Гендерний аспект реформи державної служби: босоніж чи «соціальним ліфтом»?

  • Січень 6, 2017
  • 1423
  • 0

Що спільного між музичними оркестрами в США й конкурсами на посаду держсекретарів в Україні, як Міністерство фінансів упроваджує гендерно орієнтоване бюджетування, чому важливо здійснити гендерну експертизу шкільних підручників, як допомогти запрацювати «соціальним ліфтам» для жінок… Ці та інші питання обговорювали під час публічної дискусії «Реформа державної служби: чи є місце для гендерної рівності», яку організували Міжнародний центр перспективних досліджень разом із фондом «Рівність і взаємоповага». Ішлося про реформу, що наразі триває і, без перебільшень, визначає успіх будь-яких реформ, що залежать від якості управлінських рішень державних органів. «Повага» разом із учасниками дискусії намагалася розібратися, наскільки це реформування буде ефективним і чи враховується гендерний аспект проблеми.

«Ноги ростуть» зі шкільної парти

Колишня заступниця Міністра освіти та науки Інна Совсун переконана, що дуже часто жінки не осмислюють гендерної проблематики, не проговорюють її, обмежуючи самі себе в якихось можливостях. А чоловіки взагалі відмахуються, як від чогось несуттєвого. Причина такого розвитку подій у тому, що формування гендерної ідентичності закладається з дитинства.

Читайте також: Шкільні підручники чи хлопчачі підручники? Думки після короткого огляду

«Ми всі пам’ятаємо підручники з картинками, де мама готує їсти, а тато сидить на дивані й читає газету, мама миє раму, тато ремонтує автомобіль. Вочевидь, це підсвідомі картинки, які закладають норми поведінки. Якщо ти дівчинка ‒ ти миєш посуд, якщо ти хлопчик ‒ ти ремонтуєш автомобіль. Якщо жінка ‒ учителька чи лікарка, якщо чоловік ‒ інженер чи військовий. Тут ми можемо зробити порівняльний аналіз, яким є середній рівень зарплати для типових “жіночих” і типових “чоловічих” професій. І побачити, що в першому випадку рівень заробітку нижчий, ніж у другому», ‒ зауважила Совсун.

За її словами, в Міносвіти розробляють гендерну стратегію, що покликана змінити ситуацію в освітній галузі.

1

Читайте також: Інна Совсун: «Молодше покоління жінок у владі чоловіки продовжують сприймати як «дєвочєк»

«Такий документ уже майже готовий, він допрацьовується і, я сподіваюся, найближчим часом буде прийнятий. Один із важливих моментів, який пропонується у цій стратегії ‒ чи то пак у проекті стратегії, ‒ це гендерна експертиза підручників. Це не так складно – відслідкувати, щоб зображення були адекватно представлені для різних професій, різних соціальних ролей, моделей поведінки… Подивитися, чому в підручниках із літератури ‒ переважно автори чоловічої статі та практично не представлені жінки як авторки. Гендерна експертиза – це такий доречний і мінімальний крок для того, щоб якось збалансувати уявлення, що формуються через систему освіти», ‒ говорить експертка.

Після роботи в Міносвіти вона переконалася, що квоти можуть бути виходом із невтішної ситуації, яка виникла на державній службі.

«Адже жінок надто часто не розглядають як рівноцінних партнерів для спілкування не тому, що немає адекватних і професійних, а просто тому, що коли шукають на роботу потенційного кандидата, то шукають чоловіка, якийсь усталений образ – як у шкільних підручниках. А жінок просто не розглядають. Мені видається, що для того, аби підняти це питання на порядок денний, на цьому етапі квоти ‒ доцільний механізм. Яким чином цей механізм можна було б упровадити на рівні державної служби? Це трохи складніше, бо є конкурси. Але це треба робити, треба змінювати уявлення про те, яким має бути держслужбовець вищого рангу через актуалізацію цієї проблематики громадськістю»,‒  наголосила Совсун.

Реформування із «гендерним обличчям»

Проблема збільшення кількості жінок на державних посадах справді є складнішою, ніж, наприклад, гендерні питання у виборних органах влади. Адже якщо ми говоримо про вибори до Верховної Ради, то тут частково стає у пригоді такий  механізм, як квотування. Тоді як із представництвом жінок у виконавчих органах влади ‒ та ще й на вищих посадах ‒ усе не так просто.

Доволі яскравий приклад того, яка ситуація з гендерною рівністю в реформі держслужби, продемонструвала директорка з аналітичної роботи та зовнішніх зв’язків МЦПД Олена Захарова, проаналізувавши особливості конкурсу на посади держсекретарів різних міністерств.

«У деяких міністерствах не було жодної кандидатки – це Міносвіти, що дивує, оскільки традиційно вважається, що це жіноча сфера. У Міністерстві закордонних справ таких не було, і в Міністерстві молоді та спорту, яке донедавна опікувалося гендерними питаннями», ‒ зауважила Захарова.

2

За її словами, новий закон про державну службу насправді є доволі прогресивним, однак там закралася така норма, яку не помічали і якої не було в старому законі.

«Про цю норму багато гендерних експерток та експертів говорили як про дискримінаційну. Вона існувала раніше в законодавстві лише щодо соціальної сфери працевлаштування. Ідеться про те, що жінки, які мають дітей до трьох років, можуть бути відправлені у відрядження лише з їхньої згоди. Тобто ми навпаки внесли цю нібито дискримінаційну норму в новий закон. Це ще раз свідчить, що питання потребує більшого публічного обговорення», ‒ наголосила Захарова.

Вона також додала, що дуже часто відбувається обмеження залучення жінок так званими «м’якими сферами» – охорона здоров’я, освіта, соціальна сфера тощо. Тобто чим більш впливовою є інституція, тим менше вона представляє інтереси жінок. Уже не кажучи про те, що перед жінками стоїть низка викликів, котрі заважають рухатися вперед і пробивати «скляну стелю». Мова про гендерні стереотипи, брак підготовки до політичної активності, постійний тяжкий пошук балансу між роботою й родиною, надмірна концентрація медіа на приватному житті…

3

Чи можуть зарадити квоти?

Під час дискусії на екрані виникла досить промовиста картинка про права людини. Перегляд футболу дорослими й дітьми, огорожа, ящики, які потрібно підставити, щоб усім створити умови для перегляду, або, як на третій картинці, більш логічний вихід із ситуації – відсутність будь-яких огорож і прозора сітка.

4

Зображення досить влучно продемонструвало ситуацію зі створенням умов для жінок на державній службі, викликавши в кожного спікера силу-силенну думок, порівнянь та пропозицій. Зокрема, заговорили про доцільність механізму квотування.

Так, за словами Олени Захарової, у МЗС є така практика, коли підвищення на посаді та призначення якихось рангів приурочені до певних дат.

Читайте також: В Україні працює проект, що лобіює жінок у політиці

«На 8 Березня підвищували ранги або посади тільки для жінок. І серед кола бунтарок-інтелектуалок уважалося поганим потрапити на 8 Березня. Краще на День дипломатії 22 грудня або на День Незалежності. Це теж своєрідне квотування. А от як щодо держсекретарів?», ‒ поцікавилася експертка, маючи на увазі, чи доцільно вводити якісь квоти для жінок, проводячи конкурси на посади.

Генеральний директор фонду «Рівність та взаємоповага» Анатолій Октисюк, який упродовж кількох років працював у сфері реформування держслужби, переконаний, що подібні квоти заповнювалися б досить формально.

«Якщо законотворець прописав би в законі про державну службу, що там справді має бути 30% однієї статі, то це б певною мірою формально заповнювалося. Тоді як подібний процес має бути природним. Я переконаний, що зрушення мають починатися з дрібних речей і на нижчому рівні. Якщо ми закладемо фундамент і створимо умови для розвитку, ці “соціальні ліфти” будуть працювати. У чому проблема дисбалансу? У тому, що немає “соціальних ліфтів”, вони зруйновані. Якщо ми закладемо цей фундамент на регіональному рівні, на рівні місцевих рад, усі побачать, що є можливості, є “соціальний ліфт”, тоді потреба у квотуванні відпаде», ‒ переконаний експерт.

markarova-foto-Перша заступниця Міністра фінансів Оксана Маркарова зізналася, що схильна розглядати квоти як тимчасовий, проте позитивний механізм.

«Тому що на державній службі багато жінок. І питання якогось умовного квотування допоможе “підняти” тих, хто справді достойний. Бо, звісно, можна піднімати когось, умовно кажучи, по знайомству. Але цього насправді вже все менше й менше, тому що працювати з кимось треба. Адже ти ефективний настільки, наскільки працює твоя команда. І тому ти однак будеш шукати здібнішого. Тому я можу розглядати квотування як щось позитивне, коли не будемо говорити, що якась кількість жінок повинна бути серед держсекретарів, а введемо норму, що при рівних балах перевага надається жінці. Таким чином можна було б трішечки прискорити підняття цими “соціальними ліфтами” жінок, не виключаючи вимог до професійності кандидаток. Адже ми ж теж хочемо, щоб нас цінували не за те, що ми жінки, а за те,  що ми фахівці, яких обрали на ту чи іншу посаду саме тому, що ми краще можемо або більше вміємо, ефективніше мислимо», ‒ наголосила Маркарова.

Вона також розповіла, як у Міністерстві фінансів відбувається призначення на посади.

«Я взяла собі за правило – коли в нас у департаменті пропонують якісь посади, якщо жінка відмовляється, я хочу особисто з нею переговорити й запитати чому. І жінка каже: “Ви знаєте, у мене двоє маленьких дітей, я не впевнена, що зможу”. Але ж якщо вона говорить: “Я професійно неготова” ‒ це одне, а якщо причина в гендерних стереотипах – “У мене маленькі діти, вони хворіють”, – то моєю відповіддю буде: “Я вам дам стільки лікарняних, скільки буде потрібно, головне – щоб ви роботу робили”. Як правило, це підштовхує жінку до позитивного рішення»,  ‒ розповіла заступниця міністра.

До слова, у Маркарової четверо дітей. І вона переконана, що змогла досягти посади першого заступника Міністра фінансів завдяки своєму чоловікові.

«Не тому, що він мав якийсь стосунок до мого призначення. Але саме тому, що він узяв на себе всі питання, які пов’язані з нашими дітьми. Він відвозить їх до школи, забирає зі школи… Він успішний бізнесмен, він дуже зайнятий, але це був наш свідомий вибір, тому що я працюю зранку до вечора й не завжди можу їх побачити, тож він узяв на себе дуже багато таких домашніх питань, які багато хто вважає “традиційно жіночими”, ‒ зазначила посадовиця.

Якщо на конкурс, то… босоніж!

Громадська активістка й феміністка Марія Дмитрієва, яка досить бурхливо та продуктивно долучилася до дискусії, запропонувала цікавий варіант упровадження гендерних квот під час реформи державної служби.

«Я феміністка, я вважаю: кожного разу перепрошувати, що квоти – це тимчасовий захід ‒  це контрпродуктивно. Бо чоловіки, які користуються своїми перевагами і привілеями, ніколи не перепрошують. Чому жінки повинні?! Жінки не мусять перепрошувати за те, що вони хочуть мати кар’єру, хочуть мати дітей. Але ми живемо в мізогінному, абсолютно жінконенависницькому суспільстві. Саме жінки можуть підтримувати інших жінок, як це робили депутатки обласної ради в Полтаві. Вони організували об’єднання для жінок, які допомагають одна одній просуватися в політичні кар’єрі», ‒ наголосила Дмитрієва.

Вона також розповіла історію про те, як в американських оркестрах свого часу вдалося збільшити кількість жінок-музиканток.

«Уважалося, що жінки не можуть професійно займатися музикою. І навіжені американські феміністки запропонували зробити сліпі прослуховування. Спочатку чомусь на тих прослуховуваннях більше чоловіків відбирали в оркестри. Але з’ясувалося, що учасники журі чули цокіт підборів, і в них виникало упередження щодо тих жінок. Коли музиканти почали виходити на сцену босі, половиною з відібраних до оркестрів стали жінки. Чи почали вони раптово грати краще? Ні. Просто зникла упередженість щодо них. І тому один із варіантів для виконавчої служби – це обробити всі заявки так, щоб вони були гендерно нейтральними. І щоб їх оцінювала незалежна група, що не знає, якої статі ці люди. Тоді ми побачимо зовсім інший результат призначень на ці посади»,  ‒ зазначила активістка.

Що за звір – гендерно орієнтоване бюджетування?

Оксана Маркарова в рамках дискусії також розповіла про особливості проекту гендерно орієнтованого бюджетування, яким вона опікується. До речі, цікавий факт: у Міністерстві фінансів уперше за гендерно орієнтоване бюджетування відповідає жінка, що не може не тішити, адже найкращим результатом вирішення гендерних питань є представництво жінок та участь жінок у всіх державотворчих процесах.

Довідка «Поваги»

Гендерноорієнтоване бюджетування – визнаний у всьому світі ефективний інструмент досягнення гендерної рівності, який сприяє підвищенню ефективності використання бюджетних коштів. Поєднує в собі два процеси – забезпечення гендерної рівності й управління державними фінансами. Тобто будь-який бюджет складається з урахуванням потреб усіх споживачів: чоловіків і жінок, хлопчиків та дівчаток. Таким чином, гендерно-орієнтовані бюджети є бюджетами, які відповідають реальним потребам суспільства.

В Україні цей проект здійснюється за фінансової підтримки Шведського агентства міжнародного розвитку (Sida) та координується Міністерством фінансів. За словами Оксани Маркарової, наразі координатори з гендерно орієнтованого бюджетування є у 12 областях України. Це Івано-Франківська, Житомирська, Харківська, Херсонська, Дніпропетровська, Закарпатська, Запорізька, Київська, Кіровоградська, Миколаївська, Черкаська та Чернівецька й місто Київ. У 2017 році заплановане приєднання до цього проекту Львівської, Полтавської, Вінницької, Сумської, Тернопільської та Хмельницької областей.

Читайте також: Що таке «гендерне бюджетування» та чи потрібне воно Україні?

«Це велика програма, яка має великий потенціал. Ми її виконали тільки десь на 10-15%, нині намагаємося розширити й пришвидшити. Питання гендеру та рівних можливостей має враховуватися не лише тоді, коли ми говоримо про ті речі, які на поверхні, ‒  прийняття на роботу, пошук і так далі. А й у тому, як ми складаємо бюджет. Бюджет країни, місцеві бюджети. Чому? Нині в нас є п’ять пілотних проектів. Крім Міністерства фінансів, на рівні державного апарату це ще Міністерства соціальної політики, освіти та науки, молоді та спорту й охорони здоров’я. І в нас є кілька місцевих бюджетів, які пілотні. У цьому році ми їх розширюємо. Додаємо ще шість областей. Це означає, що коли ми складаємо їхні бюджети, то аналізуємо програми на предмет того, наскільки вони є чутливими й чи враховують гендерні питання. Не завжди нам удається. У цьому році проаналізували 30 програм, і наші висновки, на жаль, не дуже втішні. Але великі сподівання покладаємо на 2017 рік», ‒ наголосила Маркарова.

У цьому контексті Інна Совсун зауважила, що для ефективнішого впровадження проекту варто проводити якусь просвітницьку роботу.

«Коли програма тільки починалася, я побачила проект і сказала, як це гарно, як важливо це робити. Відправила це на наш департамент економіки і фінансування, де працюють переважно жінки. Сказати, що в них не було ентузіазму, – це нічого не сказати. Тобто тут, окрім навчання технічного – що і як робити, – вочевидь, ще потрібні просвітницькі програми, щоб пояснити, чому це так важливо, чому це потрібно робити», ‒  наголосила екс-заступниця Міністра освіти.

Вікторія Кобиляцька 

фото Оксани Маркарової: taxlink.ua

Поділитись з друзями

Схожі записи Схожі записи

© 2014 Povaha.org.ua. Сайт кампанії проти сексизму у політиці і ЗМІ.
Використання матеріалів povaha.org.ua дозволено лише за попередньої згоди правовласників. Передрук матеріалів можливий за умови публікації активного гіперпосилання на сайт у першому абзаці. Редакція може не поділяти думки авторів у розділі "Колонки".
Листи зі пропозиціями та зауваженнями можна направляти на електронну адресу povaha.org.ua@gmail.com
Facebook Twitter

Система Orphus