заповзятливої одеситки: «Батьки вдома лише ночували, бідні. У мене була команда – 25 чоловік. В одній кімнаті ми стригли і фарбували, в іншій робили педикюр, на кухні – манікюр. Мій чоловік об’їздив усе місто в пошуках приміщення під невеликий салон. І ми вціліли, вижили, стали брендом. Перші зради для мене були трагічними, а потім зрозуміла, що так і треба», – посміхається вона.

Формула успіху від жінки, яка робить красивими одеситок, базується на працелюбстві: «Мене рятує в бізнесі те, що я стрижу. Коли все погано, я все одно стрижу, і ні від кого не залежу. Всі 27 років я стрижу і постійно вчуся, працюю, викладаю. Мій головний план – створити школу для молоді, дати можливість молодим людям розвиватися, щоб нагору могли пробитися таланти. А мій головний рецепт – треба бути чесною людиною. Професіоналом і працелюбним – незалежно від статі, хоча жінкам, якщо чесно, доводиться набагато більше працювати. Якось так у нас влаштовано. Хто я в салоні? Перукарка. У мене немає кабінету бо мої працівники – це моя родина, я до них ставлюся як мама», – запевняє  Румянцева.

 

Світлана Чепелева, засновниця ювелірного бренду SA&GA, Краматорськ

chepeleva

Світлана в бізнесі – понад 20 років, вона не з чуток знає, що означало займатися своєю справою на початку буремних 90-х. Разом з однодумцями Світлана заснувала підприємство «Ювелірсервіс» у Краматорську 1992 року. Сьогодні у підприємства два співвласника – вона і Геннадій Ліпатов. «Я завжди знала, що для жінки у бізнесі головне – це воля і сила. А для себе я ще знала, що повинна завжди виглядати просто запаморочливо. В управлінні нашого підприємства відсотків 90 – це чоловіки, і з ними мені завжди легко домовлятися. Починали ми з виробництва срібних прикрас, пам’ятаю, як через два роки ми розробили нову колекцію, і у нас на складі після оптових закупівель залишилася одна срібна каблучка. Це було таке щастя – все розкупили! Пам’ятаю себе молодою, ще у радянські часи – коли мені було відчувати себе жінкою? Вранці введеш дитину в садок, поспішаєш, потім – робота за копійки, ввечері йдеш з сумками з магазину, ведеш дитину з садочку. А у бізнесі я себе знайшла», – стверджує Світлана.

Управлінська діяльність Чепелевої була вельми успішною, і якщо у 90-х зарубіжні компанії не хотіли мати справ з нікому не відомим підприємством з Донбасу, то пізніше ситуація змінилася: «З нами тільки віталися і казали: «Україна? Це де?». Але через п’ять років все змінилося, і нас знають, з нами мають справу. Головне – не опускати руки ніколи.», – впевнена Світлана.

За понад 20 років підприємство перетворилося на холдинг ювелірної галузі, а Світлана Чепелева почала займатися благодійництвом і замислюватися щодо участі в політиці: «Нічого доброго з наших чоловіків-політиків не виходить. Частина наших депутатів місцевих втекла – їх просто нема. Інші чекають, коли прийдуть російські війська. А волонтери і наші жінки годують наших солдатів, одягають. Споряджаємо і плачемо: «Тільки не полишайте нас, не йдіть звідси, ви – наш захист. Я пам’ятаю, як у квітні наші жінки вийшли на вулицю, ми несли чотириметровий український прапор. А навпроти стояли якісь хлопці з російськими стрічками. Було так страшно. Але ми розуміли, що вони просто візьмуть – і здадуть наше місто. Цього не можна робити, не для того ми працювали стільки років, щоб усе віддати на поталу якимось дивним людям. Жінкам час брати владу у свої руки. Бо якщо ти не займаєшся політикою, то політика займається тобою. Знаєте, одна половина людства – це жінки, а інша – ті, кого вони виховали», – переконана бізнес-леді із Краматорська, яка нещодавно очолила громадську раду міста.

Її формула успіху теж триєдина: воля, сила, професіоналізм: «Лише йти вперед, зціпивши іноді зуби. Робити свою роботу якісно, або не братися за неї. І вимагати професійності від усіх, хто поруч. О, і ще – гарна сукня, підбори, макіяж і зачіска – щоб не забути, що ти жінка», – напівжартома каже Світлана.

 

Наталя Делієва, співзасновниця та генеральний директор театру «Маски-шоу» та «Будинку  клоунів», Одеса

delieva1

Директорка одного з найпопулярніших українських театрів, приязна й проста у спілкуванні. «Ви знаєте, це зараз, представляючись, я впевнено вимовляю слово: «Директор», а ось 15 років тому, коли мене призначили, я це слово не могла з себе вичавити, і по двадцять разів на день писала: «Я – директор, я – директор». І лише років через два змогла сказати це вголос. Усього цього директорства я досягла за 15 років», – розповідає Наталя. Узявшись до керівництва театром у непростий 1999 рік, не маючи досвіду, а лише бажання не дати зникнути чудовій трупі відомих акторів, вона не злякалася і перемогла.

Згадуючи, з чого все почалося, пані Делієва каже, що, мабуть, з маминих слів: «Наталочко, все треба доводити до кінця», коли дівчинка хотіла покинути музичну школу. «А тепер я навіть якщо захочу щось покинути, то не виходить – все доводжу до кінця. Ось, наприклад, цього року в Одесі відмінили Гуморину. Але ми провели міжнародний фестиваль клоунів і мімів, було дуже багато учасників, були росіяни, які потім писали, що все те, що зараз відбувається між нашими державами – це неправильно, бо це вони зрозуміли завдяки нашому фестивалю зокрема. А потім наші клоуни поїхали на фестивалі до Франції, Польщі, Голландії.  А якби я сіла і склала руки – що би було?», – риторично питає вона.

А ось освіту Наталя Делієва здобула дещо незвичну як для працівниці культури, закінчивши  механіко-математичний факультет: «Мій дядько, академік, сказав: «Наталко, вступай на мехмат. Після цього факультету ти зможеш працювати блискуче у будь-якій сфері». Так і вийшло, тепер я так швидко рахую відсотки, середню ціну квитка, вал, видатки, прибутки – без цифр жоден день не проходить!» – посміхається Делієва.

delieva2

Формулу успіху вона як фахівчиня виводить філігранно точно: освіченість, сміливість, відповідальність, ставити високі цілі, а ще – обов’язково займатися благодійництвом.

Характеризуючи умови, в яких доводиться працювати українським бізнес-леді, Наталя Делієва зауважує, що три найважливіші сфери нашого буття – освіта, культура й охорона здоров’я – наразі перебувають у жіночих руках: «Тут традиційно нижчі зарплати. Професії чомусь вважаються менш престижними, тому й працюють здебільшого жінки. В Одесі з 8 театрів лише три очолюють чоловіки. Це начебто непрестижно в нашому суспільстві, важко і марудно, а жінки не бояться брати на себе труднощі і відповідальність. Вважається, що чоловіки мають керувати економікою, і підіймати спочатку економіку, а вже потім – культуру. А виходить не так. Бо немає культури, і тому немає економіки, а немає економіки – немає грошей на культуру. Замкнуте коло, і  так не має бути, бо без культури ми ніколи нічого не досягнемо», – впевнена одеситка.

 

Вікторія Чадюк, власниця і директорка ландшафтної компанії «Берізка», Маріуполь

chadyuk1

Бізнесом Вікторія вирішила зайнятися у, здавалося б, найбільш недоречний момент – 2008 року, у розпал економічної кризи. «Мене всі відмовляли, питали, чи я, бува, не з’їхала з глузду. Ну а хто, якщо не жінки, мають рятувати світ від криз? Я й почала свою справу. І вельми успішно», – щиро посміхається підприємниця. Обрала улюблене заняття – ландшафтний дизайн, адже у цій сфері працювала вісім років. Спочатку разом з однодумцями орендувала квітковий магазин, поступово робота налагодилася, а далі придбала земельну ділянку, отримала перші серйозні замовлення: «Перші три роки працювала, не розгинаючи спини. Сама за кермом, сама – з прорабами питання вирішую, сама – бухгалтерські документи опрацьовую (я за фахом – бухгалтер), сама здійснюю доставку інструменту і саджанців… Але я людина енергійна», – згадує вона.

За шість років бізнес розрісся, з’явилися клієнти в інших містах, відкрився філіал у Донецьку, в планах – відкриття філії в Одесі. Запорукою успіху вона вважає уважне ставлення до клієнтів: «Я дуже ціную кожного, хто до нас звернувся, поважаю і прислуховуюся до думки замовника. Це важливо. Я люблю свою роботу – це друга умова успіху. Адже я дарую людям красу! Третій урок – подолання труднощів. Їх буде багато, інакше не можна, але вони мають лише загартовувати», – ділиться своїм рецептом успіху Вікторія.

chadyuk2

А ще – не боятися важкої праці: «Я постійно з чоловіками працюю, у цьому бізнесі більше чоловіків, ніж жінок. Спочатку дивляться іронічно, а потім – з повагою. Я переконана, що у кризові моменти на перше місце мають виходити жінки, бо ми енергійніші і стійкіше витримуємо удари долі. Жіноча енергія переможе все. Я би взагалі радила компаніям у скрутні часи брати кризовими менеджерами жінок – цілком серйозно кажу, нехай чоловіки не ображаються, багато хто з жінок й справді може дати лад у біді, не опустити руки», – радить підприємниця.

Поділитись з друзями

Схожі записи Схожі записи

© 2014 Povaha.org.ua. Сайт кампанії проти сексизму у політиці і ЗМІ.
Використання матеріалів povaha.org.ua дозволено лише за попередньої згоди правовласників. Передрук матеріалів можливий за умови публікації активного гіперпосилання на сайт у першому абзаці. Редакція може не поділяти думки авторів у розділі "Колонки".
Листи зі пропозиціями та зауваженнями можна направляти на електронну адресу povaha.org.ua@gmail.com
Facebook Twitter

Система Orphus